❦
Субота, 15 квітня 1876
Samedi 15 avril 1876
Жахливий, неописуваний, незрозумілий кошмар розбудив мене о шостій.
Un cauchemar épouvantable, indescriptible, incompréhensible m’a réveillée à six heures.
Надворі було вже зовсім видно, але мене охопив фантастичний страх, і я більше не заснула. Це було жахливо.
Il faisait tout à fait clair mais j’avais une peur fantastique, je ne me suis plus rendormie. C’était effrayant.
У цій жахливій країні нічого не можна їсти.
On ne peut rien manger dans cet affreux pays.
Стомлена, але гарна, пішла на прогулянку. До речі, ми живемо на Кіяя — неаполітанській Набережній Англійців.1
Fatiguée mais jolie je suis allée me promener. D’ailleurs nous demeurons sur la Chiaia, la promenade des Anglais de Naples.
Тут є чудові коні — таких у Римі ледь знайдеш кількох, а тут їх безліч. Екіпажі гірші.
Il y a des chevaux magnifiques, comme on en voit à peine quelques-uns à Rome, et ici on en voit des quantités. Les voitures sont moins belles.
Мені було нудно — мені завжди нудно, коли якийсь черговий Антонеллі не доводить мене до гарячки.
Je m’ennuyais, je m’ennuie toujours quand un Antonelli quelconque ne me donne pas la fièvre.
Російський віце-консул, пан Насимов, якого сповістили про наш приїзд ще вчора, завітав до нас. Мама познайомилася з ним у Парижі через диякона.
Le vice-consul de Russie, M. Nasimoff, averti hier de notre arrivée, a été chez nous. Maman l’a connu à Paris par le diacre.
Увесь час бачимо тільки Альтамуру. Я не довіряю йому — як і всім неаполітанцям: мені здається, вони не носять нижньої білизни під такими бездоганно пошитими штанами і що всі вони по вуха в боргах, шахраї й навіть аферисти. Звісно, це лише фантазія.
On ne voit qu’Altamura. Je me défie de lui, comme de tous les Napolitains d’ailleurs, il me semble qu’ils ne portent pas de caleçons sous leurs pantalons si bien faits et qu’ils sont tous endettés, fripons, escrocs même. Assurément ce n’est qu’une fantaisie.
Мені нема про що писати, якщо не говорити про Пʼєтро, — але мені здається, що після його дивної поведінки це принизило б мене.
Je n’ai rien à dire si je ne parle pas de Pietro et il me semble que ce serait m’humilier après son étrange conduite.
Чи продовжувати мені будувати здогади, чи виписувати всі виправдання, які підказують мені уява і насамперед моя гордість?
Ferai-je encore des suppositions, écrirai-je toutes les excuses que je trouve dans mon imagination et surtout dans ma fierté ?
Залишивши Альтамуру з моїми рідними, я пішла до себе й провела вечір за читанням роману — настільки ж фантастичного, наскільки й нудного, настільки ж сентиментального, наскільки й дратівливого.
Laissant Altamura avec les miens je me retire et passe la soirée à lire un roman aussi fantastique qu’ennuyeux, aussi sentimental qu’énervant.
Після двох годин читання я потягнулася й кинулась... на диван, цього разу не на підлогу, заплющила очі, розкрила обійми — а вони стиснулися в порожнечі... Як же мені хотілося, щоб він був поруч!
Au bout de deux heures de lecture je me détirai puis j’allai me jeter... sur un sofa, cette fois ce n’a pas été par terre, je fermai les yeux, j’ouvrais mes bras qui se refermèrent dans le vide... Je désirais tant qu’il fût là !
Це все від спеки, від роману, від морського бризу, від нудьги.
C’est un effet de la chaleur, du roman, de la brise de la mer, de l’ennui.
Досить! Навіщо повторювати одне й те саме? Навіщо дивуватися й засмучуватися? Хіба не написано десь, що мені має всього бракувати?
Assez ! Pourquoi répéter la même chose ? pourquoi s’étonner et se chagriner ? N’est-il pas écrit quelque part que tout doit me manquer ?
Нарешті! Ось слово, яким закінчуються всі мої роздуми. Одне нарешті і зітхання. Нарешті!
Enfin ! Voilà le mot par lequel finissent toutes mes réflexions. Un enfin et un soupir. Enfin !
Чую, як мама розповідає про дитячі витівки Поля, коли йому ще не виповнилося десяти; Діна розповідає хтозна-що; Валіцький жартує доволі плоско, а Альтамура реготить на всю горлянку.
J’entends maman qui raconte les exploits enfantins de Paul lorsqu’il n’avait pas encore dix ans; Dina qui raconte je ne sais quoi, Walitsky qui plaisante assez platement et Altamura qui rit aux éclats.
Я лягаю, ходжу по кімнаті, зітхаю, обурююся, ховаюсь під щит самолюбства — нічого не допомагає, мені однаково нудно.
Je me couche, je me promène, je soupire, je m’indigne, je me mets sous l’égide de mon amour-propre, mais rien n’y fait, je m’ennuie tout de même.
Скільки ж можна залишатися в Неаполі? Він не приїде шукати мене тут. Ну що ж — якщо не приїде шукати, то й мені нема чого більше ним перейматися.
Combien de temps faut-il rester à Naples ? Il ne viendra pas m’y chercher. Eh bien, s’il ne vient pas m’y chercher je n’ai plus à m’en occuper.
Але чи застану я його в Римі, коли повернуся? І з яким виглядом він мене зустріне?
Mais de retour à Rome, l’y trouverai-je ? Et quelle mine va-t-il faire ?
Не може бути, щоб цей роман написав Дюма! Це надто безглуздо!
Ce roman ne peut-être de Dumas ! C’est trop bête !
Треба, щоб він приїхав до Неаполя! Мені надто нудно в цій самоті, повній непевності!
Il faut qu’il vienne à Naples ! Je m’ennuie trop dans cette solitude pleine d’incertitudes !
Ах, яке ж прикре життя, коли в усьому тобі наперекір!
Ah ! que c’est embêtant la vie, quand on est contrarié dans tout !
Боже, як важко моїй юній душі повірити в брехню, у дрібʼязковість, у боягузтво! Я не хочу в це вірити. Але я така змучена, така сумна. Годинник без маятника — ось що я тепер.
Dieu que ma jeune âme a de peine à croire au mensonge, à la petitesse, à la lâcheté ! Je ne veux pas y croire. Mais je suis si tourmentée, si triste. Une horloge sans balancier, voilà ce que je suis à présent.
навскоси
Я сказала це, коли Одіффре не було.
en travers Je l’ai dit pendant une absence d’Audiffret.
Боже мій, завтра Великдень. В імʼя цього великого свята вчини, як королі, Твої намісники на землі! Оголоси мені амністію, поклади край моєму горю, зроби так, щоб він приїхав або щоб я дізналася правду. Дай мені його побачити, нехай скінчиться моя мука — більше я поки нічого не прошу. Відчуваю, що зараз заплачу; не смійтеся — а через що ж іще плакати в моєму віці? Утім, і в будь-якому віці.
Mon Dieu, demain c’est Pâques. Au nom de cette grande fête, agissez comme les rois vos représentants sur la terre ! Donnez-moi une amnistie, faites cesser mon chagrin, faites qu’il vienne ou que je sache la vérité. Faites que je le voie, que mon tourment cesse, je ne demande rien d’autre pour le moment. Je sens que je vais pleurer, ne vous moquez pas, de quoi voulez-vous qu’on pleure à mon âge ? A tout âge d’ailleurs.
Жахливо бачити, що наді мною тяжіє таке прокляття. Усе, чого я торкаюся, обертається проти мене!
C’est terrible de voir une pareille malédiction peser sur moi. Tout ce que je touche se tourne contre moi !
Я забулася, свічка згасла, і я щойно взяла іншу у вітальні..
Je m’étais oubliée et la bougie s’est éteinte et je viens d’en prendre une autre au salon..
Уже пізно, а ці нічні чування нічим мені не допомагають.
Il est tard, les veilles ne m’aident en rien.
Добра Діво Маріє, Свята Мадонно, молися Богові за мене. Ти, що була жінкою, мене розумієш. Молися Богові, щоб Він простив мені мій гнів у саму мить Воскресіння!
Bonne Vierge Marie, Sainte Madone, priez Dieu pour moi. Vous qui avez été femme vous me comprenez. Priez Dieu qu’il me pardonne ma colère dans le moment même de la Résurrection !
Примітки
Кіяя — елегантна приморська набережна Неаполя, що тягнеться вздовж узбережжя. Порівняння з ніццькою Набережною Англійців було природним для мандрівниці, знайомої з Ривʼєрою. ↩