❦
Пʼятниця, 29 вересня 1876 (17 вересня)
Vendredi, 29 septembre 1876 (17 septembre)
Учора я була в такому відчаї, мені здавалося, що я навіки прикута до Росії; це мене дратувало до краю, я ладна була лізти на стіну і тихо плакала.
J’étais si désespérée hier, il me semblait que j’étais pour toujours enchaînée en Russie; cela m’exaspérait, j’étais prête à grimper au mur et je pleurai doucement.
Паша стає мало не Джирофлою1 для мого листування. Не знаю чому, але сьогодні я маю розлючений вигляд, і це дратує батька та навіює холодок на всіх нас.
Pacha devient presque un Girofla pour ma correspondance. Je ne sais pourquoi j’ai l’air d’être furieuse aujourd’hui, ce qui enrage mon père et jette un froid parmi nous tous.
Поль усе нагадував мені, що час спати, а коли я була вже у своїй кімнаті, попросив у мене грошей, щоб поїхати по Пашу. Думка ця здалася мені доброю, я нуджуся без цього доброго, справді доброго хлопця.
Paul ne faisait que me rappeler qu’il est temps de dormir et quand je fus dans ma chambre il me demanda de l’argent pour aller chercher Pacha. L’idée me parut bonne, je m’ennuie sans ce bon, vraiment bon garçon.
Його мати мене бентежить. Чому? Бо вона сказала кілька речей, з яких я бачу, у яких захоплених словах її син говорив їй про мене. І, нарешті, коли я наполягала, щоб вона викликала його, вона сказала мені напівжартома, напівсерйозно:
Sa mère me gêne. Pourquoi ? Parce qu’elle a dit plusieurs choses d’après lesquelles je vois en quels termes exaltés son fils lui a parlé de moi. Et enfin comme j’insistai pour qu’elle le fît venir, elle me dit moitié riant, moitié sérieusement:
— Ні, ні, нехай лишається там. Ти нудишся тут і, не маючи чим зайнятися, мучиш його; він повернувся до мене геть прибитий і запаморочений.
- Non, non, il faut qu’il reste là-bas. Tu t’ennuies ici et, n’ayant rien à faire, tu le tourmentes, il m’est revenu tout écrasé et étourdi.
На що я з великою простодушністю відповіла:
Ce à quoi je répondis avec beaucoup de candeur :
— Не думаю, щоб Паша був із тих, хто ображається на кілька дружніх жартів; якщо я жартую й трохи його дражню, то лише тому, що він мій близький родич, майже мій брат.
- Je ne pense pas que Pacha soit homme à s’offenser de quelques plaisanteries amicales, si je plaisante et le taquine un peu c’est qu’il est mon proche parent, presque mon frère.
За столом, до якого ми майже одразу сіли, вона довго мене розглядала й сказала:
A table, où nous nous mîmes presque aussitôt, elle m’examina longtemps et dit :
— Чи знаєте ви, що є вершиною безумства?
- Savez-vous ce qui est le comble de la folie ?
— Ні.
- Non.
— Це закохатися в Мусю2.
- C’est de devenir amoureux de Mousse.
Інстинктивно звʼязавши цю фразу з іншими, та ще з іншими, я почервоніла аж по вуха.
Rattachant instinctivement cette phrase aux autres et à d’autres encore je rougis jusqu’aux oreilles.
Зрештою, усе це не завадило мені послати Поля, ризикуючи накликати неприємності.
Enfin, tout cela ne m’a pas empêché d’envoyer Paul, au risque de provoquer des désagréments.
Я пишу в батька, ми довго балакали, він лежачи, я сидячи на краю його ліжка. Поль каже мені, що він ніколи не говорить ні з ким у домі, цілими днями просиджував у своєму кріслі і на все, що йому розповідали, обмежувався тим, що мукав: — гм... так... гм...
J’écris chez mon père, nous avons longtemps bavardé, lui couché, moi assise sur le bord de son lit. Paul me dit qu’il ne parle jamais avec personne de la maison, il passait des journées entières dans son fauteuil et à tout ce qu’on lui racontait il se bornait à faire : - hum....oui... hum...
— І це все.
- Et c’était tout.
Зі мною він розмовляє, балакає, сміється, я його дратую, він мене виводить із себе, ми кажемо одне одному, чи радше я кажу йому дурниці, і чекаю, щоб він перший пішов на мир; він завжди так і робить, і ми знову сидимо разом.
Avec moi il cause, il bavarde, il rit, je l’enrage, il m’exaspère, nous nous disons ou plutôt moi je lui dis des sottises et j’attends qu’il revienne le premier; il n’y manque pas et de nouveau nous sommes assis.
Переглянувши разом пʼятдесят проектів, я лишила його спати й прийшла до його бібліотеки писати оце; я згадала, що в нього завжди лежить заряджений пістолет у шухляді нічного столика, і... я скочила до дверей китайської вітальні, щоб себе розпалити й крикнути природніше, і здійняла гучний зойк відчаю, який через сміх, що мене душив, видався несамовитим.
Ayant passé en revue ensemble cinquante projets, je le laissai dormir et vins dans sa bibliothèque écrire ceci, je me souvins qu’il a toujours un pistolet chargé dans le tiroir de sa table de nuit et... je fis un bond vers la porte du salon chinois pour me monter la tête et crier plus naturellement et je poussai un grand cri de détresse qui à cause du rire qui m’étouffait parut déchirant.
— Боже! Хтось лізе... Ай! Ай!
- Dieu ! Quelqu’un grimpe... Ai ! Ai !
— Де? Що? — вигукнув батько.
- Ou ? Quoi ? s’écria mon père.
— Та ось, у вікно! Ай! Стьопане, Кузьмо! Сюди, рятуйте!
- Mais, là, par la fenêtre ! Ai ! Stépann, Kousma ! Ici, au secours !
Я сховалася за дверима, смикаючи їх і бʼючи кулаками й ногами.
Je me cachai derrière la porte, l’agitant et lui donnant des coups de poings et des coups de pied.
— О! го! Ах! сюди, лізуть!
- Oh ! ho ! Ah ! par ici, on entre !
— Стривай, стривай, — кричав батько, — я йду, я біжу!
- Attends, attends, criait mon père, j’arrive, je cours !
Я чула, як він торсає шухляду, що не хотіла відчинятися, і нарешті він уривається до кімнати, у самій сорочці, з оголеними кощавими ногами й револьвером у руці.
Je l’entendais secouer le tiroir qui ne voulait pas s’ouvrir et enfin il se précipite dans la chambre, en chemise, ses jambes décharnées nues et son revolver à la main.
— Де, хто там? — кричав він.
- Où, qui est là ? criait-il.
— Та ось, біля вікна! — а я ховалася за дверима, щоб не розсміятися й удавати страх... але він так скидався на фігурку з коробки воскових сірників, що я вибухнула сміхом, а вигляд його обличчя, на якому переполох змінився остовпінням, а потім веселістю, довів мій сміх до краю, і бідолаха побіг до ліжка, трусячи... головою і намагаючись утечею сховати від очей ці ноги.
- Mais là, à la fenêtre ! et je me cachais derrière la porte pour garder mon sérieux et simuler la peur.... mais il avait tellement l’air d’une figure de boîte d’allumettes en cire, que j’éclatai de rire, et la vue de son visage qui passait du bouleversement à la stupéfaction et puis à la gaieté, mit le comble à la mienne, et le pauvre homme courut au lit en secouant... la tête et cherchant par la fuite à dérober la vue de ces jambes.
— Ах! — казав він, — а все-таки це вибиває з колії, знаєш, ні, справді.
- Ah ! disait-il, cela bouleverse tout de même tu sais non, vrai.
Я була в захваті від успіху і, давши йому дві хвилини заспокоїтися:
J’étais enchantée de la réussite et lui ayant donné deux minutes pour se calmer :
— Тату, вже північ.
- Papa, il est minuit.
— Га?
- Hein ?
— Ти боїшся привидів?
- Crains-tu les fantômes ?
— Га?
- Hein ?
— Привидів, примар, мерців.
- Les fantômes, les revenants, les morts.
— Ах! ні, ні, прошу тебе, не будемо про це говорити.
- Ah ! non, non, je t’en prie ne parlons pas de cela.
— Як, ти боїшся?
- Comment tu as peur ?
Я взяла свічку, віднесла її до його кімнати й піднесла йому під самий ніс. Він був серйозний і заходився говорити мені про тяжкі наслідки, до яких можуть призвести такі переляки, просячи мене не говорити про тривожні речі.
Je pris la bougie et la portai dans sa chambre et la mis sous son nez. Il était sérieux et se mit à me parler des conséquences graves que peuvent amener de pareilles frayeurs, me priant de ne pas parler de choses inquiétantes
Ми боягуз...
Nous sommes poltron...
Ах! нікчемний римлянине! Як би я тебе розчавила, якби могла, — не за образу, а за плітки, що пішли слідом за його залицянням і його коханням.
Ah ! misérable Romain ! Comme je t’écraserais si je pouvais, non pas pour l’offense mais la médisance qui s’est suivie de sa cour et de son amour.
Він із тих, хто розповідає, сміється, а моя репутація загублена...
Il est homme à raconter, à rire, et je suis perdue de réputation...
Ах! нікчема, ах! нікчема... Якби він був тут, у мене такий настрій... що я кинулася б йому в обійми... і задушила б його... цілуючи.
Ah ! misérable, Ah ! misérable... Si je le tenais là, je suis d’humeur... à me jeter dans ses bras... et à l’étrangler... en l’embrassant.
Ні, справді, кажу це холоднокровно: я хотіла б стиснути його в обіймах, а потім убити, сказавши, що це кара за його боягузтво.
Non, vrai, de sang-froid je dis que je voudrais le presser dans mes bras et le tuer ensuite en lui disant que c’est la punition de sa lâcheté.
Примітки
Джирофла — прізвисько, яким Марі називає Еміля д’Одіффре (з оперети Лекока «Жирофле-Жирофла», 1874); 1875 року він був незмінною темою родинних листів («тітка весь час писала про Джирофлу», 050.0224). Паша стає такою самою темою її листів. ↩
«Муся» (фр. Mousse) — родинне прізвисько Марі. ↩