❦
Четвер 27 квітня 1876
Jeudi 27 avril 1876
І Бог мене з цього витягнув. Лягла я о четвертій, а прокинулась о пів на восьму — отже, спала три з половиною години.
Et Dieu m’a tirée de là. M’étant couchée à quatre heures je me suis réveillée à sept heures et demie, ce qui m’a fait trois heures et demie de sommeil.
Але встала я свіжа й бадьора, і о девʼятій ми вже були на вокзалі з Потехіним і Пʼєтро.
Mais je me suis levée fraîche et bien et à neuf heures nous étions à la gare avec Potechine et Pietro.
Перед самим відʼїздом я не стала церемонитися і, замість того щоб залишатися з усіма, почала походжати вокзалом туди й назад із кардинальчиком.
A la veille de partir je n’ai pas fait de façons et au lieu de rester avec tout le monde je me mis à marcher par la gare de long en large avec le cardinalino.
Невимушено, почасти за його ж допомогою, я сказала все, що написала вчора, з тими подробицями, яких вимагає жива розмова. Він відповів просто й чітко.
Sans affectation et en partie aidée par lui, je dis tout ce que j’ai écrit hier avec les développements que comporte un discours de vive voix. Il a répondu simplement et nettement.
— Я кохаю вас і кохатиму завжди — може, собі на лихо.
- Je vous aime et je vous aimerai toujours, pour mon malheur peut-être.
— А ви бачите, що я їду, і вам байдуже.
- Et vous me voyez partir et cela vous est égal.
— Ні, не кажіть так, мені не байдуже. Я думав про вас серйозно.
- Non, ne dites pas cela, cela ne m’est pas égal. J’ai pensé sérieusement à vous.
— Ах! так, ви поїхали, навіть не поцікавившись, де я і що роблю, а я дуже розсердилась, бо подумала, що ви не... кохаєте мене.
- Ah ! oui, vous êtes parti sans vous inquiéter seulement où j’étais et ce que je faisais, et moi j’ai été très fâchée car j’ai cru que vous ne... m’aimiez pas.
— Ви не можете так говорити, ви не знаєте, скільки я вистраждав; і я зовсім не був байдужий — навпаки, я знав, де ви були і що робили.
- Vous ne pouvez pas parler ainsi, vous ne savez pas tout ce que j’ai souffert; d’ailleurs loin de ne pas m’inquiéter je savais où vous étiez et ce que vous faisiez.
— Гаразд, гаразд.
- Bien, bien.
навскоси
Я була просто дуже дурна й дуже нерозумна.
en travers J’étais tout simplement très bête et très sotte.
— До того ж ви мали б добре знати, що я думав про вас серйозно. Відколи я... побачив вас, я зовсім змінився. Ви завжди поводились зі мною, як із негідником, і я не можу забути того вечора у Валле, коли ви висловили таке принизливе припущення! Я взагалі не шанобливий і не стриманий; а з вами я завжди був таким найвищою мірою, і це мало б показати вам, які в мене наміри. Якщо я й наробив у житті дурниць (хто їх не робить), це ще не причина вважати мене пройдисвітом, шалапутом. Заради вас я порвав із минулим, заради вас я все витерпів, заради вас я помирився з родиною.
- D’ailleurs vous deviez bien savoir que j’avais pensé à vous sérieusement. Depuis que je... vous ai vue j’ai complètement changé. Vous m’avez toujours traité en canaille et je ne peux pas oublier la soirée du Valle où vous avez fait cette supposition si humiliante ! Je ne suis pas respectueux et réservé; avec vous je l’ai toujours été au plus haut degré et cela aurait dù vous montrer quelles étaient mes intentions. Si j’ai fait des bêtises dans ma vie (chacun en fait) ce n’est pas une raison pour me croire un vaurien, un écervelé. Pour vous j’ai brisé avec le passé, pour vous j’ai tout subi, pour vous j’ai fait cette paix avec ma famille.
— Не заради мене, пане; я зовсім не бачу, до чого тут я в цьому примиренні.
- Pas pour moi, Monsieur, je ne vois pas du tout ce que j’ai à faire dans cette paix.
— Ах! знову! Заради вас, це ясно, і саме тому, що я думав про вас серйозно.
- Ah ! de nouveau ! Ça a été pour vous, c’est clair, et ça a été parce que j’ai pensé à vous sérieusement.
— Ви завжди хочете, щоб усе висловлювали докладно й з математичною точністю, а деякі речі, хоч їх і не кажуть уголос, від того не менш помітні. Але ви з мене насміялися, ви мене не кохаєте.
- Vous voulez toujours qu’on s’exprime en détail et mathématiquement, certaines choses pour être sous-entendues n’en sont pas moins très visibles. Mais vous vous êtes moquée de moi, vous ne m’aimez pas.
— Неправда!
- Ce n’est pas vrai !
— Ви мене кохаєте?
- Vous m’aimez ?
— Так, і послухайте ось що: я не маю звички повторювати двічі. Я хочу, щоб мені вірили одразу. Жодному чоловікові я ніколи не казала того, що сказала вам. Я дуже ображена, бо мої слова, замість того щоб прийняти їх як ласку, приймають легковажно, та ще й обговорюють. І ви смієте сумніватися, коли я вам кажу! Справді, пане, ви виводите мене з терпіння.
- Oui et écoutez ceci: je n’ai pas l’habitude de répéter deux fois. Je veux être crue tout de suite. Je n’ai jamais dit à aucun homme ce que je vous ai dit à vous. Je suis très insultée, car mes paroles au lieu d’être reçues comme une faveur sont reçues légèrement et sont commentées. Et vous osez douter quand je vous dis ! Vraiment, Monsieur, vous me poussez à bout.
Він зніяковів і перепросив. Тоді ми зʼясували все до кінця, а година відʼїзду швидко наближалася. Ми вже майже не розмовляли.
Il fut confus et s’excusa. Alors on s’expliqua tout à fait, et l’heure du départ approchait rapidement. Nous ne parlions presque plus.
— Ви мені писатимете? — запитав він.
- Vous m’écrirez ? demanda-t-il.
— Ні, пане, я не можу, але дозволяю вам писати мені.
- Non, Monsieur, je le puis pas, mais je vous permets de m’écrire.
— Ах! гарненьке ж кохання! — вигукнув він.
- Ah ! le joli amour ! s’écria-t-il.
— Пане, — сказала я поважно, — не вимагайте забагато. Це дуже велика ласка, коли дівчина дозволяє, щоб їй писали. Якщо ви цього не знаєте, то знайте. Але ми зараз сідатимемо в поїзд, тож не гаймо часу на марні суперечки. Ви мені писатимете?
- Monsieur, dis-je gravement, ne demandez pas trop. C’est une bien grande faveur que lorsqu’une jeune fille permet qu’on lui écrive. Si vous ne le savez pas, je vous l’apprends. Mais nous allons monter en voiture, ne perdons pas de temps en vaines discussions. Vous m’écrirez ?
— Так! І кажіть що хочете, а я відчуваю, що кохаю вас так, як уже нікого ніколи не кохатиму. Ви мене кохаєте?..
- Oui ! Et vous avez beau dire, je sens que je vous aime comme je n’aimerai jamais. Vous m’aimez ?...
Я ствердно кивнула.
- Je fis oui de la tête.
— Ви завжди мене кохатимете?
- Vous m’aimerez toujours ?
Знову кивок.
Même signe.
— Тоді до побачення, пане.
- Alors au revoir, Monsieur. .
— До коли ж?
- A quand ?
— До наступного року.
- A l’année prochaine.
— Ні!!
- Non !!
— То приїжджайте до Ніцци.
- Venez donc à Nice.
— Приїду.
- Je viendrai.
— Ну, прощавайте, пане, — і, не подавши йому руки, я сіла у вагон, де вже були всі наші, крім Валіцького, який обіймався на прощання з Пʼєтро. Я відчинила бічне вікно й стала біля нього.
- Allons adieu, Monsieur et sans lui donner la main je montai en wagon où était déjà tout notre monde excepté Walitsky qui s’embrassait avec Pietro. J’ouvris la vitre de côté et me mis à cette ouverture.
навскоси
Боже, яким неприємним здався мені тієї миті цей Пʼєтро, але я відвернулася, щоб зберегти хоч якусь ілюзію. Так, я казала всі ці дурниці, я компрометувала себе, а він мені навіть не подобався!
en travers Dieu qu’en ce moment ce Pietro me parut désagréable mais je me détournai pour garder quelque illusion. Oui, je disais toutes ces bêtises, je me compromettais et il ne me plaisait seulement pas !
— Ви не потиснули мені руки, — сказав Антонеллі, підходячи.
- Vous ne m’avez pas serré la main, dit Antonelli en s’approchant.
Я простягла йому руку.
Je lui tendis la main.
— Я кохаю вас, — сказав він, дуже блідий.
- Je vous aime, dit-il fort pâle.
— До побачення, — тихо сказала я.
- Au revoir, dis-je doucement.
— Думайте іноді про мене, — сказав він, збліднувши ще дужче, — а я тільки й думатиму, що про вас.
- Pensez quelquefois à moi, dit-il en pâlissant davantage, quant à moi je ne ferai que penser à vous.
— Так, пане, до побачення.
- Oui, Monsieur, au revoir.
Поїзд рушив, і ще кілька миттєвостей я бачила, як він дивиться на мене — такий схвильований, що аж здавався байдужим; потім він ступив кілька кроків до виходу, але, оскільки мене ще було видно, знову зупинився, мов автомат, насунув капелюха на очі, ступив ще крок уперед... а потім, потім ми були вже надто далеко, щоб щось побачити.
Le train se mit en mouvement et pendant quelques instants encore j’ai pu le voir me regardant d’un air si ému qu’il en paraissait indifférent, puis il fit quelques pas vers la porte, mais comme j’étais toujours visible il s’arrêta de nouveau comme un automate, enfonça le chapeau sur les yeux, fit encore un pas en avant... puis, puis nous étions déjà trop loin pour voir.
Засумувати я не встигла, бо всі розмовляли, і я жваво брала участь у цій балачці, щоб не заглиблюватися в себе. А втім, нудьгуватиму я таки добряче.
Je n’eus pas le temps de devenir triste car on causait et je prenais une part active dans cette causerie pour ne pas m’enfoncer dans moi-même. C’est égal, je m’ennuierai bien.
— Жінка ніколи не показує, що кохає, — сказала я йому на вокзалі.
- Une femme ne montre jamais si elle aime, lui dis-je à la gare.
— Ні, — сказав він, — ви помиляєтесь. Жінка цього не каже й не хоче показувати, але мимоволі це виказує.
- Non, dit-il, vous vous trompez. Une femme ne le dit pas et ne veut pas le montrer, mais elle le laisse voir malgré elle.
— Ну, досить, — сказала я роздратовано, — я їду, прощавайте, залишаю вас вашому клубові, вашим друзям, Дзуккіні, Чезаро, — ви будете дуже щасливі.
- Enfin, dis-je impatientée, je m’en vais, adieu, je vous laisse à votre club, à vos amis, à Zucchini, à Cesaro, vous serez très heureux.
— О! ні, я вже не можу жити тим життям. З ним для мене покінчено. Звісно, якщо ви мене не кохаєте, я почну знову, накою дурниць, питиму, щоб отупіти.
- Oh ! non, je ne peux plus vivre de cette vie-là. C’est fini pour moi. Sans doute si vous ne m’aimez pas je vais recommencer, je vais faire des folies, je me griserai pour m’abrutir.
— Це буде погано.
- Ce sera mal.
— Знаєте, — перебив він, — чоловікові легше забути, він може себе оглушити; от у мене, наприклад, є клуб, друзі, сміх, зрештою тисяча речей, що відволікають від головної думки, а у вас нічого цього немає, тож ви мали б думати більше, бо у вас є тільки ваше кохання... Я кажу загалом.
- Savez-vous, interrompit-il, l’homme peut plus facilement oublier, il peut s’étourdir, moi par exemple j’ai le club, les amis, le rire, mille choses enfin qui distraient de la grande pensée, tandis que vous, vous n’avez rien de tout cela, vous devriez donc penser plus, car vous n’avez que votre amour... Je parle en général.
— Правда, ви маєте рацію, я вже давно про це думала.
- C’est vrai, vous avez raison, j’ai déjà fait cette réflexion il y a longtemps.
— Але це не завадить мені завжди думати про вас. Знаєте, я цієї ночі зовсім не спав.
- Mais cela ne m’empêchera pas de toujours penser à vous. Vous savez que je n’ai pas du tout dormi cette nuit.
— А де ж ви були?
- Et où avez-vous donc été ?
— Удома.
- A la maison.
— Та ну!
- Bah !
— Запевняю вас, я завжди думав про те, що ви кажете, і запевняю вас, що не можу вас зрозуміти. У вас такі дивні манери.
- Je vous assure, j’ai toujours pensé aux choses que vous dites et je vous assure que je ne peux pas vous comprendre. Vous avez de si étranges façons.
— Саме це я й думаю про вас.
- C’est exactement ce que je pense de vous.
Мені було б шкода покидати Рим, до якого я так звикла, якби близько четвертої, побачивши молодий місяць, я не надумала одну річ.
J’aurais été désolée de quitter Rome à laquelle je suis si habituée si je n’avais eu une idée en voyant la nouvelle lune vers quatre heures.
— Бачиш цей серпик? — спитала я Діну.
- Tu vois ce croissant ? demandai-je à Dina.
— Так, — відповіла вона.
- Oui, répondit-elle.
— Так от, цей серпик за десять-дванадцять днів стане дуже гарним місяцем.
- Eh bien, ce croissant deviendra une très belle lune dans dix à douze jours.
— Звісно.
- Sans doute.
— Ти бачила Колізей при місяці?
- As-tu vu le Colisée au clair de lune ?
— Так.
- Oui.
— А я не бачила.
- Et moi je ne l’ai pas vu.
— Знаю.
- Je sais.
— Але ти, мабуть, не знаєш, що мені хочеться його побачити.
- Mais tu ne sais peut-être pas que j’ai envie de le voir.
— Можливо.
- C’est possible.
— Так, отож за десять-дванадцять днів я знову буду в Римі — і заради перегонів, і заради Колізею.
- Oui, ce qui fait que dans dix à douze jours je serai de nouveau à Rome tant pour les courses que pour le Colisée.
— О!
- Oh !
— Так, я поїду з тіточкою. І мені буде так добре без тебе, без мами, без Валіцького; ми з тіточкою удвох кататимемось у вікторії, і я страшенно розважатимусь.
- Oui, j’irai avec ma tante. Et je serai si bien sans toi, sans maman, sans Walitsky; avec ma tante en deux, nous nous promènerons en victoria et je m’amuserai beaucoup.
— Ну що ж, — сказала мама, — так і буде. Обіцяю тобі.
- Eh bien, dit maman, cela se fera. Je te le promets.
І вона поцілувала мене в обидві щоки.
Et elle m’embrassa sur les deux joues.
О першій ночі ми були в Генуї, о другій уже спали.
A une heure du matin nous étions à Gênes, à deux nous dormions.