Пʼятниця, 26 січня 1877

Я виїхала з Діною в плетеному візку, щоб довести, що нічого не зламано, і щоб замовити ліврею на завтра.
Великі хмари, здається, віщують дощ, ми повертаємося, і відразу ж виходить сонце, тож я закінчую день на своїй терасі з Діною, куди навідується Рікардо й переказує тисячу речей, які вчора говорили про запряжку й про все інше.
Коли сонце заходить, так гарно, що здається, ніби літо.
Інші їдуть до Монако. Я проводжу час із собаками. У нашому домі собаки такі розумні, що розуму в них більше, ніж у господарів