❦
Вівторок, 12 вересня 1876 (31 серпня)
Цілий день у Полтаві! Чудово. Не знаючи, що робити, батько повів мене пішки містом, і нам пощастило побачити колону Петра Великого, що стоїть посеред міського саду, і панну Бедягру, жінку-чоловіка, що стоїть геть усюди.Mardi 12 septembre 1876 (31 août)
Оскільки ми були самі, ми з батьком поговорили про дурість Гриця. Батько лютий на нього, та й я не в захваті. Ви ж добре знаєте, що я його не хотіла й зовсім не хочу; і ця думка, що прийшла тому бовдурові, — зарахувати мене до претенденток, — мене обурює.
Comme nous étions seuls, mon père et moi nous avons parlé de la stupidité de Gritz. Mon père est furieux contre lui, et, moi non plus, je ne suis pas enchantée. Vous savez bien que je ne le désirais pas et ne le désire point; et cette idée que le nigaud a eue de me classer parmi les aspirantes, me révolte.
У понеділок опівночі ми виїхали з Полтави, а сьогодні, у вівторок, ми в Харкові. Подорож була весела. Ми захопили цілий вагон, постелили постелі, Мішель робив гімнастику, батько — складні стрибки, Паша дувся, а Поль сміявся, як і я.
Lundi à minuit nous avons quitté Poltava et aujourd’hui mardi nous sommes à Kharkoff. Le voyage a été gai. Nous avons envahi un wagon, on a dressé les lits, Michel a fait de la gymnastique, mon père des sauts difficiles, Pacha a boudé, et Paul a ri comme moi.
Харків — велике місто, освітлене газом (не повністю, на жаль! Ви побачите наслідки цієї обставини, на жаль!)
Kharkoff est une grande ville, éclairée au gaz (pas entièrement hélas ! Vous verrez les conséquences de cette circonstance, hélas !)
на полях
Кіптява від театральних ламп почорнила всім носи, і, повернувшись, я помітила, що позувала, сміялася, маючи при цьому почорнілий ніс!!
dans la marge La fumée des lampes du théâtre avait noirci les nez et en rentrant je me suis aperçue que j’avais posé, ri, tout en ayant un nez noirci !!
Готель, де ми зупинилися, зветься Гранд-готель і виправдовує свою назву. Заклад, який тримає Андріє, пропонує всі вигоди; до того ж саме тут золота молодь вечеряє, снідає, обідає, напивається, братаючись із господарем, який, попри це, не забувається, що мене дивує. Дивні тут звичаї!
L’hôtel où nous sommes se nomme le Grand Hôtel, et justifie son nom. Tenue par Andrieux, la maison offre tous les conforts, d’ailleurs c’est ici que la jeunesse dorée soupe, déjeune, dîne, se grise, fraternisant avec l’aubergiste qui en dépit de cela ne s’oublie pas, ce qui m’étonne. De drôles de moeurs ici !
Я мало спала, і келих шампанського за сніданком так мене запаморочив, що я ледве змогла покататися в екіпажі з батьком і Шоколадом, а повернувшись, роздяглася й сподівалася заснути, але марно: самі лише паломництва з номера 1 до номера 2.
J’ai peu dormi et un verre de champagne à déjeuner m’a étourdie tant, que je pus à peine faire une promenade en voiture avec mon père et Chocolat et, rentrée je me suis déshabillée et espérais dormir mais en vain; ce ne furent que pèlerinages du n° 1 au n° 2.
Кавуни, Паша, Поль, Мішель, батько, Амалія, двоє російських слуг, Шоколад — усе це ходило, ходило. Усі метушаться; я була присутня, коли зачісували князя, а мене зачісував Луї, ще один французький здирник. Потім чай, пряники... Ах так, я ходила до звіринця, ці бідні звірі в клітках мене засмутили.
Les melons d’eau, Pacha, Paul, Michel, mon père, Amalia, les deux domestiques russes, Chocolat, tout cela marchait, marchait. On est tout en l’air, j’ai assisté à la coiffure du Prince et me suis fait coiffer par Louis, encore un écorcheur français. Puis, du thé, des pains d’épices... Ah oui, j’ai visité une ménagerie, ces pauvres bêtes encagées m’ont rendue triste.
Я бачила свого дядька Миколу, наймолодшого в родині, який удає, що вивчає медицину. Бідолаха колись допомагав мені гратися в ляльки, а я його била й смикала за вуха.
J’ai vu mon oncle Nicolas, le cadet de la famille, qui fait semblant d’étudier la médecine. Le pauvre diable m’a jadis aidée à jouer à la poupée, je le battais et lui tirais les oreilles.
Мені стало його шкода.
Il m’a fait de la peine.
Батько не дуже любить Бабаніних; перед тими, хто незалежний, він мовчить, але бідолашний Микола... одне слово, це негарно, ох! дуже негарно. Я бачила його перед собою в найкращому вбранні, геть збентеженого й присоромленого, я його заспокоювала, говорила про минуле, але він лише помалу оговтувався, коли прийшов Поль і — чи то з дурості, чи то з наївності — разів десять повторив мені, що на мене чекають снідати. Уявіть моє становище.
Mon père n’adore pas les Babanine, il se tait devant ceux qui sont indépendants, mais le pauvre Nicolas... en un mot c’est laid, oh ! très laid. Je le voyais là devant moi avec ses plus beaux habits, tout confus et honteux, je le rassurai, je parlai du passé, mais il ne se remettait que doucement lorsque Paul arriva et bêtement ou naïvement me répéta dix fois que l’on m’attendait à déjeuner. Jugez ma position.
— Між нами, — сказала я, — жодних церемоній, що моє, те й твоє, я все та сама, тільки трохи підросла, от і все. Любий Миколо, я не запрошую тебе на сніданок, я не сама, там усілякі сторонні люди, але неодмінно приходь завтра.
- Entre nous, dis-je, il n’y a pas de cérémonies, ce qui est à moi est à toi, je suis toujours la même, seulement un peu plus grande voilà tout. Cher Nicolas, je ne t’invite pas à déjeuner, je ne suis pas seule, il y a là toutes sortes de gens étrangers, mais reviens demain absolument.
Я поцілувала його, ледь не розплакавшись... Я охоче відлупцювала б сама себе, але що я могла вдіяти? Запросити його, влаштувати скандал і терпіти співчутливі погляди цього шибеника князя!
Je l’embrassai prête à fondre en larmes... J’aurais voulu me bâtonner mais que pouvais-je faire ? L’inviter, causer un scandale et souffrir les oeillades de compassion de ce chenapan de Prince !
Усе, що накипіло, дісталося Полеві: я обізвала його всіма можливими словами й прийшла до їдальні (окремої) геть розпалена.
Ce fut Paul qui reçut ce que je lui devais, je le nommai d’un tas de noms et j’arrivai dans la salle à manger (particulière) toute montée.
— Нема чого сердитися, — сказав батько, — якби ти хотіла, то запросила б його, я тільки втік би під якимсь дотепним приводом, ти ж знаєш мої стосунки з Бабаніними.
- Il n’y a pas de quoi se fâcher, dit mon père, si tu avais voulu, tu l’aurais invité, seulement je me serais sauvé sous un ingénieux prétexte, tu connais mes relations avec les Babanine.
— Батьку, ви вдаєте, ніби не розумієте, що я серджуся через неввічливість Поля; ви хочете мене розлютити, але вам це не вдасться.
- Mon père, vous faites semblant de ne pas comprendre que je me fâche de l’impolitesse de Paul, vous voulez m’enrager, vous n’y réussirez pas.
— Я вже й так розлючена; тепер нема чого більше про це говорити, досить!
Je le suis déjà, à présent il est inutile d’en parler davantage, assez !
Батькова несміливість поступилася перед моєю киплячою сухістю, і на тому все скінчилося.
La timidité de mon père plia devant ma bouillante sécheresse et tout fut dit.
Андріє, як і годиться корчмареві, республіканець; його покликали, і він наговорив нам лихого про Кассаньяка. Князь палко потиснув йому руку й з радощів заліз під стіл.
Andrieux en sa qualité d’aubergiste est républicain, on l’appela et il nous dit du mal de Cassagnac. Le Prince lui serra avec effusion la main et se fourra sous la table de joie.
Я хотіла почитати, але, здолана втомою, заснула, і розбудив мене батько тільки о шостій вечора
Je voulus lire mais vaincue par la fatigue je m’endormis pour n’être éveillée qu’à six heures du soir par mon père
А зараз я така роздратована, що нічого не можу написати; допишу завтра.
Et à l’heure qu’il est je suis si agacée que je ne sais rien écrire, je finirai demain.