Понеділок, 2 квітня 1877

Я прокидаюся осяйна: Лардереї прислав купон на ложу на сьогоднішній вечір і свою візитку. Він подбав про нас.
Повернувшись о дев'ятій з іподрому, він спить, бідолашний синочок.
Ми були в Фаббрікаторе, попри себе я говорила про Лардереї, силкуючись замаскувати це Меліссано.
У мене гарячка, щоки палають, а мене морозить, і руки крижані. Зранку я випила лише чашку кави. Зараз одинадцята вечора.
Лардереї прийшов, опоганений Меліссано. Після всього, що я написала вчора, я бачила його там перед собою — чужинець, та й годі. Мені від цього стало трохи холодно. Я ворожила Меліссано на картах, опускаючи очі, шаріючись і маючи такий дивний вигляд, що Лардереї спитав мене:
— Що з вами? Учора ви були чарівна.
— Я лютую. Я голодна.
Мама щойно повернулася, ці панове тільки на неї й чекали, щоб остаточно призначити від'їзд до Сорренто, їх чекали на обід. Цей Лардереї зі своїм почтом хоче відокремити нас від інших. Я добре впізнаю цей дух загарбництва. Нема нічого шкідливішого за це. Якщо я мала слабкість погодитися взяти лише Меліссано й Маркуара, то влаштую іншу прогулянку, де будуть усі.
Маркуар схибнутий на химерній пристрасті до імператриці Євгенії, яка його приймає. Це надало йому вишуканого вигляду.
Ах! Лардереї робить зі мною що хоче, як усі ті, до кого я хоч трохи прив'язана.
Прощаючись, він простягнув мені руки, я подала йому свої, мов якомусь Барнолі. Я помітила це лише за півгодини після його відходу.
Ось лист, який я щойно отримала від Музе, прочитайте його, а ось моя відповідь, що вас просвітить:
«Ваш лист захоплює мене. Усе, що ви кажете, така правда, що я й сама думала про це сто разів. Тільки ви справді перебільшуєте мою вартість. Я, може, чогось і була варта, але всі ці подорожі отупили мене.»
У мене все болить горло, і неаполітанський клімат, може, піде мені на користь. Не сприймайте надто серйозно того, що я пишу сьогодні ввечері, я меланхолійна й бачу все мов під жалобним серпанком. Це з кожним буває. Я з радістю думаю, що за місяць ми влаштуємося в Парижі, звідки я більше не хочу виїжджати.
Відрізані вуха мають свій чар для тих, хто їх відрізає. Гнівайтеся, пишіть мені все, що схочете, це підтримуватиме мене в більш-менш здоровому стані духу. Я й сама стомлена цвісти, ваші слова бунтують мене проти себе й проти всіх, я зовсім заснула б без вашої лайки, яку я ціную й розумію.
Думаєте, я не пережувала тисячу разів сто п'ятдесят планів? Ну Боже ж мій! Та що з того? Учора я була весела, сьогодні ввечері я роздратована. Мама й Діна в Сан-Карло. Я лишилася вдома, що спричинило вдома маленьку домашню сутичку, у якій я зіграла цілком пасивну роль. Останнім часом я така розважлива й спокійна, що це лякає. Мені нудно!
А що ж ви хочете з цим удіяти! Я ж не можу розважатися, розпалюючи собі голову через якогось дурня чи навіть через дотепну людину. Цей різновид розваги вабить мене лише як неодмінний додаток. Здається, я пишу дурниці, беріть із листа лише те, що треба. Серенади тривають, невже ви хотіли б, щоб ця іспанська розвага мені заборонялася! Боже мій, які ви суворі. Мені байдуже на відстані, ми вас усе одно поцілуємо в Парижі. Сила-силенна речей утримує мене в Неаполі. Я вам усе це розповім. Це порожнеча, але воно допомагає згаяти дні.
Знаєте, що це чоловік Мадам, тобто мій вельмишановний батько спричинив безлад цієї зими.
Без нього ми б давно вже були спокійні й навіть бурхливі в Парижі, насолоджуючись тощо, тощо, тощо.
До побачення, лайте мене частіше, це робить мені величезну користь. Цілком ваша. Марі.
[Півсторінки порожньо]
Мама приходить розповісти мені, що Маркуар, Меліссано й Біжу не виходили з її ложі і що Біжу й далі звіряв їй свої таємниці. Ось що змушує мене підстрибувати! Не знаю як, Мадам прихопила його перстень. Я божеволію з ним і засинаю з цим перснем біля вуст.
Документи про папу Олександра XI Борджа, [бракує в рукописі]
Dubium, illusio, Deceptio Oppresio
Gloriae Cupiditate

Примітки

Фр. les oreilles coupées — розмовний вислів про щось приборкане чи стримане; Марі вживає його в значенні, що бути приниженою, докоривши, має свою цінність.
Лат.: «Сумнів, ілюзія, Облуда, Гноблення».
Лат.: «Жадоба слави».