Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Вівторок, 19 грудня 1876

## Вівторок, 19 грудня 1876

# Mardi 19 décembre 1876

Потім веду Коліньйон до себе, і ми розмовляємо про мої справи… довго… отож я не хочу більше нічого, окрім Рима. Тож, повернувшись із театру, де давали La Créole і де з нами були Біховець, Рікардо й Любімов, я зважилася. Прокламація. Треба використати батька для Рима, поки він тут, у Ніцці ще буде нагода. Коли я… як би це сказати?.. закріплюся в Римі, я зможу їхати, куди мені заманеться, і знову зустріти пана Поля де Кассаньяка, бо це мені приємно. Отож постановляю таке.

Puis j'emmène Collignon chez moi et nous causons de mes affaires... longuement... alors je ne veux plus rien voir que Rome. De sorte que, de retour du théâtre où l'on donnait "La Créole" et où [nous] avons eu Bihovetz, Ricardo et Lubimoff, je suis décidée. **Proclamation.** Il faut utiliser mon père pour Rome tant qu'il est là, à Nice cela viendra encore. Quand je serai... comment dire ?... Posée à Rome je pourrai aller où il me plaira et retrouver M. Paul de Cassagnac puisque cela me fit plaisir. Donc, arrêtons ce qui suit.

Щоб уникнути пояснень і… зайвих балачок, ми пишемо мамі цидулку: «Їдьте до Сан-Ремо чи деінде, [туди, куди врешті треба, і зробіть так, щоб пан Башкирцев поїхав із нами до Рима. Це вирішено остаточно.] Я не хочу нічого іншого. Даю вам п'ять днів. Марі.» А тепер… Боже мій, заспокой мене.

Nous écrivons à maman pour éviter des explications et... des discours inutiles ce billet: "Allez à San Remo, ou ailleurs, [là où il faut enfin, et faite que M. Bashkirteff aille avec nous à Rome. C'est décidé définitivement] Je ne veux rien d'autre. Je vous donne cinq jours. Marie." Et à présent... Mon Dieu calmez-moi.

Хіба не шкода, що така порядна людина, як Брускетті, мені так не до вподоби. Я завжди з приємністю згадую його шляхетну фразу, коли у відповідь на його освідчення я сказала йому, що він мене не знає. Фразу, на яку я тоді не звернула уваги. — Мадемуазель, — сказав він, — це вам належить наводити довідки про мене, бо саме чоловік дає жінці ім'я й становище. Я вас кохаю, і мені цього досить.

N'est-ce pas dommage qu'un loyal homme comme Bruschetti me déplaise tant. Je me rappelle toujours avec plaisir sa noble phrase quand, en réponse à sa demande, je lui dis qu'il ne me connaissait pas. Phrase à laquelle je n'ai pas fait attention. - Mademoiselle, dit-il, c'est à vous de prendre des renseignements sur mon compte car c'est le mari qui donne le nom et la position à la femme. Je vous aime et cela me suffit.