Пʼятниця, 21 липня 1876

Знову Берта! Питає, о котрій годині. Я кажу — о пʼятій, і через деякий час Шоколад приносить мені її відповідь. О пʼятій вона йде до панни де Туле і може чекати на мене лише до пів на пʼяту, але оскільки я маю заїхати до Валері у позавчорашньому вбранні, я відповідаю, що побачу її завтра.
О шостій я вже була готова їхати до Булонського лісу, коли Шоколад доповів про пана Одіффре. Зізнаюся, я здивувалася — дуже здивувалася, — і оскільки Одіффре не поспішав заходити, ми спустилися вниз і, сідаючи в екіпаж, я спитала Шоколада, чи Одіффре щось йому сказав.
— Нічого, я побачив його в коридорі.
— Але чому ж ти його оголосив?
— Я побачив його в коридорі і вирішив, що він іде до вас, — а куди ж іще йому йти?
Шоколаде, ти дуже логічний.
Райс цього вечора поїхала до Екс-ле-Бена.
Нова ідея!
Жорж знайомий з Полем де Кассаньяком і запропонував представити нас. Яка ж я тупиця — я відмовилася!
Цього вечора пишу цьому милому пʼяниці, щоб він привів до мене знаменитого бонапартиста «в імʼя неба».
Поль де Кассаньяк незабаром стане на чолі Імператорської партії. Я хочу з ним познайомитися, жити в Парижі і збирати у нас вдома бонапартистів. Треба лише дати Кассаньяку гарне уявлення про мій розум. Я вся горю від цієї думки. Це — моє життя!
Примітка упорядників
[НАВСКОСИ НА СТОРІНЦІ]
на поляхAnnotation de Marie, en travers de la page
Зауважте, що в той час я геть нічого не тямила в політиці і що імʼя Кассаньяка я тоді почула вперше.
Я легітимістка, я — за Анрі V, але в Анрі V немає спадкоємців, і після нього трон перейшов би до Орлеанів, які були й залишаються найганебнішим, що є у Франції… після Ґамбетти. Отже, лише Імперія годиться для порядних і розсудливих людей.

Примітки

Поль де Кассаньяк (1842–1904) — бонапартистський журналіст і політик, відомий полемічними статтями та численними дуелями; на той час один із провідних голосів бонапартистської справи. ↩
Анрі V — Анрі, граф де Шамбор (1820–1883), легітимістський претендент на французький престол, онук Карла X. Помер бездітним, обірвавши старшу гілку Бурбонів. ↩
Леон Ґамбетта (1838–1882) — провідний політик-республіканець, творець Третьої республіки, якого монархісти й бонапартисти вважали небезпечним радикалом. ↩