❦
Неділя, 24 вересня 1876 (12 вересня)
Dimanche, 24 septembre 1876 (12 septembre)
Цікаво, як там князева чуприна: учора ввечері я так нудилася, що, за його ж власним зізнанням, припалила йому частину волосся.
Je me demande comment va la chevelure du Prince, je m’ennuyais tant hier soir que je lui en brûlai une partie, de son propre aveu.
Починає холодати, і з доволі виразною нехіттю я дозволила себе розбудити о сьомій. О восьмій я ще намагалася виторгувати кілька зайвих хвилин, а о девʼятій уже входила до вітальні з чорним оксамитовим капелюшком на голові й у чорній амазонці, підібраній так, щоб видно було мій герб, вишитий угорі халяв.
Il commence à faire froid et c’est avec une répugnance assez prononcée que je me laissi réveiller à sept heures. A huit heures je tâchais encore de gagner quelques instants de plus et à neuf heures j’entrais au salon, ma toque de velours noir en tête, et mon amazone noire retroussée de manière à montrer mes armes brodées au haut des bottes.
Мисливці були вже всі тут: Каменський, справжній Портос, Волковицький, фурія з «Іфігенії в Тавриді»1, Павелко, жахливий адвокат, Салко, нестерпний архітектор, Швабе, власник сімнадцяти гончаків, Ліховтич, чиновник, майже такий самий здоровань, як Каменський, чоловік, чийого імені я не знаю, мій батько, Мішель, Поль.
Les chasseurs étaient tous là, Kamensky, un Porthos, Volkovitsky, une furie de « L’Iphigénie en Tauride », Pavelko un affreux avocat, Salko, un exécrable architecte, Schwabé, le propriétaire de dix-sept chiens de chasse, Lihovtich, un fonc-tionnaire presque aussi énorme que Kamensky, un homme dont je ne sais pas le nom, mon père, Michel, Paul.
Усе це оглядало рушниці, сперечалося про набої, пило чай і обмінювалося жартами, настільки ж пласкими, наскільки й вульгарними. Виняток — мій батько й двоє наших молодиків.
Tout cela examinait les fusils, discutant sur les cartouches, prenant du thé, et échangeant des plaisanteries aussi plates que vulgaires. J’excepte mon père et nos deux jeunes gens.
Павелко, цей холуй, привіз мені свого коня з Полтави, я вже збиралася на нього скочити, але гарна тварина стала дибки й кинулася вбік, я ледве встигла відскочити на поріг. Тож наш Цицерон лишився при своєму коні, і добре, що я лишила його йому: ледве торкнувся він сідла, як звір скинув його на землю.
Pavelko, ce domestique m’a amené son cheval de Poltava, j’allais \'enfourcher mais le joli animal se cabra et se jeta de côté, je n’eus que le temps de sauter sur le seuil de la porte. Notre Cicéron resta donc avec son cheval, et bien m’en a prit de le lui laisser, à peine avait-il touché la selle que la bête le jeta à terre.
Я сіла з батьком і двома нашими рушницями. Чотири екіпажі їхали за нами назирці.
Je pris place avec mon père et nos deux fusils. Quatre voitures nous suivaient de près.
Чи знаєте ви, як у Росії влаштовують облаву2 на вовка?
Savez-vous comment se fait une battue au loup en Russie ?
І насамперед вибачте, якщо я припускаюся мисливських варваризмів, я в цьому ані бельмеса не тямлю.
Et d’abord excusez si je commets des barbarismes cygénétiques, je n’en sais pas le premier mot.
Уже тиждень тому полювання оголосили громаді, старості3, тобто війтові, щоб зібрати достатню кількість людей, але через ярмарок у Полтаві... на місце збору прийшло лише сто чи сто двадцять.
Depuis une semaine déjà la chasse est annoncée à la commune, au starosta ou bailli, afin de rassembler une quantité suffisant d’hommes, mais à cause d’une foire à Poltava ... il n’en arriva que cent ou cent-vingt au rendez-vous.
на полях
зібралося понад двісті людей, і тенета розтягли на простір у шість-вісім кілометрів. Князь Кочубей надіслав свої тенета, бо сам прибути не зміг.
dans la marge Il y eut plus de deux cents hommes et des filets furent tendus sur une étendue de six à huit kilomètres. Le Prince Kotchoubey avait envoyé ses filets, ne pouvant lui-même venir.
Я цокотіла зубами, батько вишикував нас усіх без розбору обабіч дороги, перелічив, а тоді поділив на дві частини: озброєних і беззбройних. Серед селян знайшлося зо два десятки з рушницями, іншим роздали піки, тобто довгі дрюки із залізною лілеєю на кінці, як у давніх галлів. Ці піки — щоб боягузливо вбивати звіра, упійманого в тенета.
Je grelottais, mon père nous rangea tous sans distinction de chaque coté du chemin, nous compta, et ensuite nous partagea en deux sections. Les armés et les sans armes. Il se trouva parmi les paysans une vingtaine de porte-fusil, aux autres on distribua des piques; c’est-à-dire de longs bâtons avec une fleur de lys en fer à l’extrémité comme les anciens Gaulois. Ces piques sont pour tuer lâchement la bête prise dans les filets.
Два загони селян рушили один ліворуч, другий праворуч, щоб зʼєднатися за лісом і краще його оточити.
Les deux troupes de paysans prirent l’une à gauche, l’autre à droite afin de se joindre derrière la forêt et mieux l’entourer.
Тенета розтягують так, щоб звір, гнаний криками цих людей, потрапив у них, минувши спершу мисливців, що засіли перед тенетами.
Les filets sont tendus de manière à ce que la bête chassée par les cris de ces hommes vienne s’y prendre en passant premièrement devant les chasseurs qui sont embusqués avant les filets.
Отож ми вже починаємо: польський управитель верхи, у шапочці з церати на кшталт шолома, з пікою в руці, яка, хоч він і на коні, дістає до землі і ще здіймається над його головою, гарцює, снує туди-сюди й нічого не робить.
Voilà, nous allons donc commencer, l’intendant polonais à cheval, en calotte de toile cirée en forme de casque, et sa pique à la main qui, tout à cheval qu’il soit touche la terre et s’élève encore au dessus de sa tête, galope, va et vient et ne fait rien.
Я зводжу рушницю, поправляю ягдташ, де лежать носовичок і пара рукавичок, кашляю — і я готова. Кожен вибирає собі найкраще місце, батько вказує мені моє і стає трохи віддалік.
J’arme mon fusil, ajuste ma gibecière contenant un mouchoir de poche et une paire de gants, tousse et je suis prête. Chacun se choisit le meilleur endroit, mon père me désigne le mien et se place à quelque distance.
Ось я й сама посеред лісу, із зарядженою та зведеною рушницею в руках, із вологою в ногах і холоднечею всюди. Мої сталеві підбори вгрузали в цю розмоклу від учорашнього дощу землю, що додавало холоду, не даючи мені рушити далі.
Me voilà donc seule au milieu de la forêt, un fusil tout chargé et armé dans les mains, de l’humidité dans les pieds et de la froidure partout. Mes talons d’acier s’enfonçaient dans cette terre mouillée de la pluie d’hier, ce qui augmentait le froid en m’empêchant de continuer.
Як ви гадаєте, що я зробила, ледве лишившись сама? О! це дуже просто, я... спершу глянула на те, що видніло крізь дерева неба, — сіре й холодне небо, потім роззирнулася довкола, побачила високі, але вже осінні4 дерева і, угледівши на землі батьків плащ, простяглася на ньому й заходилася мріяти, що ми полюємо... з великим князем, закоханим у мене, що він лишився зі мною на самоті й освідчувався мені в коханні, — і цієї миті я відчуваю щось тепле зовсім поруч, обертаюся... о небо!... три тварини... такі ж лагідні, як і ласкаві, великий чорний собака і двоє чорних собачок, Жу I і Жу II.
Que pensez-vous que je fis à peine seule ? Oh ! c’est bien simple, je... regardai d’abord ce qu’on voyait, à travers les arbres du ciel, un ciel gris et froid, ensuite je regardai autour de moi, je vis des arbres hauts mais déjà automnés [sic], et apercevant le manteau de mon père par terre, je m’étendis dessus et me pris à songer que nous chassions... avec un grand duc amoureux de moi, qu’il se trouvait seul avec moi et me déclarait son amour, en cet instant je sens quelque chose de tiède tout près de moi je me retourne... ciel !... trois animaux...aussi doux que caressants, le grand chien noir et les deux petits chiens noirs, Joux I et Joux II.
Нарешті я розрізнила постріл — сигнал, і тут-таки крики наших селян, ще дуже далекі; що ближче вони підступали, то далі відступала моя мрія, а коли вони наблизилися настільки, що можна було відчути те хвилювання, яке завжди викликають крики багатьох людей, що кричать усі разом, навіть жартома, я скочила на ноги, схопила рушницю й нашорошила вуха, як і троє моїх собак. Крики наближалися, я вже чула удари піками по гілках, щоб додати галасу.
Enfin je distinguai un coup de fusil : le signal, aussitôt les cris de nos paysants, très loin encore; à mesure qu’ils se rapprochaient ma rêverie s’éloignait et lorsqu’ils furent assez près pour qu’on pût ressentir cette émotion que donnent toujours les cris de beaucoup de gens criant tous ensemble même pour rire, je me levai sur pieds, sautai sur mon fusil et dressai l’oreille ainsi que mes trois chiens. Les cris se rapprochaient, j’entendais déjà les coups qu’on donnait aux branches avec les piques, pour augmenter le tapage.
Мені щомиті здавалося, ніби я чую тріск у хащах, бо вовки полюбляють густі місця; там кричали дедалі дужче, і коли зʼявилися перші люди, моє серце стрибало нерівними поривами, я навіть, здається, на мить затремтіла. Але люди нічого перед собою не гнали; тенета по огляді виявилися порожні, у них знайшовся лише бідолашний заєць, якого велетень Каменський убив ногою, ця огидна тварюка.
Il me semblait à chaque instant entendre des craquements dans les broussailles, car les loups préfèrent les endroits épais; on criait là-bas de plus en plus, et quand parurent les premiers hommes mon cœur sautait à bonds casquadés, je crois même que j’ai tremblé un instant. Mais les hommes ne chassaient rien devant eux; les filets se trouvèrent vides après inspection on n’y trouva qu’un pauvre lièvre que le géant Kamensky tua d’un coup de pied, l’abominable brute.
Один за одним прибули всі інші мисливці, ми привітали одне одного з загальною невдачею і доволі весело подалися до рівнини, де під скиртою соломи чи сіна влаштувалися їсти солоне й пити горілку. Селян почастували (людей: сто двадцять) смаженими баранами, пирогами й горілкою. Це здається величним, а в Росії то просто звичайна річ. Ці добрі тварини, ні, люди з цікавістю розглядали цю напівжінку-напівчоловіка, а радше жінку, що носила рушницю й усміхалася їм на повен рот. Батько заговорив до них про закон щодо коней, мені здалося, що він агітує їх за Сербію.
L’un après l’autre arrivèrent tous les autres chasseurs, on se complimenta sur la guigne générale et on marcha assez gaiement vers la plaine où sous une meule de paille ou de foin on se disposa à manger des choses salées et à boire de l’eau de vie. Les paysants furent régalés (hommes: cent vingt), de moutons rôtis, de pâtés et d’eau-de-vie. Ça semble grandiose et ce n’est que naturel en Russie. Ces braves animaux, non, hommes examinaient curieusement cette créature moitié femme moitié homme, et plutôt femme, qui portait un fusil et leur souriait à pleine bouche. Mon père leur parla de la loi concernant les chevaux, je crus qu’il les haranguait pour la Serbie.
Відпочивши, ми знову заглибилися в темний ліс. Але оскільки замість вовка ми цього разу полювали на зайця, довелося йти, йти, йти, слідом за двадцятьма девʼятьма собаками, яких вів мисливець, що його надіслав учора князь Кочубей. Визирнуло сонце, і я повеселішала б, якби втома не заступила вологість; батько йшов на собачий гавкіт, а я йшла за батьком крізь дерева з переплетеними гілками, які змусили б замислитися когось зніженішого за мене; але кожному своє: на полюванні ти не на балу й не у вітальні, тож безглуздо нарікати, краще вже не їхати зовсім. За дві години ходи ми не побачили й заячого хвоста. Зустрічі збуджують, навіть коли промахуєшся; це здорове очікування урвало мені терпець, і, знайшовши наш екіпаж, я повернулася з батьком до батьківської домівки5.
Reposés, nous nous remîmes dans les bois sombres. Mais comme au lieu de loup on chassait cette fois le lièvre, il fallut marcher, marcher, marcher, suivre les vingt-neuf chiens [suivis par le chasseur que le prince Kotchoubey a envoyé hier. Le soleil parut, et je serais devenue gaie si la fatigue n’avait pas remplacé l’humidité; mon père suivait les aboiements des chiens et je suivais mon père, à travers les arbres avec leurs branches entrelacées qui auraient donné à songer à une plus douillette que moi; mais chaque à sa place, à la chasse on n’est pas au bal ou au salon, il est donc ridicule de se lamenter, autant vaut ne pas y aller. Au bout de deux heures de marche nous n’avions pas vu la queue d’un lièvre. Les rencontres excitent, même lorsqu’on manque; cette saine attente m’a impatientée et trouvant notre voiture je revins avec mon père « al paterno tetto ».
Я веліла натерти себе парфумами, вдяглася й зійшла вниз до решти, які принесли трьох зайців.
Je me fis frotter de parfum, m’habillai et descendis retrouver les autres qui avaient apporté trois lièvres.
Я була чарівно гарна (знов-таки відносно, наскільки я взагалі можу бути гарна). Скромність? Та де там, але це було марно: жоден із цих монстрів і близько не схожий на чоловіка.
J’étais admirablement jolie (toujours parlant relativement, autant que je puis être jolie). De la modestie ? fi, donc, mais c’était inutile, aucun de ces monstres ne ressemble à un homme.
Із селянами я відверта й невимушена, з рівними мені за вихованням я, гадаю, доволі приємна, але з цими поганцями! Щоб не говорити з ними, я сіла грати і програла велетневі сотню франків.
Avec les paysans je suis expansive et familière, avec mes égaux d’éducation je suis assez agréable je crois, mais avec ces saligauds ! Pour éviter de leur parler je jouai et je perdis une centaine de francs au géant.
Потім Волковицький розповідав нам єврейські анекдоти, і з цією дещицею та двома трапезами ми дотягли до одинадцятої.
Volkovitsky nous dit ensuite des anecdotes juives et on arriva avec ce peu et avec deux repas à arriver vers onze heures.
Знову сіли грати, а я перейшла до бібліотеки написати листа торгівцеві кіньми в Петербург. Як і слід було чекати, князь пішов за мною і, наблагавшись, щоб я дала йому поцілувати руку, що я зробила за десять хвилин і без надмірної огиди, малий, подивившись на мене, зітхнувши, почавши й урвавши кілька вигуків, спитав, скільки мені років.
On joua de nouveau, et je passai dans la bibliothèque écrire une lettre à un marchand de chevaux à Pétersbourg. Comme de raison le prince me suivit, et après m’avoir supplié de lui donner ma main à baiser, ce que je fis au bout de dix minutes et sans trop de répugnance; le petit, m’ayant regardée, ayant soupiré, commencé et interrompu plusieurs exclamations, me demanda quel âge j’ai.
— Сімнадцять.
- Dix-sept ans.
— Ну, коли вам буде двадцять... пʼять, я почну до вас залицятися.
- Eh bien quand vous aurez vingt... cinq ans je vous ferai la cour.
— Ах! чудово.
— Ah ! fort bien.
Він кілька хвилин розглядав мене, потім:
Il m’examina pendant quelques instants, puis:
— А тоді... тоді ви мене відштовхнете? О! О!
— Et alors... alors vous me repousserez ? Oh ! Oh !
Бачите цей розрахунок, цю комбінацію, цей задум? Я побачила це з його обличчя, з його очей, я здогадалася за попередніми ознаками, і це здалося мені таким кумедним, таким кумедним, що я розповіла княгині й батькові, попросивши його нічого не казати малому, який, перелякавшись, утік до червоного дому й повернувся геть розгублений, не знаючи, як на нього гляне батько. Якби я не здогадалася, тобто якби він не хотів сказати того, що я зрозуміла, він не втік би й не наплів би мені потім купу нісенітниць, схожих на нарікання, на докори, на все і ні на що.
- Voyez-vous ce calcul, cette combinaison, ce projet ? Je le vis à sa figure, à ses yeux, je le devinai d’après les antécédents, et cela me parût si amusant mais si amusant, que je le racontai à la Princesse et à mon père, le priant de n’en rien dire au petit, qui effrayé s’était réfugié dans la maison rouge et revint tout confus ne sachant quelle figure lui allait faire mon père. Si je n’avais pas deviné, c’est-à-dire s’il n’avait pas voulu dire ce que j’ai compris, il ne se sauverait pas et ne me dirait pas ensuite un tas de balivernes qui ressemblaient à des plaintes, à des reproches, à tout et à rien.
Цей блискучий день завершився концертом на сходах; мій голос, тобто поки що лише половина мого голосу, довів їх до млості, але, гадаю, вони на цьому нічого не тямлять і захоплюються навмання...
Cette brillante journée a été terminée par un concert sur l’escalier, ma voix, c’est-à-dire la moitié de ma voix encore, les a fait pâmer, mais je crois qu’ils n’y entendent rien et admirent au hasard...
Як на мене, це тварини, а не люди.
Pour moi ce sont des animaux et pas des hommes.
Я знову віднайду Рим через Дюма — я не бралася його читати, доки не написала цих сторінок, так само марних, як і нецікавих, бо саме лише імʼя Рима хвилює мене, як колись герцог Гамільтон. А тепер — шаленімо, я вже й так наполовину збожеволіла від Помпей і Неаполя.
Je vais retrouver Rome par Dumas, je n’ai pas lu avant d’avoir écrit ces pages aussi inutiles que peu intéressantes, car le nom seul de Rome m’émotionne comme jadis le duc de Hamilton. A présent allons nous affoler, je le suis déjà à moitié par Pompeï et Naples.
У мене виростають крила, коли я думаю про Італію, я вже не торкаюся землі й ладна вигукнути — з «Міньйон» чи без неї:
Il me pousse des ailes quand je songe à l’Italie, je ne touche plus à la terre et je suis prête à m’écrier avec ou sans “Mignon”:
«Італіє, промінь неба,
« Italia, raggio del ciel,
блаженна земле...»6
Suol beato... «
Примітки
Iphigénie en Tauride («Іфігенія в Тавриді») — опера Глюка (1779), у якій фурії (евменіди) переслідують Ореста. ↩
Облава (фр. battue) — лови, під час яких загоничі женуть звіра на мисливців, що чекають на нього. ↩
Староста — російський/український сільський старшина чи війт. ↩
У Марі: automnés [sic] (її неологізм, від automne — «осінь»). ↩
В оригіналі італійською: «al paterno tetto» (буквально «під батьківським дахом»). ↩
В оригіналі італійською: «Italia, raggio del ciel, / Suol beato...». ↩