# П'ятниця, 9 грудня 1876

Пʼятниця, 9 грудня 1876

Я поїхала по Ольгу і, щоб вона добре позувала, мусила вигадувати на ходу напрочуд безглузді казки.
Генерал, мій кум, застав нас на моїй терасі, де ми з Віктором складали живу картину.
Увечері мене повезли до театру дивитися «Жирофле-Жирофла», історичну пʼєсу. Тільки от пані Анічкова, яка поїхала наперед із мамою, привела всіх своїх дітей, і її ледве відмовили від наміру привести ще й куховарчиних. Замість ложі вийшов цілий звіринець. А проте я стрималася.
З нагоди «Жирофле-Жирофла» сказали кілька слів про Одіффре, а заразом і про Антонеллі. Ви й уявити не можете, наскільки я заспокоєна й наскільки я спокійна тепер, коли нарешті все зрозуміла. І зараз ви це побачите.
Я завжди казала йому «ні». Це було бездоганно. Добре.
Простежмо далі.
Усе йшло чудово, аж ось я вигадую коридор і таємні сходи! Кожен на своєму місці скористався б. Це я мала б не принижуватися до вульгарних залицянь, які дозволили йому припускати все й багато на що зважуватися. Скоївши такі тяжкі помилки, я заходилася звинувачувати все й усіх.
Ось правда.
Амінь.
Це не заважає мені лютувати на себе і, оскільки він — причина цієї люті, на нього.
Амінь.

Примітки

«Жирофле-Жирофла» — комічна оперета Шарля Лекока (1874), один із гучних успіхів паризької сцени 1870-х років. Те, що Марі називає її «історичною пʼєсою», — або іронія, або обмовка. ↩