❦
Субота, 8 квітня 1876
Samedi 8 avril 1876
Який же цей готель неприємний! Плауден приходив два дні тому і позавчора, а нам нічого не сказали — він сам сказав учора. Він приніс мені свою фотографію в костюмі.
Comme cet hôtel est désagréable ! Plowden a été il y a de cela deux jours et avant-hier, et on ne nous en a rien dit, c’est lui-même qui l’a dit hier. Il m’a apporté sa photographie en costume.
Я їздила верхи з Полем на віллі Боргезе. У мене був чудовий кінь, ми справили блискуче враження, і я в захваті. Я бачила всіх, навіть Торлонію, але лише один раз. Зайве казати, що в мене незрівнянна талія; ні, послухайте, я кажу це не жартуючи — серйозно, у мене чудова талія. Ця чорна амазонка, 1 суцільна й щільно припасована, лише покриває, але нічого не приховує.
J’ai monté à cheval avec Paul, à la villa Borghése. J’avais un excellent cheval, nous avons produit un effet superbe et je suis enchantée. J’ai vu tout le monde, même Torlonia, mais une fois seulement. Il va sans dire que j’ai une taille incomparable, non, écoutez, je ne le dis pas pour rire, sérieusement j’ai une taille remarquable. Cette amazone noire, tout d’une pièce et collante ne fait que me couvrir mais ne dissimule rien.
Від принца Умберто до останнього нікчеми — всі дивилися на мене з очевидним схваленням.
Depuis le prince Humbert jusqu’au dernier faquin tous m’ont regardée avec une visible approbation.
Погода була гарна, кінь відмінно виїжджений. Я рада, рада!
Il faisait beau, le cheval était très bien dressé. Je suis contente, contente !
Брускетті теж був верхи — з дамою й двома панами, всі негарні й на поганих конях, — і його штани задерлися майже до колін, і видно було білі кальсони й червоні панчохи. Це Поль мені сказав; ми сміялися, Брускетті розлютився.
Bruschetti était aussi à cheval avec une dame et deux messieurs, tous vilains et mal montés, et son pantalon s’était retroussé presque jusqu’aux genoux et on voyait des caleçons blancs et des bas rouges. C’est Paul qui me l’a dit, nous avons ri, Bruschetti a été furieux.
Загалом люди, що погано їздять верхи, що не почуваються зручно, що соромляться себе, — дивляться на публіку люто, наче це її провина! Мадам Олівер гукнула мені щось приємне, швейцарці теж. Я бачила лише принца Умберто — не знаю, чому він мене так смішив; може, тому, що він на мене дивився, і я добре здогадуюся, що він і його адʼютант говорили про те, який у мене вигляд у сідлі.
En général les gens qui montent mal, qui ne se sentent pas à l’aise, qui ont honte d’eux-mème pour ainsi dire, regardent le public avec des yeux furibonds comme si c’était sa faute ! Mme Oliver m’a crié quelque chose d’aimable, les gens de la Suisse aussi. Je ne voyais que le prince Humbert, je ne sais pourquoi il m’amusait tant, c’est peut-être parce qu’il m’a regardée et parce que je devine bien ce qu’ils ont dit de ma tournure à cheval, lui et son aide de camp.
Ну от і все.
Enfin voilà.
Не знаю, де подітися. Сьогодні суботній вечір! Пʼєтро має прийти; якщо не прийде — заплачу, як нещасна! А тут ще мама знову береться за свої припущення, знову набирає ображеного вигляду!
Je ne sais où me mettre. C’est samedi soir ! Pietro doit venir, s’il ne vient pas je pleurerai comme une malheureuse ! Maman qui recommence ces suppositions, qui reprend son air offensé !
Час від девʼятої до пів на одинадцяту здається мені довшим, ніж усі ці вісім днів — задихаюся від нетерпіння. Боже, а якщо він не прийде! Його відправили геть, його сховали, він мене обдурив, він насміявся з мене! О! Який у мене буде вигляд перед домашніми! Боже, Боже, Боже! Він прийде, правда, скажіть, що він прийде. Відмовляюся від Торлонії — аби він прийшов. Я буду дуже нещасна, якщо правда, що він мене обдурив, що він ніколи серйозно не кохав мене, що він бавився!... Валіцький, не кажіть цього! Я не хочу вірити в таку підлість з боку Пʼєтро. Я звикла дивитися на нього як на саму чесність, левʼяче серце й пристрасть у найвищому вияві! Боже! Мені здається, мій годинник зупинився — ні, іде — ні, повзе. Тільки двадцять хвилин на десяту. Ще година чекати. Не знаю, що б я воліла — бути розчарованою зразу чи залишатися ще в цьому скаженому чеканні. Чи можна це розібрати? Сумніваюся. Чекаю, чекаю, чекаю.
La distance de neuf heures à dix heures et demie me paraît plus longue que tous les huit jours, je suis haletante d’impatience. Dieu, s’il ne venait pas ! On l’a éloigné, on l’a caché, il m’a trompée, il s’est moqué de moi ! Oh ! Quelle sera ma figure devant ceux de la maison. Dieu, Dieu, Dieu ! Il viendra n’est-ce pas, dites qu’il viendra. Je renonce à Torlonia pourvu qu’il vienne. Je serai trop malheureuse si c’est vrai qu’il m’ait trompée, qu’il ne m’ait jamais sérieusement aimé, qu’il se soit amusé !... Walitsky, ne dites pas cela ! Je ne veux pas croire à une pareille vilenie de la part de Pietro. Je suis habituée à le regarder comme l’honnêteté, le cœur de lion et l’emportement par excellence ! Dieu ! Je crois que ma pendule est arrêtée, non, elle marche, non elle rampe. Il n’est que neuf heures et vingt minutes. Encore une heure à attendre. Je ne sais pas ce que j’aimerais mieux, être désappointée tout de suite ou rester encore dans cette furieuse attente. Peut-on déchiffrer ? J’en doute. J’attends, j’attends, j’attends.
Ні, послухайте, скажіть, скажіть — він прийде, правда? Прошу вас, скажіть, що так. Ах, карти... я вже не вірю; спробуємо все одно — це вбʼє час. Вони кажуть ні! Чи варто ламати голову? Почекаємо ще. Господи, прошу тебе, зроби, щоб він прийшов.
Non, écoutez, dites, dites,, il viendra, n’est-ce pas ? Je vous en prie, dites que oui. Ah ! les cartes... je n’y crois plus; essayons tout de même, cela mangera du temps. Elles disent non ! Faut-il se casser la tête ? Attendons encore. Mon Dieu je vous en prie faites qu’il vienne.
Яка ж я дурна!
Que je suis bête !
Пальці в мене були зовсім холодні, коли годинник вибив десяту; мене кидало то в холод, то в жар аж до пів на одинадцяту. Об одинадцятій я відвернулася від лампи й слухала розповіді Валіцького та Іссаєвича. О пів на дванадцяту мама дала знак, і всі розійшлися по своїх кімнатах.
J’avais les doigts tout froids quand la pendule a sonné dix heures, j’ai eu froid et chaud alternativement jusqu’à dix heures et demie. A onze heures je tournai le dos à la lampe et écoutai les histoires de Walitsky et Issaïevitch. A onze heures et demie maman a donné le signal et chacun s’en est allé chez soi.
Я вкрала шість цигарок у Валіцького, дотяглася до своєї кімнати, замкнула двері на ключ і затулила замкові щілини носовичками; подивилася в дзеркало, роздяглася, надягла пеньюар і лягла на підлогу, закинувши голову на маленьке низьке крісло, і широко розплющеними очима дивилася на потворну гірлянду на стелі.
J’ai volé six cigarettes à Walitsky, je me suis traînée jusqu’à ma chambre, j’ai fermé les portes à clef et bouché les trous des serrures avec des mouchoirs de poche, je me suis regardée dans la glace, j’ai tout ôté, j’ai passé mon peignoir et je me suis couchée par terre la tête renversée sur un petit fauteuil bas, et les yeux grands ouverts fixés sur une affreuse guirlande du plafond.
Я помітила, що в мить, коли плачеш, не знаєш, про що плачеш, — відчуваєш лише потребу плакати.
J’ai fait la remarque que dans l’instant où on pleure on ne sait pas ce qu’on pleure, on ne sent qu’un besoin de pleurer.
Я поворухнула головою, бо між шиєю і коміром пеньюара з обох боків утворилося озеро. Крісло відібрало свою милосердну підтримку! — і я впала на килим.
J’ai bougé la tête parce que entre le cou et le col du peignoir de chaque côté il y avait un lac. Le fauteuil retira son appui charitable ! et je tombai sur le tapis.
Я думала лише про те, яка це була б радість, якби моя кімната стояла окремо; тут же мені щомиті доводилося стримувати подих, бо я дихала так, що мене було чути навіть крізь двері, і від цього я задихалася.
Je ne pensais qu’à la joie que j’aurais si ma chambre était isolée, ici je devais à chaque instant me retenir de respirer, car je respirais de façon à être entendue malgré la porte, ce qui me faisait étouffer.
Я не плачу. Я складаю докладний опис.
Je ne pleure pas. Je fais une minutieuse description.
Яка мука — не мати змоги завити на весь голос!
Quelle souffrance de ne pouvoir hurler !
Він підло мене обдурив. Я ні в що не вірила і ні в що не вірю, але йому я повірила. Він насміявся з мене. Батько пояснив йому наше становище й по-дружньому сказав, що треба потихеньку все розірвати. Він скорився голосу розуму і дуже добре зіграв свою роль.
Il m’a indignement trompée. Je ne croyais à rien et je ne crois à rien, mais je l’avais cru. Il s’est moqué de moi. Son père lui a expliqué notre position et lui a amicalement dit qu’il fallait doucement tout briser. Il s’est laissé vaincre par la raison, et il a très bien joué son rôle.
Треба було змусити його присягнутися. Ах, ну звісно, наче люди не присягаються щодня; та й присягаються лише тоді, коли хочуть обдурити. Якби він був у монастирі, то вже вийшов би звідти. Він не в монастирі. Його, мабуть, відіслали кудись далеко; я мала б здогадатися, бачачи мерзенні усмішки його брата, який, як людина статечна, певно, діяв у змові з графом — «для блага П’єтро».
Il fallait le faire jurer. Ah ! bien oui, comme si on ne jure pas chaque jour, d’ailleurs on ne jure que quand on veut tromper. S’il était au couvent il en serait déjà sorti. Il n’est pas au couvent. On l’a renvoyé loin sans doute, j’aurais dû m’en douter en voyant les sourires abominables de son frère, qui en qualité d’homme rangé a sans doute agi de concert avec le comte, “pour le bien de Pietro”.
Не знаю, чому мені вірити. Він відсутній з власної волі чи його тримають далеко силою або хитрощами?
Je ne sais pas ce que je dois croire. Est-il absent par sa volonté, ou le tient-on éloigné par force, ou par ruse ?
Ні, я не можу повірити, що він обманював мене весь час і в усьому! Тоді вже нічому на цьому світі не можна було б вірити. Я кажу, що ні в що не вірю, але, виходить, у глибині душі я так не думаю! Це було б безнадійно! Від цього можна було б зненавидіти все на світі!
Non, je ne peux pas croire qu’il m’ait trompée tout le temps en tout ! Ce serait à ne plus croire en rien dans ce monde. Je dis que ne je crois en rien, mais je ne peux donc pas le penser dans mon fond ! Ce serait désespérant ! Ce serait à être dégoûtée de tout !
Я ще не підвелася з-під холодного каменю, а вже втішала себе, що, може, побачу його завтра. Ні, я не можу жити цією думкою. Мені треба ще поплакати! ... Я знову можу писати. Навіщо писати! Хіба моя історія не завжди та сама? Вона завжди закінчується нападом ридань на килимі якогось готелю. Він мене обдурив, або ж він — жертва своєї родини.
Je ne m’étais pas encore levée de dessous la froide pierre quand je me consolais déjà que peut-être je le verrais demain. Non je ne peux pas vivre de cette idée. Il faut que je pleure encore ! ... Je puis de nouveau écrire. A quoi bon écrire ! Mon histoire n’est-elle pas toujours la même ? Cela finit toujours par un paroxysme de larmes sur le tapis d’un hôtel quelconque. Il m’a trompée ou il est la victime de sa famille.
Може, щоб позбутися людини, яка скоїла такі жахливі злочини, як піти в солдати й стати членом Caccia-Club, його назавжди замкнули в цьому монастирі. Для єзуїтів, для кардинала це не так уже й неможливо.
Peut-être que pour se débarasser d’un homme qui a commis des crimes aussi abominables que de se faire soldat, et de devenir membre du Caccia-Club, on l’a pour toujours enfermé dans ce couvent. Pour des jésuites, pour un cardinal ce n’est pas si impossible.
Його брати — ті розсудливі; вони члени клубу, де грають лише в шахи й п’ють лише легеньке, добре розбавлене вино. Вони не ходять до Опери й знаються тільки з клерикалами, з «чорними».
Ses frères sont sages, eux; ils sont membres d’un club où l’on ne joue qu’aux échecs et où on ne boit qu’un petit vin très trempé. Ils ne vont pas à l’Opéra et ne connaissent que des cléricaux, des noirs.
Ось я вже хочу зробити з П’єтро мученика.
Voilà que je veux faire un martyr de Pietro.
Ні, ні, ні, ні, ні! Він не брехав, він не обманював! Він не негідник, не лицемір, не боягуз!
Non, non, non, non, non ! Il ne mentait pas, il ne trompait pas ! Il n’est pas un scélérat, un hypocrite, un lâche !
Мама хоче їхати у вівторок. Я не поїду!
Maman veut partir mardi. Je ne partirai pas !
Вони чекають мого від’їзду, щоб відпустити П’єтро. Довго ж їм чекати. Зрештою, якщо він мене кохає, то зуміє мене знайти.
Ils attendent mon départ pour relâcher Pietro. Ils attendront longtemps. D’ailleurs s’il m’aime, il saura bien me trouver.
— Якщо я пішов на військову службу без дозволу родини, — сказав він мені того вечора біля фортепіано, — то невже ви думаєте, що заради вас я не піду куди завгодно, не чекаючи дозволу жодного біса! Ах, ще б пак!
- Si je suis parti pour faire la vie militaire sans la permission de ma famille, me dit-il le soir du piano, croyez-vous que je n’irai pas partout pour vous et sans attendre la permission d’aucun diable ! Ah ! parbleu !
Я курю й потроху впадаю в отупіння.
Je fume et je m’abrutis peu à peu.
Завтра я сповідаюся й причащаюся.
Demain je me confesse et communie.
Я відкрила шухляду й різко її зачинила, бо побачила там портрет П’єтро; цей портрет тепер завдає мені болю, і мені до смерті хочеться піти взяти його й писати, дивлячись на нього, — ніби для того, щоб він підказав мені слова, якими я змогла б себе виразити, щоб сказати, як я схожа на п’яну жінку, напівотупілу й зовсім зажурену. Увесь цей час мене проймав дрож, а тепер болить голова, і я курю й курю, щоб отупіти.
J’ai ouvert un tiroir et je l’ai brusquement refermé parce que j’y vis le portrait de Pietro, ce portrait me fait mal à présent et je meurs d’envie d’aller le prendre et d’écrire en le regardant, comme pour dire qu’il me donne des mots pour me faire comprendre, pour dire combien j’ai l’air d’une femme ivre, à moitié stupide et tout à fait chagrinée. J’avais des frissons pendant tout ce temps, à présent j’ai mal à la tête, et je fume et je fume pour m’abrutir.
Ні, ви тільки уявіть: я плачу перед портретом чоловіка! Звісно, жінка, яка пише, — не та сама, що плаче!
Non, mais me voyez-vous pleurant devant le portrait d’un homme ! Certes la femme qui écrit n’est pas la même qui pleure !
Я іноді плакала, читаючи романи; хотіла б я знати, чи плакатимуть, читаючи мене. Ні, бо я тільки й повторюю слово плакати, а нічого зворушливого не кажу. Не знаю.
J’ai pleuré quelquefois en lisant des romans, je voudrais savoir si on pleurera en me lisant. Non, car je ne dis que le mot pleurer et je ne dis rien de touchant. Je ne sais pas.
Невже я більше його не побачу? Годі2! Бог такого не зробив би. Пхе! Він і не таке робить!
Est-ce que je ne le reverrai plus ? Via ! Dieu ne ferait pas cela. Peuh ! Il en fait bien d’autres !
Не богохульствуймо.
Ne blasphémons pas.
Мені навіть спало на думку, що він не прийшов сьогодні ввечері навмисно, щоб програти своє парі. Карти ж казали ні. Спитаймо їх про завтра. Карти кажуть ні. Вони брешуть! Чому? Бо кажуть не те, чого я хочу?!
J’ai même eu l’idée qu’il n’est pas venu ce soir exprès pour perdre son pari. Les cartes avaient bien dit non. Consultons-les pour demain. Les cartes disent non . Elles mentent ! Pourquoi ? Parce qu’elles ne disent pas ce que je veux ?!
Яка ж я була божевільна, коли вірила, що мені може щось вдатися. Хіба мені не доведено ясно, що все, все, все мене підводить!
J’étais bien folle de croire que quelque chose pouvait me réussir. Ne m’est-il pas clairement démontré que tout, tout, tout me manque !
Мене сповнює жахлива певність, що я більше його не побачу і що все скінчено.
J’ai l’affreuse conviction que je ne le reverrai plus et que tout est fini.
Ну і що ж тут дивного? Хіба не відомо, що на цьому світі мені судилися самі лише страждання?
Eh bien, qu’y a-t-il d’étonnant dans cela ? N’est-ce pas connu que je ne dois avoir que des peines dans ce monde ?
Усі, хто бачить мене сміхотливою й шаленою, кажуть мені: «Ви скінчите в монастирі».
Tous ceux qui me voient rieuse et folle me disent: Vous finirez dans un couvent.
Думаю, так. Зневірена й утомлена, утомлена, утомлена від постійних розчарувань, від вічних незадоволених бажань, я сховаюся десь, щоб плакати, молитися й богохульствувати!
Je crois. Désappointée et lasse, lasse, lasse des constantes désillusions, d’éternels désirs non satisfaits, j’irai me cacher quelque part pour pleurer, prier et blasphémer !
З хворим розумом і неспокійним серцем я знову вдамся до розради слабких — до карт. Ще раз спитаю їх, чи побачу його завтра. Ще лише раз, і це буде востаннє... на сьогодні.
Esprit malade, cœur inquiet je vais encore avoir recours à la consolation des faibles: les cartes. Encore une fois je vais leur demander si demain je le verrai. Une seule fois encore, ce sera la dernière... pour aujourd’hui.
Знову й знову ні! Спитаймо книгу, може, вона мені щось скаже: «Римський цемент, що вкриває її всю і захищає». Не розумію. Ще. Ні, не хочу!
Encore et toujours non ! Demandons au livre, peut-être me dira-t-il quelque chose: “Ciment romain qui la recouvre toute entière et la protège ». Je ne comprends pas. Encore. Non, je ne veux pas !
Змирися й мовчи! Я так звикла до бурлескного жанру, що нічого не вмію сказати. Та й марно. Кому яке діло до щоденника якоїсь нещасної! Їх же стільки!
Résigne-toi et tais-toi ! Je suis si habituée au genre burlesque que je ne sais rien dire. D’ailleurs c’est inutile. Qui se soucie du journal d’une malheureuse ! Il y en a tant !
Перша година. Піду спати. Сон — найщасливіший зі станів: хто спить, той мертвий.
Il est une heure. Je vais dormir. Le sommeil, c’est le plus heureux des états, on est mort quand on dort.
Я дивлюся на портрет і пускаю дим цигарки йому в обличчя.
Je regarde le portrait et je lance la fumée de ma cigarette sur sa figure.
Сорока, граф Антонеллі, П’єтро! Насмішка над насмішками! І щоразу я даюся на гачок, і щоразу вірю, що цього разу буде не так, як завжди.
Soroka, comte Antonelli, Pietro ! Dérision des dérisions ! Et à chaque fois je me laisse prendre, et chaque fois je crois que cette fois ce sera autrement que toujours.
Божевільна, божевільна, божевільна! Ні, не божевільна, а нещасна.
Folle, folle, folle ! Non, pas folle, mais malheureuse.
Я кохаю його найбільше тому, що він кохає мене. Ні, він мене не кохає. Він більше не повернеться! Якби мав повернутися, то повернувся б сьогодні ввечері.
Je l’aime surtout parce qu’il m’aime. Non, il ne m’aime pas. Il ne reviendra plus ! S’il devait revenir il serait revenu ce soir.
У мене лишилося ще півтори цигарки. Викурімо все.
J’ai encore une cigarette et demie. Fumons tout.
— Він більше не прийде, ми його більше не побачимо, — казала мама, — ченці й священики відішлють його дуже далеко.
- Il ne viendra plus, nous ne le verrons plus, disait maman, les moines et les prêtres l’enverront si loin.
Карти кажуть, що я більше його не побачу. «І знову мене охоплює напад відчаю»! Отупіння минає, я відчуваю, бачу, плачу!
Les cartes disent que je ne le verrai plus “Et de nouveau je suis prise d’un accès de désespoir” ! L’abrutissement cesse, je sens, je vois, je pleure !
Але в мене є його портрет, я буду йому поклонятися. Якщо він мене обдурив, я його проклинаю; якщо його тримають силоміць — я його кохаю, дуже кохаю, кохаю всім серцем, обожнюю, я не хочу кохати нікого іншого, не хочу нікому приділяти уваги!
Mais j’ai son portrait, je vais l’adorer. S’il m’a trompée je le maudis, si on le retient de force je l’aime, je l’aime beaucoup, je l’aime tout à fait, je l’adore, je ne veux aimer personne d’autre, je ne veux m’occuper de personne !
Дурниця — цей Торлонія, бліде й недостойне творіння брудного й недостойного серця.
Bêtise que Torlonia ouvre pâle et indigne d’un cœur sale et indigne.
навскоси
Я добре розумію це почуття і готова пережити його знову до будь-якого чоловіка, який через мене опинився б у такому романтичному й жалюгідному становищі.
en travers Je comprends bien ce sentiment et suis prête à l’éprouver encore pour n’importe quel homme qui serait à cause de moi dans une situation aussi romanesque et pitoyable.
Я покарана за свої дурні слова!
Je suis punie pour mes stupides paroles !
Через те, що він мене кохав, я поводилася з ним як із негідником! Якби він помер, я зробила б із нього бога й поклонялася б йому все життя — щоправда, не кохаючи. Усі ці розчарування зроблять із мене неабияку шельму: я ні в що не вірю, нічого не люблю, нічого не шаную.
Parce qu’il m’aimait je le traitais en canaille ! S’il mourait, j’en ferais un dieu et je l’adorerais toute ma vie, sans l’aimer toutefois. Toutes ces désillusions vont faire de moi une fameuse coquine, je ne crois à rien, je n’aime rien, je n’estime rien.
Невіра, цинізм і мізантропія!
Incrédulité, cynisme et misanthropie !
Ось яка я, і не тому, що я цього хотіла. Мене такою роблять! Бог робить мене такою! Заперечмо Бога — і картина буде завершена.
Voilà ce que je suis, et ce n’est pas parce que je l’ai voulu. On me fait telle ! Dieu me fait telle ! Nions Dieu et ce sera complet.
Примітки
«Amazone» (фр.) — амазонка, костюм для верхової їзди: довга, щільно прилегла спідниця, яку носили жінки, їздячи в дамському сідлі у 1870-х. Не натяк на войовниць-амазонок. ↩
В оригіналі італійською: «Via !» — «Та ну!», «Годі!». ↩