❦
Пʼятниця, 7 липня 1876
Кароліна — янгол дотепності: я замовила в неї костюм капуцина1, і вона навіть бровою не повела.Vendredi 7 juillet 1876Caroline est un ange d’esprit, je lui ai commandé un costume de capucin, elle n’a pas sourcillé.
Я побувала у Музе.
J’ai été chez Mouzay.
— Яка шкода, — сказала вона, — що ви на три дні спізнилися: я б познайомила вас зі своєю старою подругою графинею Гарсія, чия донька вийшла заміж за графа Антонеллі. Нещодавно вона прийшла попрощатися, і я їй сказала: «Знаєте, у мене є молода подруга, яка, можливо, стане кузиною вашої доньки — за нею упадає один із молодших Антонеллі; тільки, — додала я, — не думаю, що вона вважатиме його достатньо багатим для себе». Тоді графиня Гарсія відповіла: «Ви жартуєте, люба моя! Та в Антонеллі величезний статок: вони успадкували три мільйони від дядька-банкіра, а кардинал має двадцять мільйонів, — двадцять мільйонів!»
- Quel dommage, dit-elle, que vous veniez trois jours trop tard, je vous aurais présentée à ma vieille amie la comtesse Garcia, dont la fille est mariée au comte Antonelli, l’autre jour elle est venue chez moi me dire adieu et je lui ai dit : Vous savez, j’ai une petite amie qui va peut-être devenir cousine de votre fille, elle est courtisée par un des petits Antonelli ; seulement, ai-je ajouté, je ne crois pas qu’elle le trouve assez riche pour elle. Alors la comtesse Garcia me dit : Plaisantez-vous ma chère ! mais ces Antonelli ont une fortune immense, ils ont hérité de trois millions de leur oncle le banquier, et le cardinal qui a vingt millions, vingt millions !
— Зрештою, мадам, — кажу я, — я охоче вийду за молодшого, аби тільки кардинал став папою.
- Enfin, Madame, dis-je, je veux bien épouser le petit pourvu que le cardinal devienne pape.
Ця чудова жінка вважає мене дивом, генієм, гідним трону. Вона така щира, така добра!
Cette excellente femme me croit un prodige, un génie, digne d’un trône. Elle est si sincère, si bonne !
Натомившись замовляти, міряти, вибирати, ми поїхали на Єлисейські поля і зустріли Дюранів. Трохи далі — Ремі: він стояв на балконі, першим упізнав мене і почав махати руками, тоді й я його впізнала. Маю ту прикрість, що я короткозора, проте, на щастя, цього не видно — очі в мене великі й гарні.
Après m’être fatiguée à commander, essayer, choisir, nous allons aux Champs-Elysées et rencontrons les Durand. Plus loin Rémy, au balcon, il me reconnut le premier et se mit à faire des signes avec les mains, alors je le reconnus aussi. J’ai l’ennui d’avoir la vue basse mais heureusement cela ne se voit pas à mes yeux qui sont bien ouverts et jolis.
Спека нестерпна.
Il fait horriblement chaud.
Після цілком непоганої вечері я пішла до готельного салону — відомо, який він величезний і розкішний — і там трапилася приємна зустріч: міс Райс, та американка, з якою ми знайомі вже давно. Огрядна2, смішлива й мила.
Après un dîner assez bon, je suis allée au salon de l’hôtel qui est connu, on le sait, immense et splendide et j’y ai fait une agréable rencontre. Celle de Miss Rice, cette Américaine que nous connaissons depuis longtemps. C’est une grosse personne rieuse et aimable.
Я надто багато думаю про Антонеллі: підживлюючи уяву, я створила собі друге життя, яке затьмарює справжнє настільки, що я майже перестала говорити — і в екіпажі, замість дивитися на перехожих, вигадую собі всілякі історії.
Je pense trop à Antonelli, en soutenant mon imagination je me fais une seconde vie, qui éclipse la vie réelle au point que je ne parle presque plus et, en voiture, au lieu de regarder les passants je me compose des histoires.
Не те щоб я його дуже кохала, але саме він займає мої думки, саме він — перший претендент наразі; а мій вік, спека й нудьга, і якийсь, може, біс, що підштовхує мене, мов осел із байки Лафонтена3, — все це схиляє мене до мрій.
Ce n’est pas que je l’aime beaucoup, mais c’est lui qui m’occupe, qui est le premier candidat pour le moment ; et mon âge, la chaleur et l’ennui, quelque diable aussi peut-être me poussant, comme l’âne de la Fontaine, je me plais à rêver.
З великою втіхою я почула від Музе, що вона познайомилася з Антонеллі сім років тому в Гарсії. Пʼєтро тоді було шістнадцять, мені — десять.
J’ai entendu avec un vif plaisir dire à de Mouzay qu’elle a connu les Antonelli il y a sept ans chez la Garcia. Pietro avait seize ans alors, et moi dix.
Я пригадую, як Пʼєтро казав мені в ті хвилини смутку й зневіри:
Je me souviens quand Pietro me disait dans ces moments de tristesse et de découragement :
— Це моя вина, що я в такій незлагоді з батьками: вони тільки й хотіли, що любити мене. Коли мені минуло пʼятнадцять, шістнадцять, мати вивезла мене в світ, мене показували в салонах, мені лестили, змушували говорити, а батьки вбачали в мені майбутнього представника родини. Бо мої брати, — додавав він, сміючись, — мої брати такі малі, такі малі! Коли мені знадобились гроші у Вічченці, я сказав жидові, який мав мені їх позичити, що мені нічим буде віддавати; він же відповів: «Не турбуйтеся, Ваша Вельможносте, батьки заплатять; ваші брати потворні й малі, ви потрібні батькам, щоб поліпшити породу Антонеллі».4
- C’est ma faute si je suis si mal avec mes parents, ils ne demandaient pas mieux que de m’aimer, quand j’ai eu quinze, seize ans, ma mère m’a conduit dans le monde, on me montrait dans les salons, on me flattait, on me faisait parler, et mes parents me regardaient comme le futur représentant de la famille. Car mes frères, ajoutait-il en riant, mes frères sont si petits, si petits ! Quand j’ai eu besoin d’argent à Vicence, j’ai dit au Juif qui allait m’en prêter que je n’avais pas de quoi rendre, alors il m’a dit : Soyez tranquille, Excellence, vos parents payeront ; vos frères sont laids et petits, vos parents ont besoin de vous pour améliorer la race des Antonelli.
Пані де Музе памʼятає графиню Антонеллі як жінку ще молоду, вельми витончену, дуже маленьку на зріст, про яку багато говорили й яка часто бувала в товаристві.
Mme de Mouzay, se souvient de la comtesse Antonelli comme d’une femme jeune encore, très élégante, très petite, et dont on parlait beaucoup et qui allait beaucoup dans le monde.
Каміла Фолькі вийшла заміж у пʼятнадцять, Дикунові двадцять вісім років — двадцять вісім і пʼятнадцять, ні, шістнадцять, то сорок чотири. Отже, сім років тому їй було лише тридцять сім. А чоловіку її — шістдесят чотири!
Camilla Folchi s’est mariée à quinze ans, le Sauvage a vingt-huit ans, vingt-huit et quinze, non seize, font quarante-quatre ans. Il y a sept ans, elle en avait donc trente-sept seulement. Son mari a soixante-quatre ans !
Усе це мене цікавить, займає.
Tout cela m’intéresse, m’occupe.
Ах! Коли ж скінчиться це кочове богемне життя, ці крамниці? Коли я нарешті житиму, як усі?
Ah ! quand donc finira cette vie de bohème, de magasins ? Quand donc vivrai-je comme tout le monde ?
Коли ми жили на віллі дʼАккуавіва, нам було так добре! Мої матусі5 виїжджали в світ! Щоправда, про нас мало говорили, бо я ще була дитиною, — але всі приходили до нас.
Quand nous logions à la villa d’Acquaviva, nous étions si bien ! Mes mères allaient dans le monde ! Sans doute on ne parlait pas beaucoup de nous parce que j’étais encore enfant mais tout le monde venait nous voir.
Ах! Змилосердься!
Ah ! miséricorde !
Я не можу про це думати — серце розривається!
Je ne peux pas penser à cela sans que mon cœur se déchire !
Я нещасна!
Je suis misérable !
Господи Боже! Змилуйся наді мною!
Grand Dieu ! Ayez pitié de moi !
Примітки
Фр. Costume de capucin — габіт ченця-капуцина; незвичне замовлення карнавального вбрання для кравчині. ↩
Фр. grosse — у вжитку 1870-х: повна, тілиста; не обовʼязково зневажливо, радше нейтральний опис статури. ↩
Осел Лафонтена — відсилання до байок Лафонтена, де осел збивається на манівці; тут Марі вдається до образу істоти, яку підштовхує якийсь непереборний порив. ↩
Фр. Améliorer la race — євгенічна лексика 1870-х: поліпшити родовід через вдалий шлюб і продовження роду. ↩
Фр. Mes mères — «мої матері»; звичний для Марі вислів для мами й тітки, що разом виховували її. ↩