❦
Понеділок, 17 липня 1876
Ну що ж, а я стану небогою папи!Lundi 17 juillet 1876
У спеку тридцять два градуси ми — я, де Музе й тітка — поїхали до пані Монгрюель, сомнамбули.
Par une chaleur de trente-deux degrés nous sommes allées moi, de Mouzay et ma tante chez Mme Mongruel, somnambule.
Там уже хтось був, нас попросили почекати, і Музе тим часом розповідала мені про магнетизм — про речі, які вона бачила й пережила сама.
Il y avait déjà quelqu’un, on nous a fait attendre, et Mouzay me racontait pendant ce temps des histoires de magnétisme, des choses qu’elle a vues et éprouvées elle-même.
Сомнамбула — англійка, білява й надзвичайно вродлива, хоча вже не в першій молодості. Магнетизером була товста й негарна жінка; вона приспала англійку й залишила нас із нею самих.
La somnambule est une Anglaise blonde et excessivement belle mais pas de la première jeunesse. Une femme grosse et laide est le magnétiseur, elle endormit l’Anglaise et nous laissa seules avec elle.
— Якщо ви хочете спитати про людей, яких тут немає, потрібна річ, що їм належить, — сказала жінка, перш ніж заснути.
— Si vous voulez consulter pour des personnes absentes, il faut un objet appartenant à ces personnes, a dit la femme avant de s’endormir.
Коли вона заснула, я вклала їй у руки портрет кардинала з його підписом, у конверті. Я взяла її за руку й почала розпитувати. Вона провела пальцями по конверту і, не виймаючи портрета, а притиснувши його до грудей, описала нам кардинала якнайточніше.
Je lui mis entre les mains, quand elle fut endormie, le portrait du cardinal avec sa signature, dans une enveloppe. Je lui pris la main et je la questionnai. Elle passa les doigts dans l’enveloppe et, sans en retirer le portrait et l’appuyant contre sa poitrine, elle nous décrivit le cardinal aussi exactement que possible.
— Але яке його становище у світі? — спитала я.
— Mais quelle est sa position dans le monde ? demandai-je.
— Надзвичайно високе — і владою, і імʼям, і статками.
— Une position excessivement élevée comme pouvoir, comme nom et comme fortune.
— Ви його бачите?
— Le voyez-vous ?
— Так, я ж щойно вам його описала.
— Oui, puisque je viens de vous le décrire.
— Подивіться, що він робить.
— Que fait-il, voyez.
— Він дуже заклопотаний якоюсь справою, він думає про вас... і в його думках ви поруч із молодим чоловіком, дуже йому близьким.
— Il est extrêmement occupé d’une affaire, il pense à vous... et dans sa pensée vous êtes avec un jeune homme qui lui est très proche.
— Чи можете ви сказати точно, яке його становище, його сан?
— Pouvez-vous dire au juste quelle est sa position, son rang ?
— Його сан надзвичайно високий, він вищий за принців, і все ж він не король, але має над людьми якусь... таємну владу, він ними керує, і цього не видно.
— Son rang est un rang excessivement élevé, il est au-dessus des princes et pourtant il n’est pas roi, mais il a sur les hommes une espèce de puissance... occulte, il les gouverne et cela ne paraît pas.
— Яку зміну ви бачите в майбутньому цього чоловіка?
— Quel changement voyez-vous dans l’avenir de cet homme.
— Зачекайте...
— Attendez...
— Та дивіться ж! Ну!
— Voyez donc ! allons !
— Великий..., він стане ще могутнішим, він буде мов король, але це буде царство, яке нещодавно перестали визнавати, так би мовити... занепале... Нині в нього лишилося небагато вірних, але... але він переможе. Він матиме славу й могутність, він буде майже королем — не королем, але матиме владу іншого роду, та не меншу1.
— Un grand..., il sera plus puissant encore, il sera comme roi, mais ce sera une royauté méconnue depuis peu, pour ainsi dire... déchue... Pour le moment, peu de fidèles lui restent, mais... mais il triomphera. Il aura la gloire et la puissance, il sera presque roi, non pas roi, mais il aura un pouvoir d’un autre genre mais aussi grand.
— Скоро?
— Bientôt ?
— Так... але в нього є суперник... людина, що заважає йому стати тим, ким він хоче... Дивно... цей суперник зникає, ніби його вбито.
— Oui... mais il a un rival... un homme qui lui empêche de devenir ce qu’il veut... C’est singulier... ce rival disparaît comme assassiné.
— Але він сам досягне свого?
— Mais lui, il réussira ?
— Так.
— Oui.
— Де ви його бачите?
— Où le voyez-vous ?
— Він дуже далеко, у дуже спекотній країні, його оточують кольорові люди.
— Il est très loin et dans un pays très chaud, il est entouré de gens de couleur.
— Кольорові — за одягом?
— Couleur d’habit ?
— За одягом.
— D’habit.
— Чи довго він проживе після свого тріумфу?
— Vivra-t-il longtemps après son triomphe ?
— Ні.
— Non.
— Скільки?...
— Combien ?...
— Два роки.
— Deux ans.
— Але після того, як досягне свого?
— Mais après avoir réussi ?
— Звісно, я вже вам казала.
— Sans doute, je vous l’ai déjà dit.
— Що ви на це скажете, пані де Музе? Перейдімо до іншого.
— Qu’en dites-vous, Madame de Mouzay ? Passons à l’autre.
— Простежте за цим, — сказала я, даючи сомнамбулі листа Пʼєтро.
— Suivez celui-ci, dis-je en donnant à la somnambule la lettre de Pietro.
— Так...
— Oui...
— Дивіться ж, ну..., ви його бачите?
— Voyez, allons..., le voyez-vous ?
— Так, так...
— Oui, oui...
— Де він?
— Où est-il ?
— Далеко, треба перепливти море...
— Loin, il faut traverser la mer...
— Ну ж бо, ну ж бо...
— Allez, allez...
— Бачу!
— Je vois !
— Який він?
— Comment est-il ?
— Він гарний хлопець, молодий... Ах! та це ж той самий, що й щойно...
— Il est joli garçon, il est jeune... Ah ! mais c’est le même que tout à l’heure...
— Де?
— Où?
— Той, про кого думає той, кого я щойно бачила...
— Celui auquel pense celui que je viens de voir...
— Він його родич?
— Est-ce son parent ?
— Так... він навіть... — і жінка всміхнулася.
— Oui... c’est même... et la femme se mit à sourire.
— Що? — спитала я, пожираючи її очима й тримаючи за руку. — Що?
— Quoi ? demandai-je la dévorant des yeux et lui tenant la main. Quoi ?
— Він йому майже син...
— C’est presque son fils...
Я обернулася, усміхаючись, бо в Римі так і кажуть.
Je me retournai en souriant car à Rome on dit cela.
— Проте, — вела вона далі, — це не його син, але він дуже його любить, і в них спільні інтереси, обидва думають про вас.
— Pourtant, continua-t-elle, ce n’est pas son fils, mais il l’aime beaucoup et leurs intérêts sont communs, tous deux pensent à vous.
— Але де той, чий почерк ви тримаєте?
— Mais où est celui dont vous tenez l’écriture ?
— Він... у краю, схожому на Іспанію... там спекотно, гори... море... так, море... (це Террачина). Він не сам...
— Il est... dans un pays qui ressemble à l’Espagne... il fait chaud, des montagnes... la mer... oui, la mer... (c’est Terracina). Il n’est pas seul...
— Ах!
— Ah !
— Він із жінкою...
— Il est avec une femme...
— Молодою?
— Jeune ?
— Не зовсім, їй за тридцять, каштанове волосся, повна.
— Pas tout à fait, elle a passé trente ans, des cheveux châtains, grasse.
— Ким вона йому доводиться?
— Que lui est-elle ?
— Вона не його коханка... і між ними немає кровного звʼязку, проте вони посвоячені, і його тримає біля неї... шанобливість. Він не сидить на одному місці, їде й повертається, я не можу добре за ним стежити.
— Ce n’est pas sa maîtresse... et il n’y a pas de lien de sang entre eux, pourtant elle lui est alliée, et il est retenu auprès d’elle par... la déférence. Il n’est pas fixé dans cet endroit, il va, il vient, je ne peux pas bien le suivre.
— Чи має він намір приїхати сюди?
— Est-ce qu’il a l’intention de venir ici ?
— Не зовсім, проте він до вас приїде, але його тримає біля цієї жінки, і тримає не любов...
— Pas précisément, il vous rejoindra cependant, mais il est retenu auprès de cette femme, mais ce n’est pas par l’amour...
— Правда ж, це графиня Антонеллі, уроджена Гарсія, це її портрет? — прошепотіла я на вухо пані де Музе.
— N’est-ce pas que c’est la comtesse Antonelli, née Garcia, c’est son portrait ? murmurai-je à l’oreille de Mme de Mouzay.
— Точнісінько, — відповіла вона.
— Tout à fait, répondit-elle.
— Він чекає, — вела далі сомнамбула, — на приїзд іншої дами, старшої, це, здається, його мати. Він на неї чекає, і це не дає йому поїхати.
— Il attend, continua la somnambule l’arrivée d’une autre dame, plus âgée, celle-là est sa mère, je crois. Il l’attend et cela l’empêche de partir.
— Чи любить мене цей чоловік?
— Cet homme m’aime-t-il ?
— Та...к.
— O...ui.
— Дуже?
— Beaucoup ?
— Він любить... але так, що вас це не вдовольняє, що це за своєю природою не може вдовольнити, це чоловік хитрий, підступний, у його характері є щось макіавеллівське, характер честолюбний, похмурий, трохи користолюбний, ви потрібні йому для його честолюбства... У цьому чоловікові є щось від змовника, це характер замкнений, і таким він лишиться завжди, але він вас любить... по-своєму.
— Il aime... mais d’une façon qui ne vous contente pas, qui n’est pas de nature à contenter, c’est un homme rusé, astucieux, il y a dans son caractère quelque chose de machiavélique, un caractère ambitieux, sombre, un peu cupide, vous lui servez pour son ambition... Dans cet homme il y a du conspirateur, c’est un caractère fermé, et il sera toujours tel, mais il vous aime... à sa façon.
— Що повʼязує мене з ним?
— Quel lien y a-t-il entre lui et moi ?
— Поки що нічого, але ви поберетеся.
— Aucun encore, mais vous vous marierez.
— Ах!
— Ah !
— Це буде не з кохання. Є такий спосіб любити, якого не видно... він стриманий, замикається в собі... коротше, ви незадоволені. Але ви вийдете за нього.
— Ce ne sera pas par amour. Il y a une façon d’aimer qui ne paraît pas... il est réservé, il se renferme dans lui-même... bref, vous êtes mécontente. Mais vous l’épouserez.
— Коли?
— Quand ?
— Скоро... ближче до зими, наприкінці наступної зими, але це буде шлюб більше з розрахунку, ніж з кохання... до того ж з обох боків... Ви не залишитеся з ним.
— Bientôt... vers l’hiver, la fin de l’hiver prochain, mais ce sera un mariage de calcul plus que d’amour... des deux côtés d’ailleurs... Vous ne resterez pas avec lui.
— Будучи його дружиною, я не залишуся з ним?!
— Étant sa femme, je ne resterai pas avec lui ? !
— Ви покинете його, але будете надзвичайно багаті.
— Vous le quitterez, mais vous serez excessivement riche.
— Завдяки йому?
— Par lui ?
— Ні, але через нього; ви будете багаті завдяки тому, кого я побачила першим.
— Non, mais à cause de lui, vous serez riche par celui que j’ai vu en premier lieu.
— А він сам багатий?
— Et lui, est-il riche ?
— Тепер — ні.
— A présent, non.
— Скільки в нього? Точніше!
— Combien a-t-il ? Précisez !
— Мало... мало, тисяч сто пʼятдесят франків, і ті не в його руках; зараз у нього нічого немає, але в майбутньому...
— Peu... peu, comme cent cinquante mille francs et il ne les tient pas, pour le moment il n’a rien, mais le futur...
— Як?
— Comment ?
— Він буде надзвичайно багатий, він успадкує статки першого, того, хто... хто йому мов батько.
— Il sera excessivement riche, il héritera la fortune du premier, de celui qui... qui est comme son père.
— Ви кажете, що я не залишуся з ним?
— Vous dites que je ne resterai pas avec lui ?
— Так, але у вас будуть великі статки.
— Oui, mais vous aurez une grande fortune.
— Як я розбагатію, ну хоч приблизно, подивіться ж!
— Comment serai-je riche, voyons à peu près, voyez donc !
— М... мільйонеркою.
— M... millionnaire.
— Оце вже втішає.
— Ça, ça console.
— Цей чоловік думає приїхати до мене?
— Cet homme, pense-t-il à me rejoindre ?
— Він до вас приїде.
— Il vous rejoindra.
— Коли?
— Quand ?
— Найближчим часом.
— Très prochainement.
— А точніше!
— Au juste !
— На початку серпня... він проїде через Париж, щоб приєднатися до вас, а потім ви обоє опинитеся в одному місті біля моря, недалеко звідси.
— Au commencement du mois d’août... il passera par Paris pour vous rejoindre et puis vous vous trouverez tous deux dans une ville, où il y a la mer, pas loin d’ici.
— І там я вийду заміж.
— Et c’est là que je me marierai.
— Ні! Ви вийдете заміж наприкінці цієї зими, дуже далеко.
— Non ! vous vous marierez à la fin de cet hiver, très loin.
Ми постукали у двері, і магнетизерка прийшла розбудити сплячу.
Nous avons frappé à la porte et la magnétiseuse vint réveiller l’endormie.
Я вийшла геть збуджена, смикаючи пані де Музе за руку, за сукню, за капелюшок, звертаючи її увагу на те, як влучно говорила сомнамбула, сміючись, розпалюючись, говорячи про змову, про революцію, про папство, про змовника Антонеллі, порівнюючи його з Рієнці... з..., словом, я наговорила стільки, що графиня з глибоким переконанням заявила: мені варто лише вийти за Пʼєра Антонеллі, щоб здобути в Римі досить впливу й домогтися, аби мого дядька обрали папою. Потім вона навела мені два приклади з історії, коли жінки мали такий великий вплив. Я пробула в неї до сьомої, розмірковуючи, будуючи плани, сміючись, і ми разом дивувалися таким дивним речам, які сказала сомнамбула. Бо, крім пророцтва про майбутнє, правдивість якого ми ще не можемо оцінити, вона сказала дивовижні речі.
Je suis sortie tout excitée, tirant Mme de Mouzay par le bras, la robe, la coiffure, lui faisant remarquer la justesse de la somnambule, riant, m’excitant, parlant de conspiration, de révolution, de papauté, du conspirateur Antonelli, le comparant à Rienzi... à..., enfin j’en dis tant, que la comtesse déclara avec une profonde conviction que je n’avais qu’à épouser Pierre Antonelli pour acquérir une influence suffisante à Rome pour faire nommer mon oncle pape. Elle me citait ensuite deux exemples d’histoire où les femmes ont eu tant d’influence. J’ai passé chez elle jusqu’à sept heures, discourant, projetant, riant, et nous nous étonnions ensemble des choses si singulières dites par la somnambule. Car, à part la prédiction de l’avenir dont nous ne pouvons pas encore juger la véracité, elle a dit des choses surprenantes.
Я наполовину божевільна!
Je suis à moitié folle !
Що зі мною..., не знаю, мені нестямно хочеться порадитися з іншою сомнамбулою.
Ce que j’ai..., je ne sais pas, j’ai un désir immodéré de consulter une autre somnambule.
Я задоволена, чи радше збуджена. Я приймаю відсутність Пʼєтро, так я пояснюю собі його мовчання. Я прощаю йому те, що він мене не любить, я згоджуюся на союз з розрахунку. Пʼєтро стане мені сходинкою. Я вірю в пророцтво — віриш у те, чого бажаєш. Вона страшенно запаморочила мені голову, а з такою жінкою, як я, речі стаються радше тому, що їх передбачили, ніж їх передбачають тому, що вони мають статися.
Je suis contente, excitée plutôt. J’accepte l’absence de Pietro, j’explique ainsi son silence. Je lui pardonne de ne pas m’aimer, je consens à une alliance intéressée. Pietro me servira de marchepied. Je crois à la prédiction, on croit ce qu’on désire. Elle m’a terriblement monté la tête et, avec une femme comme moi, les choses arrivent parce qu’on a prédit plutôt qu’elles sont prédites parce qu’elles doivent arriver.
Увесь вечір я кричала тітці: «Небога папи!», малювала їй картини найблискучішого майбутнього, співала пісень про кохання й латинських гімнів; говорила про папу, про минуле й майбутнє, розпалювала себе так, що якби я зараз була сама, то лягла б на підлогу, бо я наполовину скажена, наполовину закохана і думаю про Пʼєтро з презирством, змішаним з любовʼю, честолюбством, примхою, докором і пристрастю.
J’ai passé ma soirée à crier à ma tante : Nièce de pape ! à lui dessiner des tableaux du plus brillant avenir, à chanter des chansons d’amour et des cantiques latins ; à parler du pape, du passé et du futur, à me monter la tête, de telle sorte que si j’étais seule à présent, je me coucherais par terre car je suis moitié enragée, moitié amoureuse et je pense à Pietro avec un mépris mêlé d’amour, d’ambition, de caprice, de reproche et de passion.
Мені здається, що я маю тримати світ у своїх руках, що я підкорила б кардиналів і папу, що змусила б усіх себе любити [то] гнучкістю, то різкістю свого характеру, своїм честолюбством, своєю енергією!
Il me semble que je dois tenir le monde entre mes mains, que je subjuguerais cardinaux et pape, que je me ferais aimer de tous [tantôt] par la souplesse, tantôt par la rudesse de mon caractère, par mon ambition, par mon énergie !
Боже, скільки добрих почуттів пропадає марно! Якби мені дали засоби діяти, я б перевернула світ! Мужносте, енергіє, честолюбство, воле! Навіщо ви мені? Коли я вжию вас гідно? Коли ж мої палкі прагнення стануть чимось іншим, ніж мрія, ніж марення честолюбства, надто безмежного для тісного простору, в якому воно замкнене?
Dieu, que de bons sentiments perdus ! Si on me donnait les moyens d’agir je remuerais le monde ! Courage, énergie, ambition, volonté ! A quoi me servez-vous ? Quand vous emploierai-je dignement ? Quand donc mes ardentes aspirations seront autre chose qu’un rêve que le délire d’une ambition trop vaste pour l’espace étroit dans lequel elle est enfermée ?
Небога папи! Збирати в себе всіх, одних підкупити, інших улестити, завоювати всіх, підготувати мить і зробити революцію.
Nièce de pape ! Réunir tout le monde chez moi, acheter les uns, amadouer les autres, gagner tout le monde, préparer le moment et faire une révolution.
Прогнати короля з Рима2! Віддати папі належне, піднести його над земними владиками, як і годиться. Повернути Римові владу над світом, повернувши йому його папу, його релігійний вплив, його самобутність, його виняткове становище, раз ми вже не можемо дати йому панування над світом!
Chasser le roi de Rome ! Rendre au pape ce qui lui est dû, l’élever au-dessus des princes de la terre comme cela convient. Rendre à Rome sa royauté du monde en lui rendant son pape, son influence religieuse, son originalité, sa position exceptionnelle, puisque nous ne pouvons plus lui donner l’empire du monde !
Марні мрії, безумство, химери розгнузданого розуму! О! так, але якби Божим дивом я здійснила ці мрії... [Слова викреслено]: натхнення з неба, пророцтва генія!
Vains rêves, folies, extravagance d’un esprit dévergondé ! Oh ! oui, mais si par un miracle de Dieu je réalisais ces rêves... [mots rayés] : inspirations du ciel, prophéties du génie !
Найбожевільніша ідея, освячена успіхом, стає геніальною; наймудріша, якщо зазнала невдачі, стає безглуздим безумством. Такий суд і така природа людей.
La plus folle idée sanctionnée par le succès devient une idée de génie ; la plus sage, avortée, devient une folie absurde. Tel est le jugement et la nature des hommes.
Як правду вона сказала, ця жінка: він любить мене, але по-своєму, і я незадоволена.
Comme elle a dit vrai, cette femme ; il m’aime mais à sa façon et je suis mécontente.
Це правда, цієї любові мені мало, вона робить мене нещасною, я прагну любові, яка належала б лише мені, цілком віддана, вічна!
C’est vrai, cet amour ne me suffit pas, il me rend malheureuse, je demande un amour tout à moi, tout dévoué, éternel !
Але Бог не хоче, щоб мене так любили, не буде в мене цієї радості, цього незрівнянного, жаданого, єдиного щастя. Вінця всякого багатства, всякої слави, небесного променя, перлини життя... Але ця перлина мусить бути оправлена в золото, оточена діамантами, інакше вона губиться, падає в багнюку буденності, і її топчуть ногами ті самі люди, які захоплювалися б нею, якби вона була оправлена в золото.
Mais Dieu ne veut pas qu’on m’aime ainsi, je n’aurai pas cette joie, ce bonheur incomparable, désiré, unique. Le complément de toute fortune, de toute gloire, le rayon céleste, la perle de la vie... Mais il faut que cette perle soit enchâssée dans de l’or, entourée de diamants, sans cela elle se perd, elle tombe dans la boue de la trivialité et elle est écrasée sous les pieds de ces mêmes hommes qui l’admireraient si elle avait été montée en or.
Хай Бог задовольнить моє честолюбство, і я задовольню своє кохання. Честолюбства без кохання ще може вистачити... але кохання саме по собі, кохання, як у всіх, — це не кохання, це скотство.
Que Dieu satisfasse mon ambition et je satisferai mon amour. L’ambition sans amour peut suffire encore... mais l’amour tout seul, l’amour de tout le monde, ce n’est pas l’amour, c’est la bestialité.
Примітки
Кардинал Джакомо Антонеллі, державний секретар папи Пія IX з 1848 року, помер у Римі 6 листопада 1876 року, менш ніж за чотири місяці після цього сеансу; папою він так і не став (Wikipedia, «Giacomo Antonelli»). Про його смерть Марі дізнається з телеграми в Росії й відмовляється від пророцтва: «Оскільки з передбачення пані Монгрюель нічого не збулося, я більше ніколи про нього не говоритиму» (15 листопада 1876 року). ↩
Італійські війська взяли Рим 20 вересня 1870 року, поклавши край Папській державі; Рим став столицею Італійського королівства за короля Віктора Еммануїла II, а папа Пій IX відмовився визнати цю втрату й не виходив за межі Ватикану (Wikipedia, «Capture of Rome»). Мрія Марі вигнати «короля» з Рима — це справа папської партії, до якої належала родина Антонеллі. ↩