Понеділок, 1 вересня 1876 (20 серпня)

Паша дістав від князя прізвисько філослов'янин. Князь — нещасний пропащий шибеник.
Милорадович слухав мене й нарешті вигукнув: «Ах, та вона ж чарівна!» — з такою наївністю, природністю й утіхою, що це потішило мене саму.
Надін повернулася в колясці зі мною й татом, і поки чоловіки, окрім Гриця, продовжували пити в готелі (дами їм заважали), я пішла до неї, і ми разом лягли, щоб досхочу набалакатися. Тато серйозно ввійшов у свою роль: він тричі присилав до мене Шоколада сказати, що я стомлюся, якщо негайно не ляжу спати.
Я звеліла покликати Олександра, і ми розмовляли про справи до п'ятої ранку, а з п'ятої до шостої прийшов Поль, і ми говорили про батька.
— Люба Мусю, — казав мій дядько, — ти мене зачарувала, твоя гідна поведінка з Башкирцевим мене захопила. Я вже боявся за тебе, але якщо й далі так триматимешся, ти прибереш його до рук, запевняю тебе.
— Так, — сказав Поль, — [слова закреслено: якщо ти лишишся] хоч на місяць, ти підкориш його, і це буде справжнє щастя для всіх нас.
З Олександром домовлено, що на початку вересня я поїду з ним об'їхати свої маєтки, і ми залагодимо всі справи. Я підготую до цього батька, поїду на три тижні й знову повернуся до нього, перш ніж залишити Росію. Ще б пак, чорт забирай! Я мимохідь скажу, що всі маєтки тітки належать мені. Такі речі справлять на нього цілющий ефект.
Він узяв кімнату поруч із моєю, праворуч, а в моєму передпокої поклав спати свого слугу.
— Сподіваюся, вона добре пильнована, — сказав він моєму дядькові. — Знаєте, я гультяй, веселий чоловік, але оскільки її мати довірила мені доньку, я виправдаю цю довіру й виконаю свій обов'язок свято.

Примітки

Філослов'янин (фр. philoslave) — прихильник слов'янської єдності, панславіст; тут уживається жартівливо.