❦
Вівторок, 17 жовтня 1876 (5 жовтня)
Майже соромно казати, але я щойно цілу годину вивчала відтінки своєї шиї, яка при світлі сліпучо біла.Mardi 17 octobre 1876 (5 octobre)
Батько, здається, чимось засмучений, і мій дивовижний інстинкт угадує чому. Сварка з коханкою.
Mon père semble contrarié et mon merveilleux instinct devine pourquoi. Une querelle avec sa maîtresse.
Ми грали в крокет — Поль, я і Паша, — коли Поль сказав, що Гелена поїхала покататися в екіпажі.
Nous jouions au croquet, Paul, moi et Pacha, quand Paul dit qu’Hélène était allée faire un tour en voiture.
— Що за вигадка отак розʼїжджати! — сердито вигукнув Паша.
- Quelle idée d’aller se promener ainsi ! s’écria Pacha avec humeur.
Я нахилилася до Поля й пошепки спитала, чи пані в тієї Дюроше; він кивнув, що так.
Je me penchai vers Paul et lui demandai tout bas si la dame était chez la Durocher, il fit signe que oui.
— Знаєте, про що я спитала, Пашо?
- Savez-vous ce que j’ai demandé Pacha ?
— Ні, але здогадуюся.
- Non mais je devine.
— А я вгадала?
- Et moi, j’ai deviné ?
— Думаю, що так.
- Je crois que oui.
— А!
-Ah !
А згодом, коли ми все ще грали, я сказала:
Et plus tard comme nous jouions toujours je dis :
— Пашо, що б ви зробили тому, хто мене образив би, жорстоко образив?
- Pacha, que feriez-vous à la personne qui m’aurait offensée, cruellement offensée ?
— Я б його вбив, — просто відповів він.
- Je la tuerais, répondit-il simplement.
— Гарні ж слова у вас на язиці.
- Vous avez sur la langue de fort belles paroles.
— Одна пані вже питала мене про те саме, і я відповів їй, що коли її образили, то, значить, вона на це заслужила.
- Une dame m’a déjà demandé la même chose et je lui ai répondu que si on l’avait offensée c’est qu’elle l’avait mérité.
— А мені?.. вашій сестрі...
- Et à moi ?.. votre sœur...
— Вам... я вже сказав...
- A vous... j’ai déjà dit...
— Та ви смієтеся, Пашо!
- Mais vous riez, Pacha !
— А ви?
- Et vous ?
— Присягаюся, я не сміюся.
- Je vous jure que je ne ris pas.
— Знаєте, — озвалася я за хвилину, — мені треба дещо вам розповісти... але пізніше: я хочу побачити, чи ви того гідні.
- Vous savez, repris-je au bout d’un instant, j’ai à vous raconter quelque chose... mais, plus tard, je veux voir si vous êtes digne.
Думаю, справу розпочато досить вдало.
Je crois que c’est assez bien engagé.
До мене приїхав повірений із паперами у справі, яка лежить мені на серці, а коли він пішов, вечір минув у розважаннях і хитромудрих міркуваннях про Кохання та його послідовників.
Il me vint un homme d’affaires avec des papiers pour l’affaire de mon cœur et, l’homme parti, la soirée se passa en dissertations et sophistications sur l’Amour et ses disciples.
Гелена не дурна, тож почала цинічно розповідати, що кохала стількох і стількох чоловіків: вона хотіла, щоб я, захопившись її прикладом, у чомусь зізналася, сказала щось таке, що нажахало б відкриту й чесну натуру її сина.
Hélène n’est pas sotte, aussi commença-t-elle à dire cyniquement qu’elle a aimé tant et tant d’hommes, elle voulait qu’entraînée par l’exemple je fasse quelque confidence, dise quelque chose qui terrifie la nature ouverte et honnête de son fils.
— О! пані, — сказала я, — ви граєте роль агента-провокатора!
- Oh ! Madame, dis-je, vous faites l’agent provocateur !
Я сміялася, і тому ніхто не образився. Немає на світі такої речі, якої не можна було б сказати... певним чином.
Je riais ce qui fit qu’on ne s’offensa pas. Il n’y a pas de chose au monde qu’on ne puisse dire... d’une certaine façon.
Гелена раз у раз дорікає синові, що в нього «прибитий», «ошалілий», «дивний» вигляд.
Hélène ne fait que faire des remarques à son fils sur son air “écrasé”, “affolé”, “extraordinaire”.
викреслено[зачорнений рядок]
[Une ligne noircie]
З мого боку були самі лише кумедні сварки, химерні вигадки, нескінченні дражнилки, що викликали кпини й веселі зауваження, перемежовані вибухами сміху, наче ракетами, що розриваються в хмарах.
De mon côté ce ne furent que querelles comiques, inventions bizarres, taquineries sans fin, qui provoquaient des quolibets, des remarques amusantes entrecalés d’éclats de rire comme de fusées éclatant dans les nuages.
[Мене називали чор]том, демоном, ураганом, бурею... я все це відучора; я трохи вгамовувалася лише для того, щоб висловлювати про кохання думки, одна несхожа на іншу. Мій кузен — людина ідеально широких думок, і Данте міг би позичити в нього свою божественну любов до Беатріче.
[On m’appela le dia]ble, le démon, l’ouragan, la tempête... je suis tout cela depuis hier, je ne devins un peu tranquille que pour émettre des opinions, plus diverses les unes que les autres, sur l’amour. Mon cousin a des pensées idéalement vastes et Dante aurait pu lui emprunter son divin amour pour la Béatrice.
— Я, певно, закохаюся, — сказав він, — але не одружуся.
Je serai sans doute amoureux, dit-il, mais je ne me marierai pas
— Як, зелений чоловіче! Та за такі слова лупцюють!
- Comment, homme vert ! Mais on rosse pour de pareilles paroles !
— Бо, — вів він далі, — я хотів би, щоб моє кохання тривало вічно, принаймні в уяві, зберігаючи свою божественну чистоту й свій шал... шлюб гасить кохання саме тому, що дає його...
- Parce que, continua-t-il, je voudrais que mon amour durât toujours tout au moins dans l’imagination, conservant sa pureté divine et sa violence... le mariage éteint l’amour justement parce qu’il le donne...
— О! Ого-го! — мовила я.
- Oh ! h oh ! fis-je.
— Дуже добре! — сказала Гелена.
- Très bien ! dit Hélène.
— Гм! — хмикнула горбата.
- Hum ! fit la bossue.
Тим часом відлюдний промовець червонів і, збентежений власними словами, ладен був крізь землю провалитися.
Pendant que l’orateur farouche rougissait et s’anéantissait confus, de ses propres paroles.
А серед усього цього я дивилася в дзеркало й підстригала собі волосся на лобі, яке надто відросло.
Et au milieu de tout cela je me regardais dans la glace et me coupais les cheveux sur le front qui sont devenus trop longs.
— Ось, — сказала я зеленому чоловікові, кинувши йому жмутик ниток рудуватого золота, — дарую вам на згадку.
- Tenez, dis-je à l’homme vert en lui jetant une petite touffe de fils d’or roussi, je vous les donne pour souvenir.
Він не тільки взяв їх, але його голос, обличчя, погляд — усе затремтіло, а коли я захотіла забрати їх назад, він подивився на мене так чудно... як дитина, що заволоділа іграшкою, яка здається їй скарбом, і кидає вам виклик — ану відберіть! — усміхаючись своєму тріумфові.
Non seulement il les prit, mais sa voix, sa figure, son regard, tout trembla et, comme je les lui voulus reprendre, il me regarda si drôlement... comme un enfant, s’étant emparé d’un joujou qui lui semble un trésor et vous défie de le lui reprendre tout en souriant de son triomphe.
Ви легко зрозумієте, що це мене цікавить, та й мій план помсти тому сприяв, тож мені неабияк захотілося, щоб юний відлюдько провів мене до моїх кімнат. Я вже знайшла привід, коли зелений чоловік випередив мене, спитавши, чи є в мене в кімнаті світло, — чого він ніколи не робив.
Vous comprenez aisément que cela m’intéresse et mon plan de vengeance aidant, j’eus un assez grand désir d’être reconduite chez moi par le jeune farouche. J’avais trouvé un prétexte déjà, quand l’homme vert me devança en me demandant si j’avais de la lumière dans ma chambre; ce qu’il n’a jamais fait.
— Є, здається, дякую.
- Il y en a je crois, merci.
І, не слухаючи, він пішов шукати свічку.
Et sans écouter il partit à la recherche d’une bougie .
Діставшись до верху сходів, я гукнула його, щоб попросити батьків годинник: ось і привід.
Arrivée en haut de l’escalier je l’appelai pour demander la montre de mon père : le prétexte.
— Я ніс вам свічку, — сказав він.
Je vous apportais la bougie, dit-il.
— Дякую, світло в мене є, але принесіть мені годинник.
- Merci, j’ai des lumières, mais apportez-moi la montre.
Примітка упорядників
[Низ сторінки відірвано]
[Bas de page déchiré]
Не знаю, чи я помилилася, але мені здалося, що він досить радий цій випадковості і ще я не знаю чому, але я показала йому свої нові сукні; мені здавалося, що я тішу його, затягуючи візит, — така я добра, і то зовсім мимоволі.
Je ne sais si je me suis trompée, mais il m’a paru assez heureux du hasard et je ne sais encore quoi, mais je lui montrai mes nouvelles robes, il me semblait lui faire plaisir en prolongeant la visite, je suis si bonne et bien malgré moi.
До біса! Не знаю, як висловитися, боюся здатися смішно самовпевненою! Зрештою, тим гірше для мене.
Au diable ! Je ne sais comment m’exprimer, je crains de paraître ridiculement présomptueuse ! Enfin, Tant pis, pour moi.
Я дала своєму майже-братові почитати «Корінну» й простягла йому руку; він потиснув її невміло, і я дала йому урок, як треба тиснути руку, після чого він пішов.
Je donnai à mon presque-frère à lire Corinne et lui tendis la main, il la serra mal et je lui donnai une leçon sur la manière de serrer la main, après quoi il partit.
Корінна й лорд Невіл перейшли пішки міст Святого Ангела... «Саме переходячи цей міст, — сказав лорд Невіл, — коли я вертався з Капітолію, я вперше довго думав про вас». Справді не знаю, що є в цій фразі... але вчора ввечері вона буквально довела мене до млості... як, утім, і щоразу, коли я натрапляю на неї, розгорнувши цю книжку.
Corinne et lord Nevil traversèrent à pied le pont Saint-Ange ... “C’est en passant sur ce pont, dit lord Nevil, qu’en retournant du Capitole, j’ai pour la première fois longtemps pensé à vous”. Je ne sais vraiment ce qu’il y a dans cette phrase... mais elle m’a fait littéralement pâmer hier soir... d’ailleurs chaque fois que je la retrouve en ouvrant ce livre.
Примітка упорядників
[Низ сторінки відірвано]
[Bas de page déchiré]
Хіба мені не казали чогось подібного? У цих кількох простих словах є щось чарівне... може, їхня простота? Чи... асоціація... Жах!
- Ne m’a t-on pas dit quelque chose de semblable à moi ? Il y a dans ces quelques mots tout simples quelque chose de magique... peut-être est-ce leur simplicité ? Ou bien... l’association... Horreur !
Знаєте, батько звелів намастити ваксою голову найбілявішому кухарчукові, і, коли бідолаха став брюнетом, нам його відрекомендували — як італійця.
Vous savez, mon père a fait cirer la tête du marmiton le plus blond et, une fois le pauvre diable devenu brun on nous le présenta : en Italien.
Я люблю італійців лише тому, що вони живуть в Італії; пересадіть їх — вони поздихають або цілком змінять свою натуру... Заселіть Італію іншими людьми, і вона втратить половину своїх чарів, але зрештою переробить їх на нових італійців.
Je n’aime les Italiens que parce qu’ils habitent l’Italie, transplantez-les, ils crèveront ou changeront tout à fait de nature... Peuplez l’Italie d’autres hommes et elle perdra la moitié de ses charmes.. mais finira par refaire d’autres Italiens.