Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Вівторок, 1 серпня 1876

# Mardi, 1er août 1876

Хай Бог дасть мені таке життя, як в інших жінок, — і я буду спокійна.

Que Dieu me donne une vie comme celle des autres femmes et je serai calme.

З моїм честолюбством я позбавлена не лише тих велич, що переслідують мене, а навіть того, що є в кожної «дівиці» або «дами світу» — окремого життя. Жахливе життя, сповнене приниження й тривог...

Avec mon ambition, je manque non seulement de ces grandeurs qui me traquent, mais encore même de ce qu'a chaque « demoiselle » ou « dame du monde », une vie à part. Une vie atroce, une vie d'humiliations, d'inquiétudes...

Свята Маріє, молися за мене.

Sainte Marie priez pour moi.

---
Хочу написати лицарський роман. Бо той, що я розпочала, закинутий на дно білої скриньки. Я ще в блаженному готелі Айдкунена, чекаю на свого вельмишановного дядька.

J'ai envie d'écrire un roman de chevalerie. Car celui que j'ai commencé est jeté au fond de la boîte blanche. Je suis encore dans la bienheureuse auberge d'Eydkühnen, à attendre mon très honoré oncle.

Близько пів на дев'яту, стомившись від замкнутості, я сама пішла подивитися на прибуття потяга і, оскільки мені сказали, що маю кілька хвилин наперед, пішла погуляти в супроводі Амалі.

Vers huit heures et demie, lasse d'être enfermée, je suis allée moi-même voir l'arrivée du train et, comme on me dit que j'avais quelques minutes d'avance, je suis allée me promener accompagnée d'Amalia.

В Айдкунені є чарівна алея — добре вимощена й затінена, вся обставлена праворуч гарненькими чистенькими будиночками; є навіть два заклади на зразок кав'ярень і щось схоже на ресторан. Свисток локомотива застав мене посеред цієї прогулянки, і попри мої маленькі ніжки і високі підбори я побігла городами, між купами каміння, через рейки — щоб устигнути вчасно... і даремно.

Eydkühnen possède une charmante allée, bien pavée et ombragée, toute garnie à droite de gentilles petites maisons fort propres, il y a même deux espèces de cafés et une sorte de restaurant. Le sifflet de la locomotive me surprit au milieu de cette promenade et malgré mes petits pieds et mes grands talons je me mis à courir à travers potagers, amas de pierres, rails, pour arriver à temps - et en vain.

Що думає мій вродливий дядько?

Que pense mon bel oncle ?

У благодійній самоті цього «чарівного містечка» й його околиць — майже такі ж плоских, як корсаж Елен Говард, — мене потроху охоплює ціла купа роздумів про... про кохання. Ось і ми. Еге ж!.. про Антонеллі, чорт забирай, — і про герцога Гамільтона. О! О!

Dans la bienfaisante solitude de ce « charmant village » et de ses environs presque aussi plats que le corsage d'Hélène Howard, je suis amenée peu à peu à un tas de réflexions sur... sur l'amour. Nous y voilà. Pardi !... sur Antonelli, bigre, sur le duc de Hamilton. Oh ! Oh !

Герцог, примара, для мене — те, чим Лаура була для Петрарки...

Le duc, l'ombre, m'est ce que Laure était à Pétrarque...

П'єтро був моєю Цінтією.

Pietro a été à Cynthie.

Але в Айдткюнені я відкриваю те, чого не знала: мій щоденник мене не пояснює. Читаючи мене, можна подумати, що я все беру до серця, — але насправді є лише одна річ, яка мене справді зачіпає: наше становище, моє становище. До речі, пам'ятайте про мій символ віри, підкреслений тричі, й думайте про нього щоразу, читаючи кожне моє слово, кожну мою думку, кожен мій учинок.

Mais je découvre, à Eydtkühnen, ce que j'ignorais, c'est que mon journal ne m'explique pas. A me lire, on dirait que je prends tout à cœur et, en réalité, il n'y a qu'une chose qui me touche - notre position, ma position. D'ailleurs souvenez-vous de ma profession de foi triplement soulignée, et pensez-y toujours à chacun de mes mots, à chacune de mes pensées, à chacune de mes actions.

Я... я хотіла б мати гарного коня, щоб скакати цим прекрасним степом — здається, можна доскакати до краю світу.

Je... je voudrais avoir un bon cheval pour courir cette belle plaine, on irait jusqu'au bout du monde, cela semble.