❦
Четвер, 7 вересня 1876 (26 серпня)
Щоденне вбрання малоросіянки складається з сорочки з грубого полотна з широкими пишними рукавами, вишитими червоним і синім, і шматка чорного сукна селянського виробу, яким обгортаються від пояса. Ця обгортка коротша за сорочку, бо внизу має бути видно вишивку. Тримається це сукно лише на кольоровому вовняному поясі.Jeudi 7 septembre 1876 (26 août)
На шию надівають купу намиста, а голову повʼязують стрічкою. Волосся заплітають в одну косу, з кінця якої звисає одна чи кілька стрічок.
On met un tas de colliers au cou et un ruban autour de la tête. Les cheveux sont tressés en une tresse au bout de laquelle pend un ou plusieurs rubans.
Я послала купити таке вбрання в селян, вбралася в нього й у супроводі нашої молоді пішла селом. Селяни мене не впізнавали, бо я була [не] перебрана, як панночка на маскараді, а по-справжньому вбрана селянкою, дівчиною, — заміжні жінки вбираються інакше. А на ногах у мене були чорні черевички на червоних підборах.
J’ai envoyé acheter un pareil habillement chez des paysans, je m’en habillai et accompagnée de nos jeunes gens je m’en allai par le village. Les paysans ne me reconnaissaient pas, car je n’étais [pas] costumée comme une demoiselle, mais j’étais bel et bien habillée en paysanne, en fille, car les femmes mariées se mettent autrement. Quant à mes pieds, ils étaient chaussés de souliers noirs à talons rouges.
Я віталася з усіма, а діставшись шинку, ми сіли коло дверей.
Je saluais tout le monde et, arrivée près du cabaret, nous nous assîmes près de la porte.
Хто вже здивувався, так це батько... але й був у захваті.
Ce fut mon père qui a été surpris... mais enchanté.
Їй усе личить! — вигукнув він і, посадивши нас усіх чотирьох у свою прогулянкову бричку, повіз нас вулицями. Я реготала, на превеликий подив добрих людей, які питали одне одного, що то за молода розпусниця, яку катають «старий пан» і «молоді панове».
- Tout lui va ! s’écria-t-il et nous faisant monter tous quatre dans son chariot d’excursion, il nous promena par les rues. Je riais aux éclats, au grand ébahissement des braves gens qui se demandaient quelle était cette jeune libertine promenée par “le vieux seigneur” et “les jeunes messieurs”.
Заспокойтеся, тато не старий.
Rassurez-vous, papa n’est pas vieux.
Китайський там-там, скрипка й музична скринька — на них і тримався весь вечір. Мішель бив у там-там, я грала на скрипці (грала, Господи Боже!), скринька грала сама.
Un tam-tam chinois, un violon et une boite à musique firent les frais de la soirée. Michel tapait dans le tam-tam, je jouais du violon, (jouais, Seigneur Dieu !) la boîte joua toute seule.
Замість того щоб рано лягти, як звик, мій родитель сидів із нами до півночі. Якщо я й не здобула інших перемог, то здобула батька. Говорячи, він шукає мого схвалення, уважно мене слухає, дозволяє казати про цю Тютчеву що завгодно і погоджується зі мною.
Au lieu de se coucher de bonne heure comme c’est son habitude, l’auteur de mes jours resta jusqu’à minuit avec nous. Si je n’ai pas fait d’autres conquêtes, j’ai fait celle de mon père. Il cherche mon approbation en parlant, il m’écoute avec attention, il me laisse dire ce que je veux de la Tutcheff et me donne raison.
навскоси
Оце так єзуїт!
en travers En voilà un jésuite !
Музична скринька — його подарунок княгині, ми всі щось подарували, в неї іменини.
La boite à musique est son cadeau à la Princesse, nous avons tous donné quelque chose, c’est sa fête.
Моє вбрання дозволяло мені бути вільною і навіть розвʼязною, і я цим скористалася.
Mon costume me permettait d’être libre et même canaille, j’en profitai.
Пускали ракети, я запалювалася, дивлячись на вогонь зблизька, верхи стріляли з гармати — між батьковою лисиною і місяцем на небі.
On tira des fusées, je m’excitais à regarder de près le feu, à cheval on tira sur un canon, entre la calvitie de mon père et la lune du ciel.
Потроху, нічого для цього не роблячи, я стаю господинею дому. Слуги в захваті, що їх звільнили від «французів»; потроху я розпоряджаюся... навіть обідом.
Peu à peu, sans rien faire pour cela, je deviens la maîtresse de maison. Les domestiques sont enchantés d’être délivrés “des français”, peu à peu je commande... même le dîner.
І подумати, що я боялася батька! І подумати, що мені здавалося, ніби я в чужому домі, і я боялася тутешніх звичаїв, твердого розкладу!
Et dire que mon père me faisait peur ! Et dire qu’il me semblait être dans une maison étrangère, et j’avais peur des usages, des heures fixes !
Мене чекають, як у Ніцці, і це я встановлюю розклад.
On m’attend comme à Nice et c’est moi qui fixe les heures.
Там-там і скрипка викликали в Паші нервові здригання, з чого я сміялася до сліз, і мої веселощі передавалися всім. Батько обожнює веселощі, а свої рідні його до них не привчили.
Le tam-tam et le violon donnaient des secousses nerveuses à Pacha, ce qui me faisait rire jusqu’aux larmes, et ma gaieté gagnait tout le monde. Mon père adore la gaieté et il n’y est pas habitué par les siens.
Опівночі він провів мене до сходів.
A minuit il me reconduisit jusqu’à l’escalier.
Справжній тато! — вигукнув Мішель.
- Un vrai Papa ! s’écria Michel.
Еге ж, мій любий, така донька, як я, заслуговує на шанобливість.
- Eh ! hé, mon cher, une fille comme moi mérite des égards.
Ще б пак, — мовив батько, — якби вона не була тим, чим є, мені б не було начхати, але я справжній батько, бо вона красуня і... гм, усе, зрештою, так, це правда.
- Je crois bien, fit mon père, si elle n’était ce qu’elle est je ne m’en ficherais pas, mais je suis un vrai père parce qu’elle est belle et... hum, tout enfin, oui, c’est vrai.
Олександр Македонський, Наполеон Перший, архітектура й внутрішнє оздоблення — це речі, від яких у мене мороз по шкірі й захват до сліз. Кажу це, щоб ви знали: захопившись віршем нашого поета Лермонтова про Наполеона, великого і мученика, я прочитала й вірші Пушкіна — і ось я вже задумала їх перекладати.
Alexandre de Macédoine, Napoléon premier, l’architecture et les ornements intérieurs, sont des choses qui me donnent des frissons et m’enthousiasment jusqu’aux larmes. C’est pour vous dire qu’enthousiasmée par la lecture d’une poésie sur Napoléon, le grand et le martyr, par notre poète Lermontoff, je lus aussi celles de Pouchkine, et me voilà avec l’idée d’en faire des traductions.
Ах! чи зможу я? Я складала пісні, але це зовсім інше; що ж, побачимо.
Ah ! le pourrai-je ? J’ai fait des chansons mais c’est bien différent, enfin nous verrons.
Дивно: вже понад три дні я думаю про Кассаньяка.
C’est bizarre, voilà trois jours et plus que je pense à Cassagnac.
Мені наснився поганий сон про маму й інших. «Фігаро» нічого не пише про кардинала, якого я ненавиджу, якого проклинаю, якого хотіла б стерти на порох! Отже, він не помер, він проживе ще два роки й шість місяців. Він стане Папою1.
J’ai fait un mauvais rêve quant à maman et les autres. “Le Figaro” ne dit rien du cardinal que je hais, que j’exècre, que je voudrais pulvériser ! C’est qu’il n’est pas mort, il vivra deux ans et six mois. Il sera pape.
А я лютуватиму.
Et je ragerai.
Примітки
Кардинал Джакомо Антонеллі (1806–1876), державний секретар папи Пія IX і дядько Пʼєтро Антонеллі, папою так і не став: він помер у Римі через два місяці, 6 листопада 1876 року. ↩