❦
Вівторок, 1 травня 1877
Учора я заснула так рано, що нічого не записала, а втім, і розповідати майже нічого. Ішов дощ, ми до шостої каталися в закритому екіпажі. Я не могла намилуватися Флоренцією: гармонія між давніми дивами й новими будинками мені безмежно подобається.Mardi 1er mai 1877
Застаємо візитівку Маркуара. І все.
Nous trouvons la carte de Marcuard. Et c’est tout.
Сьогодні пройшов дощ, була прогулянка в Каскіне, де ми бачили Силену Ріґі, колишню шльондру пана графа. Я її добре не розгледіла, та й, зрештою, мені конче треба побачити її голою. Наш кучер, мов навмисне, виявився тим, хто служив їй, коли вона жила в Лардереля; серед інших визначних речей він нам її показав і пообіцяв показати також Нікколіні.
Aujourd’hui il y a plu, il y a une promenade aux Cascine, où nous avons vu Silène Righi, ex-coquine de Monsieur le comte. Je ne l’ai pas bien remarquée, d’ailleurs il faut que je la vois nue, absolument. Notre cocher s’est trouvé comme exprès, l’avoir servie lorsqu’elle était à Larderel; entre autres choses remarquables il nous l’a indiquée, promettant de montrer aussi Niccolini.
Людей було мало, і Маркуар. Це чоловік, з яким я розбалакуюся найбільше. Його батьківський, стриманий і хитруватий вигляд змушує мене наговорити купу дурниць.
Il y avait peu de monde, et Marcuard. C’est l’homme qui me fait le plus bavarder. Son air paternel, serré et sournois me fait dire beaucoup de bêtises.
Нарешті, проїжджаючи знову (ще до кінця прогулянки) повз дім Лардереля, ми зустріли Наполегливого з балу-маскараду1, так званого князя Руффо; але оскільки він їхав у власному екіпажі, гадаю, що він флорентієць.
Enfin en repassant (avant de finir la promenade) devant la maison Larderel, nous avons rencontré le Persévérant du Veglione, le soi-disant prince Ruffo, mais comme il était dans sa voiture je suppose qu’il est Florentin.
Маркуар просидів у нас годину, а ввечері ми знову бачимо його в театрі Пальяно — «Перґола» зачинена! Дають «Рієнці» Вагнера. Я нічого не зрозуміла в цій музиці.
Marcuard a passé une heure chez nous, et le soir on le revoit au théâtre Pagliano, la Pergola est fermée ! On donne “Rienzi” de Wagner. Je n’ai rien compris à cette musique.
Цей театр не в моді, я трималася осторонь, нічого цікавого там не було.
Ce théâtre n’est pas à la mode, je me suis tenue à l’écart il n’y avait rien d’intéressant.
Я знову кепкувала з Маркуара. Кепкувати! Фе! Що вдієш!
J’ai de nouveau blagué Marcuard. Blaguer ! fi ! Que voulez-vous !
Вітер змінився. Неаполь був гарним сном. Там я не почувалася відлученою від усього: у нас були знайомі, і, не буваючи в неаполітанської аристократії, ми бачили її в Клубі — товаристві вишуканому й доволі неприступному. І всі розраховували знову побачити нас наступної зими, гадали, що ми прийматимемо всіх і буватимемо скрізь; оскільки така думка була в них, вона перейшла й до нас, і, зрештою, це цілком можливо.
Le vent a tourné. Naples était un beau rêve. Je ne m’y sentais pas exclue de tout, nous avions des connaissances, et sans aller chez l’aristocratie napolitaine nous la voyions au Cercle, réunion distinguée et assez difficile à aborder. Et tout le monde s’attendait à nous revoir l’hiver prochain et recevoir tout le monde et aller partout; comme on avait cette idée elle nous est passée, et d’ailleurs c’est très possible.
Але тут, у Флоренції, я знову відчуваю всю різницю, бачу відстань, що відділяє мене від того світу, на який дивлюся як на землю обітовану.
Mais ici, à Florence je sens de nouveau toute la différence, je vois l’espace qui me sépare de ce monde que je regarde comme la terre promise.
Як було б чудово подорожувати, їздити до таких раїв, як Неаполь, Флоренція, Рим, якби їздити туди так, як Мещерські, Суковкіни, як... та хіба я знаю — словом, як увесь той світ.
Qu’il serait beau de voyager, d’aller dans des paradis comme Naples, Florence, Rome, si on y allait comme les Mechtersky, les Soukowkine, les... que sais-je, tout ce monde enfin.
Три місяці я про все це не згадувала, і ось раптом, та ще й у місті, гарнішому за Рим, яке я люблю майже так само, як Рим... Ви не розумієте любові до міст? А мене проймає дрож від самих назв: Неаполь (за домовленістю, його люблять усі), Флоренція й Рим. Яке зачароване життя це було б!! Бо якщо хтось і може бути цілком щасливим, то це я. Справді, у мене лише одне горе, а все те, що оплакують інші, — усе це мені подобається. Чи кричала я через Лардереля? Так, але лише для того, щоб про це розповісти; то було велике хвилювання, але життя не було б гарним, якби таких хвилювань не було.
Pendant trois mois j’avais oublié tout cela, et voilà que tout d’un coup, et dans une ville plus belle que Rome et que j’aime presque autant que Rome... Vous ne comprenez pas l’amour des villes ? Moi, j’ai des frissons aux seuls noms de Naples, (par convention, tout le monde l’aime) Florence et Rome. Quelle vie d’enchantement ce serait !! Car, s’il y a quelqu’un qui peut être parfaitement heureux, c’est moi. En effet je n’ai qu’un seul chagrin, tout ce que les autres pleurent tout cela me plaît. Ai-je crié pour Larderel ? Oui, mais seulement pour raconter la chose; c’était une grande émotion mais la vie ne serait pas belle s’il n’y en avait pas.
Хвороби, смерті, розлуки, жорстокості кохання — усе це болі й муки, але приємні. Через них плачуть, кричать, рвуть на собі волосся, але врешті-решт із ними миряться, — я кажу про себе.
Maladies, morts, séparations, cruautés d’amour, tout cela ce sont des douleurs et des déchirements agréables. On en pleure , on en crie, on s’en arrache les cheveux, mais au bout du compte on s’en accommode, je parle pour moi.
Нестерпне — це таке життя, як оце!!
Ce qui est insupportable, c’est une pareille vie !!
Я розраховувала на шлюб Діни з Маркуаром. Це було б справжнє благословення: я змогла б їздити, куди хочу, бачити, вибирати. Але цього щастя не буде. У своєму розпачі я хапаюся за думку, що Наполегливий — може, якийсь підхожий князь, тим паче що карти обіцяють мені білявця.
Je comptais sur le mariage de Dina avec Marcuard. Ça aurait été une vraie bénédiction, j’aurais été à même d’aller où je veux, de voir, de choisir. Mais ce bonheur n’arrivera pas. Dans ma détresse je m’accroche à la pensée que le Persévérant est peut-être quelque prince convenable, d’autant plus que les cartes me promettent un blond.
Ах! мій імператоре. Однаково я не можу спокійно казати собі: якби ти бувала у флорентійському світі, то зустріла б родину Біжу, і це справило б дуже добре враження — не те щоб він через це закохався в тебе чи ти вийшла б за нього, ні, просто це було б дуже добре.
Ah ! mon empereur. C’est égal, je ne puis pas tranquillement me dire que : si tu allais dans le monde à Florence, tu rencontrerais la famille de Bijou et que ce serait d’un très bon effet, non pas qu’il en deviendrait amoureux de toi ou tu l’épouserais, non, mais simplement ce serait très bien.
Та зрозумійте ж... Ні, ніколи ви не зрозумієте цієї муки! Уявіть, що вам дарують розкішну сукню, а ззаду роблять у ній дірку! Ось таке становище. Смішне й гірке до болю.
Mais comprenez donc... Non, jamais vous ne comprendrez cette torture ! Imaginez qu’on vous donne une robe splendide et qu’on y fasse un trou par-derrière ! Voilà la position. Risible et navrante.
Найжахливіше — бути нещасною через таке!!! Це ніби втратити ніс!
Ce qui est le plus affreux c’est d’être malheureuse pour une telle chose !!! C’est comme si on perdait le nez !
Якщо ви все прочитали, мені не треба пояснювати, а втім, я могла б тільки вигукувати, ставити крапки, кричати, що ви не розумієте, і т. д., і т. д.
Si vous avez tout lu, je n’ai pas besoin de m’expliquer, d’ailleurs je ne pourrais que pousser des exclamations, mettre des points, m’écrier que vous ne comprenez pas etc. etc.
І передусім — бачити себе змушеною бідкатися через щось таке просте, таке природне!!
Et surtout, se voir obligée de se lamenter sur quelque chose de si simple, de si naturel !!
Що більше я на це скаржуся, то дужче лютую, бо мене бере сказ, що я отак виставляю своє приниження, що лютую через... те, що належить, те, чого не мати просто жахливо! Я лютую, бо вважаю жахливим цього не мати, бо вважаю це чимось належним, природним...
Plus je m’en plains, plus je rage, parce que je suis furieuse d’exposer ainsi mon humiliation, de rager pour... ce qui est dû, ce qu’il est monstrueux de ne pas avoir ! Je rage de trouver que c’est monstrueux de ne pas l’avoir, que c’est une chose due, naturelle...
Ах! Пресвята Діво Маріє!
Ah ! Sainte Vierge Marie !
Від наших друзів-неаполітанців приходять депеші, надто від Меліссано.
On a des dépêches des nos amis les Napolitains, surtout de Melissano.
Примітки
В оригіналі італійською: «Veglione» — великий нічний бал-маскарад карнавальної пори; «Наполегливий» — Маріїне прізвисько для незнайомця, що не відступався від неї на такому балу. ↩