❦
Понеділок, 26 лютого 1877
Позаяк Лардерель все не зʼявляється, я й далі роблю нечасті вилазки.Lundi 26 février 1877 Comme Larderel continue à ne pas arriver, je continue mes rares excursions.
Після Денгофового візиту, що був дуже пристойний, ми вирушаємо до Сан-Мартіно. Це колишній монастир. [Пʼять рядків закреслено]
Après une visite de Doenhoff qui a été très convenable, nous allons à San-Martino. C’est un ancien couvent. [Cinq lignes cancellées]
І ніколи я не бачила нічого такого привабливого. Музеї віють холодом, а музей Сан-Мартіно тішить і вабить. Старовинна карета синдика1 й галера Карла III запаморочили мені голову. А ці коридори з мозаїчними підлогами, ці стелі з величними ліпними оздобами, церква й каплиці — щось чудовне, їхня помірна велич дає змогу оцінити подробиці.
Et je n’ai jamais vu rien d’aussi sympathique. Les musées glacent, celui de San-Martino amuse et attire. L’ancien carrosse du syndic et la galère de Charles III m’ont monté la tête. Et ces corridors aux planchers de mosaïque et ces plafonds aux moulures grandioses, l’église et les chapelles sont quelque chose de merveilleux, leur grandeur modérée permet d’apprécier les détails.
Це поєднання лискучого мармуру, коштовного каміння, мозаїк у кожному кутку, згори донизу, і на стелі, і на паркеті. Не думаю, що бачила багато визначних полотен, хіба що Ґвідо Рені, Спаньолетто.
Cet assemblage de marbres luisants, de pierres précieuses, de mosaïques, dans chaque coin, de haut en bas, au plafond comme sur le parquet. Je ne crois pas avoir vu beaucoup de toiles remarquables, oui, celles de Guido Reni, de Spagnaletto.
Терплячі твори фра2 Буонавентури. Старовинна порцеляна Капо-ді-Монте. Шовкові портрети й картина на склі, що зображає епізод із Потіфаровою дружиною, виконаний з комічною правдивістю. Біле мармурове подвірʼя з шістдесятьма колонами — рідкісної краси. Наш провідник каже нам, що лишилося тільки пʼятеро ченців: троє братів і двоє світських, які мешкають десь нагорі, у занедбаному крилі.
Les patientes œuvres du fra Buonaventura. Les anciennes porcelaines de Capo-di-Monte. Les portraits en soie et un tableau sur verre représentant l’épisode de la femme de Putiphar, traité avec une vérité comique. La cour de marbre blanc avec ses soixante colonnes est d’une rare beauté. Notre guide nous dit qu’il ne reste plus que cinq moines; trois frères et deux laïques, qui demeurent quelque part en haut, dans une aile abandonnée.
викреслено[Вісім рядків закреслено]
[Huit lignes cancellées]
на полях
Зауважте й запамʼятайте
dans la marge Remarquez et souvenez-vous
Підіймаєшся в якусь подобу вежі з двома балконами, що нависають над іншими висотами, які видаються прірвами, і краєвид звідти такий прекрасний, що паморочиться голова. Видно гори, міста, рівнини [Кілька слів викреслено] і Неаполь, крізь якийсь синій серпанок, що є не що інше, як відстань.
On monte dans une sorte de tour avec deux balcons suspendus au dessus des autres hauteurs qui semblent des précipices, la vue de là est belle à étourdir. On voit les montagnes, les villes, les plaines [Quelques mots cancellés] et Naples, à travers une sorte de brouillard bleu qui n’est rien autre que la distance.
— Що ж це сьогодні діється в Неаполі? — кажу я, нашорошивши вуха.
- Que se passe-t-il donc aujourd’hui à Naples? dis-je en prêtant l’oreille.
— Та нічого, це неаполітанський люд, — усміхаючись, відповів провідник.
- Mais rien, c’est le peuple napolitain, répondit en souriant le guide.
— І завжди отак?
- C’est toujours ainsi ?
— Завжди.
- Toujours.
Від цього нагромадження дахів здіймався гамір, безнастанне виття, мов невпинні вибухи голосів, про які в самому місті й гадки не маєш. Справді, це навіює якийсь жах, і цей гул, що здіймається разом із синім серпанком, дивно дає відчути, на якій висоті ти перебуваєш, і від нього паморочиться голова.
Il s’élevait de cet amas de toits une clameur, un hurlement continuel, comme des explosions de voix non interrompues, dont on ne se fait pas l’idée dans la ville même. Vraiment cela vous donne une sorte d’épouvante, et cette rumeur qui s’élève avec le brouillard bleu fait étrangement sentir à quelle hauteur on se trouve et donne le vertige.
Ці мармурові каплиці зачарували мене. Країна, що володіє тим, чим володіє Італія, — найбагатша країна світу. Я порівнюю Італію з рештою всесвіту, як чудову картину з побіленою вапном стіною.
Ces chapelles de marbre m’ont ravie. Le pays qui possède ce que possède l’Italie est le pays le plus riche du monde. Je compare l’Italie avec le reste de l’univers comme un magnifique tableau avec un mur blanchi à la chaux.
Як я насмілилася судити про Неаполь торік! Та хіба ж я бодай щось бачила!
Comment ai-je osé juger Naples l’année passée ! Avais-je seulement vu !
викреслено[Один рядок закреслено]
[Une ligne cancellée]
Уся дорога із Сан-Мартіно й спуск через Позіліппо сповнені приголомшливої краси. І ці розкидані міста, і це море, і Везувій, і небо, і грот Поццуолі, що видніється, мов гарматне жерло! Голова йде обертом.
Toute la route de San-Martino et la descente par le Pausilippe présentent des beautés renversantes. Et ces villes éparpillées, et cette mer, et le Vésuve et le ciel, et la grotte de Pozzuali qu’on aperçoit comme une bouche de canon ! On perd la tête.
Знаєте? Графи Мержевські, батько й син, у Ніцці, батько сказав моїй тітці, що приїхав навмисне з Росії, щоб одружити сина зі мною. Бідолашний люд!3 як каже Лардерель. Тьху!
Vous savez ? Les comtes Merjeewsky père et fils sont à Nice, le père a dit à ma tante qu’il venait exprès de la Russie pour marier son fils avec moi. Povero gente ! comme dit Larderel. Fi !
Денгоф приходив увечері. Я почуваюся вільнішою духом і помалу стаю розважливою, тільки несамовитий вигляд Лардереля зводить мене з розуму. Я перечитую свою подорож до Флоренції, а потім Діна (коли Денгоф пішов) зображає нам Мерізано: у штанях, з моїм верховим капелюхом4 на голові, з камінною мітлою замість тростини й Альтамуриною візиткою, скрученою в сигару.
Doenhoff est venu le soir. Je me sens plus libre d’esprit et deviens peu à peu raisonnable, seulement l’air insensé de Larderel m’affole. Je relis mon voyage à Florence et puis Dina nous (Doenhoff parti) représente Merisano, en pantalon, mon riding-hot en tête, les balais de la cheminée en guise de canne et la carte de visite d’Altamura roulée en cigare.
Вона наслідує його досконало, тож ми реготали!
Elle l’imite dans la perfection aussi avons-nous ri !
Примітки
Синдик (іт. sindaco) — мер, голова міського самоврядування в італійських містах. ↩
Фра (іт. fra) — релігійний титул ченця, «брат». ↩
В оригіналі італійською (з помилкою в роді): «Povero gente !» — вигук жалю чи зневаги. ↩
В оригіналі англійською: «riding-hot» — Маріїне написання англ. riding hat, «капелюх для верхової їзди». ↩