❦
Понеділок, 25 грудня 1876
Lundi 25 décembre 1876
Учора ми виїхали з Сан-Ремо — батько, мати і я, мов порядна родина, що завжди була разом. Чого я тільки не передумала за цю подорож! Та чарівні мрії, повітряні замки брали гору над усіма іншими чуттями й творили мені, як завжди, життя, відірване від людських справ.
Nous sommes partis hier de San Remo, mon père, ma mère et moi, comme une honnête famille qui a toujours été ensemble. Ce que j’ai pensé durant le voyage ! Mais de charmantes rêveries, des fantaisies dans les nuages, dominaient tous les autres sentiments et me composaient, comme d’habitude, une vie détachée des choses humaines.
Цей вельми приємний стан перервала зупинка потяга біля станції Альбісола через зсув на колії. Довелося зійти, ухопити свій багаж і кілька хвилин іти назустріч потягові, що приїхав по нас. Усе це при тремтливому світлі смолоскипів, що на тлі чорного обрію й під гомін розлючених хвиль було вельми мальовниче.
État fort agréable interrompu par l’arrêt du train auprès de la station d’Albisola, à cause de l’éboulement de la voie. Il fallut descendre, empoigner son bagage et marcher pendant quelques minutes à la rencontre d’un train qui était venu nous chercher. Le tout à la lueur tremblante de torches, ce qui sur un horizon noir et au bruit des flots en courroux a été fort pittoresque.
Через цю пригоду ми розговорилися з нашими супутниками, серед яких був військовий. Вони несли наші торби й підтримували нас самих під час важкого переходу. Офіцер виявився людиною досить освіченою й розумною, тож, на його подив, я втягнула його в розмову серйозну й навіть екстравагантну… політичну.
Cet accident nous fit lier conversation avec nos compagnons de voyage, dont un militaire. Ils nous portèrent nos sacs et nous soutinrent nous-mêmes pendant le difficile trajet. L’officier était un homme assez instruit et intelligent, aussi à son étonnement le conduisis-je dans une conversation sérieuse et extravagante même... politique.
Від самого ранку я була біля вікна, щоб ані на мить не пропустити краєвидів Римської Кампаньї.
Dès le matin je fus à la fenêtre pour ne pas perdre un seul instant la vue de la campagne de Rome.
Чому я не вмію висловити всі ті прекрасні речі, які навіює мені Кампанья і які стільки інших казали стільки разів і так чарівно. Навести слово якогось великого мужа, славетне імʼя, похід якогось легіону… і це одразу набуло б маленького, тобто великого цікавого вигляду.
Que ne sais-je dire toutes les belles choses qu’elle me fait penser et que tant d’autres ont dites tant de fois et d’une façon si charmante. Citer le mot de quelque grand homme, un nom fameux, la marche d’une légion quelconque... et ça aurait de suite un petit, c’est-à-dire un grand air intéressant.
Я була так заклопотана, упізнаючи ці місця, що голова нашого потяга вже була під скляним дахом вокзалу, а я все ще шукала очима дах Сан-Джованні-ін-Латерано, повний статуй.
J’étais si occupée à reconnaître les lieux que la tête de notre train était déjà sous le toit vitré de la gare que je cherchais encore le toit peuplé de Saint-Jean de Latran.
Дружина іспанського посла була там, приїхала зустріти кількох дам; я відвернула голову, коли вона мене впізнала, — мені було соромно, що я приїхала до Рима… мені здається, тут на мене дивляться як на… непроханого гостя.
L’ambassadrice d’Espagne était là, venue à la rencontre de quelques dames; je détournai la tête lorsqu’elle me reconnut, j’étais honteuse de venir à Rome... il me semble qu’on m’y regarde en... intrus.
Ми зупиняємося в тому самому готелі, у тому самому помешканні; я піднімаюся сходами й, зійшовши нагору, спираюся на скляну кулю на розі поручня, як спиралася того вечора, коли мене образили.
Nous descendons au même hôtel, dans le même appartement, je monte l’escalier et m’appuie, ayant monté, sur la boule de verre du coin de la rampe, comme je m’étais appuyée le soir de l’insulte.
Я кидаю… невдоволений погляд на двері потайних сходів і займаю кімнату з червоним камчатим шовком. Чи повірить хто? З думкою знову скористатися її потайним ходом.
Je jette un regard... contrarié à la porte de l’escalier secret et je viens occuper la chambre de damas rouge. Le croirait-on ? Avec la pensée de faire de nouveau usage de son issue dérobée.
[Навскоси: Я вийшла, у темному вбранні, попід руку з батьком, у самісінький різдвяний натовп посеред Корсо, пішки. Усю дорогу я тільки те й робила, що паленіла й боялася когось зустріти.
[En travers: Je suis sortie, avec des habits foncés, au bras de mon père, en pleine foule de Noël au milieu du Corso, à pied. Tout le long du chemin je n’ai fait que rougir et craindre une rencontre.
О Риме! Життя! Рим, чари, радість, мир і тривога. Рим.]
Ô Rome ! La vie ! Rome, enchantement, joie, paix et trouble. Rome.]