❦
Пʼятниця, 18 травня 1877
Я чудовисько й нікчема! Мене доводять до краю, і я постаю у своїй найогиднішій подобі! Валіцький був грубий за сніданком, і з однієї моєї відповіді виходило, ніби я бʼю людей. Жахнувшись, що в це повірять і рознесуть, я обізвала його «боягузом». Але ті, хто не втаємничений у мої щоденні страхи й шаленства, побачать у цьому випаді лише потворну брутальність дівчини мого віку. Пані Кондарева вже сказала про це мамі, і я, певно, перетворюся на опудало для Лізи, якій мене показуватимуть, кажучи: «Ось бачиш цю, е! ти будеш така сама, якщо...» — або ж: «Не думай, що я тобі дозволю те чи те, як Марі тощо, тощо».Vendredi 18 mai 1877 Je suis un monstre et une misérable ! On m’exaspère et je me montre sous ma plus hideuse face ! Walitsky fut grossier à déjeuner et une réponse de moi dit que je battais le monde. Épouvantée qu’on n’aille le croire et le répéter, je l’ai traité de « lâche ». Mais ceux qui ne sont pas initiés à mes terreurs et à mes exaspérations quotidiennes ne verront dans cette sortie que de la brutalité monstrueuse chez une fille de mon âge. Mme Kondareff l’a déjà dit à maman, et je passerai sans doute à l’état d’épouvantail pour Lise à laquelle on me montrera en disant « Tu vois bien celle-là, eh ! tu seras ainsi si tu »,... ou bien « Ne pense pas que je te permette ceci ou cela comme à Marie etc. etc. »
Я довго сиділа в саду й грала на мандоліні, ніч така гарна... я така нещасна... Я дражлива до люті, а мене доводять до краю! Тільки подумайте, надумали говорити зі мною тоном, яким улещують божевільних. Замість співу з мого горла вихопилося кілька крапель крові1, я розповіла про це з якимось тріумфом, і мама прийшла мені сказати...
Je suis longtemps restée au jardin à jouer de la mandoline, la nuit est si belle... je suis si malheureuse... Je suis irritable jusqu’à la rage et on m’exaspère ! Pensez donc, on a pris le parti de me parler du ton dont on flatte les fous. Au lieu de chant il m’est sorti de la gorge quelques gouttes de sang, je l’ai raconté avec une sorte de triomphe et maman est venue me dire...
— Таки даремно ти не вийшла за Одіффре.
— Décidément tu as mal fait de ne pas avoir épousé Audiffret.
Але якби ви могли уявити, що було в тому тоні, яким це сказано, щось природознавче, гігієнічне... ви б шаленіли з люті, як я!
Mais si vous pouviez vous imaginer ce qu’il y avait dans le ton dont ça a été dit, d’histoire naturelle, d’hygiène... vous seriez fou de rage comme moi !
Не маючи наразі нічого, я творю собі теперішнє, гортаючи цей щоденник. Дивне відчуття — знаходити отут, під рукою, перед очима ціле життя... це змушує аналізувати, усвідомлювати...
N’ayant rien pour le moment, je me refais un présent en feuilletant ce journal. C’est une sensation bizarre que de retrouver là sous la main, sous les yeux toute une existence... cela force à analyser, à se rendre compte...
Та байдуже, пригода з Лардерелем таки дивна, тобто я була закохана, а отже, не при своєму розумі. Я не поїхала через два дні після його приїзду, як, можливо, варто було б зробити, бо саме були перегони, і цей привід мене виправдовував. А далі... далі... усе гаразд. Бачте, мене дуже мучить, коли я надто пізно розумію, що мала б зробити...
C’est égal, l’aventure avec Larderel est bien étrange, c’est-à-dire que j’étais amoureuse et par conséquent hors de mon sens. Je ne suis pas partie deux jours après son arrivée comme j’aurais peut-être bien fait de faire, parce qu’il y avait les courses, ce prétexte me justifiait. Et ensuite... ensuite... c’est très bien. C’est que, voyez, je suis très tourmentée quand je trouve trop tard ce que j’aurais dû faire...
Примітки
Марі померла від сухот 1884 року, у двадцять пʼять років. ↩