Четвер, 10 травня 1877

Ось програма перегонів. Була гарна погода, нас посадили зовсім близько до вагової, але жахливо далеко від усіх.
Перегони коней у Флоренції 10 травня 1877 р., о 3½ пополудні I. — Заїзд «Елена» Приз 1000 лір від княгині Олени Демідової для дворічних коней, народжених і вирощених в Італії. Вступний внесок: 50 лір, play-or-pay (бігти або платити). — Ці внески йдуть на користь коня, що прийде другим, за вирахуванням одного, який лишається в касі заїзду. (Критеріум) Дистанція: 1700 метрів. — Вага: жеребці — 54 кг, кобили — 52½ кг. 1. Palma. Кобила руда, 2 роки, народжена й вирощена в провінції Піза, від Yellow Oak і Golden Dream, 52½ кг. — Граф Гастон де Лардерель. — Камзол білий: рукави й картуз зелені. 2. Don Pasquale. Жеребець рудий, 2 роки, народжений і вирощений там само, від Yellow Oak і Orpheline, 54 кг. — Він же. — Камзол білий із перевʼяззю: рукави й картуз зелені. 3. Vasco. Жеребець гнідо-рудий, 2 роки, народжений і вирощений там само, від Yellow Oak і Refraction, 54 кг. — Пан Раньєрі Ґаллетті. — Камзол червоний: рукави й картуз чорні. 4. Bambagella. Кобила руда, 2 роки, народжена й вирощена там само, від Yellow Oak і Royaline, 52½ кг. — Він же. — Камзол червоний: рукави чорні, картуз червоний.
II. — Заїзд «Каскіне» 1-й приз 1500 лір — 2-й приз 300 лір від Товариства для коней будь-якого віку, народжених і вирощених в Італії. Вступний внесок: 150 лір, half-forfeit (половина при відмові). — З цих внесків один лишається в касі заїзду, решта, в межах 300 лір, іде на користь коня, що прийде третім, а все, що лишиться понад те, додається до першого призу. Дистанція: 1937 метрів; вага: трирічні — 51 кг, чотирирічні — 62, пʼятирічні — 65, шестирічні й старші — 66½. — Кобили й мерини — на 1½ кг менше. — Кобили й жеребці від італійської нечистокровної матері несуть на 3 [?] кг менше. Переможці призу в 1500 лір або більше в цьому році несуть на 2 кг більше. 1. Lucciola. Кобила темно-гніда, 5 років, від Good By і Refraction, 63½ кг. — Пан Федеріґо Тані. — Камзол жовтий, картуз чорний. 2. Lady Hope. Кобила гніда, 5 років, від Heir-at-Law і Verbena, 63½ кг. — Пан Од. Джиністреллі. — Камзол білий і темно-синій, картуз темно-синій. 3. Sporting Country. Жеребець гнідий, 3 роки, від Heir-at-Law і Biscia, 51 кг. — Він же. — Камзол білий і темно-синій: рукави й картуз темно-сині. 4. Vespa. Кобила гніда, 4 роки, від Typhon і Candia, 60½ [?] кг. — Пан Раньєрі Ґаллетті. — Камзол червоний: рукави й картуз чорні. 5. Falconiere. Жеребець гнідий, 3 роки, від Yellow Oak і Royaline, 51 кг. — Він же. — Камзол червоний: рукави чорні, картуз червоний. 6. La Gorgona. Кобила гніда, 3 роки, від Satyr і Orpheline, 49½ [?] кг. — Граф Гастон де Лардерель. — Камзол білий: рукави й картуз зелені. 7. Don Giovanni. Жеребець гнідий, 4 роки, від Dusk і Orpheline, 64 [?] кг. — Він же. — Камзол білий із перевʼяззю: рукави й картуз зелені.
III. — Королівський приз у 3000 лір від Його Величності. (Гандикап) для коней будь-якої породи й віку. Вступний внесок: 250 лір, half-forfeit (половина при відмові). — З цих внесків один належить касі заїзду, решта йде на користь коня, що прийде другим. — Про відмову (forfeit) слід заявити до першого заїзду дня. Дистанція: близько 2300 метрів. — Вагу призначили князь Карло Понятовський, маркіз Джованні Костабілі і маркіз Роберто Пуччі. 1. La Burdent [?]. Кобила руда, 5 років, французька чистокровна, від Carouges і Lady Douglas, 57½ [?] кг. — Граф Гастон де Лардерель. — Камзол білий із перевʼяззю: рукави й картуз зелені. 2. La Gorgona. Кобила гніда, 3 роки, італійська чистокровна, від Satyr і Orpheline, 40 [?] кг. — Він же. — Камзол білий: рукави й картуз зелені. 3. Lady Hope. Кобила гніда, 5 років, італійська чистокровна, від Heir-at-Law і Verbena, 53 кг. — Пан Од. Джиністреллі. — Камзол білий і темно-синій, картуз темно-синій. 4. La Commense [?]. Кобила гніда, 4 роки, французька чистокровна, від Diablotin і Ellingtonia, 33 [?] кг. — Граф Альберто ді С. Джорджо. — Камзол каштановий: рукави й картуз білі. 5. Sporting Country. Жеребець гнідий, 3 роки, італійський чистокровний, від Heir-at-Law і Biscia, 43 кг. — Пан Од. Джиністреллі. — Камзол білий і темно-синій: рукави й картуз темно-сині.
IV. — Приз клубу «Уніоне» у 3000 лір від Товариства згаданого клубу для коней і кобил будь-якої породи й віку. Вступний внесок: 250 лір і 150 лір forfeit (при відмові). Ці внески належать коневі, що прийде другим, за вирахуванням одного, який лишається в касі заїзду. Дистанція: два кола лугу, близько 4000 метрів. — Вага й умови — як у заїзді «Арно». — Переможці Королівського призу і Великого призу Флоренції несуть на 2 кг більше. — Приз буде присуджено, якщо дистанцію пройдуть за 5 хвилин 30 секунд. 1. La Commense [?]. Кобила гніда, 4 роки, французька чистокровна, від Diablotin і Ellingtonia, 64½ кг. — Граф Альберто ді Сан-Джорджо. — Камзол каштановий: рукави й картуз білі. 2. Lady Hope. Кобила гніда, 5 років, італійська чистокровна, від Heir-at-Law і Verbena, 63½ кг. — Пан Од. Джиністреллі. — Камзол білий і темно-синій, картуз темно-синій. 3. Wild Boy. Жеребець гнідий, 6 [?] років, французький чистокровний, від Wild Oats і Francine, 74½ [?] кг. — Граф Гастон де Лардерель. — Камзол білий: рукави й картуз зелені. 4. La Burdent [?]. Кобила руда, 5 років, французька чистокровна, від Carouges і Lady Douglas, 67½ [?] кг. — Він же. — Камзол білий із перевʼяззю: рукави й картуз зелені.
V. — Утішний заїзд Приз 1000 лір від Товариства для всіх коней і кобил, що брали участь у перегонах сезону у Флоренції і не вигравали першого призу. Вступний внесок: 100 лір, play-or-pay (бігти або платити). — З цих внесків один лишається в касі заїзду, решта, в межах 300 лір, іде на користь коня, що прийде другим, а все, що лишиться понад те, додається до призу. Дистанція, вага й умови — як у заїзді «Арно». Кінь, що прийшов другим у цьому заїзді, у заїзді в кілька гітів (Heats) для коней будь-якої породи, у Королівському призі та у Великому призі Флоренції, несе 2 кг надваги. Запис провадиться на іподромі й закривається через чверть години після попереднього заїзду.
Розпорядчий комітет Понятовський князь Карло, голова Ґвіччардіні граф Фердінандо, скарбник — Пуччі маркіз Роберто, секретар Бомбіччі Понтеллі Чезаре Боссі Пуччі граф Карло Корсіні з князів Корсіні Пʼєр Франческо, маркіз ді Лаятіко Мартіні Бернарді Франческо Пікколелліс маркіз Філіппо Строцці маркіз Піо Розпорядники
Друкована програма перегонів у Флоренції, 10 травня 1877 (Corsa Elena, Corsa delle Cascine, Premio del Re)
Друкована програма перегонів у Флоренції, 10 травня 1877 (Corsa Elena, Corsa delle Cascine, Premio del Re) Mon Journal, т. 10, с. 165 (факсиміле)
Друкована програма перегонів у Флоренції, 10 травня 1877, продовження (Premio del Circolo dell’Unione, Corsa di consolazione, Comitato dirigente)
Друкована програма перегонів у Флоренції, 10 травня 1877, продовження (Premio del Circolo dell’Unione, Corsa di consolazione, Comitato dirigente) Mon Journal, т. 10, с. 166 (факсиміле)
Я страшенно мучилася від цієї покинутості... ну, від усього цього. Гастон із дружиною були на трибуні, вона була там майже сама, всі дами сиділи в екіпажах далеко-далеко. Манери цього Лардереля приємно нагадували мені того, іншого.
Утім, я його більше не кохаю, і саме слово кохати видається мені тут кумедним.
З досади я обідала сама. Маркуар прийшов близько десятої, і, минаючи всі наші кумедні, веселі, дотепні балачки, я поспішаю розповісти вам головне.
Ми так сміялися... Маркуар перестрибував через стільці з легкістю сильфіди, а я гналася за ним, і я заявила йому, що коли він уперто розповідатиме, ніби я заручена з Лардерелем, то я вийду заміж за нього, за Маркуара.
Але швидше до історії — Боже мій, усе дуже просто: йдеться про Олександра, який, за словами Маркуара, — пропаща людина. На щастя, він бився на дуелі й поїхав подорожувати, а тим часом спробують залагодити його справи. З Гастоном було інакше: Гастон був найелегантнішим, найбажанішим чоловіком в Італії, тоді як любий Олександр провів життя серед лихварів і кокоток, його виганяли з клубів тощо, тощо. Я все це знаю, але не таким я хотіла б його бачити. Я хотіла б, щоб він був тим, чим був його брат... і навіть більше.
Уявіть собі, цей любий і чарівний безсоромник, що розповідав про свою ненависть до Нікколіні — ненависть, здатну вкласти йому в руку ніж, — так от, ця ненависть уклала йому в руку лише перо, щоб написати Нікколіні листа, як він написав би Маркуарові чи Меліссано. Мушу ще сказати вам, що зараз він у Пешті, і це мені, сама не знаю чому, дуже подобається. Бути в Пешті — це ж дуже вишукано.
на полях
Він учинив дуже добре: показувати злопамʼятність було б смішно. Навпаки, він виявив чимало такту, вдаючи вдячного
Маркуар не наклепник, він повторює лише те, що сто разів казав йому в обличчя, що кажуть йому всі друзі і що всі про нього говорять.
Мама його захищала, а Маркуар, з любові до правди, намагався розвіяти ілюзії, які «ви маєте щодо цього, пані», як він каже. Дитина він і дурень лише тоді, коли треба слухати поради й чинити добре, а от брехати, ошукувати, з плачем випрошувати гроші в матері, а потім не платити й пускати гроші за вітром — ось на що він витрачає свій розум. Якби я писала роман, я зібрала б усі ці цінні відомості й свої оцінки в попереднє пояснення, яке мало б змалювати героя, але коли пишеш день у день, задовольняйтеся цими уривками...
Чотири роки тому, коли йому було девʼятнадцять, він викрав шістнадцятирічну танцівницю, ще дитину, яка жила з родиною. І от одного дня, помітивши, що вона... він виставив її за двері. Мабуть, була якась причина — така жорстокість неприпустима. Далі: дівчина опинилася на бруку і в цьому відчайдушному становищі пішла й стала навколішки біля входу до Каскіне, щоб попросити в Лардереля «франк на їжу», коли він приїде на прогулянку. Його друзі посадили її у фіакр і дали їй грошей, щоб припинити цей скандал.
Від неї в нього народився син.
— І одного дня, — каже Маркуар, — я зайшов до нього і застав його в чарівному настрої перед дзеркальною шафою.
— «Ах! любий друже, — каже він мені, — я такий щасливий. Мені щастить, ох! ще й як щастить.
— Ну, — спитав я його, — що з тобою?
— Що зі мною? — каже він, завʼязуючи краватку й позуючи перед дзеркалом. — Я в захваті: уяви собі, мій син зробив мені ласку — загасив свій газовий ріжок, щойно зʼявившись на світ.» І це — поправляючи комірець, отак-от.
Ну, знаєте... це так погано, що таку рису неодмінно згадували б, якби він згодом прославився.
Маркуар судить його дуже суворо, розлючений, як і всі його друзі... Щоб бути цілком вишуканим, йому бракує хіба що шахраювати в карти й підробляти документи. Він не сплатив картярських боргів — я дізналася про це торік у Римі, коли йому відмовили в запрошенні до Caccia-Club.
Я обернула все це на жарт після того, як Маркуар сказав, що жодна вулична дівка не захотіла б стати дружиною Лардереля, — у відповідь на мамину надію побачити його колись одруженим з якоюсь пештською мільйонеркою. Ступивши на цей ґрунт, я посміялася з моїх заручин, відсвяткованих у флорентійських салонах... заочно... і сказала, що його родина якось дивно мене розглядала.
— Графиня — чарівна жінка, — сказав швейцарець, — вона моя приятелька, не ображайтеся: якщо вона на вас дивилася, то тому, що знає, що ви знайомі з її сином, і це їй так приємно.
Ах! Маркуаре, якби ти знав, яку радість ти мені даруєш, ти був би задоволений, хоч ти й опудало.
навскоси
Маркуар відкидає будь-яку особисту вигоду й будь-яку можливість догодити Лардерелю.
Він підвівся о пів на дванадцяту, але пішов лише о першій; я сипала словами й жартами, а Маркуар так щиро сміявся з оголошення про мій близький шлюб, що я дуже задоволена.
Але, як він сам каже, ця подорож — величезний крок, це Маркуар так каже.
Отже, я поїду, так його й не побачивши... найбільше мені шкода моєї родини, я до неї привʼязалася, як і до Флоренції...
Я думаю про повернення до Рима й Флоренції з такою живою, такою щирою радістю. Мені здається, що я знову побачу друга... у мене немає друзів, але так уже заведено казати.
Помститися Одіффре... я помщена. Помститися нікчемному Антонеллі й здобути Лардереля. Ось куди линуть мої думки. Здобути Олександра... так чи інакше.