❦
Пʼятниця, 4 серпня 1876 (23 липня, за російським стилем)1
Vendredi, 4 août 1876 (23 juillet, style russe)
Учора о третій я пішла подивитися, як прибуває потяг і, на щастя, дядько був там. Але він міг залишитися лише на чверть години, бо на російському кордоні — у Вірбалені — ледь умовив пропустити його без паспорта і дав чесне слово митному офіцеру повернутися наступним потягом. Шоколад побіг по тітку, тітка прийшла за кілька хвилин до відправлення, встигли сказати лише два слова. Тітка, стурбована за мене, повертаючись до готелю, уявила собі, ніби помітила в Етьєна щось дивне, і всілякими напівсловами так мене пригнітила, що й сама я почала хвилюватися. Нарешті опівночі я сіла до вагона; тітка плакала, я тримала очі підведеними й нерухомими, щоб не перелилися. Провідник подав сигнал — і вперше в житті я опинилася сама!
Hier à trois heures, je suis allée voir l’arrivée du train et, par bonheur, mon oncle était là. Mais il ne pouvait rester qu’un quart d’heure car à la frontière russe, Wirballen, il avait avec peine obtenu de venir ici sans passeport et avait donné sa parole d’honneur à un officier de la douane de revenir par le train suivant. Chocolat courut chercher ma tante, il n’y avait que quelques minutes quand elle arriva, on n’eut que le temps de dire deux mots. Ma tante, dans son inquiétude pour moi, en rentrant à l’auberge s’imagina qu’elle avait remarqué chez Étienne un air étrange et, par toutes sortes de demi-paroles, me découragea tellement que je commençai à être aussi inquiète. Enfin, à minuit, je suis montée en voiture, ma tante pleurait, je tenais mes yeux hauts et immobiles pour qu’ils ne débordassent pas. Le conducteur donna le signal et, pour la première fois de ma vie, je me suis trouvée seule !
Я заплакала вголос, але якщо ви думаєте, що я не скористалася цим!.. Я вивчала з натури, як плачуть.
Je me mis à pleurer tout haut mais, si vous croyez que je n’en tire pas profit !.. J’étudiais d’après nature comment on pleure.
— Досить, дівчино! — кажу я собі, підводячись, — час прийшов: я в Росії. Виходячи з вагона, я потрапила в обійми дядька, двох жандармів і двох митників. Мене провели як принцесу, навіть багажу не оглянули. Вокзал великий, чиновники елегантні й надзвичайно ввічливі. Мені здавалося, що я в ідеальній країні, — настільки все добре. Простий жандарм тут кращий за офіцера у Франції. І тут додамо ремарку на виправдання нашого бідолашного імператора, якого звинувачують у тому, що в нього дивні очі. Всі, хто носить каски (а їх чимало у Вірбалені), мають очі, як в Імператора. Не знаю, чи це від каски, що опускається на очі, чи від наслідування. Щодо наслідування — відомо: у Франції всі солдати нагадували Наполеона, бо так старалися його копіювати.
— Assez, ma fille ! dis-je en me levant, il était temps, j’étais en Russie. En descendant je fus reçue dans les bras de mon oncle, de deux gendarmes et de deux douaniers. On me conduisit comme une princesse, on ne visita pas même mes bagages. La gare est grande, les fonctionnaires sont élégants et excessivement polis. Je me croyais dans un pays idéal, tant tout est bien. Un simple gendarme ici est mieux qu’un officier en France. Et ici plaçons une remarque à la justification de notre pauvre empereur, qu’on accuse d’avoir des yeux étranges. Tous ceux qui portent des casques (et il n’y en a pas mal à Wirballen) ont des yeux comme l’Empereur. Je ne sais si cela tient au casque qui tombe sur les yeux, ou à l’imitation. Quant à l’imitation c’est connu, en France tous les soldats ressembl[ai]ent à Napoléon tant on tâchait de l’imiter.
Мені дали окреме купе, і, поговоривши з Етьєном про справи й про інше, я заснула, киплячи злістю через свою депешу Антонеллі.
On me donna un compartiment à part et après avoir causé d’affaires et d’autres choses avec Étienne, je m’endormis en rageant de ma dépêche à Antonelli.
У вокзальних буфетах годують дуже чисто й пристойно, тому я часто виходила — у супроводі покоївки, чорношкірого слуги, з великим багажем позаду і пʼятдесятьма рублями в кишені. Ну, що ви скажете?
Aux buffets des stations on mange très proprement, de sorte que je descendais souvent, en compagnie d’une femme de chambre, d’un nègre, suivie d’un nombreux bagage, et avec cinquante roubles dans la poche. Qu’en dites-vous ?
Мої співвітчизники не викликають у мені жодних особливих почуттів, жодного захвату, як буває, коли знову бачиш уже знайомі краї, — але я відчуваю до них велику симпатію, і від цього мені стає дуже добре на душі.
Mes compatriotes n’éveillent en moi aucune émotion particulière, aucune espèce d’extase comme j’en éprouve en revoyant des pays que j’ai déjà vus, mais j’éprouve beaucoup de sympathie pour eux et il m’en revient un grand sentiment de bien-être.
А ще все так добре влаштовано, всі такі ввічливі, в поводженні кожного росіянина стільки сердечності, доброти, відкритості — серце радіє.
Et puis tout est si bien accommodé, on est si poli, il y a dans la contenance de chaque Russe tant de cordialité, tant de bonté, tant de franchise, qu’on en a le cœur content.
Вранці о десятій Етьєн прийшов мене будити. Локомотиви топлять дровами, і це позбавляє нас жахливого вугільного бруду; я прокинулася зовсім чистою й цілий день то розмовляла, то спала, то дивилася у вікно на нашу прекрасну Росію — таку рівну, але ця місцевість нагадує римську.
Étienne est venu me réveiller ce matin à dix heures. Les locomotives sont chauffées avec du bois, ce qui nous épargne l’horrible saleté du charbon, je me réveillai toute propre et passai la journée à causer, à dormir et à regarder par la fenêtre notre belle Russie si plate, mais cette campagne rappelle celle de Rome.
О пів на десяту було ще світло. Ми проїхали Гатчину — колишню резиденцію Павла І2, якого так переслідували за життя його величної матері, — і ось ми в Царському Селі, а ще за двадцять пʼять хвилин — у Петербурзі.
A neuf heures et demie il faisait encore clair. Nous avions passé Gadtchina l’ancienne résidence de Paul Ier, si persécuté pendant la vie de sa superbe mère, et enfin nous voilà à Tzarskoïe-Selo, et dans vingt-cinq minutes à Pétersbourg.
Я зупинилася в готелі «Демут»3 — у супроводі дядька, покоївки, чорношкірого слуги, з великим багажем позаду і пʼятдесятьма рублями в кишені. Ну, що ви скажете?
Je suis descendue à l’hôtel Demouth, accompagnée d’un oncle, d’une femme de chambre, d’un nègre, suivie d’un nombreux bagage, et avec cinquante roubles dans la poche. Qu’en dites-vous ?
Поки я вечеряла у своєму салоні [один рядок закреслено, але читається: досить просторому, з розписом на стелі], я думала про передбачення сомнамбули й уже уявляла Антонеллі, що кидається до моїх ніг, — коли увійшов Етьєн.
Pendant que je soupais dans mon salon, [Une ligne rayée mais on lit : assez grand, peintures au plafond] je pensais à la prédiction de la somnambule et m’imaginais déjà Antonelli se précipitant à mes pieds quand Étienne entra.
— Знаєш, хто тут, хто в мене? — запитав він.
— Sais-tu qui est ici, qui est chez moi ? demanda-t-il.
— Ні, хто?
— Non, qui ?
— Вгадайте, принцесо.
— Devinez, princesse.
— Не знаю!
— Je ne sais pas !
— Ну, маленька королево, це Поль Іссаєвич — можна його впустити?
— Allons petite reine, c’est Paul Yssayevitch, peut-on le faire entrer ?
— Так, хай заходить.
— Oui, qu’il entre.
Поль у Петербурзі разом із генерал-губернатором Вільна, паном Альбединським, тим, що одружився з фавориткою (колишньою) Імператора. Він отримав мою депешу з Айдкунена саме тоді, як мав виїжджати; не маючи можливості відлучитися зі служби, він доручив своєму приятелеві, графові Муравйову, зустріти мене. Але цей граф поїхав даремно, адже ми проїхали Вільно цієї ночі о третій, а я спала як блаженна.
Paul est à Pétersbourg avec le général-gouverneur de Wilna, M. Albedinsky, celui qui a épousé la favorite (une ancienne) de l’Empereur. Il a reçu ma dépêche d’Eydkühnen au moment de partir, ne pouvant manquer au service il avait chargé son ami le comte Mouravieff de venir à ma rencontre. Mais ce comte a été dérangé en vain, attendu que nous avons passé Wilna cette nuit à trois heures et je dormais comme une bienheureuse.
Хто заперечить мою доброту, коли я кажу, що була веселою цього вечора, бо відчувала, що Іссаєвич радий мене бачити? Хіба це егоїзм? Я раділа лише з того, що комусь приношу радість. Нарешті є кавалер, який служитиме мені в Петербурзі; я в Петербурзі... але поки бачила лише дрожки: дрожки — це однокінний екіпаж на одне місце, на восьми ресорах (як великі карети Біндера), — я побачила Казанський собор з його колонадою в дусі святого Петра в Римі, і безліч «питних закладів»4.
Qui niera ma bonté après que j’aurai dit que j’ai été gaie ce soir parce que je sentais qu’Yssayevitch était content de me voir ? Est-ce de l’égoïsme ? Je me réjouissais uniquement du plaisir que je procurais à un autre. Enfin voilà un cavalier pour me servir à Pétersbourg ; je suis à Pétersbourg... mais je n’en ai encore vu que des drochki, le drochki est une voiture à une place, à huit ressorts (comme les grandes voitures de Binder) et à un cheval, j’ai aperçu la cathédrale de Kazan avec sa colonnade dans le genre de Saint-Pierre de Rome, et beaucoup de « maisons à boire ».
Третя ранку — і вже день.
Il est trois heures du matin et déjà il fait jour.
З усіх боків чую похвали принцесі Марґеріті. «Така проста, така добра!» — кажуть. Проста — але ніхто не цінує простоти в жінці, яка не принцеса; будьте простою, доброю, привітною — і не будьте королевою, — і нижчі собі дозволятимуть вільності, тоді як рівні скажуть: «Добренька людинка!» — і в усьому надаватимуть перевагу перед вами жінкам, які ні прості, ні добрі.
De tous les côtés j’entends les louanges de la princesse Marguerite. - Si simple, si bonne ! - dit-on. Simple, personne n’apprécie la simplicité dans une femme qui n’est pas princesse ; soyez simple et bonne et aimable et ne soyez pas reine, et les inférieurs se permettront des libertés, tandis que vos égaux diront : Bonne petite personne ! et vous préféreront en tout des femmes qui ne sont ni simples ni bonnes.
Ах! якби я була королевою — мене б обожнювали, я була б популярна.
Ah ! si j’étais reine, c’est moi qu’on adorerait, c’est moi qui serais populaire.
Італійська принцеса, її чоловік і свита ще не залишили Росії — зараз вони відвідують Київ, «матір усіх руських міст»5, як сказав великий князь святий Володимир6, ставши християнином і охрестивши половину Росії в Дніпрі. Київ — найбагатше місто в світі на церкви, монастирі, ченців і мощі; а щодо коштовного каміння, яким володіють ці монастирі, — це казково, є підвали, повні ним, наче в казках «Тисячі й однієї ночі». Я бачила Київ девʼять років тому і досі памʼятаю підземні коридори, сповнені мощей, що обходять усе місто, проходять під усіма вулицями і підземно зʼєднують монастирі між собою, утворюючи кілометри коридорів, уздовж яких праворуч і ліворуч стоять гробниці святих. Боже, пробачте грішну думку... але неможливо, щоб їх було так багато.
La princesse italienne, son mari et sa suite n’ont pas encore quitté la Russie, ils visitent Kiev en ce moment « la mère de toutes les villes russes » comme a dit le Grand Prince saint Woldemar après être devenu chrétien et avoir baptisé la moitié de la Russie dans le Dniepr. Kiev est la ville la plus riche du monde en églises, couvents, moines et reliques ; et quant aux pierres précieuses que possèdent ces couvents, c’est fabuleux, il y a des caves qui en sont pleines comme dans les contes des mille et une nuits. J’ai vu Kiev il y a neuf ans de cela et je me souviens encore de ses corridors souterrains, remplis de reliques, qui font le tour de la ville, qui passent sous toutes les rues et lient souterrainement les couvents entre eux, donnant ainsi des kilomètres de corridors garnis à droite et à gauche de tombeaux de saints. Mon Dieu, pardonnez une mauvaise pensée......mais il n’est pas possible qu’il y en ait eu tant que cela.
Примітки
Росія дотримувалася юліанського календаря («старого стилю»), який у XIX ст. відставав на дванадцять днів від григоріанського календаря Західної Європи; у Росії Марі ставить обидві дати. ↩
Павло I (1754–1801), імператор Росії, був усунутий і відсунутий на другий план своєю матірʼю Катериною II («Великою») протягом усього її правління; він успадкував престол лише 1796 року, а через пʼять років був убитий. ↩
Готель «Демут» (Demouth) — один із найпрестижніших готелів Петербурга на набережній Мойки; тут зупинявся Пушкін; улюблений серед іноземної аристократії. ↩
Фр. maisons à boire (питні заклади) — корчми й винні крамниці; Марі відзначає контраст із архітектурними розкошами, які щойно описала. ↩
«Матір усіх руських міст» — традиційний епітет Києва, що походить із «Повісті временних літ». ↩
Володимир I (бл. 958–1015), великий князь Київський, який 988 року прийняв православне християнство і наказав масово хрестити свій народ у Дніпрі. ↩