❦
Пʼятниця, 14 квітня 1876
Vendredi 14 avril 1876
Я побачила Неаполь! Це справді так прекрасно, що можна вмерти!1
J’ai vu Naples ! C’est en effet beau à en mourir !
Ми гуляли чотири години. Коли ми зібралися вже додому, Альтамура й Валіцький зустріли нас і сказали, що треба обовʼязково пройтися пішки по Віа-ді-Рома, або Толедо. Це Корсо Неаполя — і сьогодні туди на екіпажі не вʼїдеш.
Nous nous sommes promenés quatre heures. Au moment de rentrer Altamura et Walitsky nous rencontrèrent et nous dirent qu’il fallait aller se promener à pied sur la via di Roma ou Toledo. C’est le Corso de Naples et aujourd’hui on n’y entre pas en voiture.
Альтамура щедро розсипав любʼязності — я теж була любʼязна.
Altamura se confondait en amabilités, j’étais aussi aimable.
— Що це за будинок? — запитала я, зупинивши погляд на гарному кутовому будинку з балконом, схожим на балкон паризького Жокей-Клубу.
— Quelle est cette maison ? lui demandai-je en voyant une belle maison de coin avec un balcon comme celui du Jockey-Club de Paris.
— Це Академія, клуб.2
— C’est l’Accademia, le cercle.
— Ви його член?
— Vous en êtes ?
— Ні, панно, тут усі члени — шляхтичі.
— Non, Mademoiselle, parce qu’ici ils sont tous nobles.
Альтамура — не з великого кола, ну й ну!3 І мене з ним бачили! Я миттю відчула втому і доклала чимало зусиль, щоб не кинути напризволяще цього банківського синка.
Altamura n’est pas du grand cercle, bigre ! Et l’on m’a vue avec lui ! Je deviens subitement fatiguée et il m’a fallu beaucoup de contrainte pour ne pas planter-là le fils de banquier.
Біля королівського палацу — чарівна зустріч. Граф Денгоф, той самий, що з Остенде, — тут із принцом і принцесою Карлом Прусськими. Ми зупинили екіпаж, і він легко, мов на крилах, підбіг до нас.
Auprès du palais royal une rencontre charmante. Le comte Doenhoff, celui d’Ostende, qui est ici avec le prince et la princesse Charles de Prusse. Nous fîmes arrêter la voiture et il accourut en voltigeant.
навскоси
Я вважала Антонеллі молодим левом! Він міг би ним бути, але ним не був.
en travers Je prenais Antonelli pour un jeune lion !! Il aurait pu l’être mais ne l’était pas.
Я люблю зустрічати людей, які знали мене ще в коротких спідницях, — адже я так розквітла. Ви памʼятаєте, що він залицявся до мами.
J’aime rencontrer des gens qui m’ont connue en jupes courtes, car je suis beaucoup embellie. Vous vous souvenez qu’il faisait la cour à maman.
Альтамура проводжає нас додому й надсилає морозиво та тістечка. Ніколи не бачила такої запопадливості. Не думайте, що він закоханий. Мама поставилася до нього любʼязно, і він відчув до неї щиру вдячність — от і все. До того ж його прочать для Діни. Він смаглявий, має смішнуватий дефект вимови, загалом досить гарний юнак, але ззаду лисіє.
Altamura nous reconduit chez nous, nous envoie des glaces et des gâteaux. Je n’ai jamais vu un empressement pareil au sien. Ne pensez pas qu’il soit amoureux. Maman a été aimable avec lui et il en a conçu une véritable reconnaissance, voilà tout. D’ailleurs on le désire pour Dina. Il est noir, il a un défaut de prononciation assez drôle, assez beau garçon en somme mais chauve par derrière.
Денгоф провів у нас вечір. Говорили про Жюлі Воєйкову, Бенкендорф. У Берліні вона живе з шаленим розмахом, робить дурниці, не вміє тримати себе, бракує їй такту й вихованості, — до того ж разюча потвора, усі кепкують із неї.
Doenhoff a passé la soirée chez nous. On a parlé de Julie Voyeikoff, Benkendorf. Elle mène un train étourdissant à Berlin, fait des folies, ne sait pas se tenir, manque de tact et d’éducation, prodigieusement laide, on s’en moque.
Неаполь такий самий красивий, як Париж: широкі вулиці, чудові будинки. Неаполь — найкраще місто у світі, і я поясню, чому. Такий самий красивий, як Париж, він має до того ж море, і божественні гори, і клімат, якого ніхто навіть уявити не може.
Naples est tout aussi belle que Paris, des rues larges, de belles maisons. Naples est la première ville du monde, je vais vous dire pourquoi. Aussi belle que Paris, elle possède en plus la mer, et des montagnes divines, et un climat comme on ne s’en fait aucune idée.
У Неаполі є все — все, окрім Риму... Зараз я більше люблю Рим, але це справа звички. Спочатку я ненавиділа Вічне Місто.
Il y a tout à Naples, tout excepté Rome... A présent j’aime mieux Rome, mais c’est question d’habitude. Au commencement je détestais la Ville Eternelle.
Я думаю, він уже повернувся. Россі, мабуть, уже розпитав у готелі «де ла Вілль», та ще й картки, залишені Вісконті й де Фаллу, мали подіяти. Отже, він уже вільний або незабаром буде, якщо мої сумні здогади безпідставні, якщо він не поїхав з власної волі. Що ж він робитиме? Приїде до Неаполя? О, ні! Ця нікчемна, боягузлива істота.
Je pense qu’il est déjà de retour. Rossi a dû s’informer à l’hôtel de la Ville, et puis les cartes laissées à Visconti et à de Falloux ont dû produire leur effet. Il est donc en liberté ou va l’être si mes chagrinantes suppositions ne sont pas fondées, s’il n’est pas parti de son propre aveu. Que va-t-il faire ? Venir à Naples ? Oh ! non, cet être vil et lâche.
У Неаполі не хочеться лягати спати: море реве, я слухаю його й сама сповнена гніву, як воно. Він насміявся з мене. Це безсумнівно... Я залишила в Римі розпорядження готельєрові: всім, хто прийде питати нас, відповідати, що ми поїхали з Риму, і більше нічого не додавати. Але якщо прийде граф Антонеллі — йому скажуть, що я в Неаполі. Та думати про це марно. Він змирився, ця слабка й ганебна істота. Боже мій, Боже мій, не знаю, що й думати! Заради всього святого, визволи мене з цієї невизначеності! Піду почитаю.
On n’a pas envie de se coucher à Naples, la mer hurle, je l’écoute et je suis en colère comme elle. Il s’est moqué de moi. C’est positif... J’ai laissé des ordres à Rome, à l’hôtelier Il doit dire à tous ceux qui viendraient nous demander que nous avons quitté Rome, sans rien ajouter. Mais si le comte Antonelli venait on lui dira que je suis à Naples. Mais il est inutile d’y songer. Il s’est résigné, créature faible et infâme. Mon Dieu, mon Dieu je ne sais que penser ! Au nom du ciel tirez-moi de cette incertitude ! Je vais lire.
Вже по першій ночі. У Неаполі мені нічим себе зайняти, я не можу так жити.
Il est plus d’une heure. Rien ne m’occupe à Naples, je ne puis vivre ainsi.
Невже він мене обдурив? Невже можна бути до такої міри потворно підлим? Або ж — невже можна бути так боягузливо слабким!
Est-il possible qu’il m’ait trompée ? Est-il possible d’être aussi monstrueusement infâme ? Ou bien, est-il possible d’être aussi lâchement faible !
Я чекаю його тут, чекаю, бо бажаю його. Боже, який чудовий був би Неаполь, якби поруч був хтось близький! Прогулянки човном, верхи, пішки ввечері!
Je l’attends ici, je l’attends parce que je le désire. Dieu que Naples serait belle si j’y avais quelqu’un ! Les belles promenades en bâteau, à cheval, à pied le soir !
Яке ж нещастя — завжди натикатися або на байдужих, або на звірів!
Est-ce assez malheureux de toujours tomber sur des indifférents ou sur des animaux !
Я думала, що мене кохають, мала деякі підстави так думати... і ось маєте, добрі люди!
Je me croyais aimée, j’avais quelques raisons pour me croire aimée... et voyez, bonnes gens !
Я зневажала, ображала, ранила Брускетті. Не каюся в цьому — якби все повторилося, я вчинила б так само. І на що мені здалося це ненависне кохання! Одна людина нещаслива — от і все. Марнота, марнота!! Мені потрібно, щоб мене кохали, — а мене ніхто не кохає!
J’ai dédaigné, insulté, blessé Bruschetti. Je ne m’en repens pas, si c’était à recommencer je ne pourrais agir autrement. Et à quoi me sert cet amour détesté ! Un homme est malheureux, voilà tout. Vanité, vanité ! ! J’ai besoin qu’on m’aime et personne ne m’aime !
Я хотіла б кохати — а кохати нікого!
Je voudrais aimer et je n’ai personne à aimer !
Мабуть, час спати. Я дочитала фантастичний роман.
Il serait temps de dormir je pense. J’ai fini un fantastique roman.
Тут мені нічим себе зайняти, я нічого не чекаю. Жалюгідне становище.
Rien ne m’occupe ici, je n’attends rien. Déplorable situation.
Я справді сильна жінка. Ніщо мене не зачіпає — і перед усіма я весела, кокетлива, екстравагантна, як завжди.
Je suis vraiment une femme forte. Rien ne m’affecte et je suis devant tout le monde gaie, coquette, extravagante et comme d’ordinaire.
У Римі я плакала перші два дні; тепер мені тільки дуже прикро й тривожно — хочу знати правду.
J’ai pleuré à Rome, les deux premiers jours; à présent je ne suis que très ennuyée et anxieuse de savoir la vérité.
Ця пригода дуже дивна. Він зник, мов за помахом чарівної палички, — якби хотів позбутися мене, йому не треба було б мене попереджати, він просто пішов би, і все.
Cette aventure est très bizarre. Il est disparu comme par enchantement, s’il voulait se défaire de moi il n’aurait pas besoin de me prévenir, il n’aurait qu’à s’en aller tout simplement.
Ах! Коли ж я нарешті дізнаюся правду!
Ah ! quand donc apprendrai-je la vérité !
Я певна, що він не хотів позбуватися мене, я певна його щирості... і все ж — Боже! яка невизначеність!
Je suis certaine qu’il ne voulait pas se défaire de moi, je suis certaine de sa sincérité... et pourtant Dieu ! quelle incertitude !
Примітки
Марі перевертає знамениту приказку «Побачити Неаполь і вмерти» з попереднього запису — тепер вона побачила його й може підтвердити: так, він прекрасний настільки, що за нього можна й померти. Кліше перетворюється на пережите відчуття. ↩
Академія — ексклюзивний неаполітанський дворянський клуб, рівня паризькому Жокей-Клубу чи ніццькому Cercle Masséna. Членство було обмежене титулованою знаттю. ↩
В оригіналі французькою: «bigre !». ↩
В оригіналі: «plobster» — власне слово Марі, уживане з 1874 року для ошатних, багатих і родовитих світських чоловіків. Коли в серпні 1874 року її спитали, як Дорія може бути плобстером, «nʼétant ni gros ni rouge» (не будучи ні гладким, ні червоним), вона відповіла: «parce quʼil est extrêmement noble et riche» (бо він надзвичайно знатний і багатий) (023.0210). ↩
«Пʼєтруччо» — зменшувальна форма від Pietro (Пʼєтро), вжита тут як збірне імʼя для дозвільного молодого аристократа. ↩