❦
Пʼятниця, 20 жовтня 1876 (8 жовтня)
О восьмій ранку, сірого дня, коли чорну землю злегка припорошило снігом, як обличчя пані Бутовської — пудрою, ми вже на полюванні.Vendredi 20 octobre 1876 (8 octobre)
Мішель привів свою зграю хортів і rossrin. Ледве ми виїхали в поле, я сіла на коня, не скидаючи шубки, яку підвʼязала ременем довкола талії. Мені дали трьох собак на повідку, а за пояс я заткнула довгий кинджал — для більшого шику.
Michel a amené sa meute de lévriers et des rossrin. A peine aux champs, je me mis à cheval, sans me débarrasser de la pelisse que j’attachai avec ma courroie autour de ma taille. On me donna trois chiens en laisse et je me mis à la ceinture un long poignard pour plus de façon.
Приморозок, сніг, коні й тонкі голови хортів сповнювали мене радістю. Я тріумфувала.
La gelée, la neige, les chevaux et les têtes fines des lévriers, me remplissaient de joie. Je triomphais.
Утім, полювання було так собі: ми гнали зайця, але собаки були погано навчені, і звір утік до лісу, звідки rosserin щойно вигнали його своїм гавкотом і виттям.
Au fait ce fut une chasse médiocre, nous avons couru le lièvre, mais les chiens étant mal dressés, l’animal se sauva dans la forêt d’où les rosserin venaient de le déloger par leurs aboiements hurleurs.
Паша, теж верхи, був дуже любʼязний, що йому зовсім не личить і мене бентежить... а втім, ні, такими змінами настрою не слід нехтувати. Я кинула кілька слів...
Pacha, à cheval comme moi, était très aimable ce qui lui va très mal et me déconcerte... pourtant non, ces changements d’humeur ne sont pas à dédaigner, Je jetai quelques mots...
— Пашо, є одна особа, яка мені страшенно заважає (не бійтеся, це не Софія Павлівна Тютчева), і цю особу... я хотіла б у чемний спосіб... знищити.
— Pacha, il y a une personne qui me gêne horriblement, (rassurez-vous ce n’est pas Sophie Pavlovna Tutcheff) et cette personne... je voudrais d’une manière polie... l’exterminer.
— Добре.
— Bien.
— Справді?
— Vraiment ?
— Спробуйте.
— Essayez.
— Слово честі? І ви нічого не скажете?
— Parole d’honneur ? et vous ne direz rien ?
— Слово честі, нікому нічого.
— Parole d’honneur, rien à personne.
— Я повірила б, якби вірила хоч у щось, окрім Бога.
Je croirais, si je croyais en quoique ce soit excepté en Dieu.
Було сказано ще кілька слів — таких, що могли зацікавити, заінтригувати, пробудити певне марнославство, бо я майже вдалася до лестощів. Тільки, заради Бога, не квапмо подій!
Quelques mots encore furent dits, et de nature à intéresser, intriguer, inspirer une sorte de vanité, car j’ai presque usé de flatterie. Seulement, pour Dieu, ne précipitons rien !
Через ці кілька слів між мною й зеленим чоловіком тепер існує якийсь звʼязок. Нам є про що пошепки перемовлятися англійською, коли Гелени немає поруч.
A cause de ces quelques mots il existe à présent entre moi et l’homme vert une sorte de lien. Nous avons à nous parler bas en anglais quand Hélène n’est pas là.
Усе це дуже серйозно...
Tout cela est très sérieux...
На все, що я кажу про Тютчеву, батько відповідає, що таке може бути і що, зрештою, її збентежена поведінка... при мені доводить, що «в лиса на носі курячий пух», тобто що вона винна, та шельма.
A tout ce que je dis de la Tutcheff, mon père répond que cela peut être et que, d’ailleurs, son attitude embarrassée... devant moi prouve “que le renard a du duvet de poule sur le nez” c’est-à-dire qu’elle est coupable la canaille.
Паша хотів і далі розігрувати любʼязника, але я дала йому поцілувати обидві руки, дала почитати вірш Віктора Гюго, а коли Гелена засміялася, вигукнула, що зовсім залякаю її сина, і сіла йому на коліна. Я мала втіху бачити, як він знову став похмурим і відчуженим.
Pacha voulut continuer l’aimable, mais je lui donnai mes deux mains à baiser, une poésie de Victor Hugo à lire et, comme Hélène riait je m’écriai que j’allais tout à fait intimider son fils, et je m’assis sur ses genoux. J’eus la satisfaction de le voir redevenir sombre et absent.
Я поводжуся з ним, як із братом. Мої дражнилки підуть йому на користь — він стане не таким дикуном.
Je le traite en frère. Mes taquineries lui feront du bien, il sera moins sauvage.
Убити Антонеллі? Я радше хотіла б занапастити його репутацію; я думала про це й зрозуміла, що для такої справи треба мати або тридцять тисяч франків на витрати. Або широкі звʼязки, або можливість не шкодувати себе й самій стати інтриганкою, всюди пхатися. Не маю жодної з цих трьох речей. Мені лишається тільки смерть, хіба що... ні, тільки не це, бо, якби він мене ще кохав, я знову стала б його служницею, замість того щоб йому шкодити.
Tuer Antonelli? Je voudrais plutôt le perdre de réputation, j’ai songé à cela et j’ai compris que pour une pareille entreprise il fallait avoir ou trente mille francs à dépenser. Ou des relations étendues, ou la possibilité de ne pas se ménager et de devenir soi-même une intrigante, de s’employer partout. Je n’ai aucune de ces trois choses. Il ne me reste que la mort à moins que... non, pas cela car, s’il m’aimait encore, je redeviendrais sa servante au lieu de lui nuire.
Побачимо, побачимо... згодом.
On verra, on verra... plus tard.