❦
Середа, 8 листопада 1876 (27 жовтня)
На землі лежить аршин1 снігу, але погода ясна й гарна. Ми знову поїхали кататися на санях — більших і так само погано влаштованих, бо сніг ще недостатньо твердий, щоб витримати важкі сани з окутими полозами.Mercredi 8 novembre 1876 (27 octobre)
Правив Поль і, користаючись хвилинами, коли Паша сидів найнезручніше, пускав коней учвал, обсипаючи нас снігом, і зелений чоловік кричав, а моя шановна особа сміялася.
Paul conduisait et profitant des moments où Pacha était le plus mal assis, il lançait les chevaux à fond de train nous éclaboussant de neige et faisant crier l’homme vert et rire ma vénérée personne.
Він возив нас такими поганими дорогами й такими заметами, що ми тільки й робили, що благали пощади та сміялися.
Il nous mena par de sales chemins et dans de tels amas de neige que l’on ne fit que demander grâce et rire.
Катання на санях, хоч який ти серйозний, завжди здається дитячою забавою.
La promenade en traîneau, quelque sérieux qu’on soit, semble toujours un jeu d’enfant.
Холод лякав мене менше: на мені була тільки шуба й видрова шапочка, і від цього вільнішими ставали мої рухи, а заразом і слова.
Le froid m’épouvantait moins, je n’avais que ma pelisse et une toque de loutre, cela rendait mes mouvements plus libres et mes paroles aussi.
Коротше, за браком кращого я кокетувала з Пашею — із заздалегідь обдуманим наміром.
Bref, faute de mieux j’ai été coquette avec Pacha avec préméditation.
Увечері я сіла за фортепіано, і батько прийшов співати арії із «Синьої Бороди», але, втомившись від цієї клятої-музики, я заграла сцену читання листа Венери — чарівний уривок із «Прекрасної Єлени». А «Прекрасна Єлена» — твір чудовий: Оффенбах тоді тільки починав і ще не опустився до вульгарщини, штампуючи оперетки по два су.
Le soir je me mis au piano et mon père vint chanter des airs de Barbe-Bleue mais lasse de cette fichue-musique je jouai la lecture de la lettre de Vénus, un adorable morceau qui se trouve dans “La Belle Hélène”. Mais “La Belle Hélène” est une composition ravissante, Offenbach commençait et on s’était pas encore encanaillé à force de faire des opérettes à deux sous.
Ця музика прогнала батька й привабила Пашу. Я заграла це для нього — це його улюблений уривок.
Cette musique chassa mon père et amena Pacha. Je le jouai pour lui, c’est son morceau favori.
Я грала дуже довго... вже й не памʼятаю що, щось повільне й пристрасне, ніжне й чарівне, якими бувають лише Мендельсонові пісні без слів, коли їх добре розуміють.
Je jouai fort longtemps... je ne sais plus quoi, quelque chose de lent et de passionné, de tendre et d’adorable, comme les romances sans paroles de Mendelssohn bien comprises peuvent seules être.
— Як це гарно... — сказав мій слухач, підходячи й сідаючи ближче, але на відстані.
- Comme c’est beau... dit mon auditeur en venant s’asseoir plus près, mais à distance.
— Так, це гарно, — відповіла я.
- Oui c’est beau., répondis-je.
— Бачите, у мене є смак...
- Vous voyez bien que j’ai du goût...
— Так, у музиці, а от в інших речах...
- Oui en musique tandis qu’en autres choses...
— Отож, раз ви мені подобаєтеся...
- Aussi, puisque vous me plaisez...
Я жваво обернулася.
Je me retournai vivement.
— Так, — сказала я.
- Oui, dis-je.
— Випʼєте чаю? — спитав він.
- Vous prendrez du thé ? demanda-t-il.
— Ходімо.
- Allons.
— Ви любите музику? — спитала я, сідаючи у вітальні до чаю.
- Vous aimez la musique ? demandai-je en m’asseyant au salon devant le thé.
— Дуже.
- Beaucoup.
Він зовсім розмʼяк, мені було легко, але, згадавши жахливого Антонеллі, я дала собі млосно сповзти на подушки дивана й потроху заговорила про «ту образу, про яку ви знаєте». Нікого не називаючи й більше нічого не кажучи... А коли він почав розпитувати, я лише відповіла:
Il était tout à fait ramolli, j’étais à mon aise, mais me souvenant de l’horrible Antonelli je me laissai mollement glisser sur les coussins du divan et peu à peu parlai de “cette insulte que vous savez”. Sans nommer personne et sans rien dire d’autre... Et comme il me questionnait je répondis seulement :
— Якби ви знали, що хотів заподіяти мені цей чоловік, ви розірвали б його на шматки.
- Si vous saviez ce que cet homme a voulu me faire vous le déchireriez en morceaux.
— Ах! — вигукнув він із тією запальністю, яка йому властива і яка здається вдаваною, — навіщо так говорити? Це щоб я собі вʼязи скрутив.
- Ah ! s’écria-t-il avec cette violence qui lui est propre et qui semble affectée, pourquoi parler ainsi ? C’est pour me faire casser la tête.
Я випила чотири чашки чаю, розмовляючи про музику.
Je pris quatre tasses de thé en parlant de musique.
— Вона має на мене великий вплив, — сказав зелений чоловік, — я почуваюся якось дивно [Слово викреслено]. Вона справляє на мене враження... сентиментальне... і, слухаючи її, кажеш те, чого інакше ніколи не наважився б сказати.
- Elle a une grande influence sur moi, dit l’homme vert,je me sens tout étrange [Mot cancellé]. Elle me produit un effet... sentimental... et en l’écoutant on dit ce qu’on n’oserait jamais dire autrement.
— Вона зрадниця, Пашо, стережіться Музики: вона змушує робити чимало такого, чого не зробив би на тверезу голову. Вона вас хапає, обплутує, захоплює... а потім, а потім — це жахливо.
- C’est une traîtresse, Pacha, méfiez-vous de la Musique, elle fait faire bien des choses qu’on ne ferait pas la tête reposée. Elle vous empoigne, vous entortille, vous entraîne... et puis et puis c’est terrible.
Я говорила про Рим і про сомнамбула Алексіса; Паша слухав і зітхав у своєму кутку, а коли він підійшов до світла, вираз його обличчя сказав мені більше, ніж усі слова на світі... як страждав бідолашний хлопець.
Je parlai de Rome et du somnambule Alexis, Pacha écoutait et soupirait dans son coin et quand il s’approcha de la lumière l’expression de sa figure me dit plus que toutes les paroles du monde... ce que le pauvre garçon souffrait.
(Зверніть увагу на цю люту пиху, на цю жадобу пересвідчитися в спустошеннях, яких ти сама причина. Я вульгарна кокетка або ж... ні, жінка, от і все.)
(Remarquez cette vanité féroce, cette avidité de constater des ravages dont on est la cause. Je suis une vulgaire coquette ou bien., non, femme, voilà tout).
— Ми сьогодні меланхолійні? — лагідно сказала я.
- Nous sommes mélancolique ce soir ? dis-je doucement.
— Так, — вимовив він через силу, — ви грали, і не знаю, мене, здається, лихоманить.
- Oui, fit-il avec effort, vous avez joué et je ne sais, j’ai la fièvre, je crois.
— Ідіть спати, друже мій, я зараз піду нагору, тільки допоможіть мені віднести ці книжки.
- Allez dormir, mon ami, je vais monter, seulement aidez-moi à porter ces livres.
Фе! яке бридке вихваляння! Прошу вас, не звинувачуйте мене, я й сама себе звинувачую, та й не моя це провина.
Fi ! la sale vantardise ! Je vous en prie ne m’accusez pas, je m’accuse bien moi-même et puis ce n’est pas ma faute.
Мучать цього святого, замість того щоб покарати якогось Одіффре. Венера несправедлива.
On martyrise ce saint au lieu de punir un Audiffret. Vénus est injuste.
Про що я думаю? Про те, щоб помститися Антонеллі, або ж про те, щоб побачити великого князя Миколу —
A quoi je pense ? A me venger d’Antonelli ou bien à voir le grand-duc Nicolas-
Примітки
Archine (рос. аршин) — давня російська міра довжини, 71,12 см (28 дюймів). Марі має на увазі приблизно сімдесят сантиметрів снігу. ↩