Пʼятниця, 23 березня 1877

Ще гірше, ніж учора! Ах! Господи, забери від мене це божевілля. Толомо, Але той високий чорнявий влаштували надзвичайну виставу перед нашим балконом, з тачкою, а Меліссано керував ними своєю тростиною, мов диригент.
Паскаролин візит трохи заспокоює мене після ранкового відчаю й несамовитого реготу, до якого довів мене Меліссано.
Сьогодні ввечері я вперше розважилася на «Skating». Ми всі були разом: Фаббрікаторе, Гамонтови, пані й панна Готовські, Біковський, Сантасілья, Паскарола й герцог де Меліто, якого нам відрекомендовують. І для початку він нарікає на те, як важко до нас дібратися, неаполітанці такі ревниві до своїх знайомств, що нікого не хочуть рекомендувати.
— Ті, кого ви знаєте, не хочуть рекомендувати інших, інакше ви знали б усіх. Але такий уже неаполітанський звичай.
Ось, отже, чому. Потім рекомендують нам старого барона Формозу.
Сантасілья — зовсім милий хлопчик, він і Біковський — мої кавалери, а на асфальті Меліто не відходить від нас. Це блондин двадцяти трьох років, повільний на слово й, як мені здається, тугий на розум.
Сантасілья просить дозволу відрекомендувати мені трьох панів, чиїх імен я вже не памʼятаю.
— Не знаю, як це зробити, — каже він, червоніючи, — ви дозволите?
А осмілило його те, що відрекомендували Меліто, бо, щоб відрекомендувати його, він ходив просити панну Фаббрікаторе спитати мене, чи я не заперечую. Але мене смішила Ольга Гамонтова. Вона будь-що хотіла, щоб Меліто був для неї, і гнівалася не на жарт, що він не просить, щоб його їй відрекомендували. Довелося підвести його до неї мало не силоміць, і все одно вона не переставала повторювати, що це не за правилами і що коли вже він для неї, то вона не розуміє, чому він зі мною.
Від Жізелі й Бальцорано самій хочеться кохати. Якби Бальцорано не був без тями від своєї коханої, я закохалася б у нього.
Боже мій, як каже Лардерель, здається, сьогодні ввечері я мала трохи успіху.
Це передусім мої двадцять сім мільйонів.

Примітки

«Skating» (англ.) — роликова ковзанка, модний світський заклад 1870-х років. ↩