❦
Вівторок, 19 грудня 1876
Mardi 19 décembre 1876
Бібі й Коліньйон застають мене, коли я розбираю ноти перед пані Анічковою.
Bibi et Collignon me trouvent rangeant de la musique devant Mme Anitchkoff.
Потім веду Коліньйон до себе, і ми розмовляємо про мої справи… довго… отож я не хочу більше нічого, окрім Рима.
Puis j’emmène Collignon chez moi et nous causons de mes affaires... longuement... alors je ne veux plus rien voir que Rome.
Тож, повернувшись із театру, де давали La Créole1 і де з нами були Біховець, Рікардо й Любімов, я зважилася.
De sorte que, de retour du théâtre où l’on donnait « La Créole » et où [nous] avons eu Bihovetz, Ricardo et Lubimoff, je suis décidée.
Прокламація.
Proclamation.
Треба використати батька для Рима, поки він тут, у Ніцці ще буде нагода. Коли я… як би це сказати?.. закріплюся в Римі, я зможу їхати, куди мені заманеться, і знову зустріти пана Поля де Кассаньяка, бо це мені було приємно. Отож постановляю таке.
Il faut utiliser mon père pour Rome tant qu’il est là, à Nice cela viendra encore. Quand je serai... comment dire ?... Posée à Rome je pourrai aller où il me plaira et retrouver M. Paul de Cassagnac puisque cela me fit plaisir. Donc, arrêtons ce qui suit.
Щоб уникнути пояснень і… зайвих балачок, ми пишемо мамі цидулку:
Nous écrivons à maman pour éviter des explications et... des discours inutiles ce billet:
«Їдьте до Сан-Ремо чи деінде, [туди, куди врешті треба, і зробіть так, щоб пан Башкирцев поїхав із нами до Рима. Це вирішено остаточно.] Я не хочу нічого іншого.
- « Allez à San Remo, ou ailleurs, [là où il faut enfin, et faite que M. Bashkirteff aille avec nous à Rome. C’est décidé définitivement] Je ne veux rien d’autre.
Даю вам пʼять днів.
Je vous donne cinq jours.
Марі.»
Marie. »
А тепер… Боже мій, заспокой мене.
Et à présent... Mon Dieu calmez-moi.
Хіба не шкода, що така порядна людина, як Брускетті, мені так не до вподоби.
N’est-ce pas dommage qu’un loyal homme comme Bruschetti me déplaise tant.
Я завжди з приємністю згадую його шляхетну фразу, коли у відповідь на його освідчення я сказала йому, що він мене не знає. Фразу, на яку я тоді не звернула уваги.
Je me rappelle toujours avec plaisir sa noble phrase quand, en réponse à sa demande, je lui dis qu’il ne me connaissait pas. Phrase à laquelle je n’ai pas fait attention.
— Мадемуазель, — сказав він, — це вам належить наводити довідки про мене, бо саме чоловік дає жінці імʼя й становище. Я вас кохаю, і мені цього досить.
- Mademoiselle, dit-il, c’est à vous de prendre des renseignements sur mon compte car c’est le mari qui donne le nom et la position à la femme. Je vous aime et cela me suffit.
Примітки
La Créole («Креолка») — комічна опера Жака Оффенбаха (1875). ↩