Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Неділя, 27 серпня 1876 (15 серпня) — Вечірня розвага й батьківські настанови

# Dimanche, 27 août 1876 (15 août) - Evening Entertainment and Paternal Guidance

Подали чай, і за столом мені довелося наспівати весь репертуар Оффенбаха та зображати модних актрис, щоб збудити захват перед моїм «французьким» виглядом і моєю пам'яттю.

On apporta le thé et autour de la table, il a fallu chantonner tout le répertoire d'Offenbach, et imiter les actrices à la mode pour exciter l'admiration pour mon air "français" et ma mémoire.

О десятій тато подав знак розходитися, доручивши Полеві молодиків, які всі мешкають разом із ним у червоному домі. Я зайшла до них у портретну кімнату, щоб попросити Мілорадовича не давати їм там пиячити. І він пообіцяв мені, ніжно поцілувавши руку. Коли вони пішли, батько провів мене до моєї кімнати зі свічником. Він грає роль справжнього батька. Він не зводить із мене очей, а якщо я зникаю бодай на мить, іде мене шукати.

A dix heures papa donne le signal du départ en confiant à Paul les jeunes gens, qui logent tous dans la maison rouge avec lui. J'allai les retrouver dans la chambre des portraits pour prier Miloradovitch de les empêcher de boire là-bas. Et il me le promit en me baisant tendrement la main. Quand ils furent partis, mon père me recondusait chez moi avec un flambeau. Il joue le vrai père. Il ne me quitte pas des yeux et si je disparais un instant va à ma recherche.

— Знаєш, — сказав він, поки Амалія подавала мені халат, — я, може, надто суворий (ми говорили російською), але що з більшою гідністю тримаєшся, то більше поваги здобуваєш від тих, кого називають «молодиками». Треба бути менше метеликом і...

— Tu sais, dit-il, pendant qu'Amalia me passait une robe de chambre, je suis peut-être trop sévère (nous parlions russe) mais plus on se tient avec dignité plus on gagne de respect de la part de ce qu'on nomme les "jeunes gens". Il faut être moins papillon et...

— Я! Та зовсім ні. Я тут вільніша, але ж чужих немає, а Гриць — давній друг.

— Moi ! Mais je ne suis pas du tout. Je suis plus libre ii mais il n'y a pas d'étrangers et Gritz est un ancien ami.

— Так, так, усе це чудово, але я справжній батько і виконую свій обов'язок.

— Oui, oui, tout cela est fort bien, mais je suis un vrai père et je remplis mon devoir.

— Це дуже мило з твого боку, я ціную такі речі.

— C'est très gentil à toi, j'apprécie ces choses-là.

— Знаєш, у вас, там, такий звичай; пригадую, коли я залицявся до мами, нас лишали самих, засиджувалися пити до п'ятої ранку, влаштовували такі гулянки, що... словом, ти розумієш, це погано для дівчини, бо завжди є купа дармоїдів або легковажних людей, які шукають самих розваг. А тут я хочу, щоб усе було пристойно, і повір мені, тебе тільки дужче за це цінуватимуть. До того ж була десята, коли ми розійшлися. Саме час.

— Tu sais, chez vous, *là-bas,* on a cette manière; je me souviens quand je faisais la cour à maman, on nous laissait seuls, on restait à boire jusqu'à cinq heures du matin, on faisait de tels réveillons que... enfin, tu comprends c'est mal pour la jeune fille, car il y a toujours un tas de picque-assiettes, ou des gens légers qui ne cherchent que l'amusement. Et ici je veux que tout soit convenable et crois-moi on ne t'en appréciera que plus. D'ailleurs il était dix heures quand on s'est séparé. C'était l'heure.

— Так, це правда і це добре.

— Oui, c'est vrai et c'est bien.