❦
Четвер, 17 травня 1877
Щаслива у своєму гніздечку, такому затишному й елегантному, у своєму квітучому саду. Ніцци не існує, я за містом, у себе вдома, я не бачу нічого іншого... хіба що «Skating»1, що був цілковито порожній, але нас було вісім чи десять осіб, тож публіка вийшла розкішна. Я ніяк не навчуся кататися сама, ніхто на світі не повірить, що я полохлива, а проте мені страшно до чортиків.Jeudi 17 mai 1877 Heureuse dans mon nid bien doux et bien élégant, dans mon jardin fleuri. Nice n’existe pas, je suis à la campagne chez moi, je ne vois rien d’autre... si, le Skating qui était entièrement vide, mais comme nous étions huit ou dix personnes, cela forma une assistance superbe. Je ne puis arriver à patiner seule, personne au monde ne me croira peureuse, et pourtant j’ai une peur du diable.
А ось Одіффре незадоволений. Ми зустріли його з Лоренті, він виходив, коли ми заходили. Ми обмінялися кількома словами. Він не міг, звісно, завернути назад, побачивши, що ми наближаємося, тож мусив піти, але потім двічі повертався з найніяковішим у світі, а отже, заклякло-чопорним виглядом, ставав на горішній сходинці ґанку й дивився, як ми катаємося. Я вдавала, ніби його тут немає. Він підійшов привітати маму, коли вона йшла з пані Кондаревою, і сказати їй, що цілі віки її не бачив. Я дуже рада, що він нудьгує до смерті: ні вежі, ні почту, пані Віжʼє тощо йому по саму завʼязку, у Клубі нікого і передусім — жодного гроша. Словом, жодних засобів. Йому дуже прикро, що він не може більше бувати в нас, я це бачу й тішуся. Морські купання, прогулянки, тихі літні вечори... усе це постає, мов аромат, мов вибух сміху, а скільки ж його було, того сміху.
C’est Audiffret qui n’est pas content. Nous l’avons rencontré avec Laurenti qui sortait comme nous entrions. On a échangé quelques paroles. Il ne pouvait pas raisonnablement rebrousser chemin en nous voyant arriver aussi dut-il s’en aller, mais il revint deux fois ensuite avec l’air le plus embarrassé du monde et par conséquent rigide, se tenant sur le haut du perron et nous regardant patiner. Je faisais comme s’il n’était pas là. Il vint saluer maman comme elle partait avec Mme Kondareff et lui dire qu’il y avait des siècles qu’il ne l’avait vue. Je suis bien aise qu’il s’ennuie à périr, plus de tour, plus de suite, Mme Vigier etc. il en a par-dessus la tête, personne au Cercle et surtout pas d’argent. Aucune ressource enfin. Il est très ennuyé de ne pouvoir revenir chez nous, je le vois et j’en jouis. Les bains de mer, les parties, les soirées calmes d’été... tout cela apparaît comme un parfum, comme un éclat de rire et il y en a tant eu, d’éclats de rire.
навскоси
Для нього
en travers Pour lui
— Тримайте його на відстані, — каже мадемуазель Коліньйон.
— Tenez-le au bout du bâton, dit Mademoiselle Collignon.
Так, безперечно, і без жалю, адже дражнити його мені приємніше, ніж бачити, якщо тут узагалі є приємність... і зважаючи на ту пустелю, у якій я опинилася.
Oui, certes, et sans regret, puisque l’agacer me fait plus de plaisir que de le voir, si plaisir il y a... et vu le désert dans lequel je me trouve.
Мені дуже хотілося б знати, чи відповів Олександр на мою останню записку... Я щойно написала до готелю «Лувр».
Je voudrais bien savoir si Alexandre a répondu à mon dernier billet... Je viens d’écrire à l’hôtel du Louvre.
Примітки
«Skating» (англ.) — роликова ковзанка, модний світський заклад 1870-х років. ↩