❦
Понеділок, 22 січня 1877
(Викреслено: я була. Я вас) Їдемо на перегони; бачимося тільки з Рангоні, з тим греком пʼятирічної давнини та з Суворовою, яка приїздить ненадовго й мимохідь гукає, що їй холодно.Lundi 22 janvier 1877 (Rayé: j’étais. Je vous) Nous allons aux Courses, on ne se voit qu’avec Rangoni, le Grec d’il y a cinq ans et la Souvoroff qui vient pour peu de temps et crie en passant qu’elle a froid.
Пелікан і пані Цурмюллен приходять до нас поїсти, і я йду з ними на трибуну, де сидить цілий полк кокоток у білому!
Pelikan et Mme Zurmüllen viennent manger chez nous et je vais avec eux à la tribune où se trouve un régiment de cocottes en blanc !
Повертаємося — просто сліпуче, та ще й за чудової погоди.
Retour éblouissant par un temps superbe.
Ми сідаємо на моїй терасі дивитися на перехожих; проходить Сорока — я вже бачила його на перегонах, і він, знімаючи переді мною капелюха, аж пірнув головою через барʼєр.
Nous nous mettons sur ma terrasse à voir les passants, passe Soroka, je l’avais déjà vu aux courses et il avait piqué une tête par-dessus la barrière en me tirant son chapeau.
На терасу приходить славетний Ґотьє, і ми з годину перекидаємося шпильками.
Le célèbre Gautier vient sur la terrasse et on passe une heure à se chamailler.
Нарешті ввечері на мене находить такий напад розпачу, що я аж стогну, і він штовхнув мене втопити в морі годинник із їдальні. Діна біжить за мною, боячись якогось лихого задуму, але йдеться лише про годинник. Він був бронзовий, із Полем без Віргінії, що вудив рибу в дуже милому капелюсі.
Enfin le soir j’ai une attaque de désespoir qui va jusqu’aux gémissements et qui m’a poussée à noyer dans la mer la pendule de la salle à manger. Dina me court après redoutant quelque projet sinistre, mais ce n’est que la pendule. Elle était en bronze avec un Paul sans Virginie, pêchant à la ligne, en très gentil chapeau.
Мені лишається тільки збожеволіти. Я навіть дивуюся, що досі не граю на мітлі, як на скрипці, і не роблю лимонаду з камінців! Ще дійде й до того!
Je n’ai plus qu’à devenir folle. Je suis bien étonnée de n’en être pas encore à jouer du violon sur un balai et à faire de la limonade avec des cailloux ! Ça viendra !
Діна приходить до мене, годинник її, здається, страшенно смішить; я теж сміюся, але…
Dina vient chez moi, la pendule semble l’amuser fort, je ris aussi mais...
Люди, серйозні чи легковажні, що прогулюються Променадом, що ходять до Клубу, ніколи не зрозуміють, як можна сприймати моє становище трагічно; я сама без я й сама часто глузую з цих драм…
Les gens sérieux ou frivoles, qui se promènent à la Promenade, qui vont au Cercle, ne comprendront jamais qu’on puisse prendre au tragique ma situation, moi-même sans souvent je me moque moi-même de ces drames...
Зрештою, дражнячи мене, Діна підкинула мені ідею… через яку я пишу оці два листи друкованими літерами1.
Enfin, tout en m’agaçant Dina me donna une idée.... qui me fait écrire ces deux lettres en lettres d’imprimerie.
Переписаний лист · Lettre anonyme que Marie s’écrit à elle-même en lettres d’imprimerie, signée « Don Fortunato », 22 janvier 1877Нещасна! Зі своїми білими сукнями ти схожа на рекламу невинності! Зречися світу! Монастир простягає до тебе обійми! Дон Фортунато.
Malheureuse ! Avec tes robes blanches tu as l’air d’une réclame de candeur ! Quitte le monde ! Le couvent te tend les bras ! Don Fortunato.
Переписаний лист · Lettre anonyme que Marie s’écrit à elle-même en lettres d’imprimerie, signée « Turcan », 22 janvier 1877Прибувши нещодавно до пекла, я зустрів там твою душу в товаристві найогидніших пройдисвітів і пройдисвіток. Туркан.
Arrivé depuis peu aux Enfers j’y ai rencontré ton âme en compagnie des plus affreux coquins et coquines. Turcan.
Обидва надіслано поштою на імʼя «Mlle Baschkirtseff».
Toutes deux sont adressées à Mlle Baschkirtseff par poste.
Кожен понеділок гнітить мене особливо. У префектурі прийом… і там наші найзапекліші вороги. Ця Тютчева має зухвалий вигляд, що мене обурює.
Chaque lundi me pèse particulièrement. La préfecture reçoit... et nos plus acharnés ennemis. La Tutcheff a un air insolent qui me révolte.
Я зіпсувала собі шкіру, бо плачу щодня. Адже моя мука — щоденна. І щохвилини мені хочеться писати, що я страждаю, що більше не можу! Ви це знаєте, нема потреби повторювати й пояснювати це в кожному рядку!
Je me suis abîmée la peau à force de pleurer tous les jours. C’est que mon tourment est chaque jour. Et à chaque instant j’ai envie d’écrire que je souffre, que je n’en peux plus ! Vous le savez, il n’y a pas besoin de le répéter et de l’expliquer à chaque ligne !
Але ні, ви ніколи собі цього не уявите, ніколи не зрозумієте мого горя — плакати через таку ганебну річ!
Mais non, vous ne vous en ferez jamais une idée, jamais vous ne comprendrez mon chagrin de pleurer pour une chose si honteuse !
Примітки
Марія написала ці два анонімні листи сама собі й відправила їх поштою. «Туркан», підпис другого, — імʼя чоловіка, страченого в Ніцці за вбивство в грудні 1876 року (про страту Марія згадує 15 грудня). ↩