❦
Субота, 1 квітня 1876
Samedi 1 avril 1876
Ми відвідали руїни терм Каракалли. Чи можна побачити щось величніше. Я дуже боялася проходити через касу, бо кишені у нас були повні уламків мозаїки та різьбленого мармуру. Звідти кучер відвіз нас до церкви — Сан-Стефано-Ротондо, здається, — яка стоїть зовсім поряд із монастирем, де замкнений Пʼєтро. У цій круглій церкві стіни вкриті фресками, на яких зображено мучеництво перших християн. Неможливо уявити і половини тих звірств, що там намальовано. Навіть мені стало моторошно.
Nous avons visité les ruines des thermes de Caracalla. Est-il possible de voir quelque chose de plus grand. J’avais très peur de franchir le guichet car nous avions les poches pleines de fragments de mosaïque et de marbre sculpté. De là le cocher nous a menés dans une église, San Stephano Rotondo, je crois, qui se trouve tout près du couvent où est enfermé Pietro. Dans cette église qui est ronde, les murs sont couverts de fresques représentant les martyrs des premiers chrétiens. Il n’est pas possible de s’imaginer la moitié des atrocités qui y sont représentées. Moi-même j’en étais énervée.
Але найцікавіше — монастир Сан-Джованні е Паоло. У вікнах я нікого не бачила. Невже він справді там замкнений? Цього не може бути! Але тоді навіщо вигадувати таку дурницю? Побачимо завтра о третій. Я не можу повірити в таку річ.
Mais le plus intéressant c’est le couvent de San Giovanni e Paolo. Je n’ai vu personne aux fenêtres. Est-il possible qu’il y soit vraiment enfermé ? Ce n’est pas possible ! Mais alors pourquoi inventer une pareille bêtise ? Nous verrons demain à trois heures. Je ne puis croire à une pareille chose.
Як же він, мабуть, нудьгує! Він там із учорашнього вечора, у нього ще... подивімося, — у нього до суботи, — рахуючи сьогодні, це вісім днів. Нещасний ченчик.
Comme il doit s’ennuyer ! Il y est depuis hier soir, il a encore... voyons, il a jusqu’à samedi, cela fait en comptant le jour d’aujourd’hui, huit jours. Malheureux frocard.
О першій ми обідали у Шпільмана, і я повернулась додому; зараз пʼята година, мої йдуть на прогулянку, а я залишаюсь вдома — писати, читати, співати, грати і нічого не робити.
A une heure nous avons déjeuné chez Spillmann et je suis rentree, il est cinq heures à présent, les miens vont à la promenade et je reste chez moi à écrire, à lire, à chanter, à jouer et à ne rien faire.
— Якщо ви мене обманете, пане, я клянусь не лише більше не говорити з вами, але навіть не вітатися на вулиці!
— Si vous me trompez, Monsieur, je vous jure de non seulement ne plus vous parler mais même de ne plus vous saluer dans la rue !
— Ну що ж, я згоден! Згоден! Ви самі бачите, що я вас не обманую.
— Eh ! bien, j’accepte ! J’accepte ! Vous voyez bien que je ne vous trompe pas.
Ні, все ж таки це дивно — я ніколи нічого подібного не чула. Замкнути у монастирі двадцятитрирічного чоловіка! Ти так погано поводився, посварився з батьками і зі своїм Богом, — ти мусиш сповідатися, виконати свої обовʼязки перед Богом, 1 але ти не можеш сповідатися, поки не помолишся вдалині від світу та поганого товариства, — і для цього потрібно відійти на вісім днів у цей монастир, після чого почнеш статечне життя, ми врегулюємо фінансові справи, і ти житимеш у мирі з батьками. Ось слово в слово те, що графиня Антонеллі сказала синові.
Non, tout de même c’est bizarre, je n’ai jamais rien entendu de semblable. Enfermer dans un couvent un homme de vingt-trois [ans] ! Tu t’es si mal conduit, tu t’es brouillé avec tes parents et avec ton Dieu, tu dois te confesser, faire tes dévotions mais tu ne peux te confesser avant d’avoir bien prié loin du monde et de la mauvaise société, et pour cela il faut te retirer pendant huit jours dans ce couvent, après quoi tu commenceras une vie sage, on réglera les affaires financières et tu vivras en paix avec tes parents. Voilà mot pour mot le discours de la comtesse Antonelli à son fils.
Це неймовірно! Зрештою, вирішить білий рушник, 2 та й це ще не певно: він сказав мені, що не знає, куди виходить його вікно; більшість вікон виходять на двір-сад, і він, може, зовсім не зможе показатися. Ну хіба не безглуздо, хіба не нечувано, хіба не дико!
C’est incroyable ! Enfin, la serviette blanche décidera, et cela encore n’est pas sûr, il ma dit qu’il ne savait pas où donnerait sa fenêtre, la plupart des fenêtres donnent sur une cour-jardin, et il lui sera peut-être impossible de se montrer. Est-ce assez stupide, est-ce assez énorme, est-ce assez sauvage !
Після Caccia-Club, після ложі-«човна»3, після Фанні Лір, Марії Сакс, Торлонії, Сен-Жозефа, Пандоли! Мені кортить побачити його, коли він вийде з монастиря.
Après le Caccia-Club, après la Barcaccia, après Fanny Lear, Marie Saxe, Torlonia, Saint-Joseph, Pandola ! Je suis curieuse et impatiente de le voir à la sortie du couvent.
Тітка питає мене, що там із Торлонією. Я відповіла їй потрійним «на жаль». Ще б пак. Нещасний Клемент! Він мені подобається, а я йому — ні!
Ma tante me demande ce qui en est de Torlonia. Je lui ai répondu par un triple hélas. Je crois bien. Misérable Clément ! Il me plaît et je ne lui plais pas !
Я не виходила — отже, його не бачила, а не бачила — то й невдоволена.
N’étant pas sortie je ne l’ai pas vu et, ne l’ayant pas vu, je ne suis pas contente.
Ця шахрайка Фанні Лір! Кілька днів тому зʼявились векселі з підробленим підписом короля, і болонський суд видав наказ про арешт графа Мірафйорі. Все це спростовано, але німецькі газети вже підхопили скандал.
Cette coquine de Fanny Lear ! Des lettres de change avec une fausse signature du roi ont apparu depuis quelques jours, et le tribunal de Bologne a lancé un mandat d’amener contre le comte Mirafiori. On a démenti tout cela, mais les journaux allemands se sont déjà emparés du scandale.
Я тільки й знала, що хотіла їсти, їла та розкладала пасьянси. 4 Ці карти каламутять мені розум — я неспокійна і звертаюся до них. Це безглуздо, бо вони не кажуть правди. Справа випадку. Але я неспокійна. Я ніколи не прощу собі, що дала себе обдурити Антонеллі! Він не брехав — так брехати не можна! Можна — коли вже розійшовся. Дуже добре нікому не вірити: тоді тебе ніколи не обманюють, ніколи не розчаровують, — але це й дуже болісно. Якби я вірила тому, що він мені розповів, ці вісім днів я провела б у тихому блаженстві, жаліючи нещасного ченця; але яке розчарування, якби я дізналась, що він мені збрехав, якби він більше не повернувся! А так я готова до всього — але якщо він мене обдурив, гнів від цього буде не менш лютим. Тисяча монсеньйорів! Герцог Гамільтон, вищий світ, багатства, Торлонія, Антонеллі, процес — все змішалось у моїй голові, все крутиться і робить мене нещасною, як мозаїки терм Каракалли!
Je n’ai fait qu’avoir faim et manger, et faire des réussites. Ces cartes me troublent la raison, je suis inquiète et je les consulte. C’est bête car elles ne disent pas la vérité. Question de hasard. Mais je suis inquiète. Je ne me pardonnerai jamais d’avoir été dupée par Antonelli ! Il ne mentait pas, on ne peut pas mentir comme ça ! Si, une fois qu’on est lancé. C’est très bien de ne croire à personne car on n’est jamais trompé, on n’est jamais désillusionné, mais c’est aussi très tourmentant. Si je croyais à ce qu’il m’a raconté, je passerais ces huit jours dans une calme béatitude me lamentant sur le sort du malheureux moine; mais aussi quelle désillusion si j’apprenais qu’il m’avait menti, s’il ne revenait plus ! Tandis qu’à présent je suis préparée à tout, mais s’il m’a trompée la colère n’en sera pas moins furieuse. Mille noms d’un monseigneur ! Le duc de Hamilton, le grand monde, les richesses, Torlonia, Antonelli, le procès, tout se confond dans ma tête, tout tourbillonne et me rend malheureuse comme les mosaïques des thermes de Caracalla !
Дз... Дзуккіні зветься Антоніо. Він може сказати, як в Апокаліпсисі: «Я є Альфа і Омега, початок і кінець».5 Тобто — я є A і Z. Байдуже. Мені сумно.
z.. Zucchini se nomme Antonio. Il peut dire comme dans l’Apocalypse: « Je suis l’alpha et l’omega, le commencement et la fin ». C’est-à-dire je suis l’A et le Z. N’importe. Je suis triste.
Пʼєтро відволікав мене від моїх сумних турбот — його немає, і я по вуха в своїй муці. Він у змові з батьками, щоб відійти від мене; він поїхав навмисне — щоб почати охолодження, щоб довести до розриву! І я дала себе спіймати на цю грубу вигадку і не вигнала його! Орел і лев! Це надто мене принижує. Чому я не гідна бути його дружиною! Ні, це неправда, я говорю нісенітниці — він ні з ким не в змові, і ніхто не хоче його від мене відлучити. Та вони всі були б тільки раді прийняти мене. Я сьогодні шалена.
Pietro m’écartait de mes tristes préoccupations, il n’est plus là et je suis jusqu’aux oreilles dans mon tourment. Il est d’accord avec ses parents pour s’éloigner de moi, il est parti exprès pour cela, pour commencer le froid, pour amener une rupture ! Et je me suis laissée prendre par cette grossière invention et je ne l’ai pas mis à la porte ! Aigle et lion ! C’est trop m’humilier. Pourquoi suis-je indigne d’être sa femme ! Non, ce n’est pas vrai, je dis des bêtises, il n’est d’accord avec personne et personne ne veut l’éloigner. Ils seraient trop heureux tous de m’accepter. Je suis folle ce soir.
Ні, мені потрібен не Антонеллі. Мені потрібен Гамільтон. Шляхетність, високе становище і статок — я не хочу бути серед великих, я хочу бути вище великих. Вийшовши за Пʼєтро, я була б у вищому світі, але не зіркою, — лише одним із маленьких сузірʼїв, що складають Чумацький Шлях. Краще бути першою в Ніцці, ніж другою в Римі. 6 Мене мучить — і не лише цього вечора, але все моє життя — ця шалена амбіція. Якщо часом я про неї не говорю, то тому, що я втомилася говорити, або якийсь Пʼєтро змушує мене забути про неї, навертаючи мене до молодших і простіших думок. Ось чому я тримаюся за Пʼєтро; ось чому я трималась за Одіффре.
Non, ce n’est pas Antonelli qu’il me faut. Il me faut un Hamilton. Noblesse, haute position et fortune, je ne veux pas être parmi les grands, je veux être au-dessus des grands. En prenant Pietro je serais dans le grand monde mais je ne serais pas une étoile, je ne serais qu’une des petites constellations qui forment la Voie lactée. J’aimerais mieux être la première à Nice que seconde à Rome. Je suis tourmentée, ce n’est pas ce soir seulement mais toute ma vie, par cette folle ambition. Si par moments je n’en parle pas, c’est que je suis lasse d’en parler, ou qu’un Pietro quelconque me le fait oublier en m’amenant à des pensées plus jeunes et plus simples. C’est pour cela que je tiens à Pietro, c’est pour cela que je tenais à Audiffret.
Чому Антонеллі, а не Дорія! Я не кажу Торлонія, бо Торлонія — син молодшого в роді й досить бідний. Бʼюся об заклад, ви б сказали: ти прагнеш Дорії, бо Дорія тебе не хоче, а якби хотів — ти бажала б іншого. Я вам доведу, що ви говорите нісенітниці, — тим, що не прагну Торлонії, хоча Торлонія мене зовсім не хоче. Та хто знає — може, Торлонія стане багатим і великим. Ніхто не знає майбутнього, але теперішнє я знаю. Наразі у Торлонії двадцять пʼять тисяч франків на рік. Хіба не огидно, що герцог Гамільтон одружений і більше не може належати мені! Ви, мабуть, думаєте, що думка про Гамільтона в мене минула. Я завжди та сама — ви можете переконатися в цьому, читаючи мій щоденник. Деталі й нюанси змінюються, але головні лінії — незмінні. Боже, невже все це марно! Боже, не карай негідну і марнославну істоту. Клянусь, що я в душі чесна, нездатна до боягузтва, підлості, жорстокості, розпусти. Я честолюбна. Ось моє нещастя. Краса й руїни Риму паморочать мені голову; я хочу бути Цезарем, Августом, Марком Аврелієм, Нероном, Каракаллою, чортом, папою! Я хочу — і не можу нічого, і я — ніщо!
Pourquoi est-ce Antonelli au lieu de Doria ! Je ne dis pas Torlonia parce que Torlonia est fils d’un cadet et assez pauvre. Je parie que vous diriez: Tu désires Doria parce que Doria ne te veut pas, et si l’aimait tu en désirerais un autre. Je vous prouve que vous dites des bêtises en ne désirant pas Torlonia puisque Torlonia ne me veut pas du tout. Et qui sait, peut-être Torlonia sera riche et grand. Personne ne sait l’avenir, mais je sais le présent. Pour le moment Torlonia a vingt-cinq mille francs par an. Est-ce assez laid que le duc de Hamilton soit marié et ne puisse plus être à moi ! Vous pensez peut-être que l’idée de Hamilton m’est passée. Je suis toujours la même, vous pouvez vous en convaincre en lisant mon journal. Les détails et les nuances changent mais les grandes lignes sont toujours les mêmes. Dieu, est-il possible que tout cela soit en vain ! Dieu, ne punissez pas une créature indigne et vaine. Je vous jure que je suis honnête au fond, incapable de lâcheté, de bassesse, de cruauté, de dépravation. Je suis ambitieuse. Voilà mon malheur. Les beautés et les ruines de Rome me montent la tête; je veux être César, Auguste, Marc-Aurèle, Néron, Caracalla, le diable, le pape ! Je veux et je ne puis rien, et je ne suis rien !
Бідний Пʼєтро, як же він, мабуть, нудьгує в келії! Він думає про мене — і я думаю про нього, може й не так часто і не так само, але думаю. Я хочу йому вірити, хочу його жаліти, хочу знати, що він у монастирі, і... і не можу!
Pauvre Pietro, comme il doit s’ennuyer dans sa cellule; il pense à moi, moi aussi je pense à lui, pas autant et pas de la même manière peut-être, mais je pense à lui quand même. Je veux lui croire, je veux le plaindre, je veux le savoir au couvent et... et je ne peux pas !
Господи, дай мені віру!7
Domine, dona mihi fidem !
Я думаю, що це правильно; зрештою, більшість не знає латини і задовольниться моєю, якою б вона не була.
Je crois que c’est correct, d’ailleurs la plupart ne sait pas le latin et se contentera du mien quel qu’il soit.
До суботи ще довго. Мені нудно без Пʼєтро. Я б хотіла взяти його з собою до Ніцци, давала б йому побачення ввечері в саду; я терпіти не можу бачити його серед усіх і обожнюю залишатися з ним наодинці — слухати його, торкатися його; шкода, що він такий, який є! Я могла б, мабуть, дуже його покохати.
Il y a longtemps jusqu’à samedi. Je m’ennuie sans Pietro. Je voudrais l’emmener avec moi à Nice, je lui donnerais des rendez-vous le soir au jardin, je déteste le voir avec tout le monde et j’adore rester seule avec lui, l’écouter, le toucher; quel dommage qu’il soit ce qu’il est ! Je pourrais l’aimer beaucoup, peut-être.
— Я завжди вас кохатиму, — сказав він мені позавчора.
— Je vous aimerai toujours, m’a-t-il dit avant-hier.
Я стільки й не прошу.
Je ne demande pas tant que cela.
Як мило — бути замкненим у монастирі; він, мабуть, дуже нудьгує, мій бідолашний друг. Даремно я розповіла про це своїм, — я негідна довіри. Але я не могла вчинити інакше: мама була в сказі.
C’est gentil d’être enfermé dans un couvent, il doit s’ennuyer beaucoup, pauvre ami. J’ai eu tort d’avoir raconté cette affaire aux miens, je suis indigne de confiance. Mais je ne pouvais pas faire autrement, maman était furieuse.
— Як це так, — говорила вона, — вони вдають, ніби відмовляють нам, тоді як ми самі їх не бажаємо, — вони думають, що це було б таким великим щастям для нас! Це принизливо, це огидно, це боляче! Мама мала рацію; що ж — треба було її заспокоїти й підняти себе в її очах.
— Comment disait-elle, ils font mine de nous refuser, tandis que nous ne les désirons pas, ils pensent que ce serait un si grand bonheur pour nous ! C’est humiliant, c’est sale, c’est blessant ! Elle avait raison ma mère, eh bien il fallait la calmer et me relever à ses yeux.
Але як би я була принижена, якби все це виявилось вигадкою, якби Антонеллі насміявся з мене!
Mais comme je serais humiliée si tout cela n’est qu’une invention, Si Antonelli s’est moqué de moi !
Повна вічна індульгенція для живих і померлих. Амінь.8
Indulgentia plenaria perpetua pro vivis et defunctis. Amen.
Примітки
«Faire ses dévotions» (фр.) — виконати релігійні обовʼязки: сповідь і причастя. ↩
Пʼєтро обіцяв махати з вікна монастиря білим рушником на знак того, що він справді там. ↩
В оригіналі італійською: «Barcaccia» — клубна ложа у формі човна біля сцени в римських театрах (див. примітку до 1876-03-10). ↩
«Réussites» (фр.) — пасьянси, картярські розкладки, які подеколи вживали для ворожіння. ↩
Книга Одкровення (22:13): «Я є Альфа і Омега, перший і останній, початок і кінець». Марі жартує з ініціалів Дзуккіні: Antonio = A, Zucchini = Z — перша й остання літери латинської абетки. ↩
Відлуння славетного вислову Цезаря: «Волів би бути першим у селі, ніж другим у Римі». ↩
В оригіналі латиною: «Domine, dona mihi fidem !» — благання Марі про здатність повірити Пʼєтро. ↩
В оригіналі латиною: «Indulgentia plenaria perpetua pro vivis et defunctis. Amen.» Церковна формула, яку Марі іронічно застосовує до Пʼєтро. ↩