❦
Понеділок, 6 березня 1876
Lundi 6 mars 1876
Пригадую вчорашнє: під час перегонів я впустила свій букетик, Антонеллі зіскочив униз, підняв його і мусив дертися навколішки, щоб піднятися назад.
Je me rappelle hier, pendant la course j’ai laissé tomber mon bouquet, Antonelli sauta en bas, le ramassa et fut obligé de grimper à genoux pour remonter.
— Як же він видереться нагору? — вигукнула Діна.
— Comment va-t-il faire pour monter, s’écria Dina.
— О! це дуже легко, — кажу я.
— Oh ! c’est très facile, dis-je.
— Усе, що я роблю, дуже легко, — каже малий, обтрушуючи коліна, — я виставляю себе на посміховисько, і це дуже легко, — і він заходився дивитися вдалину, щоб удати, ніби ображений.
— Tout ce que je fais est très facile, dit le petit, en s’époussetant les genoux, je m’expose au ridicule et c’est très facile, et il se mit à regarder au loin pour faire croire qu’il était piqué.
викресленоНе знаючи, о котрій годині.
Вісконті був учора в нас, я розповіла йому свій папський сон.
Visconti a été hier chez nous, je lui ai raconté mon rêve papal.
— Архі-весілля! — вигукнув старий барон.
— Archi-mariage ! s’écria le vieux baron.
навскоси
Прошу раз і назавжди не надавати надто великої ваги тому, що я писала про Антонеллі. Я його прикрашала, щоб скласти роман.
en travers Prière une fois pour toute de ne pas trop accorder d’importance à ce que j’écrivais d’Antonelli. Je l’embellissais pour créer un roman.
Дай Боже, подумала я.
Dieu le veuille, pensai-je.
Яка прикрість! ми пропустили парламент! Я була певна, що засідання починається о дванадцятій, і вже за чверть до дванадцятої була готова. Ми приїхали, коли все вже скінчилося. Промова Короля, депутати, всі ці принци! Ну й ну1. Помічаю, що скочуюся до своєї прикрої, такої розбишацької манери, до таких простацьких висловів, та ет!
Quel ennui ! nous avons manqué le parlement ! Persuadée que cela commençait à douze heures, je me tins prête à onze heures trois quarts. Nous sommes venus lorsque tout était terminé. Le discours du Roi, des députés, tous ces princes ! Bigre. Je remarque que je me laisse aller à mon genre déplorable, si canaille, des expressions si communes, mais bah !
ліпше2 так, ніж смішна манірність; тим паче, що я це роблю навмисне.
vaut mieux [sic] cela qu’un guindage ridicule; d’autant plus que je le fais exprès.
Ми бачили П’єтро на Корсо: П’єтро, який вийшов зранку, П’єтро, який читає газету, мов поважна людина!
Nous avons vu Pietro sur le Corso, Pietro sorti le matin, Pietro lisant un journal, comme un homme de bien !
Валіцький виходить і йде йому назустріч, а ми тим часом їдемо до Ґаджабі купити рукавички для Діни, і обидва добродії застають нас там.
Walitsky descend et va à sa rencontre, quant à nous, nous allons chez Gagiabi acheter des gants pour Dina et les deux hommes nous trouvent là.
— Він на ногах від пів на десяту, — каже він, — шукав мені коня; той, що його він хотів для мене, занедужав, тож він подався шукати іншого й пропустив Парламент.
— Il est levé depuis neuf heures et demie, dit-il, pour me trouver un cheval, celui qu’il voulait pour moi étant malade il alla m’en chercher un autre et manqua le Parlement.
— Ох! я попрацював, повірте!
— Ah ! j’ai travaillé, allez !
— Дякую.
— Merci.
Ви знаєте, як він живе: ніч робить днем, а день — ніччю.
Vous savez le genre de vie qu’il mène, il fait de la nuit le jour et du jour la nuit.
— День починається добре, — каже згодом Валіцький, — ми його бачили.
— La journée commence bien, dit Walitsky plus tard, nous l’avons vu.
І я усміхаюся. Ні, справді, я не «синя», а радше «жовта». Я була закохана в Одіффре, і двох місяців вистачило, щоб це знищити, чи радше кількох днів, бо до останньої миті перед Антонеллі мої думки ще були зайняті Дивовижним.
Et je souris. Non, vrai, je ne suis pas bleue, mais bien jaune. J’étais amoureuse d’Audiffret, et deux mois ont suffi pour l’anéantir, ou plutôt quelques jours, car jusqu’au dernier moment avant Antonelli, je m’occupais encore du Surprenant.
Кращого заняття в мене не було: доки не з’являлося нового, тривало старе. Герцог тривав до Одіффре, Одіффре тривав до Антонеллі. Мені ніколи не випадає бути серцем здоровою. А втім, у цьому разі здоров’я — це хвороба. Коли ні про кого не думаєш, тупієш.
Je n’avais rien de mieux à faire, tant qu’il n’y avait rien de nouveau, l’ancien durait. Le duc a duré jusqu’à Audiffret, Audiffret a duré jusqu’à Antonelli. Jamais il ne m’arrive d’être bien portante de cœur. Dans ce cas, d’ailleurs, la santé c’est la maladie. Quand on ne pense à personne, on s’abrutit.
Я добре знаю, що ці двоє — дешевий мотлох, що їм не дорівнятися до Гамільтона чи Дорії, але вони мені до вподоби, і я їх не боюся. Не думаю, що була закохана в Дивовижного: він просто діяв мені на нерви, та й годі. Що ж, це минуло, я вже не можу про це судити.
Je sais bien que ces deux sont des pacotilles, qu’ils ne peuvent approcher de Hamilton ou de Doria, mais ils me plaisent et je ne les crains pas. Je ne crois pas avoir été amoureuse du Surprenant, il m’a énervée et voilà tout. Enfin, c’est passé, je ne puis plus en juger.
Облишмо це, як каже Вісконті. О третій ми вже біля Порта-дель-Пополо. Лебеке, Плауден і Антонеллі нас там зустрічають. Антонеллі допомагає мені злетіти в сідло, і ми вирушаємо.
Brisons-là, comme dit Visconti. A trois heures nous sommes près de la Porta del Popolo. Loëbecke, Plowden et Antonelli nous y rencontrent. Antonelli m’aide à sauter en selle et nous partons.
Моя амазонка з чорного сукна, пошита в Лаферʼєр з одного шматка, тож у ній немає ані англійської закляклості, ані звичайної убогості. Це сукня-принцеса, що облягає… всюди.
Mon amazone est en drap noir et faite d’une seule pièce par Laferrière, de sorte qu’il n’a rien de la raideur anglaise ou de la misère ordinaire. C’est une robe princesse collante... partout.
— Яка ж ви шиковна верхи на коні, — каже Антонеллі.
— Comme vous êtes chic, à cheval, dit Antonelli.
Плауден мені набридає: безперестанку хоче бути біля мене. П’єтро непокоїться, що там поробляє мама, яка їде за нами в ландо разом із Валіцьким.
Plowden m’ennuie en voulant sans cesse rester avec moi. Pietro s’inquiète de ce que fait maman qui nous suit en landau avec Walitsky.
Наодинці з кардинальчиком розмова цілком природно сходить на кохання, почавшись від Сократа.
Une fois seule avec le cardinalino la conversation tombe tout naturellement sur l’amour, s’étant commencée par Socrate.
— Вічне кохання — це могила кохання, — каже малий, — треба кохати один день, а потім міняти.
— L’amour éternel, c’est la tombe de l’amour, dit le petit, il faut aimer un jour, puis changer.
— Чарівні погляди. То це ваш дядько кардинал вас їх навчив?
— Charmantes idées, c’est votre oncle le cardinal qui vous les a enseignées ?
— Так, — каже він сміючись, — але послухайте, от, наприклад, побачивши вас, я одразу закохався у вас, а потім це минуло.
— Oui, dit-il en riant, mais écoutez, par exemple, en vous voyant je suis tout de suite tombé amoureux de vous et puis cela a passé.
— Ви справді дуже люб’язні.
— Vous êtes vraiment bien aimable.
— Це правда!
— C’est la vérité !
— Бридка правда.
— Vilaine vérité.
— Правда ніколи не буває бридкою.
— La vérité n’est jamais vilaine.
— Фе!
— Fi !
Мерзенний сину пса й попа, гадаю, він мене розсердив майже всерйоз цією правдою, яку сказав так спокійно!
Misérable fils de chien et de prêtre, je crois qu’il m’a fâchée presque sérieusement, par cette vérité dite de son air calme !
Опинившись за містом, ми переходимо в галоп, перестрибуємо рови й мчимо, мов вітер. Це чудово.
Une fois en campagne nous prenons le galop, sautons des fossés et allons comme le vent. C’est adorable.
Виходить так, що ми часто опиняємося наодинці з тим добродієм, та я нічого іншого й не бажаю. Він чудово їздить верхи.
Il se fait que nous sommes souvent en tête-à-tête avec l’homme, d’ailleurs je ne désire pas autre chose. Il monte parfaitement à cheval.
Лебеке вихваляє прусських військових, П’єтро спалахує, і вони б’ються своїми хлистами замість шпаг і шабель. На щастя, це лише хлисти, інакше Лебеке був би пропащий, бо несамовитий кардинальчик, спритний, як чорт, завдає йому удару впоперек грудей, який розтяв би його надвоє, якби був із заліза. І він у захваті, мов дитя.
Loëbecke vante les militaires prussiens, Pietro s’enflamme et ils se battent avec leur cravache en guise d’épées, de sabres. Bien heureusement ce ne sont que des cravaches, sans cela Loebecke était fichu, car le furieux cardinalino agile comme un diable lui donne un coup en travers de la poitrine, qui le couperait en deux si c’était avec du fer. Et il en est enchanté comme un enfant.
Ми в’їжджаємо в отару овець, на березі Тибру. Я знервована.
Nous arrivons dans un troupeau de moutons, au bord du Tibre. Je suis nerveuse.
— Їдьмо подивитися, що поробляє пані, — каже Антонеллі.
— Allons voir ce que fait Madame, dit Antonelli.
— Їдьмо, — кажу я.
— Allons, dis-je.
— Та ні, — перебиває Плауден, — об’їдьмо ось тут.
— Mais non, interrompt Plowden, faisons le tour par ici.
— Ну то й об’їдьмо.
— Eh bien faisons le tour.
Тоді Антонеллі мчить, як шалений, до екіпажа, що лишився далеко позаду.
Alors Antonelli part comme un furieux vers la voiture qui est restée loin derrière nous.
Я хотіла непомітно уникнути Плаудена; він мені не осоружний, але кардинальчик мені куди любіший.
Je voulais sans en avoir l’air éviter Plowden, je ne le déteste pas mais j’aime beaucoup mieux le cardinalino.
Він повертається швидко, мов вітер, і ми лишаємося позаду; він тішиться, говорячи мені компліменти, і надумує взяти мене за руку.
Il revient vite comme le vent et nous restons en arrière, il s’amuse à me dire des compliments, et s’avise de me prendre la main.
— Ет! та що ж, хіба так уже погано поцілувати руку! — вигукує він.
— Eh ! quoi, est-ce si mal de baiser la main ! s’écrie-t-il
— Авжеж, це погано.
— Sans doute, c’est mal.
— Ви не хочете?!
— Vous ne voulez pas ? !
— Ні.
— Non.
— Та в цьому ж немає нічого поганого.
— Mais il n’y a rien de mal.
— Ні, ні.
— Non, non.
Ми під’їжджаємо до інших і бачимо Діну пішки, і Плаудена теж, який бігає за своїм конем. Діна мала ласку перелетіти через голову свого коня, а кінь перестрибнув через її голову.
Nous arrivons auprès des autres pour voir Dina à pied et Plowden aussi qui court après son cheval. Dina a eu la bonté de tomber par-dessus la tête de son cheval, et le cheval a sauté par-dessus sa tête.
На щастя, ні вона, ні кінь нічого собі не пошкодили.
Heureusement, ils ne se sont fait aucun mal.
«А потім це минуло» не виходить мені з голови, і я німію.
« Et puis cela a passé » ne me sort pas de la tête, et me rend muette.
Плауден архі-запопадливий, а кардинальчик стрибає, снує туди-сюди, мов п’ятнадцятирічний хлопчисько.
Plowden fait l’archi-empressé, quant au cardinalino il saute, va et vient comme un garçon de quinze ans.
Повітря полів, сонце й вівці з їхніми замурзаними пастухами оживляють мене, і я заводжу реквієм Верді.
L’air de la campagne, le soleil et les moutons avec leurs sales bergers m’animent et je me mets à chanter le requiem de Verdi.
Антонеллі відвертається, споважнівши.
Antonelli se détourne sérieux.
— Ну то й що, — кажу я, — невже це від мого співу ви такий похмурий?
— Eh bien quoi, dis-je, est-ce ma chanson qui vous rend si lugubre ?
— Не знаю, я зачарований, — відповідає він, удаючи той самий поважний і захоплений вигляд.
— Je ne sais, je suis ensorcelé, répond-il en affectant le même air sérieux et ravi.
— Перепрошую?
— Plaît-il ?
— Нічого.
— Rien.
— Я не почула.
— Je n’ai pas entendu.
У мене не було хлиста, тож кардинальчик, угледівши воза, їде до візника попросити його батога, але селянин кепсько дослухається до його переконливих слів; бачачи, що красномовство тут безсиле, він купує в нього батога, тож моя елегантна особа має селянського батога — це дуже оригінально, і перехожі дивляться на мене вельми зацікавлено через цю штукенцію, яку я тримаю достоту, як справжній хлист, із цілком невимушеним виглядом. Він маневрує так, щоб віддалити Плаудена, і ми лишаємося самі.
Je n’avais pas de cravache, le cardinalino avisant un chariot, va au charretier lui demander son fouet, mais le paysan écoute médiocrement ses paroles persuasives; voyant que l’éloquence n’y faisait rien il le lui achète de sorte que mon élégante personne a un fouet de paysan, c’est très original et je suis très curieusement regardée par les passants, à cause de la machine que je tiens tout comme une véritable cravache semblant tout à fait nature. manœuvre de façon à éloigner Plowden, et nous sommes seuls.
— Ви не хочете, щоб я за вами впадав, — каже він після чогось, чого я вже не пригадую.
— Vous ne voulez pas que je vous fasse la cour, dit-il, à la suite de je ne me souviens plus quoi.
— Ні.
— Non.
— Але ж можна залицятися, коли кохаєш.
— Mais on peut faire la cour quand on aime.
— Авжеж, коли кохаєш.
— Sans doute, quand on aime.
— Я вас кохаю.
— Je vous aime.
— Це неправда.
— Ce n’est pas vrai.
— Ви мені не вірите!
— Vous ne me croyez pas !
— Звісно, ні, після тих гарних речей, що ви наговорили.
— Sans doute non, après les belles choses que vous avez dites.
— Тоді я жартував; я вас кохаю.
— J’ai plaisanté alors; je vous aime.
— Дурниця, дурниця.
— Bêtise, bêtise.
— Дозвольте мені за вами впадати.
— Permettez-moi de vous faire la cour.
— Ні, я дозволяю за собою впадати лише тому, хто кохає.
— Non, je ne permets de me faire la cour que quand on aime.
— Я вас кохаю.
— Je vous aime.
— Це неправда.
— Ce n’est pas vrai.
— Ох, якщо ви мені не вірите… — і він відвертається й стискає губи, щоб удати, ніби ображений.
— Ah si vous ne me croyez pas - et il se détourne et pince les lèvres pour faire croire qu’il est vexé.
Гадаю, він насмілюється жартувати.
Je crois qu’il ose plaisanter.
— Ви, мов п’ятнадцятирічна дитина, — кажу я йому згодом.
— Vous êtes comme un enfant de quinze ans, lui dis-je plus tard.
— Це правда, але хіба мені треба відпустити бороду?
— C’est vrai, mais faut-il que je me fasse pousser la barbe ?
— Ет! хто вам говорить про зовнішність!
— Eh ! qui vous parle du physique !
— А душею який я?
— Mais au moral, comment suis-je ?
— Дитя.
— Un enfant.
— А що треба робити, щоб бути чоловіком?
— Et que faut-il faire pour être un homme ?
— Треба змінитися, треба жити інакше.
— Il faut changer, il faut vivre autrement.
— Я дуже змінився останнім часом.
— J’ai beaucoup changé ce dernier temps.
— За останній рік?
— Depuis un an ?
— Ні, не знаю, за останні двадцять, п’ятнадцять днів.
— Non, je ne sais pas, depuis vingt, quinze jours.
— Цього не видно, та й не можу я судити, бо не знала вас раніше.
— Ça ne se voit pas, d’ailleurs je ne puis pas juger, je ne vous ai pas connu avant.
— Запитайте всіх, хто гуляє разом зі мною, вони вам скажуть.
— Demandez à tous ceux qui font la vie avec moi, ils vous le diront.
На цьому ми під’їжджаємо до Порта-дель-Пополо, спішуємося, і я сідаю в екіпаж.
Sur ce on arrive à la porte du Peuple, on descend de cheval, et je monte en voiture.
Я записала лише ті кілька фраз, що лишилися мені в голові, ви ж самі розумієте, що це не все. Була ще розмова про дружбу й про багато іншого, але це коли ми були всі разом; що ж до мене й Антонеллі, то ми говорили лише… про інше, та й про що ж іще нам було говорити!
Je n’ai écrit que les quelques phrases qui me sont restées dans la tête, vous pensez bien que ce n’est pas tout. Il y a eu un discours sur l’amitié et sur beaucoup d’autres choses mais cela était quand nous étions tous ensemble, quant à moi et à Antonelli nous n’avons parlé que... d’autre chose et de quoi voulez-vous que nous parlions !
Я не втомлена, я закохана й люта, бо не думаю, що П’єтро теж закоханий.
Je ne suis pas fatiguée, je suis amoureuse et furieuse car je ne pense pas que Pietro le soit aussi.
Увечері він присилає мені букет конвалій і троянд — програв його мені вчора в карти. Гадаю, я почну любити квіти. Немає нічого безглуздішого, ніж любити всі квіти, зривати їх, купувати їх. Я люблю квіти лише тоді, коли їх мені дарують. Надто троянди, бо, як каже Аріосто:
Le soir il m’envoie un bouquet de muguet et de roses, il me l’a perdu hier aux cartes. Je crois que je vais commencer à aimer les fleurs. Il n’y a rien de plus bête que d’aimer toutes les fleurs, d’en cueillir, d’en acheter. Je n’aime les fleurs que quand on me les donne. Surtout les roses, car comme dit l’Ariosto:
«Юні красуні й закохані жінки3
« Giovani vagine donne innamorate
Люблять прикрашати ними груди й скроні4».
« Amano averne i seni e tempie ornate ».
Це напрочуд слушно. Мій вік — для кохання, тож не дивуйтеся, що чуєте, як я весь час про нього говорю; згодом буде інакше, і так само, як зараз мені важко уникнути цього слова, згодом мені буде важко його зустріти.
C’est remarquablement vrai. Mon âge est à l’amour, ne vous étonnez-donc pas de m’en entendre toujours parler, plus tard ce sera autre chose et de même qu’il m’est difficile à présent d’éviter ce mot, il me sera plus tard difficile de le rencontrer.
Відверто кажучи, зараз у мене тільки це й є.
Franchement je n’ai que ça à présent.
Антонеллі запаморочує мене й не дає думати про мій вічний смуток, я не хочу про нього думати, ні, ні, прийде мить, коли всі гіркоти озвуться разом:
Antonelli m’étourdit et m’empêche de songer à mon éternel chagrin, je ne veux pas y penser, non, non, le moment viendra où toutes les amertumes se diront ensemble:
«Юні красуні й закохані жінки5
« Giovani paghi e donne innamorate
Люблять прикрашати ними груди й скроні6».
« Amano averne i seni e tempie ornate ».
Він дуже любив того клятого Аріосто, ось чому так добре на ньому знається.
Il a beaucoup aimé ce chien d’Ariosto, c’est pour cela qu’il s’y connaît si bien.
Я пишу й дивлюся на квіти кардинальчика. Це не букет, складений, як у крамницях, а просто квіти.
J’écris et regarde les fleurs du cardinalino. ce n’est pas un bouquet fait comme dans les boutiques mais simplement des fleurs.
Примітки
В оригіналі французькою: «Bigre». ↩
Марі пише «vaut mieux» [sic] — без «il»; розмовна неправильність. ↩
В оригіналі італійською: «Giovani vagine donne innamorate» — з «Несамовитого Роланда» Аріосто. У Марі помилка переписування: «vagine» замість Аріостового «vaghi e» (в Аріосто, пісня I, строфа 42: «Gioveni vaghi e donne inamorate» — «вродливі юнаки й закохані жінки»). ↩
В оригіналі італійською: «Amano averne i seni e tempie ornate». ↩
В оригіналі італійською: «Giovani paghi e donne innamorate» — той самий рядок Аріосто, повторений з іншою помилкою: «paghi» замість «vaghi». ↩
В оригіналі італійською: «Amano averne i seni e tempie ornate». ↩