❦
# Субота, 18 листопада 1876
Субота, 18 листопада 1876
Samedi 18 novembre 1876
Минулого четверга ми пробули у Відні до шостої години. Батько повів мене до Захера1, ресторатора, і трохи поводив імператорським містом, бажаючи, щоб його мали за мого чоловіка, а я цього з великою відразою боялася.
Jeudi dernier nous avons passé à Vienne jusqu’à six heures. Mon père m’a menée chez Sacher, le restaurateur, et un peu par la ville impériale, désirant être pris pour mon mari tandis que je le craignais avec beaucoup de répugnance.
Коли подорожуєш так, як ми, і сиплеш грішми, тебе всюди миттю обслуговують, навіть у вагоні. Запопадливість і безперервні «ваша високосте» тішать батька, а от мене здивувало б лише протилежне, і що більше мені виявляють шани, то природнішим я вважаю це й тим більш належним для мене.
Quand on voyage avec notre train et quand on jette de l’argent on est promptement servi partout même en wagon. L’empressement et les « Excellence » réitérés plaisent à mon père, quant à moi je ne m’étonnerais que du contraire, et plus j’ai d’honneur plus je trouve que c’est naturel et comme il convient que je sois.
Я не переставала думати про Антонеллі, майже всупереч собі, і цей обовʼязок тримати його в думках викликає в мене дуже дивне почуття. Я не знаю, чому маю вірити. Кохання, ненависть, досада, байдужість, жах? Ясно одне: я його зневажаю, і це лишає мені нескінченний біль. Моя уява працювала так добре, що наступного дня, у пʼятницю, не памʼятаю вже на якій станції, мені здається, що... цей чоловік підбіг би, задиханий, упав би переді мною на коліна, схопивши мене за руки, перш ніж я встигла б обуритися, і дивлячись на мене тим обличчям... тодішнім, і тими очима, лукавими, але ласкавими й закохано-стривоженими... Безумства, безумства, які вже давно мали б вичерпатися.
Je n’ai cessé de penser à Antonelli, presque malgré moi, et cette obligation de l’avoir dans l’esprit me cause un sentiment bien bizarre. Je ne sais ce que je dois croire. Amour, haine, dépit, indifférence, horreur ? Ce qu’il y a de clair c’est que je le méprise et que cela me laisse une peine infinie. Mon imagination fonctionnait si bien que le lendemain vendredi, je ne sais plus à quelle station, il me semble que... cet homme accourrait haletant, tombait à genoux devant moi me saisissant les mains avant que j’eusse le temps d’être indignée, et me regardant avec ce visage... d’alors et ces yeux fourbes mais caressants et amoureusement inquiets.. Folies, folies qui devraient être usées depuis le temps.
Сьогодні вранці, у суботу, о пʼятій годині ми вʼїхали до Парижа.
Ce matin samedi à cinq heures nous sommes entrés dans Paris.
Від Відня, як і до Відня, ми мали вагон-салон із ліжками тощо. Та хай там як... цей гуркіт, ці поштовхи мене втомили. А надто жахливий дим.
Depuis Vienne comme jusqu’à Vienne nous avions un wagon-salon avec lits etc. Mais quoiqu’il en soit... ce bruit, ces secousses m’ont fatiguée. Et surtout l’atroce fumée.
У Гранд-Готелі ми знайшли мамину депешу.
Nous trouvâmes une dépêche de maman au Grand Hôtel.
Ми взяли номер на другому поверсі, я скупалася й чекала маму. Але я така зневірена, що мене вже ніщо не зворушує.
On prit un appartement au premier, je pris un bain et attendis maman. Mais je suis si désespérée que rien ne me touche plus.
Вона приїхала з Діною, Діною щасливою, спокійною, що й далі несе своє служіння сестри-жалібниці, ангела-охоронця.
Elle arriva avec Dina, Dina heureuse, tranquille et continuant son œuvre de sœur de charité, d’ange gardien.
Ви, певна річ, здогадуєтеся, що ніколи мені не було ніяковіше: тато й мама. Я не знала, куди подітися.
Vous devinez bien que je n’ai jamais été plus embarrassée : Papa et maman. Je ne savais où me mettre.
навскоси
А взагалі-то я не ніяковію через дрібниці.
en travers Et généralement je ne m’embarrasse pas pour peu de chose.
Безсоромний, черствий, безчулий чоловік — навпроти хворої, нещасної, обуреної жінки. Вона не могла не дорікати, а він убачав би в цьому самі лише образи. А я між ними двома. Було кілька сутичок, але нічого надто тривожного.
L’homme dévergondé, sec, insensible, en face de la femme malade, malheureuse, indignée. Elle ne pouvait manquer de reprocher, lui n’y verrait que des injures. Et moi entre les deux. Il y eut plusieurs choses mais rien de trop inquiétant.
Ми вийшли — моя мати, мій батько, я та Діна.
Nous sommes sortis, ma mère, mon père, moi et Dina.
Ми повечеряли разом, пішли дивитися «Прекрасну Єлену» з Жюдік2. Я сиділа в найтемнішому кутку ложі, а очі мої так обважніли від сну, що я заледве щось бачила.
On dîna ensemble, on alla voir « La Belle Hélène » avec Judic. Je me tins dans le coin le plus obscur de la loge, et les yeux si appesantis par le sommeil que j’y voyais à peine.
Примітки
Захер — славетний віденський ресторан і готель, заснований Едуардом Захером 1876 року, уславлений своїм «захер-тортом». ↩
Жюдік — Анна Жюдік (1849—1911), уславлена зірка оперети на паризькій сцені, відома виконанням творів Оффенбаха. ↩