❦
Пʼятниця, 25 серпня 1876 (13 серпня)
Vendredi, 25 août 1876 (13 août)
Милорадович і Мішель поїхали після сніданку.
Miloradovitch et Michel partirent après déjeuner.
Тоді батько запропонував прогулянку до Пасловська, свого другого маєтку.
Mon père proposa alors une promenade à Pavlovsk, son autre bien.
Він для мене просто ідеальний, але сьогодні я нервова і говорила мало: найменша вправа в красномовстві довела б мене до сліз.
Il est parfait pour moi, mais aujourd’hui je suis nerveuse et je parlai peu, le moindre exercice oratoire me ferait fondre en larmes.
Але, подумавши, яке враження справить на маму ця цілковита відсутність свят і пишноти, я сказала батькові, що хочу товариства й свят, що моє становище видається мені дивним і навіть смішним, що він ніби ховає мене і що це ні приємно, ні пристойно.
Mais, pensant à l’effet que ferait sur maman cette complète absence de fêtes et de pompe, je dis à mon père que je voulais du monde et des fêtes et que je trouvais ma position étrange et même ridicule, qu’il avait l’air de me cacher et que ce n’était ni agréable ni décent.
— Ну що ж, — відповів він, — коли ти хочеш, так і буде. Хочеш, я повезу тебе до пані Мартинової (губернаторші)?
— Eh bien, me répondit-il, si tu le veux, ce sera fait. Veux-tu que je te mène chez Mme Martinoff (la préfète).
— Хочу.
— Je veux.
— Ти цього хочеш?
— Tu le veux ?
— Так, хочу.
— Oui, je le veux.
— Ну що ж. Гм... дуже добре.
— Eh bien. Hum... fort bien.
Заспокоївшись щодо цього, я змогла спокійно оглянути господарські роботи на фермі й навіть вникнути в подробиці, що мене не дуже тішило, але могло знадобитися, щоб колись кинути слівце знавця про маєток і вразити когось, розмовляючи про засів ячменю та якість пшениці поруч із віршем Шекспіра чи тирадою про платонівську філософію, — бачите, я з усього маю користь.
Rassurée sur ce sujet, je pus tranquillement visiter les travaux de la ferme, et même entrer dans les détails, ce qui ne m’amusait guère mais pouvait me servir à pouvoir dire un jour un mot de connaisseur sur le domaine et étonner quelqu’un en parlant des semailles d’orge et des qualité du blé à côté d’un vers de Shakespeare ou d’une tirade sur la phylosophie platonique, vous voyez, je tire parti de tout.
Паша роздобув мені мольберт, а ближче до обіду я отримала два великі полотна, які прислав із Полтави Милорадович.
Pacha me procura un chevalet et, vers dîner, je reçus deux grandes toiles envoyées de Poltava par Miloradovitch.
— Як тобі Милорадович? — спитав тато.
— Comment trouves-tu Miloradovitch demanda papa.
Я сказала, який він мені видається.
Je dis comment je le trouvais.
— А от мені, — сказав Паша, — він першого дня не сподобався, а потім я його полюбив.
— Eh bien, dit Pacha, il m’a déplu le premier jour et après je l’ai aimé.
— А я вам сподобалася з першого погляду? — спитала я.
— Et moi vous ai-je plu du premier abord ? demandai-je.
— Ви? Чому ви питаєте?
— Vous ? Pourquoi ?
— Ну ж бо, кажіть.
— Voyons, dites.
— Я вже сказав.
— Je l’ai dit.
— Ні. То що ж?
— Non, et bien ?
— Ну що ж, ви мені сподобалися. Я не сподівався, що ви така.
— Eh bien, vous m’avez plu. Je ne m’attendais pas à vous trouver telle.
— Тобто?
— Comment ça ?
— Я думав, що ви не вмієте говорити російською, що ви манірна... ну... і таке інше... от.
— Je pensais que vous ne saviez pas parler russe, que vous étiez affectée... eh., et puis... voilà.
— Дуже добре.
— Très bien.
Учора він здавався мені вбивцею, сьогодні — добрим сільським хлопцем.
Hier il me semblait un assassin, aujourd’hui un bon campagnard.
— Так, — сказав Паша, — усе пожовкло; як летить час! Здається, ще вчора була весна.
— Oui, dit Pacha, tout est jaune; comme le temps vole ! Il semble que le printemps était hier.
— Завжди кажуть одне й те саме. Ах! які ми щасливі там, у нас немає таких різких змін.
— On dit toujours la même chose. Ah ! nous sommes heureux là-bas, nous n’avons pas ces changements si marqués.
— Зате ви й весною не тішитеся! — палко сказав Паша.
— Mais aussi vous ne jouissez pas du printemps ! dit Pacha avec enthousiasme.
— Тим краще для нас. Різкі зміни шкодять рівновазі настрою. А життя куди краще, коли воно спокійне.
— Cela est plus heureux pour nous. Les brusques changements nuisent à l’égalité de l’humeur. Et la vie est bien meilleure lorsqu’on est tranquille.
— Як ви кажете?
— Comment dites-vous ?
— Я кажу, що весна в Росії — пора, сприятлива для обманів і підлості.
— Je dis que le printemps en Russie est une époque favorable aux tromperies et aux vilenies.
— Як це?
— Comment ?
— Узимку, коли все довкола холодне, похмуре, німе, ми й самі похмурі, холодні, недовірливі. Настають теплі, сонячні дні — і ми вже інші, бо погода має величезний вплив на вдачу, настрій і навіть переконання людини. Навесні почуваєшся щасливішим, а отже, й кращим, звідси й невіра в зло та людську підлість. Як це так: коли все таке гарне і коли я такий щасливий, такий захоплений і до спʼяніння схильний до добра, як може бути місце для лихих думок у серцях інших? Ось що кажеш собі. А в нас такого спʼяніння не відчувають, або принаймні відчувають куди слабше, звідки я й роблю висновок, що людина в нас перебуває в нормальнішому стані, майже завжди однаковому.
— Pendant l’hiver quand tout autour de nous est froid, sombre, muet, nous sommes sombres et froids, défiants. Arrivent les jours chauds, ensoleillés et nous voilà transformés, car l’état du temps exerce une énorme influence sur le caractère, l’humeur et même les convictions de l’homme. Au printemps on se sent plus heureux et par conséquent meilleur, de là l’incrédulité au mal et à la bassesse des hommes. Comment, lorsque tout est si beau et lorsque je suis si heureux, si enthousiasmé et disposé au bien jusqu’à l’enivrement, comment peut-il y avoir place pour les pensées mauvaises dans le cœur des autres ? Voilà ce qu’on se dit. Eh bien chez nous, on n’éprouve pas ces enivrements ou du moins bien plus faiblement, d’où je conclus qu’on est dans un état plus normal et à peu près le même toujours.
Учора в червоному будинку трапилася пригода. Поль поцупив у Гриця мою фотографію, і звідси мало не бійка, після якої Гриць заходить до Мішеля, а той каже йому, що я така гарно складена, що... Поль недочув і пішов порадитися з Пашею, а той запропонував піти набити Мішелеві пику й поскаржитися моєму батькові та дядькові Олександру. Але сьогодні вранці вони порозумілися, і все залагодилося якнайкраще. Я знаю це від Поля, який шибеник, але брат бездоганний.
Hier il y a eu une histoire dans la maison rouge. Paul a volé ma photographie à Gritz, d’où une quasi-bataille après laquelle Gritz entre chez Michel qui lui dit que j’étais si bien faite que... Paul a entendu mal et alla consulter Pacha qui proposa d’aller casser la figure à Michel et de se plaindre à mon père et à mon oncle Alexandre. Mais ils s’expliquèrent ce matin et tout s’arrangea pour le mieux. Je tiens cela de Paul, qui est un vaurien mais un frère parfait.
Я нічого не могла сказати батькові про його актрису, але вставила в розмову кілька повчальних фраз.
Je ne pouvais rien dire à mon père concernant son actrice, mais je plaçai dans la conversation quelques phrases instructives.
Коли зайшлося про портрети, я сказала, що дарую тільки великі, бо їх не вкладеш в уже заповнені медальйони, щоб потім заступити іншими обличчями. А коли заговорили про Фанні Лір, я розповіла подробиці її скандалів в Італії, додавши, що знаю це від чоловіка, який мав бути добре обізнаний.
Quand il se fut agi de portrait je dis que je ne donnais que des grands, car on ne pouvait les mettre dans des médaillons déjà remplis, pour les ouvrir ensuite par d’autres figures. Et lorsqu’on parla de Fanny Lear, je racontai les particularités de ses scandales en Italie ajoutant que je le savais d’un homme qui devait être bien informé.
Звісно, він ніколи не наважився б вимовити при мені імʼя такої істоти, бо мусив вірити, що я не знаю або не хочу знати про такі гидоти, але я звеліла йому говорити, і він ледве-ледве послухався.
— Certes, il n’aurait jamais osé prononcer devant moi le nom d’une créature de cette sorte, car il devait croire que j’ignorais ou voulais ignorer ces saletés, mais je lui ordonnai de parler et il m’obéit à grand’ peine.
Батько нашорошив вуха.
Mon père dressait l’oreille.
Паша так розпалився, що попросив у мене портрет, щоб усе життя носити його в медальйоні.
Pacha s’exalta au point de me demander mon portrait pour le porter dans un médaillon toute sa vie.
— Бо я шаную й люблю вас, як ніхто!
— Car je vous honore et vous aime comme personne !
Княгиня витріщила очі, а я сміялася і просила кузена поцілувати мені руку, бо коли я сказала, що це лише звичайний знак поваги, він пообіцяв цілувати її вранці й увечері. Але сьогодні ввечері мені ледве вдалося його до цього змусити. Він упирався, червонів і нарешті послухався.
La princesse ouvrait de grands yeux et je riais en priant mon cousin de me baiser la main, car il me dit qu’il me la baiserait le matin et le soir quand j’eus dit que ce n’était qu’un simple acte de respect. Mais ce soir j’eus toutes les peines du monde à l’y forcer. Il s’obstinait, rougissait et finit par obéir.
Дикий і дивний чоловік: сьогодні по обіді я говорила йому про свою зневагу до людського роду.
Un homme sauvage et étrange, cet après-midi je lui parlais de mon mépris pour le genre humain.
— Ах! он як! — вигукнув він. — Отже, я боягуз і нікчема.
— Ah ! c’est comme ça ! s’écria-t-il. Je suis donc un lâche et un misérable.
І, червоний і тремтячий, він щодуху втік із вітальні.
Et, rouge et tremblant, il s’enfuit à toutes jambes du salon.
Учора батько вилаяв Поля.
Hier mon père gronda Paul.
— Ти розповів сестрі про ліс, — сказав він.
— Tu as parlé à ta sœur de la forêt dit-il.
— Я сказав сестрі тільки одне: що ці навіжені хочуть піти з візитом, який був би для неї образою. Більше я нічого не казав, та й Марі мені не дозволила б. Вона не хоче нічого знати про всі ці справи, вона нічого не знає.
— Je n’ai dit à ma sœur qu’une chose, c’est que ces fous voulaient faire une visite qui lui serait un affront. Mais je n’ai rien dit d’autre et d’ailleurs Marie ne me le permettrait pas. Elle ne veut rien savoir de toutes ces affaires, elle ignore tout.