❦
Пʼятниця 28 квітня 1876
Vendredi 28 avril 1876
О шостій ми знову були у вагоні. Я кілька разів задрімувала і весь час бачила жахливі сни — справжні кошмари.
Et à six heures nous étions de nouveau en wagon. Je me suis endormie plusieurs fois et j’ai fait toujours des rêves affreux comme des cauchemars.
A onze heures je me couchai pour ne pas voir les oliviers et la terre rouge et à une heure et trente-cinq minutes nous débarquions à la gare de Nice, à la grande joie de ma tante qui s’agitait en compagnie de Collignon, des filles Sapogenikoff et de Trifon, et de Lefèvre.
— Знаєте, — закричала я їм ще до того, як відчинили дверцята, — знаєте, мені дуже прикро, що я приїхала сюди, але нічого не могла вдіяти!
- Vous savez, leur criai-je, avant que les portièrs fussent ouvertes, vous savez je suis bien fâchée d’arriver ici mais je n’ai pas pu faire autrement !
Я їх усіх разом розцілувала.
Je les ai embrassés tous à la fois.
Діна, тіточка, Жиро і я — у фіакрі, решта — в ландо.
Dina, ma tante, Giro et moi dans un fiacre, les autres en landau.
Дорогою ми встигли розповісти майже про всі наші пригоди.
Pendant le trajet on eut le temps de raconter tous nos exploits, presque.
Сапоженікови й Коліньйон вийшли біля будинку № 7. Я поїхала далі з мамою, тіточкою і Діною.
Les Sapogenikoff et Collignon descendirent au n° 7. Je me mis en voiture avec maman, ma tante et Dina.
Розповім вам трохи про домашні справи. Коліньйон лише робить нам честь, мешкаючи в нас, а сама проводить час у Сапоженікових; ті рідкісні хвилини, що буває вдома, вона витрачає на те, щоб розповідати дідусеві й тіточці, що панночки Сапоженікови — ангели, а кривди зазнають хіба що від мене й Діни.
Je vais vous donner un aperçu des choses de la maison, Collignon ne fait que nous faire l’honneur de loger chez nous. Elle passe son temps chez les Sapogenikoff et pendant les rares instants chez nous elle les emploie à dire à grand-papa et à ma tante que les demoiselles Sapogenikoff sont des anges et qu’elles ne reçoivent de mauvaises façons que de moi et de Dina.
Крім того, вона виставляє напоказ пристрасть до Барноли3, через що дідусь шалено ревнує.
En outre elle étale une passion pour Barnola dont grand-papa est furieusement jaloux.
Будинок обставлений чарівно. Моя кімната — просто сліпуча, і коли я відчинила балконні двері й подивилась на наш гарненький садочок, Променад4 і море, то не могла не сказати вголос:
La maison est meublée d’une façon adorale. Ma chambre est éblouissante, et en ouvrant la porte du balcon et en regardant notre très joli jardin, la Promenade et la mer je fus obligée de dire tout haut:
— Хай що кажуть, а немає нічого такого розкішно простого й чарівно поетичного, як Ніцца.
- On a beau dire, il n’y a rien d’aussi splendidement simple et adorablement poétique que Nice.
Варпаховський обідає з нами. Час минув у розповідях про новини з Риму й Ніцци. Утім, тут і так про все знають, бо мама щовечора писала до Ніцци. Показуємо фотографії Плаудена, Брушетті й Пʼєтро. Розповідаємо про наше перебування в Римі, додаючи тисячу прикрас щодо наших виходів у світ. Але запевняю вас, для Коліньйон, яка така зарозуміла й так любить нас принижувати, це необхідно.
Varpahowsky dîne avec nous. Le temps s’est passé à raconter les nouvelles de Rome et de Nice. D’ailleurs on est au courant de tout car maman écrivait chaque soir à Nice. On montre les photographies de Plowden, Bruschetti et Pietro. On raconte notre séjour à Rome avec mille embellissements quant à nos sorties dans le monde. Mais je vous assure qu’il faut cela pour la Collignon qui est si arrogante et si encline à nous humilier.
Я розповіла їй історію з Пʼєтро від першого вечора в Опері, нічого не вилучаючи й нічого не додаючи.
Je lui ai raconté l’histoire avec Pietro depuis le premier soir à l’Opéra, sans rien ôter ou rien ajouter.
— І коли ж весілля? — спитала вона, сміючись.
- Et à quand le mariage ? demanda-t-elle en riant.
— Ах! цього я ще не знаю.
- Ah ! je n’en sais rien encore.
Коли ми залишилися самі, тобто мама, тіточка, Діна, Валіцький і я, заговорили про те, що мене мучить.
Restés seuls, c’est-à-dire maman, ma tante, Dina, Walitsky et moi on a parlé de mon tourment.
— А втім, — сказала я, — досить, прошу вас. Усюди те саме — що в Ніцці, що в Римі.
- D’ailleurs, dis-je, assez, je vous en prie. Partout c’est la même chose, à Nice comme à Rome.
— У Римі ти сама винна: я влетіла до посольства, мов бомба, до Ніцци написали, а з Ніцци відповіли казна-які жахи.
- A Rome, c’est ta faute, je suis allée comme une bombe à l’ambassade, on a écrit à Nice et de Nice on a répondu des horreurs.
— А чому ж про інших жахів не кажуть?
- Et pourquoi ne dit-on pas des horreurs des autres ?
— Бо в інших немає судових процесів.
- Parce que les autres n’ont pas de procès.
— То треба з ним покінчити, і я їду до Росії.
- Eh bien il faut s’en débarrasser, et je vais en Russie.
— Навіщо?
- Pourquoi faire ?
Мені хотілося луснути від люті, але я обмежилася відповіддю:
Je voulus crever de rage mais je me contentai de répondre:
— Щоб, залишившись там, змусити й вас туди приїхати. Бо ви знову опускаєте руки. Так далі тривати не може. Розповідати — так, це гарно, але насправді наше життя в Римі було жалюгідне, як завжди; звісно, у мене були шанувальники, але вони в мене завжди будуть, це нічого не доводить.
- Pour vous forcer d’y venir en y restant. Car vous faiblissez de nouveau. Ça ne peut plus durer. C’est bon à raconter oui, mais au fait, notre vie à Rome a été misérable comme toujours sans doute j’ai eu des adorateurs, mais j’en aurai toujours, ça ne prouve rien.
— Але ж це все, що потрібно!
- Mais c’est tout ce qu’il faut !
— Ні, — сказала я, ледве стримуючись, — ні. І взагалі прошу вас більше про це не говорити. Раніше я сама заводила ці розмови, бо думала, що, говорячи й говорячи, чогось добʼюся, а тепер я їх уникаю. Не тіште себе ілюзіями: якщо я живу з вами, то лише тому, що не можу інакше. Але я втомилася до краю, мені не два роки, мені сімнадцять років і три місяці. Це ще не старість, але це вік, коли вже не чекаєш так спокійно, як у десять років, благ майбутнього. Прощавайте.
- Non, dis-je me contenant avec peine, non. D’ailleurs je vous prie de n’en plus parler. Avant j’amenais ces conversations car je pensais qu’à force de parler j’obtiendrais quelque chose, à présent je les évite. Ne vous faites pas d’illusion si je vis avec vous, c’est que je ne puis faire autrement. Mais je suis lasse au suprême degré, je n’ai pas deux ans, j’ai dix-sept ans et trois mois. Ce n’est pas la vieillesse, mais c’est un âge où l’on n’attend plus aussi calmement qu’à dix ans, les bienfaits de l’avenir. Adieu.
Мені більше нічого тут додати, на цю тему все й так відомо напамʼять.
Je n’ai plus rien à ajouter ici, on sait par cœur tout sur ce sujet.
Я мало не зажурилася, побачивши, скільки речей, а отже, й часу треба, щоб зробити мої покої цілком затишними й такими, як я хочу.
Je me suis presque tourmentée en voyant combien de choses et par conséquent de temps il faut pour rendre mon appartement tout à fait confortable et selon mon idée.
Уже дуже пізно, я записала ці два дні одним духом.
Il est bien tard, j’ai écrit ces deux jours d’un trait.
Мене чекає мушля. Моя кімната... втім, ні, я опишу все разом, коли все буде закінчено.
La coquille m’attend. Ma chambre... d’ailleurs non, je ferai la description de tout ensemble quand tout sera fini.
Примітки
Коліньйон — компаньйонка або гувернантка в родині. ↩
Сестри Сапоженікови — Жиро (Ольга) і Марі, подруги Марі Башкирцевої; росіянки, що мешкали в Ніцці. ↩
Барнола — знайомий із ніццького оточення. ↩
Променад — Promenade des Anglais, знаменита набережна Ніцци вздовж Середземного моря. ↩