❦
Пʼятниця, 16 березня 1877
Я брала урок мандоліни, коли Меліссано (а не Мерізано) проходив попід вікном.Je prenais ma leçon de mandoline lorsque Melissano (et non pas Merisano) vint à passer sous la fenêtre.
— Хто це такий?1
- Chi e costui ?
— Це князь де Меліссано.. та з нього мало пуття… це один з тих злиденних дворян, що…2
- Et il principe di Melissano.. ma non è ma gran cosa... già è uno di questi nobili miserabili che...
— Так… але чи приймають його в товаристві?3
- Si... ma è ricevuto in società ?
— О так, синьйорино, але його приймають як блазня, його завжди кличуть на обід у будь-який дім, і він буває в Піньятеллі, Мулітерно, а ще стояв на балконі Мірафіоре на карнавалі?4
- O si Signorina, ma la ricevono come un buffone, è sempre invitât a pranzo in qualunque casa e poi va dal Pignatelli, Muliterno e poi stava al balcone della Mirafiore al Carnavale ?
— Авжеж; знаю, що він приятель графа Мірафіоре… Чи правда, що графиню, дружину короля, не приймають?5
- Già; so che è amico del comte di Mirafiore... E vero che la comtessa, moglie del re no è ricevuta ?
— Так, бо не знають, як до неї ставитися.6
- Si, perché non sanno come trattarla.
— А молоду графиню, у дівоцтві де Лардерель, чи знають неаполітанські дами?7
- Ma la giovane comtessa, nata de Larderel è conoscuta dalle signore di Napoli ?
— Яку графиню? Ах! так, Лардерель, сестра того Лардереля, знаєте, що я про нього чув?8
- Che comtessa ? Ah ! si, Larderel, sorella di quel Larderel, sapete cosa ho inteso di lui ?
— Що?9
- Che ?
Я зашарілася й звідси перекладатиму.
Je rougis et ici je vais traduire.
— Ну ось, — каже мій учитель, — він поранений.
- Eh bien, dit mon maître, il est blessé.
— Поранений?
- Blessé ?
— Так, він бився на дуелі.
- Oui il s’est battu en duel.
— Де?
- Où ?
— У Флоренції.
- A Florence.
— Коли?
- Quand ?
— Достеменно не знаю, я чув про це три дні тому в княгині Піньятеллі.
- Je ne sais pas au juste, je l’ai entendu dire il y a trois jours chez la princesse Pignatelli.
— Ах! Скажіть мені, прошу вас, пане, усе це дуже цікаво. Я знайома з паном де Лардерелем. То він поранений?
- Ah ! dites-moi je vous en prie Monsieur, tout cela, c’est très intéressant. Je connais M. de Larderel. Alors il est blessé ?
— Так, у руку.
- Oui à la main.
— Ну ж бо, розповідайте.
- Et bien, racontez.
— Ах! Ви з ним знайомі?
- Ah ! vous le connaissez ?
— Так, так, мене це дуже цікавить, я слухаю.
- Oui, oui, ça m’intéresse beaucoup, j’écoute.
— Ось, отже, — почав чоловік, який починав витріщати на мене очі, — знаєте, він був там з однією жінкою…
- Voilà donc, commença l’homme qui commençait à ouvrir les yeux en me regardant, vous savez il était là avec une femme...
— Яку він утримує… одного дня й він
- Qu’il entretient... un jour et il
— Так, так,
- Oui, oui,
— Так, так.
- Oui, oui.
— Але вона водночас кохала іншого.
- Mais elle en aimait en même temps un autre.
— Ага!
- Ah ! ha !
— Гм… так, і ось одного дня, коли вона писала тому іншому, граф увійшов і захотів побачити листа…
- Hum... oui, et alors un jour qu’elle écrivait à cet autre le comte est entré et a voulu voir la lettre...
— Е?
- Eh ?
— І вона не схотіла його віддати, він удав, що виходить, а повернувшись за хвилину, знову застав її за писанням і знов зажадав листа, вона, природно, не схотіла його віддати, і позаяк його цікавість була збуджена, а сам він був роздратований, вона подала йому папір, кажучи… я віддам вам листа, але підпишіть оце для вашої доньки… виявляється, у неї була від нього донька… отож він, у нестямі від люті, підписав на триста тисяч франків для цієї дитини й узяв листа, і…
- Et elle n’a pas voulu la donner, il a fait semblant de sortir et rentrant une minute après l’a trouvée de nouveau écrivant et lui a redemandé la lettre, elle ne voulut naturellement pas la donner et comme sa curiosité était excitée et qu’il était impatienté elle lui a présenté un papier en disant... je vous donnerai la lettre mais signez cela pour votre fille... il parait qu’elle avait eu une fille de lui... donc lui au comble de la fureur a signé pour trois cent mille francs pour cette enfant et a pris la lettre, et...
— Е?
- Eh ?
— Увечері він пішов до театру з цим листом у кишені, і той пан, інший, підійшов і сказав йому:
- Le soir il est allé au théâtre avec cette lettre dans sa poche et le monsieur, l’autre, s’est approché et lui a dit :
— У вас є лист для мене.
- Vous avez une lettre pour moi.
— Пане, я не беруся доставляти вашу кореспонденцію.
- Monsieur je ne me charge pas de votre correspondance.
— Ні, у вас є лист для мене… Словом, Лардерелю нічого не лишалося, як битися, і він поранений.
- Si, vous avez une lettre pour moi... Bref Larderel n’a pas pu faire autrement que de se battre et il est blessé.
— О! Справді… на цьому й спинимося, це надто цікаво, мені треба це переказати, я обдумаю це сама, будьте спокійні, пане.
- Oh ! vraiment... nous allons en rester là, c’est trop intéressant, il faut que je le raconte, j’étudierais cela toute seule, soyez tranquille Monsieur.
Я хвилини зо дві приказувала: Ах! Якби ви знали, ах! Що за історія! Ви нізащо не вгадаєте тощо, тощо, перш ніж розповісти історію. У нас стільки говорили про пана графа, що звістка справляє фурор.
J’ai passé deux minutes à dire : Ah ! si vous saviez, ah ! quelle histoire ! Vous ne devinerez jamais, etc. etc. avant de raconter l’histoire. On a tant parlé de Monsieur le comte chez nous, que la nouvelle fait sensation.
— Мамо, дайте мені сто франків і вдавайте, що нічого не знаєте.
- Maman, donnez-moi cent francs et faites semblant de tout ignorer.
Я посилаю Розалі до Флоренції… Так, так, я хочу. Дякую і не втручайтеся в це. На все добре.
J’envoie Rosalie à Florence... Oui, oui, je veux. Merci et ne vous mêlez pas là-dedans. Bonjour.
Я була у своїй кімнаті з дівчиною, коли увійшла готельна служниця.
J’étais dans ma chambre avec la fille lorsque la servante de l’hôtel est entrée.
— Отже, Розалі, — кажу я, не міняючи пози й наче продовжуючи, — ви хочете поїхати?
- Ainsi Rosalie, dis-je sans changer de pose et comme si je continuais, vous voulez partir ?
— Та так, панно.
- Mais oui Mademoiselle.
— Подумати тільки — їхати до Рима, це ж далеко? То ваша сестра хвора?
- Pensez-donc aller à Rome, c’est loin ? Elle est donc malade votre sœur ?
— Ні, панно, але вона лише проїздом, я її два роки не бачила, і ви ж розумієте…
- Non Mademoiselle, mais elle ne fait que passer, il y a deux ans que je ne l’ai pas vue et vous comprenez...
— Я поговорю про це з мамою, і якщо…
- Je vais en parler à maman et si...
Надвечір увесь готель знав, що Розалі просить дводенну відпустку і що їй не хочуть її дати.
Vers le soir tout l’hôtel savait que Rosalie demandait un congé de deux jours et qu’on ne voulait pas le lui accorder.
Я думала відіслати її потягом о сьомій, але вирішила почекати до вечора на «Skating»10, щоб дізнатися, чи це правда.
Je pensais l’envoyer par le train de sept heures mais j’ai résolu d’attendre à ce soir au Skating pour savoir si c’est vrai.
У нас побувало кілька гостей: старий герцог де Карміньяно, маркіз11 ді Паскарола, Алессандро Амато (відрекомендований у Фаббрікаторе) і Гамонтови. Потім ми вийшли, я все повторювала собі цю історію. Я в захваті, якщо це може уславити, мій сину, ці триста тисяч франків і ця дуель надзвичайно його прикрашають. Можна подумати, що це зроблено навмисне, як я писала на сторінці 13.
Nous avons eu plusieurs visites, le vieux duc de Carmignano, le marchese di Pascarola, Alessandro Amato, (présenté chez Fabbricatore) et les Hamontoff. Puis nous sommes sorties, je me répétais toujours cette histoire. J’en suis ravie si cela peut illustrer, mon fils, ces trois cent mille francs et ce duel l’embellissent singulièrement. On dirait que cela s’est fait exprès comme j’écrivais page 13.
Бувають же дивні речі… шкодую, що не записала пророцтв карт, що їх розкладали пані Гамонтова і я. Слова шльондра, удар чи хвороба й лист безнастанно повторювалися. І мій суботній сон про голуба. Га? Хіба не дивно. Та я подумки стільки разів усе це повторювала, що надвечір звикла.
Il y a des choses étranges... je regrette de ne pas avoir noté les prédictions des cartes tirées par Mme Hamontoff et par moi. Les mots coquine, choc ou maladie et lettre, se répétaient sans cesse. Et mon rêve de samedi, du pigeon. Hein ? Est-ce étrange. Mais je me suis mentalement tant répétée tout cela que vers le soir j’y suis habituée.
На диво, я лишилася в читальній залі побалакати з двома угорськими графинями й одним французом (із найкращим смаком, цей пан знайомий з Полем де Кассаньяком; це тривало до пів на девʼяту.
Par extraordinaire je suis restée dans le salon de lecture à causer avec deux comtesses Hongroises et un Monsieur Français (du meilleur goût, ce monsieur connaît Paul de Cassagnac; cela a duré jusqu’à huit heures et demie.
навскоси
Пан Шньє.
en travers M. Schnier.
Поки я вдягалася, прийшов Альтамура, і, вдягаючись, я чула його у вітальні, наче йшлося про якесь зʼясування. Я чула слова лист, відповідальність, Лардерель, потім якесь сумʼяття, посеред якого мама дає мені листа. Ось він. [Листа немає в рукописі]
Pendant que je m’habillais Altamura est venu et tout [en] m’habillant je l’entendais au salon et comme s’il s’agissait de quelque explication. J’entendais les mots, lettre, responsabilité, Larderel, puis une confusion au milieu de laquelle maman me donne une lettre. La voici. [La lettre n’est pas dans le manuscrit]
Я не йняла віри власним очам і чверть години виконувала найнезвичайніші рухи з найхарактерніших балетів, підстрибуючи, мов гумовий мʼяч, задираючи ноги, простягаючи руки, мов міми й танцівниці, душачи в обіймах Розалі, яка, не менш ошаліла, цілувала листа:
Je ne voulais pas en croire mes yeux et pendant un quart d’heure j’ai exécuté les gestes les plus extraordinaires des ballets les plus caractéristiques, sautant comme une balle élastique, levant les pieds, étendant les bras comme les mimes et les danseuses, étouffant Rosalie qui tout aussi folle embrassait la lettre :
Я була зворушена.
J’étais attendrie.
— Біжу душі моєї, — кажу я нарешті, перечитуючи вже вдесяте, — Біжу душі моєї, я ж добре знала, що нема нікого, крім…
- Bijou de mon âme, dis-je enfin en relisant pour la dizième fois - Bijou de mon âme je savais bien qu’il n’y avait que...
Я добре знала… О! Ні, я була певна, що він давно забув про моє існування, і саме тому я в невимовному захваті. Отже, я не сама говорила, думала, більше говорила, ніж думала, сміялася, жартувала, — отже, це не було марно!
Je savais bien... Oh ! Non, j’étais sûre qu’il avait depuis longtemps oublié mon existence et c’est pour cela que je suis dans un ravissement indicible. Je n’étais donc pas seule à parler, à penser, plus à parler que penser, à rire, à blaguer, ce n’était donc pas en vain !
Ви прочитали? То це правда, він бився. Лист невигадливий. Зла! Він поранений. Яка радість!
Avez-vous lu ? C’est donc vrai, il s’est battu. La lettre n’est pas recherchée. Méchante ! il est blessé. Quelle joie !
Ви читаєте, чи не так? Бачите цей дитячий поспіх похизуватися, цю радість вдати з себе героя… якби не було цього, він би не написав… Ні, але він би приїхав!!
Vous lisez n’est-ce pas ? Voyez-vous cette hâte enfantine de se vanter, cette joie de se poser en héros... s’il n’y avait pas eu cela il n’aurait pas écrit... Non, mais il serait venu !!
Біжу душі моєї… не смійтеся з цього слова, я кажу Біжу щомиті, бувають отакі слова, що їх уподобуєш і кажеш з усякого приводу й щоб усе виразити. Нема нічого банальнішого за Бібі чи Біжу, але, повторюючи їх раз у раз, вимовляючи на певний лад, я зробила з першого, а тепер зробила з другого милі й майже серйозні імена.
Bijou de mon âme... ne riez pas de ce mot, je dit Bijou à chaque instant, il y a comme cela des mots qu’on affectionne et qu’on dit à tout propos et pour tout exprimer. Rien de plus trivial que Bibi ou Bijou, mais à force de les répéter, de les dire d’une certaine façon, j’avais fait du premier et j’ai fait du second, des noms chers et presque sérieux.
Мій, Біжу душі моєї, ви й не знаєте, як ви мене потішили.
Mon, Bijou de mon âme, vous ne savez pas le plaisir que vous m’avez fait.
Виявляється, цей дурний Альтамура зчиняє цілу історію, ще й вельми дивну. Він говорить про цей лист так, наче це образа для нього, і якщо лист від Лардереля, він викличе його на дуель, і про дивну адресу A.T.E. via Nardones 118, і що він не хотів його приймати, і купу дивних та дурних історій.
Il paraît que ce stupide Altamura fait toute une histoire et très étrange même. Il parle de cette lettre comme si c’était une insulte à lui, et si elle vient de Larderel il va le provoquer en duel et que l’étrange adresse A.T.E. via Nardones 118 et qu’il ne voulait pas l’accepter et un tas d’histoires étranges et stupides.
Ще одна дуель, Біжу? Альтамура лютий, у нього їх було три, і нещодавно він шаблею розтяв супротивникові щоку й вухо. Увесь Неаполь це знає. Це огидно — через вухо, а інакше я була б рада влаштувати вам ще одну таку справу, Біжу. Це вас уславить, і вже не казатимуть, як цей ниций біржовий гравець, цей брудний Альтамура: «Лардерель не з тих чоловіків, що бʼються».
Encore un duel Bijou ? Altamura est féroce, il en a eu trois, et dernièrement il a coupé la joue et l’oreille à son adversaire avec un sabre. Tout Naples le sait. C’est dégoûtant, à cause de l’oreille, autrement je serais contente de vous procurer encore cette affaire Bijou. Cela vous illustrera et on ne dira plus comme ce vil joueur de la bourse, ce sale Altamura : « Larderel n’est pas un de ces hommes qui se battent ».
Я ж попереджала цього собачого сина, що він отримуватиме речі, адресовані отак, і що це буде для мене. І він розсипався в запевненнях своєї послужливості… Гадаю, він трохи божевільний.
Je l’avais bien prévenu ce fils de chien qu’il recevrait des choses ainsi adressées et que ce serait pour moi. Et il s’est confondu en protestations de services... Je crois qu’il est un peu fou.
Я йду на «Skating» у захваті… Боже мій, але ж не в ландо, тьху! Жахливий каламбур… словом, що ж я зробила? Я каталася з маркізом Сантасільєю, милим хлопчиною, який нарешті показав мені справжнього Боргезе — огидного прикажчика з великого торгового дому. Це той самий, що ми бачили в Фондо на виставі «Сафо». Малий, погано складений, ніс безкінечний, червоні вилиці, простацький і дурний вигляд. Тьху! Нічого від римської поезії. Йому не годилося б подорожувати зі священником! До того ж я дізнаюся, що з ним не справжній священник.
Je vais au Skating dans un enchantement... Bon Dieu ce n’est donc pas en landau, fi ! l’affreux jeu de mots... enfin, qu’ai-je fait ? J’ai patiné avec le marquis Santasiglia qui est un gentil petit et qui m’a enfin fait voir le vrai Borghése, un abominable commis d’une grande maison. C’est le même que nous avons vu au Fondo à la représentation de « Sapho ». Petit, mal fait, nez interminable, pommettes rouges, air commun et bête. Fi ! Rien de la poésie romaine. Il ne devrait pas voyager avec un curé ! Aussi j’apprends que ce n’est pas un vrai curé qui est avec lui.
навскоси
Цікавих було небагато.
en travers Il n’y avait pas beaucoup d’intéressants.
Я відповім Лардерелю, я така зворушена, що називатиму його тут Біжу.
Je répondrai à Larderel, je suis si attendrie que je vais le nommer Bijou, ici.
— О! — вигукувала Розалі, — а подумати тільки, що перша його думка була написати вам, о! Та як же це мило! Байдуже, це зворушливо, це чудесно! Хай живе пан граф, і нема нікого, крім пана графа!
- Oh ! s’écriait Rosalie, et dire que sa première pensée a été de vous écrire, oh ! mais que c’est donc gentil ! C’est égal, c’est touchant, c’est ravissant ! Vive Monsieur le comte et il n’y a que Monsieur le comte !
— Ах! Розалі, я ж вам казала, що пан граф, що Біжу був… Біжу!
- Ah ! Rosalie je vous disais bien que Monsieur le comte, que Bijou était... Bijou !
— Ах! Байдуже, а мені це до вподоби, мині це до вподоби12. Це шикарно. Це як у романі, послухайте, лівою рукою вам писати, цей бідний пан граф поранений! Ах! Байдуже, а мені це до вподоби! Це доводить, що в нього є серце!
- Ah ! c’est égal, moi j’aime ça, ça m’plait [sic]. C’est chic. C’est comme dans un roman, écoutez, avec la main gauche vous écrire, ce pauvre monsieur le comte blessé ! Ah ! c’est égal moi j’aime ça ! Ça prouve qu’il a du cœur !
Ще трохи, і вона б розплакалася.
Encore un peu elle en pleurerait.
— Ні, справді, панно, від того, що так про нього говориш, він мені здається кимось із родини, це кумедно, я звикла, люблю пана графа, та й годі!
- Non, vrai Mademoiselle, à force d’en parler comme ça, il me semble quelqu’un de la famille, c’est comique, je m’y suis habituée, j’aime Monsieur le comte quoi !
О! Так, я теж люблю пана графа.
Oh ! oui, moi aussi j’aime Monsieur le comte.
А тепер, коли я думала про це невпинно, я звикла, я вже не дивуюся, мені це здається цілком природним, і я кажу собі, що він написав з хвальковитості, щоб себе показати, скориставшись такою чудовою нагодою… Та ні, це незвичайно — цей раптовий лист, надто коли подумати про карти. Але як йому спало на думку мені написати… о! І так мило. То він думав про мене! Увесь час?.. чи через ту пригоду.
Et à présent que j’y ai pensé sans cesse, j’y suis habituée, je ne m’étonne plus, je trouve que c’est très naturel et je me dis qu’il a écrit par vantardise pour se poser profitant de l’occasion si belle... Enfin, non, c’est extraordinaire cette lettre subite, surtout quand on pense aux cartes. Mais comment a-t-il eu l’idée de m’écrire... oh ! et si gentillement. Il a donc pensé à moi ! Tout le temps ?... ou à cause de l’aventure.
Ах! Мене чарує, як романтично обертаються мої дні в Неаполі…
Ah ! le tour romanesque que prennent mes jours à Naples m’enchante...
Ось моя відповідь друкованими літерками., та, як подумаю, Альтамура, певно, утнув якусь дурницю з квітами.
Voici ma réponse en petites lettres d’imprimerie., mais j’y pense, Altamura aura commis quelque absurdité avec les fleurs sans doute.
Переписаний лист · Lettre de Marie à Larderel, signée Violette, 16 mars 1877— «Важко відповісти на квіти, яких не отримуєш».- « Il est difficile de répondre à des fleurs qu’on ne reçoit pas ».Ліва рука приємніша за праву, бо вона рука серця; але щиро шкодуєш про причину цієї заміни.La main gauche est plus agréable que la droite, étant celle du cœur; mais on regrette sincèrement la cause de cette substitution.Де ж їм бути, фіалкам, у цю пору, як не в Неаполі? Замість Via Nardones: До запитання. Давайте про себе знати.Où voulez-vous que soient les violettes en cette saison, si ce n’est à Naples ? Au lieu de Via Nardones : Poste restante. Donnez des nouvelles.Фіалка.Violette.P.S. Рану дістав у суботу, 10 березня, чи не так?P.S. Blessure reçue le 10 mars samedi, n’est-ce pas ?
Це міститься на половині сторінки, а під цим гарним письмом — надзвичайні знаки, намальовані Дашадом, як на першому аркуші. Виходить ось що: цей малюнок унизу, замість бути вгорі, оригінальний.
Cela se place sur la moitié de la page et sous cette belle écriture se trouvent des signes extraordinaires peints par Dachad comme la première feuille. Cela fait ceci : Cette peinture en bas au lieu d’être en haut est originale.
Я кладу в листа кілька фіалок.
Je mets quelques violettes dans la lettre.
Примітки
В оригіналі італійською: «Chi e costui ?» ↩
В оригіналі італійською (з помилками, як у Марі): «Et il principe di Melissano.. ma non è ma gran cosa... già è uno di questi nobili miserabili che...» ↩
В оригіналі італійською: «Si... ma è ricevuto in società ?» ↩
В оригіналі італійською (з помилками, як у Марі): «O si Signorina, ma la ricevono come un buffone, è sempre invitât a pranzo in qualunque casa e poi va dal Pignatelli, Muliterno e poi stava al balcone della Mirafiore al Carnavale ?» ↩
В оригіналі італійською (з помилками, як у Марі): «Già; so che è amico del comte di Mirafiore... E vero che la comtessa, moglie del re no è ricevuta ?» ↩
В оригіналі італійською: «Si, perché non sanno come trattarla.» ↩
В оригіналі італійською (з помилками, як у Марі): «Ma la giovane comtessa, nata de Larderel è conoscuta dalle signore di Napoli ?» ↩
В оригіналі італійською (з помилками, як у Марі): «Che comtessa ? Ah ! si, Larderel, sorella di quel Larderel, sapete cosa ho inteso di lui ?» ↩
В оригіналі італійською: «Che ?» ↩
«Skating» (англ.) — роликова ковзанка, модний світський заклад 1870-х років. ↩
В оригіналі італійською: «marchese». ↩
Просторічна, скорочена мова Розалі: фр. ça mʼplait [sic] замість cela me plaît («мені це до вподоби»). ↩