❦
Понеділок, 5 лютого 1877
Пелікан прийшов на сніданок, а заразом остаточно домовитися про відʼїзд і про те, що буде далі з його пристрастю до пані Цурмюллен та з інтригами Бруссе, який хоче його від неї відвернути: Пелікан бажає освіжитися подорожжю.Lundi 5 février 1877 Pelikan est venu déjeuner et s’entendre définivement quant au départ et la suite de sa passion pour Mme Zurmüllen et des intrigues de Broussais qui veut l’en détourner : Pelikan désire se rafraîchir par un voyage.
На «Skating-rink»1 — найчарівніше видовище, яке тільки можна уявити. Перегони з перешкодами, перегони з кільцями. Коли після дорослих виступили маленькі дівчатка, усі випросталися, щоб краще роздивитися. Ліза Кондарева перемогла під гучні оплески
Au Skating-rink le plus joli spectacle imaginable. Des courses obstacles, des courses de bagues. Quand les petites filles se présentèrent après les grands tout le monde se redressa pour mieux admirer. Lise Kondareff a gagné au milieu de bruyants applaudissements
Цієї миті біля нас зупинився Рангоні з графинею дель Верме під руку. Він теж їде до Неаполя або на Сицилію, як він каже. Навколо натягли мотузку, щоб посеред ковзанки залишити місце для ковзанярів, які не брали участі в перегонах. Там же сиділи й судді.
En ce moment s’arrêta près de nous Rangoni ayant à son bras la comtesse del Verme. Lui aussi va à Naples ou en Sicile, à ce qu’il dit. On avait tendu une corde tout autour pour ménager au milieu du rink un endroit pour les patineurs qui ne couraient pas. C’est là aussi que se tenaient les juges.
навскоси
Рангоні розмовляв з нами хвилин десять, не відпускаючи пані дель Верме, — ось вам італійські манери.
en travers Rangoni nous parla pendant dix minutes environ sans lâcher Mme del Verme, voilà bien les façons italiennes.
Одіффре, зрозуміло, теж. Двадцять разів я відверталася від його поглядів, і тоді, бажаючи, мабуть, похизуватися фамільярністю, яка не мала жодного глузду, він жестом спитав мене, чи не хочу я взяти участь у змаганні. Я відповіла іншим жестом (між публікою й суддями пролягає доріжка для перегонів), що не розумію і не маю бажання розуміти. Тоді тітка, дуже щаслива, почала без кінця подавати йому знаки, назвала його Сорокою, на що Дивовижний відповідав усмішками, простягаючи свою тростину, наче щоб зняти кільце, а потім на тій самій тростині виконав щось на кшталт німої серенади.
Audiffret par conséquent aussi. Vingt fois je me suis détournée de ses regards et alors, voulant se vanter sans doute d’une familiarité qui n’avait pas de sens commun, il me fit signe si je voulais concourir. Je répondis par un autre signe (entre le public et les juges il y a le chemin des courses) que je ne comprenais pas et ne me souciais pas de comprendre. Alors ma tante, fort heureuse, multiplia les signes, l’appela Soroka, ce à quoi le Surprenant répondit par des sourires en tendant sa canne comme pour décrocher une bague sur laquelle canne ensuite il exécuta une sorte de sérénade muette.
Потім ми показали, що княгиня Суворова з нами в чудових стосунках, і справді, вона поводилася, як завжди. Тоді Красень-Денний (бо ж «красень», а не «красуня», — так правильніше)2 підійшов до мене й уклонився. Я давно чекала цієї нагоди, бо ця тварюка уникала вітатися зі мною на людях. Цього разу було багато людей, він підійшов поговорити зі мною, я ледь помітно відповіла йому «добрий день» і повернулася до нього спиною, щоб розмовляти з княгинею.
Ensuite nous avons montré que la princesse Souvoroff est fort bien avec nous, et en effet elle se montra comme toujours. Alors Belle-de-jour (bel est plus correct) vint à moi et me salua. J’attendais cette occasion depuis longtemps, car cet animal évitait de me saluer en public. Cette fois il y avait beaucoup de monde, il était venu me parler, je lui dis un imperceptible bonjour et lui tournai le dos pour causer avec la princesse.
Добре.
Bien.
Ми були із Зубаловим, Біховцем, пані Цурмюллен і паном Біковським, якого вона вчора познайомила зі мною в себе.
Nous étions avec Zoubaloff, Bihovetz, Mme Zurmüllen et M. Bikowsky qu’elle m’a présenté hier chez elle.
Добре, а далі... Вечір, якщо хочете, із подіями. Бо, крім Пелікана, Цурмюллен, Біковського, Мейсснера, у нас були Ґалула, Ґотьє і.... Мішка Ґотьє, його брат. Так от, знайте, що я ліниво й химерно закохалася (?) в цього Мішку після одного вечора в Опері, коли побачила кінчик його напудреного носа в ложі його сестри, сусідній із нашою. Мішка нижчий за Пепіно, очі в нього банькаті, а решта обличчя дуже гарна і передусім дуже розпусна, що надає йому ввічливих, шанобливих, статечних манер.
Bien, ensuite... Une soirée à évènements si l’on veut. Car entre Pelikan, Zurmüllen, Bikowsky, Meyssner, nous avons Galula, Gautier et.... Michka Gautier son frère. Or sachez que je me suis paresseusement et fantastiquement éprise (?) de ce Michka à la suite d’une soirée à l’Opéra où je vis le bout de son nez poudré dans la loge de sa sœur voisine de la nôtre. Michka est moins grand que Pépino, il a des yeux à fleur de tête et le reste de la figure fort beau et surtout fort dévergondé, ce qui lui donne des manières polies, respectueuses, sages.
Я не чекала стільки людей, тож була в жакеті з білого сукна, відкритому біля шиї сорочкою а-ля Шиллер, мережані рукави якої теж виглядали з-під суконних рукавів. Власне, я не шкодую, що була так одягнена... а ще я була трохи наче в тумані, погано розмовляла, погано трималася. Не знаю, про що я говорила, хіба що про листи, які отримую з приводу релігії й душі. Листи, які Ґалула попросив подивитися, які сумлінно розглядали довкола столу і які визнали дуже дурними.
Je ne m’ attendais pas à tant de monde, aussi avais-je une jaquette de drap blanc ouverte au cou par une chemise à la Schiller, dont les manches garnies de dentelles aussi ressortaient de dessous les manches de drap. Au fait je ne suis pas fâchée d’avoir été ainsi... et puis j’étais un peu dans le brouillard, j’ai mal causé, je me suis mal tenue. Je ne sais de quoi j’ai parlé si ce n’est des lettres que je reçois à propos de la religion et de l’âme. Lettres que Galula demanda à voir, qu’on examina conscieu- seument autour de la table et qui furent déclarées fort bêtes.
Оскільки Ґалула похвалився, що бачив мої кімнати, туди повели всіх інших... навіть Мішку. Втім, це давній знайомий, а чого ви не знаєте, так це того, що ми доглядали поранених на вокзалі під час війни3 разом із Пепіно, якому одного дня спало на думку спитати в Діни, чи немає в неї штопора «при собі».
Comme Galula se vanta d’avoir vu mes chambres, on y conduisit tous les autres... même Michka. D’ailleurs c’est une vieille connaissance et, ce que vous ne savez pas, c’est que nous avons servi les blessés à la gare pendant la guerre, en compagnie de Pepino à qui il lui arriva un jour de demander à Dina si elle n’avait pas de tire-bouchon “sur elle”.
Коли ми лишилися самі, своєю сімʼєю, мене дражнять Сорокою, але, бачачи, що це не діє, переходять на Пʼєтра, на Сорію і, нарешті, на Мішку. Ніщо з цього мене не зачіпає. Сорока теж ні; я так гадаю, бо ніколи не маю бажання його бачити, жодного з них.
Restée en famille on me taquine avec Soroka mais voyant que cela ne prend pas, on passe à Pietro, à Soria et enfin à Michka. Rien de cela ne me touche. Soraka non plus, je le pense ainsi parce que je n’ai jamais envie de le voir, aucun.
Ах! моє горло, Ах! мій голос! Хвора! Хвора! Це доводить до відчаю.
Ah ! ma gorge, Ah ! ma voix ! Malade ! Malade ! C’est désespérant.
До речі, забула сказати, що сьогодні я виходила з бажанням зустріти Сорію.
Tiens, j’oublie de dire que je suis sortie aujourd’hui avec le désir de rencontrer Soria.
Примітки
«Skating-rink» (англ.; далі в Марі просто «rink») — роликова ковзанка. ↩
Belle-de-jour (фр. «денна красуня», назва квітки-берізки) — слово жіночого роду; Марі виправляє прізвисько на чоловічий рід: bel. У перекладі прізвисько передано чоловічою формою «Красень-Денний», як і раніше в цьому зошиті. ↩
Франко-прусська війна 1870–1871 років; Марі тоді було одинадцять. ↩