Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

П'ятниця, 21 січня 1876

[Два рядки викреслено]
«Просимо передати цього листа клятому Емілю. Привіт і Братерство. Дом Фабріс.
Нещасне тіло! Я завжди тобі казав, що той, хто щойно дременув, був усього лиш Дон Кіхотом, з тією різницею, що Дон Кіхот мав Росінанта, а в твого друга за всю верхову худобу був тільки ниций півень, і той ниций півень — то ти. Щоправда, ти давав собою попихати слухняніше, ніж робив би це віслюк. Бідолашний бевзю! Дом Фабріс».
Я написала це Саетоне, бо тітка нам пише, що граф де Турнон утік із Ніцци. У нього вийшла гостра суперечка про Росію з одним росіянином у клубі; цей росіянин викликав його на дуель, а Турнон перепросив і втік із Ніцци. Сорока й Красень-Денний були його секундантами.
Сьогодні похмуро, ми їдемо оглядати Пантеон, церкву Санта-Марія-Маджоре, яка більш ніж прекрасна, церкву Санта-Кроче, мало примітну в порівнянні, але цікаву через каплицю, де, відправивши месу, визволяють одну душу з чистилища згідно з буллою Григорія XIII, а ще через святу Єлену, уламки істинного хреста та землю з Єрусалима, яку поклали у фундамент церкви.
Потім ми йдемо подивитися на Святі сходи — двадцять вісім мармурових сходинок із дому Пилата, які вкрили деревом, щоб краще зберегти.
Я не знала, як бути, але всі поставали навколішки, і я зробила, як усі.
На третій сходинці я вже не сміялася, я молилася з усіх сил і проказувала молитву, спиняючись на кожній сходинці — не щоб відпочити, а тому, що всі так робили. Угорі сходів крізь заґратовані двері видно позолочений вівтар, увесь осяяний дрібними тремтливими вогниками, а над цими дверима читаєш такі слова: Vulneratus est propter iniquitates nostras, attritus est propter scelera nostra. Потім спускаєшся двома бічними сходами, спускаєшся вже як звичайно.
Я піднялася двадцятьма вісьма сходинками навколішки й хвалюся цим, нікчемне створіння, тоді як Ісус піднявся тими ж сходами... Як я насмілилася торкнутися цих сходів. Але я так молилася — за все й навіть за реванш із Дивовижним.
Щоб дістатися Санта-Кроче, проходиш зовсім пустельну частину міста й бачиш руїни давніх мурів. Я обожнюю давні руїни, ці маленькі цеглинки чарують мене тим, як вони покладені.
[Я бачу що]дня Колізей і ніяк ним не насичуся.
Та сутеніє, я йду до книгарні купити кілька фотографій та «Childe Harold».
Я пошию собі сукню, як у Дантової Беатріче.
Коли ми верталися, швейцар вручає нам картки барона й баронеси Ікскюль та картку монсеньйора де Фаллу: «Монсеньйор приходив особисто». І монсеньйор лишив запрошення на авдієнцію у Ватикані. Завтра о чверть до дванадцятої.
Я така задоволена, що нічого не можу їсти. Але в мене немає чорної сукні! Швиденько беру мамину сукню від Кароліни і за годину переробляю собі ліф. А подумати тільки, що Кароліна за кілька днів пришле мені одну! Я не сподівалася йти завтра; та байдуже, я щаслива й задоволена. Я побачу Пія IX!
Боже, як же я Тобі вдячна! Я напишу де Музе, бо цим я завдячую де Фаллу, а знайомством із де Фаллу завдячую їй.
Я й досі не вірю, що завтра поїду до Ватикану, так я звикла готуватися до прикрощів, а проте запрошення на авдієнцію ось воно.

Примітки

Дон Кіхот: оманений лицар Сервантеса, що кидається на вітряки; згаданий як образ безглуздо недоречної відваги. ↩
Росінант (фр. Rossinante): миршавий кінь Дон Кіхота; заміна його на «ниций півень» (vil coq) підсилює образу — а «vil coq» ще й каламбур з імені Одіффре (coq = півень). ↩
«Au cercle» — у джентльменському клубі; у Ніцці це були Cercle de la Méditerranée та Cercle Masséna, згадані в попередніх записах. ↩
«Belle-de-Jour» — «Денна красуня», або березка: прізвисько Марі для ще однієї особи з її ніццького кола, особа неясна. ↩
Санта-Кроче-ін-Джерусалемме: одна з семи паломницьких церков Рима, заснована святою Єленою, матір'ю Константина; за переказом, містить реліквії Страстей, зокрема цвяхи з Хреста та фрагмент напису INRI. ↩
Булла Григорія XIII (1580): надавала індульгенції тим, хто служив або слухав месу в Григоріанській каплиці Санта-Кроче, що пов'язувалося з визволенням душі з чистилища. ↩
Істинний Хрест: хрест, на якому розіп'яли Христа; вважалося, що свята Єлена знайшла його в Єрусалимі у IV столітті. Санта-Кроче збудовано, щоб умістити її реліквії. ↩
Святі сходи (Scala Santa): двадцять вісім мармурових сходинок, які вважають тими, що були в преторії в Єрусалимі, де Ісус стояв перед Пилатом; привезені до Рима святою Єленою. Прочани сходять ними навколішки. ↩
Vulneratus est propter iniquitates nostras, attritus est propter scelera nostra (лат.) — Книга Ісаї 53:5: «Він був поранений за наші провини, мучений за наші гріхи». ↩
Childe Harold (англ.) — «Паломництво Чайльд-Гарольда», романтична поема Байрона про Італію. ↩
Беатріче Данте: у «Новому житті» та «Божественній комедії» Данте Беатріче Портінарі з'являється в багряній сукні; інтерес Марі до класичного вбрання узгоджується з її зневагою до сучасної моди. ↩
Чорна сукня була обов'язковим убранням для жінок, що йшли на папську авдієнцію. ↩
Папа Пій IX (Джованні Марія Мастаї Ферретті, 1792–1878), понтифікат 1846–1878 — найдовший в історії. Після захоплення Папської області 1870 року він проголосив себе «в'язнем Ватикану» й відмовлявся покидати його межі. ↩