❦
Субота, 15 липня 1876
Це бідолашний Ремі пише таке, залишивши мені на столі гарденію, [листа немає]Samedi 15 juillet 1876
Я повезла пані де Музе й пані де Мертенс до Лаферʼєр — подивитися, як я приміряю свої сукні.
J’ai emmené Mmes de Mouzay et de Mertens chez Laferrière, me voir essayer mes robes.
Спека — хоч помирай. Ми їздили до Булонського лісу пити молоко, потім до Біндера; я намагалася втлумачити цьому чоловікові, що треба вигадати щось нове. Бо в Кароліни я тільки те й роблю, що вигадую фасони, і сьогодні приміряла таку чарівну сукню, що Кароліна покликала Ортанс і звеліла їй відтворити її в оксамиті, у вовні й у шовку — пустити в моду цей корсаж.
Il fait chaud à en mourir. Nous avons été au Bois boire du lait puis chez Binder, j’ai cherché à faire comprendre à cet homme qu’il fallait inventer du nouveau. Car chez Caroline je ne fais qu’inventer des façons, et aujourd’hui j’ai essayé une robe si charmante que Caroline a appelé Hortense et lui a ordonné de la reproduire en velours, en laine et en soie, de lancer ce corsage.
викреслено[Один рядок закреслено]
[une ligne rayée]
Після сніданку я знайшла Райс на балконі й розповіла їй учорашню історію. Віжʼє був там і слухав. Йому це має бути цікаво — через його дружину, славетну Софі Крювеллі.
Après déjeuner, je vins trouver Rice sur le balcon et lui racontai l’histoire d’hier. Vigier était là qui écoutait. Ça doit l’intéresser, à cause de sa femme, la célèbre Sophie Cruvelli.
Я починаю сумніватися, чи відповість мені Антонеллі. О! так, якщо він у Римі. Але зараз у Римі нікого немає. Усі за містом. Ось він, докучливий сумнів. Я хотіла переконатися раз і назавжди — і не можу.
Je commence à me demander si Antonelli va me répondre. Oh ! oui, s’il est à Rome. Mais il n’y a en ce moment personne à Rome. Tout le monde est à la campagne. Voilà un doute importun. Je voulais m’assurer une fois pour toutes et je ne le puis.
Його лист у мене тут. Навіщо йому було писати, якщо він не любить? І надто такий лист, бо він іде від серця.
J’ai là sa lettre. Qu’avait-il besoin d’écrire s’il n’aimait pas ? Et surtout une pareille lettre, car elle vient du cœur.
Зрештою, він не такий, як інші: він ніколи не ходив за мною слідом у Римі, ніколи не казав мені солодкавих банальностей, він завжди глузував із людей, «які пишуть листи».
D’ailleurs il n’est pas comme les autres, il ne m’a jamais suivie à Rome, il ne m’a jamais dit des fades douceurs, il s’est toujours moqué des gens « qui écrivent des lettres ».
— Правда ж, це безглуздо? — питав він мене.
— N’est-ce pas que c’est absurde ? me demandait-il.
— Авжеж, — відповідала я.
— Sans doute, répondais-je.
Він у Римі чи не в Римі? Ось у чім питання.1
Est-il à Rome, ou n’est-il pas à Rome ? That is the question.
Шоколад приїхав! Мені бракувало цього чарівного чорношкірого хлопця... він нагадує мені Рим.
Chocolat est arrivé ! Ce charmant Noir me manquait... il me rappelle Rome.
Ах, як мені шкода мого щоденника! Як би мені хотілося перечитати про своє перебування в Римі, про карнавал!
Ah ! que je regrette mon journal ! Comme je voudrais relire mon séjour à Rome, le carnaval !
Не виснажуймо себе марними поривами й жалями. Я ненавиджу робити марні речі. Для мене кожна річ має мету, а коли її немає, я вигадую її собі, щоб заспокоїти совість. Днями я питала себе, навіщо мені моя дружба з пані де Музе. Це обурливо! Ба? Вона дає мені дружбу цієї дами. А навіщо мені її дружба? А ось навіщо: пані де Музе каже про мене найкраще, вона судить мене такою, яка я є, якою я себе показую; а добре слово про вас — не той товар, яким варто нехтувати. Не кажучи вже про те, що сказане внизу часто чують нагорі.
Ne nous consumons pas en élans et en regrets inutiles. Je déteste faire des choses inutiles. Pour moi chaque chose a un but, quand elle n’en a pas, je m’en invente un pour tranquilliser ma conscience. Je me demandais l’autre jour à quoi me servirait mon amitié pour Mme de Mouzay. C’est révoltant ! Bah ? Elle me sert à me donner l’amitié de cette dame. Mais son amitié à quoi me sert-elle ? A cela que Mme de Mouzay dit le plus grand bien de moi, elle me juge telle que je suis, telle que je me montre ; et le bien qu’on dit de vous n’est pas une marchandise à dédaigner. Sans compter que souvent ce qu’on dit en bas est entendu en haut.
Саме сьогодні вранці вона здивувалася, почувши від мене, що я добра до всіх загалом — з презирства до людського роду.
C’est ce matin qu’elle a été surprise en m’entendant dire que j’avais de la bonté pour tout le monde en général, par mépris pour le genre humain.
«Справді великий чоловік, — каже Булвер про Рієнці, — відчуває певну зневагу до своїх [нерозбірливо], навіть допомагаючи їм. Їхні [нерозбірливо] чи їхні [нерозбірливо] — це все: їхні оплески, їхній осуд для нього ніщо. Він виходить за коло походження й звичок; він глухий до дрібних спонук дрібних людей... аж доки темрява не поглине зорю, що не жадає жодного звуку від землі, яку освітлює, не прагне жодного товариства на шляху, яким котиться, свідома власної слави і тому задоволена самотністю.»2
« A man thoroughly great, dit Bulwer en parlant de Rienzi, has a certain contempt for his [illisible] while he aids them. Their [illisible] or their [illisible] are all: their applause, their blame are nothing to him. He walks forth from the circle of birth and habit ; he is deaf to the little motives of the little men... until the dark swallows up the star thirsting for no sound from the earth it illumines, anxioux for no companionship in the path through which it rolls, conscious of its own glory, and contented, therefore, to be alone. »
Хіба я не казала майже того самого кілька днів тому, у Ніцці? Боже праведний!3 Отже, я не знаю нічого нового! Отже, все вже сказано!
Est-ce que je n’ai pas dit à peu près la même chose il y a de cela quelques jours, à Nice ? Cap de Diou ! Je ne sais donc rien de nouveau ! On a donc tout dit !
Ах! якби я могла дізнатися, чи Антонеллі в Римі. Це займає мене більше, ніж ви думаєте.
Ah ! si je pouvais savoir si Antonelli est à Rome. Cela m’occupe plus que vous le pensez.
Примітки
В оригіналі англійською: «That is the question». Відлуння монологу з «Гамлета» Шекспіра («To be, or not to be, that is the question», III, 1). ↩
В оригіналі англійською (крім вставки «каже Булвер про Рієнці»): цитата з роману Едварда Булвера-Літтона «Рієнці, останній із римських трибунів» (1835); англійський текст — у перемикачі оригіналу. ↩
В оригіналі окситанською (ніццький діалект): «Cap de Diou !» — божіння, дослівно «Голова Божа!». ↩