❦
Четвер, 8 лютого 1877
Я вирушила в дорогу веселіше, ніж могла сподіватися.Jeudi 8 février 1877 Je suis partie plus gaiement que je ne pouvais m’attendre.
Генерал і Мейсснер приїхали на вокзал із цукерками й квітами; Рангоні прибув ні з чим, зате з любʼязностями. Княгиня Суворова, яка їхала до Монако, сказала, що прийшла нас провести, і сіла в один вагон із нами та Пеліканом.
Le général et Meyssner sont arrivés à la gare avec des bonbons et des fleurs; Rangoni est arrivé sans rien, si avec des amabilités. La princesse Souvoroff, qui allait à Monaco, dit qu’elle venait pour nous reconduire et se mit dans le même wagon que nous et Pelikan.
Отже, до Монте-Карло ми їхали всі разом, тобто мама, я, Діна, Пелікан, тітка, Валіцький і княгиня Суворова. Та навіть договорилася до того, що запропонувала мені за чоловіка другого князя Чвертинського, і без упину розписувала всі переваги такої партії. Князь незабаром приїде.
Jusqu’à Monte-Carlo nous étions donc tous ensemble, c’est-à- dire maman, moi, Dina, Pelikan, ma tante, Walitsky et la princesse Souvoroff. Cette dernière est allée jusqu’à m’offrir en mariage le second prince Tchwertinsky, et elle ne cessait de faire ressortir tous les avantages d’un pareil parti. Le prince va arriver.
Я заснула у Вентимільї й прокинулася аж у Римі, [Слова викреслено], морально й фізично.
Je me suis endormie à Vintimille et je ne me suis réveillée qu’à Rome, [Mots cancellés], moralement et physiquement.
Мимоволі мені довелося лишитися до вечора, бо потяг до Неаполя відходить лише о десятій.
Malgré moi je dus rester jusqu’au soir, car le train pour Naples part à dix heures seulement.
Toute une journée à Rome ! Chez Spillman on apprend que ce soir il y a un grand Veglione à l’Apollo. Je souffle à Pelikan que maman doit se reposer cette nuit et nous restons.
Я беру Діну, ми з голови до ніг закутуємося в чорні каптури і, найнявши ландо, розʼїжджаємо по Корсо серед карнавалу. Наша похмурість має неабиякий успіх, а що ми сидимо непорушно, заціпенілі й чорні, нам кричать: Мертві!3
Je prends Dina, nous nous encapuchonons tout en noir et prenant un landau parcourons le Corso en carnaval. Nous avons un succès de tristesse et comme nous ne bougeons pas, raides et noires, on crie: Morte !
Я шукала знайомих облич, аж раптом моїм здивованим очам постав Оскар. Я гукнула йому бозна-що, а трохи далі — Плауден і Дзуккіні. Ми повертаємося до готелю вже у звичайних сукнях, перевдягнувшись під захистом закритого ландо й сутінків.
Je cherchais des figures de connaissances lorsqu’à mes regards surpris s’offrit Oscar. Je lui ai hurlé on ne sait quoi, et plus loin Plowden et Zucchini. Nous rentrons à l’hôtel en robe de ville ayant opéré le changement à la faveur du landau fermé et au crépuscule.
Щойно Пелікан ліг, мене схопив страшний головний біль, тож я лягаю з холодними компресами й сплю до пів на дванадцяту.
Aussitôt Pelikan couché, je suis prise d’un terrible mal de tête, je me couche donc avec des compresses d’eau froide et m’endors jusqu’à onze heures et demie.
Каптур Діни ніяк не знаходиться, я благаю небо дати мені терпіння, вже північ, а ми зупинилися в готелі «Брістоль», який далеченько. Коли всі нарешті готові й два чорні доміно та рожеве доміно вже на сходах, Розалі помічає, що парадні двері замкнено і весь готель спить!
Le capuchon de Dina se fait chercher, je prie le ciel de me donner de la patience, il est minuit, nous sommes à l’hôtel Bristol qui est plus loin. Quand tout le monde est prêt, et quand les deux dominos noirs et le domino rose sont sur l’escalier Rosalie s’aperçoit que la grande porte est fermée et que tout l’hôtel est couché !
Хоч рви на собі волосся. На щастя, якийсь пан, що саме повертається, дзвонить, йому відчиняють, ми виходимо. Тепер нова біда — немає екіпажа! Розалі шукає й знаходить; поки ми дісталися до дверей театру, трапилися три пригоди: то забуті квитки, то страхи, через які я йду зовсім не в той бік, де вхід.
C’est à s’arracher les cheveux. Heureusement un monsieur qui rentre sonne, on lui ouvre, nous sortons. Alors autre chose, pas de voiture ! Rosalie cherche et trouve, jusqu’à ce que nous franchissons la porte du théâtre trois incidents se produisent; tantôt les billets oubliés, tantôt des peurs qui me font aller du côté tout autre que celui de l’entrée.
Нарешті ми входимо, і так убого перевдягнені, що ніхто не може нас запідозрити, тим паче що ніхто й не знає, що ми в Римі.
Enfin nous entrons et si mesquinement déguisées que personne ne peut soupçonner, surtout ne nous sachant pas à Rome.
На сходах я бачу білявого чоловіка надзвичайної вроди, підходжу… це! Отже Опинившись у скруті, я хапаюся за першого-ліпшого, тобто за цього чоловіка.
Sur l’escalier je vois un homme blond d’une grande beauté, je m’approche... c’est ! Alors Me trouvant en détresse je prends le premier venu, par conséquent cet homme.
— Брускетті, — кажу я, торкнувшись його плеча.
- Bruschetti, dis-je en lui touchant l’épaule.
Він знаходить нам ложу, а оскільки я його інтригую, пропонує пройтися залою. Я погоджуюся. Кавалер він надійний. Він такий добрий і простий, що не знає мови маскараду. Зізнається мені, що приїхав тільки сьогодні вранці.
Il nous trouve la loge et comme je l’intrigue il propose un tour dans la salle. J’accepte. C’est un cavalier solide. Il est si bon et si simple qu’il ne sait pas le langage du bal. li m’avoue n’être arrivé que ce matin.
Тоді, між іншим, я повідомляю йому про смерть тієї росіянки, що завжди ходила в білому. Він скрикує, але, одразу опанувавши себе, каже, що йому це байдуже.
Alors, entre autres, je lui annonce la mort de la Russe qui était toujours en blanc. Il pousse une exclamation mais se reprenant aussitôt me dit que c’est bien la même chose pour lui.
Я покинула його з переконанням, що він досі кохає. На жаль…
Je le quittai avec la conviction qu’il aime toujours. Hélas...
Мержевський, сидячи під колоною, чекає на «даму зі Спа». Я написала йому сьогодні ввечері.
Merjeewsky assis sous une colonne attend “une dame de Spa”. Je lui ai écrit ce soir.
Після двох слів він мене впізнає, я зізнаюся і роблю юнака своїм захисником, виставляючи його то як мур, то як опору, щоб зберігати незворушний вигляд.
Au bout de deux mots, il me reconnaît, je m’avoue et me fais du jeune homme un protecteur, le plaçant tantôt comme un rempart, tantôt comme une contenance.
Я проношуся, мов ураган, повз Анджеліні, Бельмонте, Мулітерно, Браскі, Брускі, Папаріґопулоса, Ґвіччолі, Тіберіні, Інгамі, Бутеньова, Патекіно, співака Фості, Клементе Торлонію, Россі, Джанотті, кидаючи кожному фразу, слівце, яке більш чи менш їх інтригує. Я знала, що Антонеллі там не буде, хіба що в масці, але мені так хотілося його побачити, що я сподівалася. Я хотіла бодай дізнатися щось про нього.
Je passe comme un ouragan devant Angelini, Belmonte, Muliterno, Braschi, Bruschi, Paparigopoulos, Guiccioli, Tiberini, Ingami, Boutenieff, Patechino, Fosti le chanteur, Clemente Torlonia, Rossi, Gianotti, leur jetant à chacun une phrase, un mot qui les intrigue plus ou moins. Je savais qu’Antonelli n’y serait pas, sinon masqué, mais je désirais tant le voir que je l’espérais. Je voulais du moins de ses nouvelles.
— Як, — кажу я, нахилившись до Інгамі, який сидів, — ти тут, коли твій любий друг у такій немилості!4
Come, dis-je en me baissant vers Ingami assis, qui quando il tuo caro amico è in una bella disgrazia !
Він не хотів мене відпускати, поки не вирвав у мене імʼя Антонеллі.
Il ne voulut pas me lâcher avant d’avoir arraché le nom d’Antonelli.
Россі нічого не знає, я вигадала для нього казочку, яка нічого не дала, він нічого мені не сказав, хіба те, що я одна із закоханих у Пʼєтра.
Rossi n’en sait rien, je lui ai forgé un conte qui n’a servi à rien, il ne m’a rien dit, sinon que j’étais une amoureuse de Pietro.
«Я кохаю тебе», — кажу я йому італійською, відходячи, щоб узяти під руку Анджеліні, якому вже з годину тому пообіцяла прогулянку залою. Зблизька він дуже кумедний, схожий на надутого рака, але не бридкий. Я пробую читати йому мораль і розповідаю різне про Ніццу.
C’est toi que j’aime, lui dis-ie en italien en m’éloignant pour prendre Angelini à qui j’ai promis depuis tantôt une heure, une promenade dans la salle. Il est fort drôle de près, il ressemble à une écrevisse enflée mais il n’est pas laid. J’essaie de le moraliser et lui raconte des choses de Nice.
Беру землю, яку ти топтав, підношу її до серця, а тоді до голови, щоб рескар мі ля маніманте.5 — кажу я йому, підходячи. Арабська фраза, яка йому пасує, бо він вічно мандрує різними химерними краями.
Prendo la terra che tu hai calpodato, la porto al more e poi alla testa per rescar mi la manimante. - lui dis-je en m’approchant de lui. Phrase arabe qui lui convient puisqu’il voyage toujours dans divers pays extravagants.
— Це правда, — каже він, — я самотній, завжди самотній.6 — І ось ви вже пішли удвох.
C’est vrai, dit-il, son solo, sempre solo. - Et vous voilà partis.
Як корисно побачити чоловіків трохи зблизька. Обходиться це лише потиском руки чи ліктя, та й то торкаються рукавички чи доміно, зате про цих панів дізнаєшся стільки всього.
Que c’est utile de voir un peu les hommes de près. On en est quitte pour un serrement de main ou de bras et encore est-ce un gant, un domino qu’on vous touche, mais on apprend tant sur le compte de ces messieurs.
Я чудово заінтригувала барона ді Сан-Джузеппе, інакше кажучи, Сен-Жозефа. Він ішов за мною, благав мене, я стрілою втекла на третій ярус лож і там, помінявшись доміно з мамою, спускаюся вже в рожевому ситці; Анджеліні бере мене за наглядачку чорних доміно й іде залицятися до мами та говорити з нею про нашу попередню розмову, приймаючи її за мене.
J’ai admirablement bien intrigué le baron de San Giuseppe, autrement dit Saint-Joseph. Il m’a suivie, il m’a suppliée, je me suis sauvée comme une flèche jusqu’au troisième rang des loges et là changeant de domino avec maman je redescends en calicot rose; Angelini me prend pour la surveillante des dominos noirs et va faire la cour à maman et lui parler de notre conversation antérieure, la prenant pour moi.
Серцем і думками я шукала Антонеллі, а очима — Піццарді. Тепер або ніколи пересвідчитися, чи він справді найвродливіший чоловік у Римі. Я кличу Інгамі й посилаю його шукати Піццарді посеред найстрокатішого й найблискучішого натовпу, під звуки оркестру з шістдесяти музикантів, при світлі тисяч свічок.
Je cherchais Antonelli de cœur et d’esprit je cherchais Pizzardi. C’est le cas où jamais de m’assurer si c’est vraiment le plus bel homme de Rome. J’appelle Ingami et l’envoie chercher Pizzardi au milieu de la foule la plus bariolée et la plus brillante, aux sons d’un orchestre de soixante musiciens, à la lueur des milliers de bougies.
— Але де ти будеш?7 — питає мене добрий Інгамі, щиро стурбований тим, як би підвести до мене Піццарді.
Ma dove sarai ? me demande le bon Ingami réellement inquiet de me donner Pizzardi.
— Там… — кажу я, стаючи посеред зали й окопуючись за Мержевським.
Là... dis-je en me postant au milieu de la salle et en me retranchant derrière Merjeewsky.
— Як, — каже він мені, — це серйозно!
Comment, me dit-il, c’est sérieux !
— Звісно.
Sans doute.
— І ви це кажете?
Et vous le dites ?
— Кажу, і більше того. Кажу, що зараз у Ніцці є двоє субʼєктів, які страшенно запаморочили мені голову.
Je dis, et plus. Je dis qu’il y a en ce moment à Nice deux individus qui m’ont terriblement monté la tète.
— О! Це вже занадто!
Oh ! c’est trop fort !
— Другові? — кажу я спокійно й просто.
A un ami ? dis-je d’un air calme et simple.
— Справді, ви маєте про мене або надто добру, або надто погану думку! — вигукує він.
En vérité, vous avez ou trop bonne ou trop mauvaise opinion de moi ! s’écrie-t-il.
— Дайте ж мені спокій і виконуйте свій обовʼязок.
Laissez-moi donc tranquille et faites votre devoir.
Ніхто мене не впізнавав, о, ніхто, але я ще така дурна, що варто комусь бодай трохи пильніше на мене глянути, як мені здається, що мене викрито.
Personne ne me reconnaissait, oh ! personne, mais je suis si sotte encore que pour le peu qu’on me regarde sérieusement je me crois découverte.
— Ось він8, — каже нарешті Інгамі, підводячи до мене когось.
-Eccolo, me dit enfin Ingami en m’amenant quelqu’un.
«Ах! Боже мій! — сказала я подумки. — Оце і є Піццарді!» Ні, я жодної миті в це не повірила, Інгамі з мене покепкував.
Ah ! mon Dieu ! fis-je en moi-mème. C’est ça Pizzardi ! Non, je ne l’ai pas cru un instant, Ingami s’est moqué de moi.
Так званий Піццарді спитав мене, вже й не памʼятаю про що, — хто я, здається.
Le soi-disant Pizzardi me demanda je ne sais plus quoi, qui je suis, je crois.
— Скажи спершу, хто ти9, — відповіла я йому.
Dimmi, prima chi sei tu lui répondis-je.
Come ! fit-il, tu dimmulo.
— Ах ні, де ж тоді був би інтерес, якби я тобі сказала?11
- A no, dove sorebbe l’interesse s’io ti diessi.
— Ну, то скажи мені щось інше.12
Ben, dimni qualche cosa d’altro.
— Я… не знаю.13
Io... non so.
— Га!
Hein !
Він подивився на мене з таким виглядом: «Ах! та ви мені набридаєте, я тут не для того, щоб вислуховувати такі дурниці», — і лишає мене саму.
Il me regardait d’un air : Ah ! à vous m’ennuyez vous, je ne suis pas là pour entendre des bêtises pareilles, il me plante là.
Цей фінал вселяє в мене деяку повагу до бридкого, і я ходжу туди-сюди по залі, показуючи на цього чоловіка й питаючи: хто це? Усі відповідають мені: Піццарді.
Ce final me donne quelque respect pour le laid et vais ça et là par la salle et indiquant l’homme et demandant: qui ? Tous me répondent Pizzardi.
Тоді я зупиняюся біля Брускі, Анджеліні та інших, які нічого проти не мають, — вони весь час упадають за мною, — і кажу їм, що Піццарді найбридкіший, найдурніший, найгрубіший з чоловіків. Вони витріщають очі й відповідають, що особа, яку я так величаю, — найвродливіший кавалер Рима.
Alors je m’arrête près de Bruschi et Angelini et d’autres qui n’en sont pas fâchés, ils sont toujours après moi et leur dis que Pizzardi est le plus laid, le plus bête, le plus grossier des hommes. Ils ouvrent de grands yeux et me répondent que le personnage que j’honore ainsi est le plus beau cavalier de Rome.
Що вдієш, доводиться поступитися слушним доводам.
Que faire, il faut se rendre aux bonnes raisons.
Я мʼякшаю й починаю ходити слідом за цим чоловіком і кружляти довкола нього, тягнучи під руку Мержевського, щоб трохи холоднокровно роздивитися це створіння. Почнімо [Слова викреслено] цей болісний огляд. Він високий. Добре. Але сутулий! Ступні гостроносі й лаковані — так, але ноги між собою не ладнають. На жаль.
Je m’adoucis et commence à suivre l’homme et à tourner autour traînant Merjeewsky au bras, pour voir un peu de sang-froid cette créature. Commençons [Mots cancellés] ce douloureux examen. Il est grand. Bien. Mais voûté ! Des pieds pointus et vernis, oui, mais des jambes qui ne vivent pas en bonne intelligence. Hélas.
Обличчя… Ах! Помилуй мене, Господи! Волосся, звісно, чорне, а на маківці примостився дурнуватий капелюшок. Очі пʼяні… чорні вуса і… Ой-ой-ой. Підборіддя й низ щік усі в рубцях, сліди… хвороб, порізи… якісь… О, яке ж це бридке!
La figure... Ah ! épargnez-moi, Seigneur ! Des cheveux noirs sans doute, au sommet desquels est posé un petit chapeau à l’imbécile. Des yeux ivres... une moustache noire et... Oh ! la la. Un menton et le bas des joues tout en cicatrices, des traces... de maladies, des coupures... des... Oh ! que c’est laid.
Відкриваючи одну по одній ці принади, я не переставала кружляти довкола цього дива.
Tout en découvrant une à une ces beautés je ne cessais de faire le tour de cette curiosité.
Як, — сказала я собі, — я на цьому й зупинюся? Ні.
Comment, me suis-je dit, je vais en rester là ? Non.
Я була ще в чорному; перевдягнувшись у рожеве, я знову кинулася в наступ, але тремтячи. Часом на мене находять такі незбагненні страхи, як торік перед Дорією.
J’étais en noir encore, je me mis en rose et revint à la charge mais tremblante. Quelquefois j’ai de ces terreurs inexplicables, comme de Doria l’an passé.
— Французе, — кажу я несміливо, — французе.
Français, dis-je timidemant, Français.
— Що? — озвався він, обертаючись.
Quoi, fit-il en se retournant.
— Мій друже французе, — вела я далі своїм природним голосом і тим тоном, яким улещують божевільних, — не будь таким лютим.
Mon ami Français, repris-je de ma voix naturelle et du ton dont on flatte les fous, ne sois pas féroce.
— Як? — спитав він, звернувши сяку-таку увагу на мої рожеві ситцеві лахи.
Comment ? demanda-t-il en faisant quelque attention à ma défroque de calicot rose.
— Та так, у тебе такий страшний вигляд, що я вся тремчу, правда, ти мене лякаєш.
- Mais oui, tu as l’air si terrible que je suis toute tremblante, vrai, tu me fais peur.
І в міру того як я розписувала свій страх, я потроху його позбувалася.
Et à mesure que j’exprimais ma terreur je m’en défaisais peu à peu.
— Ні, серйозно?
- Non, sérieusement ?
— Дуже серйозно.
- Très sérieurement.
— Ти так думаєш? Ну ж бо, прошу тебе, зроби привітнішу міну, ти мене заморожуєш.
Tu crois ? Mais voyons une mine plus aimable je t’en pris, tu me glace.
— Ти мене цікавиш.
- Tu m’intéresses.
— Якщо це правда, то більше доброти.
- Si c’est vrai, plus de bonté.
— Ах, ну! Ах, ну можна подумати, що я тигр!
- Ah ! mais. Ah ! mais on dirait que je suis un tigre !
— Лев і леопард водночас.
- Un lion et un léopard tout ensemble.
— Звідки ти взяла всіх цих звірів?
- D’où as-tu pris tous ces animaux-là ?
— З виразу твого обличчя.
- De l’expression de ta figure.
— Та ну!
- Allons donc.
— Подивися на мене прямо. Добре, тільки мені здається, що я знала тебе з більшими очима.
- Regarde moi de face. Bien, seulement il me semble t’avoir connu avec des yeux plus grands.
— Я зменшую їх, коли захочу.
- Je les rapetisse à volonté.
— Щоб менше бачити. Подивися ще раз і всміхнися.
- Pour moins voir, regarde encore et souris.
— Гаразд, — сказав він, усміхаючись так по-дурному від старання здаватися добрим, що я засміялася.
- Bien, dit-il en souriant d’un air si bête à force de vouloir être bon que je me mis à rire.
— Ну що, — вів він далі, — ти заспокоїлася, я ще лютий? Бачиш, у мене вигляд ідіота.
- A présent, reprit-, es-tu rassurée, suis-je encore féroce, vois, j’ai l’air d’un imbécile.
— Ні, ні. — Я все ще його роздивлялася. Суха шкіра, червоні вилиці, червоні очі, довгий гострий ніс.
- Non, non, je l’examinais toujours. Une peau sèche, des pommettes rouges, des yeux rouges, un long nez pointu.
— Покажи мені свої руки, — кажу я зневірено.
- Montre-moi tes mains dis-je avec découragement.
— Руки мисливця, — сказав він, показуючи їх мені.
- Des mains de chasseur, dit-il en me les montrant.
Гарні руки з доглянутими нігтями.
De belles mains à ongles bien soignés.
— Та ні, Боже мій, мисливець італійський.
- Mon Dieu non, chasseur d’Italie.
— На тигрів, гієн, шакалів?
- De tigres, de hyènes, de chacals ?
— Ха-ха-ха! Ні, мисливець на свійську дичину.
- Ah ! ha ! ha ! Non, chasseur de gibier domestique.
— Ну ж бо, мій хижаку…
- Allons, mon carnivore...
— Ти африканка, я бачу.
- Tu es africaine, je le vois.
— Можливо.
- Peut-être.
— Ходімо в Африку, негайно!
- Allons en Afrique à l’instant !
— Негайно — до кінця зали, ти надто страшний.
- A l’instant, jusqu’au bout de la salle, tu es trop effrayant.
— Правду кажучи, я не знаю, як мені поводитися; візьми мене під руку, я не такий уже й страшний.
En vérité je ne sais comment être, prends mon bras je ne suis pas trop terrible.
Я взяла його під руку, а Мержевський ішов за нами впритул, готовий, як Мефістофель, утрутитися в поєдинок Фауста з Валентином14. Незабаром я вже нічого не бачила: Піццарді, славетний Піццарді, починав виявляти неабияку дотепність. Жодного італійського акценту.
Je pris son bras et Merjeewsky près de nous suivre prêt comme Méphistophélès à intervenir dans le combat de Faust avec Valentin. Bientôt je ne vis plus rien, Pizzardi, le fameux Pizzardi commençait à avoir beaucoup d’esprit. Pas d’accent italien.
— Я тебе не знаю, — сказав він, — хто ж ти така?
Je ne te connais pas, dit-il, qui donc es-tu?
— Ревнива іспанка! О! не кривися, кажуть, що ти фат знаєш, я знаю одного, хто на тебе схожий.
Une Espagnole jalouse ! Oh ! pas de grimace, on dit que tu es un fat tu sais je connais quelqu’un qui te ressemble.
— Зовні?
Physiquement ?
— Авжеж.
Mais oui.
— Не дивно, я схожий на всіх.
- Ce n’est pas étonnant, je ressemble à tout le monde.
— Фат.
Fat.
— О! ні.
Oh ! non.
— Зрештою, мені це вже казали.
- D’ailleurs on me l’a dit.
Він зауважив, що рука в мене маленька.
Il m’a trouvé la main petite.
Тут я розповіла йому кілька речей, які знаю від Антонеллі.
Sur ce je lui racontai plusieurs choses que je tiens d’Antonelli.
— То ти, виходить, член Клубу!
- Tu es donc membre du Cercle !
— Друзі ж бо є.
- On a des amis.
Оскільки він, хоч і кажучи чемно не кажучи надто вже сороміцьких непристойностей, раз у раз повертався до причини людського існування, щоправда, дуже завуальовано, я дорікнула йому, що він грубий звір. І тоді він розгорнув переді мною цілу теорію… більше я вам нічого не скажу!
Comme, tout disant poliment en ne disant pas de saletés très polissonnes, il revenait de temps en temps à la cause de l’existence humaine bien que d’une manière toute voilée, je lui reprochais d’être une brute. Et alors il m’a développé toute une théorie ... je ne vous dis que ça !
— Боже мій, — сказав він нарешті, — це мета й суть усього, і всі такі, тільки одні мають сміливість у цьому зізнатися, а інші ні. Я — зізнаюся!
- Mon Dieu, dit-il enfin, c’est le but et le fond de tout et tout le monde est ainsi, seulement il y a des gens qui ont le courage d’avouer, d’autres qui ne l’ont pas. Moi, j’avoue !
— Ах, друже мій, оце справді щирість! По руках!
- Ah ! mon ami, voilà en effet de la sincérité ! Tape-la !
І ми, сміючись, потисли одне одному руки.
Et nous nous sommes serré la main en riant.
Не судіть про нашу розмову з цих жалюгідних клаптів.
Ne vous faites pas une idée de notre conversation par ces vilains lambeaux.
Кілька з тих панів раз у раз кликали свого Джирофлу, кажучи йому: як ти можеш весь час бути з однією й тією самою, це ж нудно, ходімо вечеряти.
Plusieurs de ces messieurs ne faisaient qu’appeler leur Girofla lui disant : comment peut-tu rester toujours avec la même mais c’est embêtant, allons souper.
— У тебе дуже виразний російський акцент, — сказав він мені.
Tu as un accent russe très prononcé, me dit-il.
— Акцент можна взяти який заманеться.
On prend l’accent que l’on veut.
— Як це?
Comment ça ?
— Дурне питання.
Stupide.
Тоді я цілком серйозно запевняю його, що приїхала до Рима тільки заради нього, і т. д., і т. д.
Alors je l’assure très sérieusement n’être venue à Rome que pour lui, etc. etc.
Звірюці це вже лестило.
L’animal devenait flatté.
— Ось твій співвітчизник, — сказав він, підводячи мене до секретаря нашого посольства.
Voilà un compatriote, fit-il en m’amenant devant le secrétaire de notre ambassade.
— Як, — вигукнула я, — англійською!
Comment, m’écriai-je, en anglais !
— О! прошу тебе, не грай мені тут Африканку.
Oh ! je t’en prie ne fais pas l’Africaine.
— Тигр.
Tigre.
— Покажи обличчя.
Montre ta figure.
Він тримав мене за мереживну оборку маски.
Il me tenait la barbe du masque.
— О! я тебе не боюся, Піццарді вміє поводитися де завгодно, — кажу я йому.
- Oh ! je ne te crains pas, Pizzardi sait se conduire partout, lui dis-je.
— Твоя правда… — і він прибрав руку.
- Tu as raison... et il retira la main.
— Зізнайся, що ти росіянка.
- Avoue que tu es Russe.
— А тобі що до того! Непересічні жінки не мають національності — жінки розумні, вродливі й елегантні.
Qu’est-ce que ça te fait ! Les femmes supérieures n’ont pas de nationalité, les femmes d’esprit, jolies et élégantes.
— Це правда.
C’est vrai ça
— Чоловіки теж; ось ти, наприклад, не надто італієць, ні, не надто.
Les hommes aussi, ainsi toi, par exemple, tu n’es pas trop italien, non pas trop.
— Гм… я не надто, ні.
- Heum... je ne suis pas trop non.
Я даю йому чорну рукавичку, з лівої руки (як на Капітолії, тільки та була біла), пообіцявши забрати її за рік, бо за рік… станеться купа всього!
Je lui donne un gant noir, celui de la main gauche (comme au Campidoglio mais l’autre était blanc) en promettant de le réclamer dans un an, parce que dans un an... un tas de choses !
— За рік, — сказав він, — чому? Справді, ти дуже дивна.
- Dans un an, dit-il, pourquoi ? En vérité tu es très extraordinaire.
— Прощавай!
- Adieu !
Я покинула його, щоб не бути покинутою. Була третя година, я повернулася до ложі, де мама захоплювалася красою Брускетті в присутності кількох панів, що стояли там, спершись на барʼєр ложі, і жартували з наглядачки, а я тим часом сміялася з Брускетті.
Je l’ai quitté pour ne pas être quittée. Il était trois heures., je revins dans la loge où maman s’extasiait de la beauté de Bruschetti en présence de plusieurs messieurs qui étaient là appuyés à la loge et plaisantaient sur la surveillante, moi tout en riant de Bruschetti.
Йому не пощастило: його незлюбили. Ці нещасні юнаки шукали масок, щоб піти пити шампанське. Звісно, ми втекли, а я знову послала Мержевського на бал, у доміно, щоб він відповідав, що те доміно (я) — княгиня Мещерська. Це дуже негарно. У Римі не вміють інтригувати, пани нудьгують! Я це добре бачила, бо таки їх зацікавила — я, яка нічого не вміє. Лягла я о четвертій, ще й начеркавши хвалу й голосіння про Піццарді.
Il a eu le malheur d’être pris en grippe. Ces malheureux jeunes gens cherchaient des masques pour aller boire du champagne. Bien entendu nous nous sommes sauvées et j’ai envoyé Merjeewsky de nouveau au bal, en domino, pour répondre que le domino en question (moi) était la princesse Mechtchersky. C’est très mal. On ne sait pas intriguer à Rome, les messieurs s’ennuient ! Je l’ai bien vu puisque je les ai intéressés, moi qui ne sais rien, je me suis couchée à quatre heures tout en barbouillant des louanges et des lamentations sur Pizzardi.
навскоси
Вони никають по залі, як голодні пси.
en travers Ils s’en vont par la salle comme des chiens affamés.
Мене розбудили о сьомій. О девʼятій двадцять я виїжджаю з Рима. Засинаю — і я вже в Неаполі. Проте спала я не так міцно, щоб не почути, як якийсь буркотливий пан скаржився кондукторові на присутність Пратера. І галантний кондуктор став на бік нашого пса.
On m’a réveillée à sept heures. A neuf heures vingt minutes je quitte Rome. Je m’endors et je suis à Naples. Je n’ai cependant pas si bien dormi pour ne pas entendre un monsieur grincheux qui se plaignait au conducteur de la présence de Prater. Et le galant conducteur a donné raison à notre chien.
Але… ні, я зовсім не спала, не знаю, як пояснити, що зі мною було, тільки я жахливо страждала від якоїсь невідомої, незбагненної недуги.
Mais... non, je n’ai pas dormi du tout, je ne sais comment expliquer ce que j’avais, seulement j’ai horriblement souffert et d’un mal inconnu, inexplicable.
Антонеллі стояв у мене перед очима, його голос сповнював мої вуха, і тієї миті я, здається, покинула б увесь світ, щоб лишитися з ним і кохати його всією душею, аж до смерті…
Antonelli était devant mes yeux, sa voix remplissait mes oreilles, et en cet instant j’aurais, il me semble, abandonné le monde entier pour rester avec lui et pour l’aimer de toute mon âme, jusqu’à en mourir...
Я заплющувала очі й уявляла смерть Пʼєтра, мого чоловіка, свій німий відчай при вигляді цього трупа на його ліжку. Я спалювала всі його меблі й одяг і замикала попіл у срібну урну; я наказувала спалити його тіло, а попіл збирали в золоту урну, я влаштовувала у своєму домі каплицю, де проводила цілі дні й ночі, простершись ниць перед його портретом і перед його останками. Я обожнювала його, я знемагала від горя, не проронивши жодної сльози… Послухайте… не знаю, але в цих похмурих фантазіях я знаходила невідомі, пʼянкі насолоди.
Je fermais les yeux et je me représentais la mort de Pietro, mon mari, mon désespoir muet à la vue de ce cadavre couché dans son lit. Je brûlais tous ses meubles et ses habits et j’enfermais les cendres dans une urne en argent; je faisais brûler son corps dont la cendre était recueillie dans une urne d’or, je faisais une chapelle dans ma maison où je passais des journées et des nuits prosternées devant son portrait et devant ses restes. Je l’adorais, je m’anéantissais de douleur sans verser une larme... Ecoutez... je ne sais pas, mais je trouvais dans ces imaginations lugubres des voluptés inconnues, enivrantes.
Але ось і Неаполь. Чи ви такі, як я? Коли я наближаюся до великого й гарного міста, мене охоплює серцебиття, неспокій, мені хочеться забрати це місто собі.
Mais voici Naples, êtes-vous comme moi ? A l’approche d’une grande et belle ville je suis prise de palpitations, d’inquiétudes, je voudrais prendre la ville pour moi.
Ми понад годину добираємося до готелю «Лувр». Неймовірна тиснява, а надто неймовірний крик і безлад.
Nous mettons plus d’une heure à arriver jusqu’à l’hôtel du Louvre. Un encombrement prodigieux, et surtout des cris et un désordre prodigieux.
У жінок тут несусвітні голови. Наче ті жінки, яких показують у звіринцях разом зі зміями й тиграми… Ах! Піццарді і сирени або «дивовижні живі риби15» і т. д., і т. д.
Les femmes ont des têtes exorbitantes ici. On dirait des femmes que l’on montre dans des ménageries avec les serpents, les tigres.. Ah ! Pizzardi et les sirènes où “sorprendenti pesci viventi” etc. etc.
У Римі я люблю тільки старе. У Неаполі гарне тільки нове.
A Rome je n’aime que ce qui est vieux. A Naples il n’y a de joli que ce qui est neuf.
Справжнє горнило.
C’est une fournaise.
Я бідкаюся, що не можу обожнювати Піццарді… але послухайте: Лардерель живе в нашому готелі. Я спитала в Розалі, чи цей пан зі своєю утриманкою.
Je me lamente de ne pouvoir adorer Pizzardi... mais écoutez, Larderel est dans l’hôtel. J’ai demandé à Rosalie si ce monsieur était avec sa coquine.
— Ні, мадемуазель, він не з утриманкою. Він зовсім сам.
- Non, Mademoiselle, il n’est pas avec sa coquine. Il est tout seul.
Це сама Розалі поінформувала мене про цей чарівний… скажімо, каламбур; здається, що в Лардереля є своя що кучер Лардереля — чарівний.
C’est Rosalie elle-même qui m’a instruite de ce charmant... mettons calembour; il paraît que Larderel a sa que le cocher de Larderel est charmant.
Лише на словах я обожнюю Лардереля та Піццарді, виснажуючи себе химерними вибриками, а насправді… ні, вже ні; три години тому — так, а тепер це минуло й більше не вернеться.
Du bout des lèvres j’adore Larderel et Pizzardi, m’exténuant en extravagances, mais en réalité... non, plus maintenant, il y a trois heures de cela oui, à présent c’est passé pour ne plus revenir.
Ну от, тільки й бракувало забути, що ми зустріли Альтамуру і що він був у нас; цей славний хлопець мало не збожеволів… він звивався, кланявся, сміявся, був щасливий.
Bon, il ne manquait plus que d’oublier que nous avons rencontré Altamura et qu’il a été chez nous, ce brave garçon a failli devenir fou... il se tordait, il saluait, il riait, il était heureux.
Під час обіду я тричі вставала з-за столу й одним духом написала те, що ви зараз прочитаєте16:
Tout en dînant je me suis levée trois fois de table et d’un trait j’ai écrit ce que vous allez lire:
Прекрасний мисливцю кохання!17
Bello cacciator d’amore !
Знаю, ти непостійний, Та згадай про серце, Якому ти завжди був коханим, На маскованому балу в Сан-Карло. Ховаючись від усіх, Чекаю, закутана в плащ, Цих зелених плодів.18
So che non sei costante Ma rammentati d’un core Dé chi sempre fosti amante A San caclval veglione Celandomi a tutti Aspetto tutto un farajolane Di codesti verdi io frutti.
Quando tu mi desti O’ braccio O tristissimo tristaccio Il mio cuore bruciava Come di Vesuvio la lava.
Після стількох радощів Кажу: прощавай, Мені загрожують прикрощі, Коханий мій; Після цих прикрощів І жорстокого прощання Чекаю нових радощів, Мій любий, мій коханий.20
Dopo tante gioje Dico addio Mi minaccian noje Amor mio Dopo queste noje E crudel addio Spero nuove gioje Caro amor mio.
А потім… побачите завтра.
Et puis... vous verrez demain.
Примітки
Театр «Аполло» був головним оперним театром Рима; його знесли в 1888–1889 роках, коли будували набережні Тибру. ↩
В оригіналі італійською: «Veglione» — карнавальний маскований бал, що влаштовувався в театрі. ↩
В оригіналі італійською: «Morte !» ↩
В оригіналі італійською: «Come … qui quando il tuo caro amico è in una bella disgrazia !» ↩
В оригіналі ламаною італійською: «Prendo la terra che tu hai calpodato, la porto al more e poi alla testa per rescar mi la manimante» (кінець незрозумілий; «more», імовірно, замість cuore, «серце»). Марі наслідує арабське вітання — рука до серця й до чола. ↩
В оригіналі італійською: «son solo, sempre solo». ↩
В оригіналі італійською: «Ma dove sarai ?» ↩
В оригіналі італійською: «Eccolo». ↩
В оригіналі італійською: «Dimmi, prima chi sei tu». ↩
В оригіналі італійською: «Come ! … tu dimmulo.» ↩
В оригіналі італійською: «A no, dove sorebbe l’interesse sʼio ti diessi.» ↩
В оригіналі італійською: «Ben, dimni qualche cosa dʼaltro.» ↩
В оригіналі італійською: «Io... non so.» ↩
У «Фаусті» Ґуно Мефістофель спрямовує шпагу Фауста в поєдинку, в якому гине Валентин, брат Маргарити. ↩
В оригіналі італійською: «sorprendenti pesci viventi» — вигук ярмаркового зазивали. ↩
Далі йдуть італійські вірші Марі, написані з помилками; оригінал подано в примітках до кожної строфи. ↩
В оригіналі італійською: «Bello cacciator dʼamore !» ↩
В оригіналі італійською (з помилками, як у Марі): «So che non sei costante / Ma rammentati dʼun core / Dé chi sempre fosti amante / A San caclval veglione / Celandomi a tutti / Aspetto tutto un farajolane / Di codesti verdi io frutti.» Слово «farajolane» незрозуміле; можливо, це ferrajolone — «широкий плащ» (ferraiolo), прочитання непевне. ↩
В оригіналі італійською: «Quando tu mi desti O’ braccio / O tristissimo tristaccio / Il mio cuore bruciava / Come di Vesuvio la lava.» ↩
В оригіналі італійською: «Dopo tante gioje / Dico addio / Mi minaccian noje / Amor mio / Dopo queste noje / E crudel addio / Spero nuove gioje / Caro amor mio.» ↩