❦
Середа, 22 березня 1876
Mercredi 22 mars 1876
Ми були в пані Львової, і говорили про мою любу княгиню, яку я так по-дурному прозвала Дурепою. Вона пише лист за листом і питає, що для мене зробили й чи справляю я велике враження.
Nous avons été chez Mme Lwoff et on a parlé de ma chère princesse que j’avais surnommée si bêtement Bête. Elle écrit lettre sur lettre et demande ce qu’on a fait pour moi et si je produis beaucoup d’effet.
Учора, не знаю де, говорили про дивне ставлення пані Ікскюль до нас, тим дивніше, що моя мати, як дружина ватажка дворянства1, має повне право бути відрекомендованою при італійському дворі й навіть з’явитися при російському. Пані Львова вважає, що можна бути відрекомендованим поза посольством, вона говорила про це з однією дамою й гадає, що це можна владнати. Вона лише просить її не називати, бо це йде проти посольства. Я нічого в цьому всьому не розумію: чи мала мама рацію, чи ні, що не пішла до посольства вдруге? У всьому цьому Суковкіна добряче все заплутала своїм втручанням. Та облишмо. Річ у тім, що всі про це говорять, дивуються й гадають, звідки така холодність, чи то пак нечемність пані Ікскюль. Найгірше те, що гадають, ніби мама просила про це представлення письмово і їй відмовили.
On a parlé hier, je ne sais où, de la manière étrange de Mme Ixkull envers nous, d’autant plus étrange qu’étant femme d’un maréchal de noblesse ma mère a tout le droit d’être présentée à la cour d’Italie et même d’aller à celle de Russie. Mme Lwoff pense qu’on peut être présenté en dehors de l’ambassade, elle a parlé de cela à une dame et pense que cela peut s’arranger Elle prie seulement de ne pas la nommer, puisque c’est aller contre l’ambassade. Je ne comprends rien dans tout cela, maman avait-elle tort ou raison de ne pas aller une seconde fois à l’ambassade ? Dans tout cela la Soukowkine a beaucoup embrouillé les choses par son intervention. Mais passons. Il y a que chacun parle de cela, s’étonnant et se demandant la cause de la froideur ou plutôt de l’impolitesse de Mme Yxkull. Ce qui est le pire, c’est qu’on pense que maman a demandé par écrit et qu’on lui a refusé cette présentation.
Мені все це набридло. Від цієї дами я їду освіжитися на Пінчо, думаючи про купу всіляких речей.
Tout cela m’ennuie. Je vais de chez cette dame me rafraîchir au Pincio pensant à un tas de choses toutes différentes.
Людно, бо вілла Боргезе сьогодні зачинена, і щойно ми під’їжджаємо до музики, як Антонеллі підходить до екіпажа. Мене це засмучує, бо в місті починають говорити. Ми про це нічого не знаємо, бо немає кому нам розповісти, але я знаю, що говорять, як говорять про представлення в Квіриналі.
Il y a foule, la villa Borghése étant fermée aujourd’hui, à peine sommes-nous à la musique qu’Antonelli arrive auprès de la voiture. J’en suis contrariée car on commence à parler en ville. Nous n’en savons rien parce qu’il n’y a personne pour nous le raconter mais je sais que l’on parle, comme on parle de la présentation au Quirinal.
Він вельми здивований моєю стриманістю. Він іще й не таке побачить.
Il est tout étonné de ma réserve. Il en verra bien d’autres encore.
Торлонія під’їжджає на своєму фіакрі зовсім близько до нас, вклоняється, зіскакує й зникає. Мене наче облили холодною водою. Він пішов балакати з англійськими панянками, до однієї з яких, кажуть, залицяється.
Torlonia arrive avec son fiacre tout près de nous, salue, descend et disparaît. J’en suis comme trempée dans de l’eau froide. Il est allé causer avec des demoiselles anglaises à l’une desquelles il fait dit-on la cour.
[На полях: Герцог Торлонія
[Dans la marge: Duc Torlonia
Герцог Клемент Торлонія]
Duc Clément Torlonia]
Їх було двоє — Клемент і Плауден; Клементові, поза всяким сумнівом, надали перевагу, Плауден заходився його обмовляти, і врешті перед Плауденом зачинили двері. Лише тепер я зрозуміла, чому Плауден так спохмурнів, коли йому сказали, що ми знайомі з Торлонією. Бідолашний Плауден, я перекажу йому, щоб поїхав зі мною верхи. Ніхто не любить його в Римі, він насилу зміг вступити до Каччіа-клубу2. «Він несимпатичний», — кажуть.
Ils étaient deux, Clément et Plowden, Clément a, sans aucun doute été préféré, Plowden s’est mis à le calomnier et le résultat a été qu’on a fermé la porte à Plowden. C’est à présent seulement que j’ai compris pourquoi Plowden a fait une si triste figure quand on lui a dit qu’on connaissait Torlonia. Pauvre Plowden, je vais lui envoyer dire de monter à cheval avec moi. Personne ne l’aime à Rome, c’est à grande peine qu’il est parvenu à entrer au Caccia-Club. « Il est antipathique » dit-on.
Нема чого плакати, я йому не подобаюся — та й годі. Сумно це казати. Це переконання стуляє мені вуста й сушить губи всю прогулянку. Я дивлюся, не бачачи, слухаю, не чуючи. І, дивна річ, саме в такому стані я говорю найкраще, коли говорю. Ми зустріли грецького міністра, спинили його на Корсо, щоб сказати, що ми переїхали. Що ж, я була дуже мила, проста й холодна. Усе це через Торлонію. У «Торлонії» немає дев’яти літер, та й ім’я не починається на «А»3, а проте бачите! Я думала, що з Одіффре весь цей бруд скінчиться. Авжеж! Тут те саме. Я боюся очей і думок мами й Діни, я боюся зустріти того добродія, я червонію, я бліднію, я роблюся дурна.
Il n’y a pas à pleurer, je ne lui plais pas et voilà tout. C’est triste à dire. Cette conviction me ferme la bouche et me dessèche les lèvres pendant toute la promenade. Je regarde sans voir, j’écoute sans entendre. Et, chose curieuse, c’est dans cet état là que je parle le mieux, quand je parle. Nous avons rencontré le ministre grec, nous l’avons arrêté sur le Corso pour dire que nous avons déménagé. Eh bien j’ai été très gentille, simple et froide. Tout cela est dû à Torlonia. Dans Torlonia il n’y a pas neuf lettres, et le nom ne commence pas par un A, et voyez pourtant ! Je pensais qu’avec Audiffret toutes ces saletés finiraient. Bien oui ! Ici, c’est la même chose. J’ai peur des yeux et des pensées de maman et de Dina, j’ai peur de rencontrer l’homme, je rougis, je pâlis, je suis stupide.
Ви ж самі бачите, що до Одіффре була сама лише вражена гордість, бо те саме я почуваю й до Торлонії. А хто вам сказав, що я не закохана в Торлонію? Я плутаюся на папері так само, як і в думках. «Міньйон» була забута, я повертаюся й сідаю за рояль; арія «Чи знаєш ти край»4 — розрада зболених душ і супровід усіх печалей. Тепер я це бачу.
Vous voyez bien que pour Audiffret il n’y avait que du dépit, puisque je sens la même chose pour Torlonia. Et qui vous dit que je ne suis pas amoureuse de Torlonia ? Je m’embrouille sur papier comme en pensée. Mignon était oubliée, je rentre et me mets au piano, l’air de « Connais-tu le pays » est la consolation des âmes affligées et l’accompagnement de tous les chagrins. Je le vois à présent.
Я не ходжу, я волочуся, я не говорю, я невиразно бурмочу, мені страшенно нудно, слово честі.
Je ne marche pas, je me traîne, je ne parle pas, je murmure confusément, je suis très ennuyée, ma parole d’honneur.
Я шкодую, що взяла ложу в Опері. Я хочу, щоб театр згорів, аби туди не йти. Лебідь і сова!5 Яка нудьга!
Je me repens d’avoir pris une loge à l’Opéra. Je désire que le théâtre brûle pour ne pas y aller. Cygne et hibou ! Quel ennui !
Я була зачесана, ліниво наділа сукню зі світло-блакитного шовку, яка, попри мою лінь, мені дуже личить. Ми в ложі № 23, праворуч, моя улюблена ложа. У ложі-«човні»6 лише князь Бельмонте, мій ворог, як я його зву, бо мені здається, що він, певно, лихословить про мене, і граф Анджеліні, якого я сто разів бачила в Ніцці, приймаючи його за ніццянця. П’єтро каже, що той дуже добре нас знає в обличчя (ще б пак!), а надто що він знає Поля — по кав’ярнях та інших, незрівнянно менш пристойних місцях. Лише тепер, у Римі, я дізнаюся частину братових пригод. Їх вистачило б на тридцятирічного чоловіка, і якби не деякі гидкі речі, про які ви, певно, пам’ятаєте, я могла б сказати, що Поль — чарівний дивак.
J’étais coiffée, j’ai mis paresseusement une robe de soie bleu clair qui malgré ma paresse me va à ravir. Nous sommes au n° 23, à droite, ma loge favorite. Dans la barcaccia il n’y a que le prince Belmonte, mon ennemi, comme je l’appelle, parce qu’il me semble qu’il doit dire du mal de moi, et le comte Angelini que j’ai vu cent fois à Nice le prenant pour un Niçois. Pietro dit qu’il nous connaît très bien de vue, (je crois bien !) et surtout qu’il connaît Paul, dans les cafés, et autres lieux infiniment moins propres. C’est à présent seulement à Rome que j’apprends une partie des aventures fraternelles. Il y en aurait assez pour un homme de trente ans, et si ce n’étaient certaines choses sales dont vous vous souvenez sans doute, je pourrais dire que Paul est un adorable excentrique.
Народу багато, попри прийоми в Квіриналі.
Il y a beaucoup de monde, malgré les réceptions du Quirinal.
Я наче вві сні. Бельмонте розглядає мене в лорнет, я дивлюся на нього, не бачачи, і час від часу позіхаю. Ложу Клементе, що на нижньому ярусі навпроти нас, займають три якісь пики.
Je suis comme dans un rêve. Belmonte me lorgne, je le regarde sans voir et baille de temps en temps. La loge de Clemente qui se trouve au rez-de-chaussée en face de nous, est occupée par trois faces quelconques.
Брускетті в нашій ложі, я говорю з ним італійською, у нас розмова, повна філософських абстракцій, я зрештою кажу, що для мене не існує нічого, крім Ніщо, а він каже, що я створена, щоб зводити чоловіків з розуму. Я відповідаю, що вони помиляються, бо я вже й не знаю чому.
Bruschetti est chez nous, je lui parle italien, nous avons une conversation toute pleine d’abstractions philosophiques, je finis par dire que pour moi il n’y a que Rien, et il me dit que je suis faite pour rendre les hommes fous. Je réponds qu’ils ont tort parce que je ne sais plus pourquoi.
— Та що б треба було, щоб вам сподобатися, щоб видатися вам гідним уваги?
— Mais que faudrait-il pour vous plaire, pour vous paraître digne d’attention ?
— Королівство, пане.
— Un royaume, Monsieur.
Він зовсім не дурний, але якщо я з ним говорила, то лише тому, що хотіла, аби мене почули наші сусіди ліворуч — молода княгиня Урусова, уроджена Абаза, граф Блондов та інші.
Il n’est pas du tout bête mais si je lui ai parlé c’est que je voulais me faire entendre de nos voisins de gauche, la jeune princesse Ouroussoff, née Abaza, le comte Blondoff et d’autres.
Усоте кидаю погляд на ложу Клементе й бачу його бороду з-під драпування. Я червонію, як у Ніцці, і тієї самої миті П’єтро з’являється в ложі-«човні». Аби лиш мій рум’янець не приписали йому.
Je jette pour la centième fois les yeux vers la loge de Clemente et j’aperçois sa barbe sous la draperie. Je rougis comme à Nice, et au même instant Pietro paraît dans la barcaccia. Pourvu qu’on ne lui attribue pas ma rougeur.
За кілька хвилин Брускетті йде до Квіриналу, я шумно зітхаю й вмощуюся на своєму стільці з вельми помітним виглядом задоволення.
Au bout de quelques instants Bruschetti va au Quirinal, je respire bruyamment et m’accomode sur ma chaise avec un air de contentement très visible.
П’єтро стріляє в мене очима з ложі-«човна», яку від нашої відділяють три ложі. Клементе… не знаю, що робить Клементе, бо не наважуюся дивитися вниз.
Pietro me fait des yeux de la barcaccia qui est séparée de notre loge par trois loges. Clemente... je ne sais pas ce que fait Clemente car je n’ose pas regarder en bas.
Антонеллі приходить, але я й далі стримана й навіть трохи сумна, аби не подумали, що цей добродій мені особливо до вподоби. Я не хочу, щоб Торлонія думав дурниці. Я женуся за двома зайцями водночас. Становище делікатне і мені пасує. Торлонія приходить у ложу-«човен», стає навпроти мене, і ми весь час дивимося одне одному в очі. Для П’єтро ж я мала вигляд, ніби дивлюся на сцену.
Antonelli vient, mais je continue à être réservée et même un peu triste pourqu’on ne pense pas que monsieur me plaît en particulier. Je ne veux pas que Torlonia pense des bêtises. Je cours deux lièvres à la fois. La position est délicate et me va. Torlonia vient dans la barcaccia se place en face de moi et nous nous regardons tout le temps dans les yeux. Pour Pietro j’avais l’air de regarder la scène.
— Як уважно ви слухаєте сьогодні! — казав він мені десять разів на годину.
— Avec quelle attention vous écoutez ce soir ! me disait-il dix fois par heure.
А коли я дивилася на сцену, то відчувала, що Торлонія теж дивиться на мене. У нього найсимпатичніше обличчя на світі. Я обожнювала б його, якби він захотів мене покохати. Ні! це безглуздя, ось я знову в озері принижень! Увесь цей час у Римі я панувала, а ось я знову в неволі. Я вагаюся, я боюся, я ні на що не наважуюся.
Et quand je regardais la scène je sentais que Torlonia me regardait aussi. Il a la physionomie la plus sympathique du monde. Je l’adorerais s’il voulait m’aimer. Non ! c’est absurde, me voilà de nouveau dans le lac des humiliations ! Tout ce temps à Rome j’ai régné, me voilà de nouveau dans la servitude. J’hésite, je crains, je n’ose rien.
Завтра з нагоди середопістя7 в «Арджентіні» буде бал-маскарад8. Здається, я зачепила П’єтро, але рана швидко загоїться: один привітний усміх — і все забуте. Жіноча влада неймовірна, і я вже не шкодую, що я жінка, бо найкраща роль, безперечно, її. У сто разів приємніше, легше й зручніше боронитися, ніж нападати. Приймаєш або відштовхуєш. Тоді як чоловік раз у раз наражається на відсіч.
Demain à l’occasion de la mi-carême il y aura un veglione à l’Argentina. Je crois avoir blessé Pietro, mais la blessure sera vite guérie, un bon sourire et tout est oublié. Le pouvoir d’une femme est incroyable et je ne regrette plus d’être femme, car le beau rôle est sans contredit le sien. Il est cent fois plus agréable, plus facile et plus commode d’être sur la défensive que d’attaquer. On accepte ou on repousse. Tandis qu’un homme est sans cesse sujet aux rebuffades.
Зауважте, що в Ніцці я була діаметрально протилежної думки. У Ніцці я була на кілька місяців молодша, а кілька місяців, у моєму віці й у тому, що стосується любовних справ, — це проміжок часу неоціненний.
Remarquez qu’à Nice j’étais d’un avis diamétralement opposé. J’avais quelques mois de moins à Nice, et quelques mois, à mon âge et en ce qui concerne les affaires amoureuses, est un laps de temps inappréciable.
Торлонія не в парадному вбранні, тож до Квіриналу не піде. І справді, він лишився до кінця.
Torlonia n’est pas en toilette et n’ira donc pas au Quirinal. En effet il est resté jusqu’à la fin.
Як тут слухати «Фауста»? Клемент унизу, П’єтро поруч! Тож я нічого й не почула. Я була особливо гарненька (знов-таки міряючи по самій собі) сьогодні ввечері, чим мама була дуже задоволена.
Comment écouter Faust ? Clément en bas, Pietro à côté ! Aussi je n’ai rien entendu. J’étais particulièrement jolie (toujours parlant par rapport à ma propre personne) ce soir, ce dont maman était très contente.
Ми виходимо в супроводі Антонеллі й Брускетті, який повертається з палацу.
Nous sortons accompagnés d’Antonelli et de Bruschetti qui revient du palais.
Я вже подала руку цим добродіям і сиділа в глибині екіпажа, коли, на превеликий свій подив, побачила Торлонію, який перепрошував, що не зміг підійти побажати нам доброго вечора через своє вбрання.
J’avais déjà tendu la main à ces messieurs et étais au fond de la voiture quand à ma très grande surprise j’ai vu Torlonia qui s’excusait de n’avoir pas pu venir nous dire bonsoir à cause de sa toilette.
— Панно, — каже він, — я чудово зрозумів вашу антипатію, чудово.
— Mademoiselle, dit-il, j’ai parfaitement compris votre antipathie, parfaitement.
— Та що ви, справді! Але ж ви чули про моє лихо: мені купили коней, не знаю, які вони, може, білі, сірі, жовті, червоні!
— Bah ! vraiment ! Mais vous avez entendu mon malheur, on m’a acheté des chevaux, je ne sais comment ils sont, peut-être blancs, gris, jaunes, rouges !
— Вони червоні! — перебив П’єтро.
— Ils sont rouges ! interrompit Pietro.
— Ах! дурниця! [Слова викреслено] та ні, ви ж розумієте, я звикла дивитися на ваших коней, мов на своїх, і ось! Хіба ж не прикро!
— Ah ! bêtise ! [Mots rayés] non mais vous comprenez, je me suis habituée à regarder vos chevaux comme les miens, eh voyez ! N’est-ce pas désolant !
— Що відкладене, те не втрачене, панно, до того ж я не продаю своїх коней.
— Ce qui est remis n’est pas perdu, Mademoiselle, d’ailleurs je ne vends pas mes chevaux.
— Я сподіваюся купити їх навесні, бо тепер не наважуюся просити в мами ще двох коней, але за місяць.
— J’espère les acheter au printemps, car à présent je n’ose pas demander encore deux chevaux à maman mais dans un mois.
— А коли ми вас побачимо? — каже мама.
— Et quand vous verrons-nous ? dit maman.
— Котрогось із цих вечорів.
— Un de ces soirs.
— Покваптеся.
— Dépêchez-vous.
— Ви від’їжджаєте?!
— Vous partez ? !
— Незабаром.
— Bientôt.
Поліцейський уже хвилини зо дві казав Луїджі звільнити місце іншому екіпажеві, зчинилася метушня, загублені слова, уклони, простягнуті руки, крики кучера й поліцейського. І нарешті ми рушаємо. Я ж у захваті, мов навіжена. Діна не омине нагоди вигукнути, що Торлонія мчав, мов шалений, щоб привітати нас при виході, що бідолашний хлопець кепсько розрахував час, що він геть захекався тощо, тощо, тощо.
Le policeman depuis deux minutes déjà disait à Luigi de faire place à une autre voiture, il y eut confusion, paroles perdues, saluts, mains tendues, cris du cocher et du policeman. Et enfin nous bougeons. Moi, enchantée comme une folle. Dina ne manque pas de s’écrier que Torlonia a couru comme un fou pour nous saluer à la sortie, que le pauvre garçon a mal calculé le temps, qu’il était tout essoufflé etc. etc. etc.
«До того ж я не продаю своїх коней». Не знаю чому, але ця фраза мене так гостро тішить. Я не можу писати, я спиняюся на кожному рядку, читаю, обходжу кімнату. Це безглуздя, гадаю, я закохана в Торлонію, не в герцога Торлонію, а просто в Клемента.
D’ailleurs je ne vends pas mes chevaux. Je ne sais pourquoi cette phrase me cause un si vif plaisir. Je ne sais pas écrire, je m’arrête à chaque ligne, je lis, je fais le tour de la chambre. C’est absurde, je crois que je suis amoureuse de Torlonia, non pas du duc Torlonia, mais de Clément tout court.
викреслено[Чотири рядки закреслено]
[Quatre lignes cancellées]
Він тебе битиме, каже мама. Ну й нехай битиме, а я йому віддячу.
Il te battra, dit maman. Et bien, il me battra et je le lui rendrai.
Боже, якби він мене захотів! Я від цього божеволію.
Dieu, s’il voulait de moi ! J’en deviens folle.
Хіба можна бути такою дурною! Я йому байдужісінька.
Est-ce possible d’être si bête ! Il ne se fiche pas mal de moi.
Він захоплюється моїм станом, гаразд; але щоб ним не захоплюватися, треба бути сліпим, жінкою або старим.
Il admire ma taille, bien; mais pour ne pas l’admirer il faudrait être aveugle, femme, ou hors d’âge.
Він закоханий в англійку, чорняву, червонясту й простацьку. Фе! та ще й з виглядом наляканої вівці. Хіба це можливо!
Il est amoureux de l’Anglaise, brune, rouge et commune. Fi ! et avec cela un air de mouton effrayé. Est-ce possible !
Під час сцени в саду Марта й Мефістофель видалися мені Проджерсом і Саетоне, а Фауст і Маргарита — Одіффре й Робенсон9. Хай йому біс усе це! Клемент, Клемент, Клемент.
Pendant la scène du jardin Marta et Méphistophélès m’ont semblé Prodgers et Saëtone tandis que Faust et Marguerite, Audiffret et Robenson. Au diable tout cela ! Clément, Clément, Clément.
Примітки
Maréchal de noblesse — у російській імперській системі ватажок дворянства був виборним урядовцем, що представляв дворянські збори губернії чи повіту; звання, яке мало неабиякий суспільний престиж. ↩
Каччіа-клуб (Мисливський клуб) — найексклюзивніший аристократичний клуб Рима, на боці «білих» (знаті, вірної королю): його почесним головою був принц Умберто, і вступ до нього означав розрив із папськими «чорними» (055.0618, 060.0190); труднощі Плаудена зі вступом підтверджують його суспільну маргінальність. ↩
Марі раніше відзначала забобон: її великі пристрасті мали імена з дев’яти літер, що починалися на «А» (Audiffret — дев’ять літер). «Torlonia» — вісім літер і починається на «Т», а проте з’явилися ті самі симптоми. ↩
В оригіналі французькою: «Connais-tu le pays» — славнозвісна арія (Kennst du das Land) з опери Амбруаза Тома «Міньйон» (1866) за «Вільгельмом Майстером» Ґете; в опері вона виражає тугу за втраченою батьківщиною. ↩
«Лебідь і сова!» — один із вигадливих вигуків Марі; мовні нотатки позначають його як химерну особисту лайку. ↩
В оригіналі італійською: «barcaccia» — клубна ложа у формі човна біля сцени (див. примітку до 1876-03-10). ↩
Mi-carême — середопістя, четвер четвертого тижня Великого посту; традиційно святковий день посеред посту з маскованими балами й карнавальними розвагами. ↩
В оригіналі італійською: «veglione» — великий маскований бал, нічна забава. ↩
Марі переносить персонажів «Фауста» на людей, яких знала в Ніцці: Проджерс, Саетоне, Одіффре й Робенсон — усі імена з її ранішого ніццького періоду щоденника. ↩