❦
Середа, 2 серпня 1876
Mercredi, 2 août 1876
Поки чекаю інших радощів — у мене починає випадати волосся.
En attendant d’autres bonheurs, voilà que les cheveux me tombent.
Хто цього ніколи не переживав, той не може зрозуміти, який це біль — бачити, як випадає волосся.
Qui ne l’a jamais éprouvé ne peut pas comprendre quelle douleur c’est de voir tomber ses cheveux.
Етьєн телеграфує з Конотопа — тільки сьогодні вирушає. Ще двадцять чотири години Айдкунена, будь ласка. Сіре небо, холодний вітер, кілька євреїв на вулиці, час від часу стукіт воза — і тривог усіляких вдосталь.
Étienne télégraphie de Konotop, aujourd’hui seulement il se met en route. Encore vingt-quatre heures d’Eydkühnen s.v.p. Un ciel gris, un vent froid, quelques Juifs dans la rue, de temps en temps le bruit d’une charrette et des inquiétudes de tous genres à foison.
Увечері тітка хотіла розговорити мене про Рим... Я вже давно не плакала — і сьогодні ввечері плакала не від кохання, ні, а від приниження, згадуючи наше життя в Ніцці, в Римі, всюди!
Ce soir, ma tante voulut me faire parler de Rome... Depuis longtemps déjà je n’ai pas pleuré, non pas d’amour, non, mais c’est d’humiliation au souvenir de notre vie à Nice, à Rome, partout, que j’ai pleuré ce soir !
Не втрата Пʼєра Антонеллі мене розриває, ви це знаєте, — а думка про те, що наважилися визнати мене негідною ! !
Ce n’est pas la perte de Pierre Antonelli qui me déchire, vous le savez, mais c’est cette pensée qu’on a osé me juger indigne ! !