❦
Четвер, 23 березня 1876
Jeudi 23 mars 1876
День починається добре. Ми з мамою силкуємося розлютити одна одну, удається лише мені, тож вона лютує, а я сміюся. Це бридко.
La journée commence bien. Maman et moi tâchons de nous enrager mutuellement, je réussis seule, elle est donc furieuse et moi je ris. C’est dégoûtant.
Я й кроку не ступаю з дому. Заледве десять днів минуло, відколи Торлонію відрекомендували, а мені здається, що вже місяць.
Je ne fais pas un pas hors de la maison. Il y a à peine dix jours que Torlonia est présenté et il me semble déjà un mois.
У Валле дають «Доньку пані Анго»1. Ми йдемо в ложу нижнього ярусу, і я вмощуюся позаду мами, у дуже темному кутку. Я була сумна чи втомлена, як кому більше до вподоби, мені хотілося спати або послухати якогось Антонеллі.
On donne « La Fille de Mme Angot » au Valle. Nous allons dans une loge du rez-de-chaussée, et je m’installe derrière maman, dans un coin très sombre. J’étais triste ou fatiguée, comme on aime mieux j’avais envie de dormir ou d’écouter un Antonelli quelconque.
Він приходить близько десятої, потім заходить до нас проситься поставити свого стільця за моїм, я не погоджувалася, і він утішився, сказавши мені, що цієї ночі провів Мулітерно до готелю де ла Вілль, що думав про когось і співав Dormi pure2. Я нічого не відповідала чи майже нічого, але мені було приємно відчувати його поряд. Тільки він такий відмінний від мене, він не розуміє щастя сидіти німо й нерухомо поруч із коханою людиною, йому конче треба нахилятися, жестикулювати, бавитися віялом, брати за руку.
Il vient vers dix heures, puis vient chez nous demande à mettre sa chaise derrière la mienne, je n’y consentais pas et il se consola en me disant que cette nuit il avait accompagné Muliterno jusqu’à l’Hôtel de la ville, qu’il avait pensé à quelqu’un et chanté « Dormi pure ». Je ne répondais rien ou presque rien, mais j’étais contente de le sentir près de moi. Seulement il est si différent de moi, il ne comprend pas le bonheur de rester muet et immobile auprès d’une personne aimée, il lui faut se baisser, gesticuler, tourmenter l’éventail, prendre la main.
Він питав, що зі мною, бо насправді я була сама не своя, я нічого не казала, не сміялася, і ця поведінка разом із учорашньою холодністю давала привід замислитися. Він не розумів, що, може, саме цієї миті я трохи його кохала, якщо це взагалі кохання.
Il me demandait ce que j’avais, car en réalité je n’étais pas moi-même, je ne disais rien, je ne riais pas, et ces façons ajoutées à la froideur de hier avaient de quoi donner à penser. Il ne comprenait pas que peut-être en ce moment seulement je l’aimais un peu, si amour il y a.
Мені здалося, що я почула, як він вимовив ім’я Торлонії, але я погано розчула й боялася говорити про Клемента.
Il m’a semblé l’entendre prononcer le nom de Torlonia, mais je n’ai pas bien entendu et je craignais de parler de Clément.
Антонеллі нагадав мені, що я сказала йому, ніби він не вміє цілувати руки.
Antonelli me rappela que je lui avais dit qu’il ne savait pas baiser les mains.
— Так, пане, я це сказала й повторюю.
— Oui, Monsieur, je l’ai dit et je le répète.
— Не вам про це судити.
— Ce n’est pas à vous de le dire.
— А кому ж?
— Et à qui donc ?
— Та ось, — каже він, — я покажу вам одну акторку.
— Mais, dit-il, je vais vous montrer une actrice.
Він підвівся, став позаду мене, і тієї самої миті я обернулася до нього така люта, наскільки лише дозволяв мій стан душевного й тілесного заціпеніння.
Il se leva, se mit derrière moi et au même instant je me retournai vers lui aussi furieuse que mon état d’assoupisement moral et physique me permettait de l’être.
— Тепер, — каже він, — ви знаєте різницю, ви ж казали, що я не вмію.
— Maintenant, dit-il, vous savez la différence, vous avez dit que je ne savais pas.
Який же він йолоп! Це було накладне волосся!3
Imbécile qu’il est ! C’était des faux cheveux !
викресленоЯ уявила собі, що він поцілував мій шиньйон.
Та це ж негідний і зухвалий учинок! Дзуккіні, що сидів навпроти, міг бачити, інші могли бачити! Це жах! Чи зробив він це навмисне, щоб похвалитися, чи з дурості, з гарячковості. На щастя, ніхто нічого не бачив.
Mais c’est une action indigne et impertinente ! Zucchini qui était en face pouvait voir, les autres pouvaient voir ! C’est une horreur ! L’a-t-il fait exprès pour se vanter ou bien par bêtise, par vivacité. Heureusement personne n’a rien vu.
— Ви п’яні сьогодні ввечері?
— Vous êtes ivre ce soir ?
— Перепрошую?
— Plaît-il ?
— Ви п’яні, напідпитку, ви випили?
— Vous êtes ivre, gris, vous avez bu ?
— Я не дозволив би собі з’явитися до вас у такому стані.
— Je ne me serais pas permis de me présenter chez vous dans un tel état.
— А проте ви поводитеся, мов п’яний, не говоріть зі мною. Ідіть собі!
— Pourtant, vous vous conduisez comme un homme ivre, ne me parlez pas. Allez-vous en !
Нікчема геть зблід і взяв свого капелюха. Мама заходилася його втримувати, але він був лютий, а я здуру взяла його капелюха й попросила лишитися. Звісно ж, він закомизився.
Le misérable devint tout pâle et prit son chapeau. Maman se mit à le retenir, mais il était furieux, j’ai eu la bêtise de prendre son chapeau et de lui dire de rester. Naturellement il s’est cabré.
— Я мушу провести маску до «Арджентіни», у мене побачення тощо, тощо.
— Je dois aller reconduire un masque à l’Argentina, j’ai un rendez-vous, etc. etc.
— На добраніч, панно, — каже він, простягаючи мені руку. Я не подала йому своєї, навіть не сказала йому «на добраніч», і він вийшов геть блідий, геть лютий.
— Bonsoir Mademoiselle, dit-il en me tendant la main. Je ne lui ai pas tendu la mienne, je ne lui ai même pas dit bonsoir, et il est sorti tout pâle, tout furieux.
Яка погана вдача.
Quel mauvais caractère.
Чудово! ось вам і привід мучитися. Та чи мала я мовчати й терпіти таку зухвалість! Ні, поміркуймо, мов розважлива людина. Він пішов сердитий, лютий на мене, за півгодини він пошкодує, що пішов, картатиме себе, буде нещасний і помиратиме з бажання знову мене побачити. Усе це — якщо він мене кохає. А якщо він мене не кохає або якщо його кохання не витримає такої дурниці, то тим гірше, і хай дідько вхопить таке кохання. А проте я трохи стривожена й дуже ображена зухвалістю цього добродія. Якийсь біс нашіптує мені на вухо, що він похвалився перед Дзуккіні, що прийшов навмисне задля цього — словом, що він наймерзенніший чоловік на світі.
Bon ! voilà de quoi me tourmenter. Mais devais-je me taire et supporter une pareille impertinence ! Non, raisonnons comme une personne raisonnable. Il est parti fâché, furieux contre moi, dans une demi-heure il regrettera d’être parti, il s’accusera, il sera misérable et mourra d’envie de me revoir. Tout cela s’il m’aime. Tandis que s’il ne m’aime pas, ou bien si son amour ne résiste pas à une pareille bêtise, tant pis, et que le diable emporte un pareil amour. Néanmoins je suis un tant soit peu inquiète et très offensée de l’audace du monsieur. Un diable me souffle dans l’oreille qu’il s’est vanté devant Zucchini qu’il est venu exprès pour cela, en un mot qu’il est l’homme le plus vil du monde.
Мама нічого не знає, вона знає лише, що він пішов злий і блідий, але вона користується нагодою, і щойно ми дістаємося готелю, як вона каже мені, що моя сьогоднішня вранішня поведінка вже покарана Господом Богом, бо я не зуміла повестися з такою дитиною, як Антонеллі, який дав мені щигля.
Maman ne sait rien, elle sait seulement qu’il est parti méchant et pâle, mais elle profite de l’occasion et à peine sommes-nous à l’hôtel qu’elle me dit, que ma conduite de ce matin est déjà punie par le Bon Dieu puisque je n’ai pas su me conduire avec un enfant comme Antonelli qui m’a donné une chiquenaude.
Знайдіть мені щось дурніше, мізерніше й образливіше?!
Trouvez-moi quelque chose de plus bête, de plus mesquin et de plus offensant ? !!
Знаєте, що я відповіла? Я засміялася, сьогодні ввечері я сміюся з усього, це, може, від нервів.
Vous savez ce que j’ai répondu ? J’ai ri, je ris de tout ce soir, c’est peut-être nerveux.
Мерзенний попівський сину! Я сказала надто мало, я була надто добра. Його зухвалість слід було покарати ще після поцілунку біля рояля. Якщо він щирий, він не заслуговує нічого; а якщо ні, якщо він жартує, якщо робить це лише задля розваги, якщо закоханий у мене не більше, ніж я в нього!.. Тоді! Тоді, тоді це жахливо, і я не зможу його покарати. Як же мені помститися за таку образу?!
Misérable fils de prêtre ! J’ai trop peu dit, j’ai été trop bonne. Son audace aurait dû être punie après le baiser du piano. S’il est sincère il ne mérite rien, sinon, s’il plaisante, s’il ne le fait que pour passer le temps, s’il n’est amoureux de moi que comme moi de lui ! ... Alors ! Alors, alors c’est affreux et je ne pourrai pas le punir. Comment voulez-vous que je venge une pareille injure ! !
Не забуваймо й другої маминої люб’язності. Вона сказала мені, що своїм листом до батька я спровокую з його боку наймерзенніші анонімні листи до Антонеллі й Брускетті. Бо він здатний на все.
N’oublions pas la seconde chose agréable de maman. Elle m’a dit que par ma lettre à mon père je provoquerai de sa part des lettres anonymes les plus sales à Antonelli et à Bruschetti. Car il est capable de tout.
І це теж! Знайдіть мені щось настільки ж неприємне сказати!
Aussi cela ! Trouvez-moi quelque chose d’aussi désagréable à dire !
Хіба ж не вона перша написала!
N’est-ce pas elle qui a écrit la première !
Фе! як я ненавиджу людей вульгарних, дурних і злих!
Fi ! que je hais les gens vulgaires, bêtes et méchants !
Я не здатна казати такі ущипливі капості. Пані моя матінка приходить до моїх дверей, благаючи відчинити, помиритися. Та я теж комизюся! До того ж усе це мене роздратувало, мало не розлютило. І через що всі ці історії. Чи ж не безглуздя!
Je ne suis pas capable de dire des méchancetés aussi blessantes. Madame ma mère vient à ma porte me priant d’ouvrir, de se réconcilier. Mais moi aussi, je me cabre ! D’ailleurs tout cela m’a irritée, presque enragée. Et à cause de quoi toutes ces histoires. Est-ce assez bête !
Не мучмося, якщо він справді мене кохає, то повернеться до мене покірнішим, бо відчує свою провину. До того ж не в ньому річ. Чоловіки все роблять навиворіт! Якби Антонеллі не утнув своєї зухвалої дурниці, я дозволила б йому стати позаду мене, і він простояв би так до кінця, може, навіть тримаючи мене за руку, я була в такому гуморі, що дозволила б. Слово!
Ne nous tourmentons pas, s’il m’aime vraiment il me reviendra plus soumis, car il sentira son tort. D’ailleurs ce n’est pas de lui qu’il s’agit. Les hommes font toutes les choses de travers ! Si Antonelli n’avait pas fait son impertinente bêtise je lui aurais permis de se placer derrière moi et il serait resté ainsi jusqu’à la fin, peut-être même en me tenant la main, j’étais d’humeur à le permettre. Parole !
Ти сам цього хотів, безглуздий чоловіче, чи радше дитино.
Tu l’as voulu homme absurde, ou plutôt enfant.
Примітки
La Fille de Mme Angot — надзвичайно популярна комічна опера Шарля Лекока (1872), дія якої відбувається за часів французької Директорії. ↩
Dormi pure — по-італійськи: «Спи спокійно», італійська пісня. ↩
У моді 1870-х років вишукані зачіски часто доповнювали накладними пасмами (faux cheveux), прикріпленими на потилиці. Антонеллі поцілував те, що вважав волоссям Марі, — а то було накладне пасмо. Закреслений рядок із приміткою про шиньйон це підтверджує. ↩