❦
Середа, 20 грудня 1876
Mercredi 20 décembre 1876
[Три рядки закреслено]
[Trois lignes cancellées]
Обидва Любімови, поснідавши з нами, поїхали до Швейцарії.
Les deux Lubimoff après avoir déjeuné avec nous sont partis pour la Suisse.
Ах! Що за нестерпне життя, — уявити його собі можуть хіба засуджені до одиночного увʼязнення.
Ah ! quelle vie atroce, les condamnés à la réclusion peuvent seuls s’en faire une idée.
Я тихенько впадаю в лють і доводжу потворність… аж до того, що з повним холоднокровʼям бʼю склянки й стільці.
J’entre tout doucement en fureur et je pousse la monstruosité... jusqu’à briser des verres et des chaises avec beaucoup de sang-froid.
Потім… я ходжу по своєму помешканні, яке освітила, і говорю вголос, нарікаючи й дивуючись із власної ницої поведінки.
Puis... je me promène dans mon appartement que j’ai illuminé et je parle tout haut me plaignant et m’étonnant de ma conduite triviale.
Чому Рим і все, що з ним повʼязано, змушує мене тремтіти?
Pourquoi Rome et tout ce qui s’en suit, me font-ils frissonner ?
І я сама винна, що не можу туди поїхати! Якби я не підштовхувала маму… Ах! Дарма, завжди щось знайдеться! Завжди якась провина!
Et c’est par ma faute que je n’y puis aller ! Si je n’avais pas poussé maman... Ah ! c’est égal, il y a toujours quelque chose ! toujours quelque faute !