Четвер, 10 лютого 1876

Я прокидаюся з горлом, так закладеним, що не можу ні кашляти, ні говорити, жахливий стан.
Третя пополудні, дощить, Сорока й Ґалула вже тут, ховаючись під дверима крамниці, а Сорока — ще й за Ґалулою. Та обидва вони бридкі, а на їхньому екіпажі я побачила лише ініціали.
Я захрипла, у мене болить горло. Це, певно, Колізей застудив мене своїми античними протягами.
Я цілий день сиджу вдома, Сорока, певно, прийшов удень, бо не міг прийти ввечері.
Боже! а раптом він винар.
Та мені, зрештою, начхати, він жовтий і бридкий.
Та коли я згадую обличчя, яке бачила в дзеркалі напередодні Нового року, мені здається, що воно на нього схоже. Бридке й дурне, сказала я, суміш Ґодара й Робіяра.