Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Середа, 29 березня 1876

Я сказала, що П'єтро ще не все потоптав заради мене.
— Я вас кохаю, — сказав він мені, — я зробив би все що завгодно заради вас!
— Папа вас прокляне, кардинал вас прокляне і ваш батько вас прокляне.
— Та що мені до всіх цих людей, коли йдеться про вас! Не дам і шеляга за цілий світ, коли так хочу! Коли я вас кохаю!
— Це ви до них не такі вже й байдужі, а от мені на них геть начхати.
— Якби ви кохали так, як я кохаю, ви б казали те, що я кажу. Якби у вас була пристрасть до мене така, як у мене до вас, — ви б не говорили так, як говорите, і в цілому світі бачили б лише того, кого кохаєте!
Що ж, мені здається, ось щось цілком за моїм рецептом. А вам як здається?
Я поїду, вирушу до Росії, постараюсь усе влаштувати і повернусь до Риму. Під час моєї відсутності він, мабуть, трохи мене забуде, але, побачивши мене знову, покохає мене наново — і ще дужче. Я не хочу ні до чого себе зобов'язувати, бо можу знайти краще за Антонеллі.
Увесь день я провела, закінчуючи Папу. Він закінчений і вдався. Тим краще. Я почала його вчора й закінчила сьогодні. Не виходила, а ввечері, зачесавши волосся на кшталт грецької куртизанки із золотою пов'язкою на чолі, сіла читати Шекспіра у вітальні.
— Мадемуазель, — сказав Фортюне, входячи, — пан граф Антонеллі і пан герцог Торлонія.
У мене так крутонуло штопором у серці, що я перекинула стілець і кинулась до своєї кімнати перевести дух.
А мама лежить у ліжку! Втім, байдуже, бо ні Торлонії, ні Антонеллі не було. Це був жарт Валіцького. Я була така розлючена, що відлупцювала б його, трапись він під руку. Негідник!
Близько десятої Антонеллі з'явився насправді. Мені було нудно, або точніше — Валіцький і Діна навели на мене нудьгу; особливо Діна з її промовистими гримасками, безперервними приводами відійти й залишити нас наодинці! Ненавиджу це! Я не потребую їхньої послужливості. Ця дівчина закохана в П'єтро і мовчки мені заздрить — від цього я в сказі.
— Більше не показуйте мені портрет Папи, — сказав він, — того вечора ви мені його показали, і відтоді у мене стільки нещасть!