Вівторок, 26 грудня 1876

# Mardi 26 décembre 1876 ## Mardi 26 décembre 1876

У Спіллмана це було майже зворушення. Убравшись у своє папське вбрання,² мов та велика дурепа, що я й є, їду на Пінчо, поступившись батькові почесним місцем поруч із мамою, яка всіма очима виглядає Антонеллі, коли в гурті чоловіків мені здається, що я його впізнаю. Мама тримає голову вивернутою назад, мов проклятий у Данте,¹ усміхаючись доти, доки той чоловік не зніме капелюха, підштовхуваний панами, що його оточують. О! Це було безглуздо, це було жахливо! Я так розлютилася, що вже й не знаю, хто був той чоловік. Сімонетті підійшов до нашої карети, йому показали батька, та, говорячи з ним, усе виглядали того іншого. Якщо то був він, то напевно впізнав мене через моє папське вбрання! Безглуздо, жахливо!

Chez Spillman ce fut un presque attendrissement. M'étant revêtue de mes habits pontificaux comme une grosse brute que je suis, je vais au Pincio, cédant à mon père la place d'honneur à côté de maman,

Та лише ввечері я відчула якесь розчарування, порожнечу… глуху лють. О! Моя мати буває просто нестерпна. Сьогодні ввечері відкриття опери… і жодної ложі… усі прикрощі разом. Батько пропонує двісті франків, та намарне. А Антонеллі буде там сьогодні! Я хотіла б там бути, щоб побачити, яку він зробить міну.

Mais ce fut le soir seulement que je sentis une sorte de désappointement, de vide... de colère sourde. Oh ! ma mère parfois est abominable. C'est l'ouverture de l'Opéra ce soir... et pas une loge... tous les ennuis ensemble. Mon père en offre deux cents francs mais en vain. Et Antonelli y sera ce soir ! Je voudrais y être pour voir la figure qu'il me ferait.

Приходить Вісконті, і я щонайтонше роблю реабілітаційні натяки, які старий нишпорка чудово розуміє, що неабияк полегшує мені душу й дозволяє поїхати в «Арджентіну» подивитися La fille de Madame Angot італійською. Мій учитель Каторбінський і Сведомські приходять до ложі, і я призначаю день для сеансу малювання. Мені нема чого сказати П'єтрові. Він би мене не зрозумів.

Visconti vient, je fais le plus finement que je puis des allusions réhabilitantes que le vieux limier comprend à merveille ce qui me soulage grandement et me permet d'aller à l'Argentina voir "La fille de Madame Angot", en italien. Mon maître Katorbinsky et les Swedomsky viennent à la loge, et je prends jour pour une séance de peinture. Je n'ai rien à dire à Pietro. Il ne me comprendrait pas.

Примітки

Алюзія на Дантове «Пекло»: ворожбити й віщуни караються тим, що голови їхні вивернуто назад. ↩

Фр. habits pontificaux — формальний, консервативний дрес-код, обов'язковий у світському товаристві папського Рима. ↩

Попередній запис Огляд зошита Наступний запис