Субота, 5 лютого 1876

Завтра Віж'є співатиме «Фауста» в клубі Середземномор'я.
Ми вдвох виходимо з мамою, погода кепська, сіра й холодна, у мене трохи болить голова, і я дуже тривожуся за Ніццу. Ні листів, ні депеш. Що з ними всіма сталося?
Увечері ми телеграфуємо їм, просячи пояснити це дивне мовчання. І ми будуємо здогади, і вагаємося між чиєюсь смертю, одруженням Одіффре чи чимось іще серйознішим.
Що ж до мене, я попри все молюся Богові й лягаю спати сумна й знуджена, переписавши [принаймні] два листи: один — той, де знаходять душу, другий — давнє коронування Розьєри, яке досі не було відправлене. Лишалося тільки змінити дати, і я призначила церемонію на 22 травня, день святого Еміля, і підписала: «Громадяни міста Ніцци», а під цим намалювала чорнилом герб Ніцци — коронованого орла на трьох пагорбах з таким написом: Nicae Civitas.

Примітки

Віж'є — тенор, якого Марі вже згадувала; співає в модному клубі Ніцци.
Клуб Середземномор'я (фр. Cercle de la Méditerranée) — найпрестижніший світський клуб Ніцци, осередок модних зимових розваг.
Лат. «Місто Ніцца» — латинський напис на гербі.
«Розьєра» (фр. La Rosière) — традиційна церемонія, у якій доброчесну дівчину села коронують трояндами; Марі переінакшує її сатирично.
День святого Еміля (22 травня) — іменини Еміля д'Одіффре, обрана дата для сатиричного листа.