❦
Понеділок, 17 січня 1876
Lundi, 17 janvier 1876
Тітка пише, що Ґалула поголився! Це ж треба не мати про що писати!
Ma tante écrit que Galula s’est rasé ! Faut-il n’avoir rien à dire !
Я й далі шию свій пеньюар. Мені снився Дивовижний у солдатському мундирі. Я прокинулася геть стривожена, і цілий день мені дуже неспокійно. Що діється в Ніцці? Я дуже мучуся, дуже непокоюся. Ми прогулювалися на віллі Дорія, було трохи народу, той, кого я брала за Диявола, проїхав повз нас верхи, я лише мигцем його побачила. Здається, я була доволі гарна, але впевнена в цьому стаю лише вдома.
Je travaille encore à mon peignoir. J’ai rêvé du Surprenant en costume de soldat. Je me suis réveillée tout inquiète, toute la journée je le suis beaucoup. Que se passe-t-il à Nice ? Je suis très tourmentée, très inquiète. Nous nous sommes promenées à la villa Doria, il y avait quelque monde, celui que je prenais pour le Diable nous a passé à cheval, je n’ai fait que l’entrevoir ? Je crois que j’étais assez jolie, mais je suis sûre de l’être une fois rentrée.
Удома я дуже гарно зачісуюся, укладаю волосся навколо голови, як у статуй, і роблю так, щоб кінчики волосся були спереду, а оскільки воно все кучеряве, я роблю з нього розкішний античний вузол, який личить моєму обличчю, як ніщо інше в світі.
Pour la maison je me coiffe très bien, je mets les cheveux autour de la tête comme les statues et je m’arrange de façon à avoir les bouts de mes cheveux devant, et comme ils sont tous frisés j’en fais un magnifique nœud à l’antique, qui va à ma figure comme aucune autre chose au monde.
Мені шкода бути гарною лише вдома сама для себе, я не егоїстка, ні, серйозно, я все роблю задля інших, і мені прикро бути гарною, коли немає нікого, хто б мене побачив.
Je regrette d’être jolie chez moi seule, je ne suis pas égoïste, non, sérieusement je fais tout pour les autres et je suis fâchée d’être bien quand il n’y a personne pour me voir.
Тітка ще раз написала сьогодні ввечері. Татусь Леон1 у Ніцці.
Ma tante a encore écrit ce soir. Papa Léon est à Nice.
Ах! він у Ніцці! я негайно пишу йому, а тітка, як завжди, відішле листа, щоб він думав, ніби той із Ніцци. Не буде йому ні «загнаного пса», ні «старого бевзя» — я буду чемна.
Ah ! il est à Nice ! je lui écris de suite et ma tante comme toujours expédiera la lettre pour qu’il pense qu’elle vient de Nice. Il n’aura ni du « chien fourbu » ni du « vieil imbécile » je serai polie.
Переписаний лист · Lettre anonyme de Marie à Léon dʼAudiffret, 17 janvier 1876Добродію, Ви прибули до свого любого міста й гадки не маєте про лихо, що спіткало вашого сина. Його душу, заставлену Сатані, продано на публічних торгах у залі нового закладу прилюдного аукціону, і присуджено її Ґажері з «Лондонського дому» за суму сім франків пʼятдесят. Відтоді ваш нещасний син — лише тіло без душі, відкрите всім тілесним і духовним випадковостям. Душу пана Еміля дʼОдіффре, знайдену в струмку одним ченцем із Чимієзу, було віднесено до монастиря й увʼязнено в табакерці настоятеля, але три дні тому вона втекла. Її шукають; шукайте ж і ви, як і належить доброму батькові. Підпис: добрий друг.
Monsieur, Vous êtes arrivé dans votre bonne ville et vous ne vous doutez pas du malheur qui est arrivé à votre fils. Son âme hypothéquée à Satan a été vendue à l’enchère publique dans la salle du nouvel établissement de la vente à la criée et a été adjugée à Cagery du London House pour la somme de sept francs cinquante. Depuis ce temps votre malheureux fils n’est qu’un corps sans âme exposé à toutes les éventualités corporelles et spirituelles. L’âme de M. Emile d’Audiffret ayant été trouvée dans un ruisseau par un moine de Cimiez avait été portée au couvent et séquestrée dans la tabatière du supérieur mais, il y a de cela trois jours, elle s’est évadée. On la cherche, en bon père cherchez-là. signé: un bon ami.
Цей Дивовижний у солдатському мундирі мене мучить. Я боюся більше, ніж можна подумати. «Те, чого дуже боїшся, ніколи не стається», — кажуть, і я хотіла б, щоб цього разу це справдилося. Яка ж довга зима, якби ж то вже була весна; мені здається, що навесні мені вже не буде чого боятися. Я готую собі розчарування, я думаю про цю весну, як юдеї думали про землю обітовану2; мені здається, що навесні все буде гаразд, я певна своєї помсти й усього. Це негарно, бо весна, поза сумнівом, буде така ж сумна, як зима, і видасться мені ще сумнішою, бо я готуюся до купи успіхів.
Ce Surprenant en costume militaire me tourmente. Je crains plus que l’on ne pense. « Ce que l’on craint beaucoup n’arrive jamais » dit-on, je voudrais que ce fut vrai pour cette fois. Que l’hiver est long, que n’est-ce déjà le printemps, il me semble qu’au printemps je n’aurai plus rien à craindre. Je me prépare une désillusion, je pense à ce printemps comme les Juifs pensaient à la terre promise, il me semble qu’au printemps tout ira bien, je suis sûre de ma vengeance et de tout. C’est laid, car le printemps sera sans doute aussi triste que l’hiver et me semblera plus triste encore parce que je me prépare à un tas de réussites.
Чи ж не безглуздя! Я переконана, що матиму Дивовижного, це лише питання часу, кажу я собі подумки. Та зробіть же так, щоб я мислила розважливо! Що за навіжене дівчисько! Я сама собі завдаю прикрощів: складаючи собі історії, врешті починаю в них вірити й твердо чекати, що вони здійсняться.
Est-ce assez bête ! Je suis persuadée que j’aurai le Sur-prenant, ce n’est qu’une question de temps, me dis-je intérieurement. Faites donc que je pense sagement ! Quelle fichue fille ! Je me fais moi-même des ennuis, en me composant des histoires je finis par y croire et par attendre fermement leur réalisation.
І складаю я ці історії завжди перед сном. А потім мені дуже прикро, коли все стається не так, як я задумала.
Et c’est toujours avant de m’endormir que je compose ces histoires. Et après je suis très vexée lorsque ça n’arrive pas comme j’ai arrangé.
Зрештою, одне певне: я дуже мучуся, і мучуся безнастанно, від самого ранку й досі. Цей Джирофла в солдатському мундирі, здається, віщує мені якесь лихо.
Enfin ce qu’il y a de positif c’est que je suis très tourmentée et continuellement tourmentée, depuis le matin jusqu’à présent. Ce Girofla en costume militaire semble me présager quelque malheur.
Ах! нікчемний хлопчисько! Хто б сказав тоді, коли я звала тебе «Одіффре, цей милий хлопець», що ти завдаси мені стільки мороки. Ах! негіднику, ах! лиходію!
Ah ! misérable garçon ! Qui eut dit quand je te nommais « Audiffret, ce gentil garçon » que tu me causerais tant de tracas. Ah ! canaille, Ah ! scélérat !
Завтра велике свято — Хрещення Ісуса3. У Росії напередодні цього свята ворожать. Я ж чатуватиму з гребінцем під подушкою.
Demain c’est une grande fête le Baptême de Jésus. En Russie on fait la bonne aventure la veille de cette fête. Moi je veillerai un peigne sous mon oreiller.
Ви й уявити не можете, як непокоїть мене Ніцца. Ніколи або майже ніколи зі мною ще не бувало, щоб я непокоїлася чимось цілий день, безнастанно про це думаючи.
Vous ne sauriez croire combien Nice m’inquiète. Jamais ou presque jamais encore il ne m’est arrivé d’être inquiète d’une chose pendant tout un jour, d’y penser sans cesse.
Ах! клятий хлопчисько, шахраюватий ніццянцю, сину пса і Леона4!
Ah ! fichu garçon, coquin de Niçois, fils de chien et de Léon !
І я ще ним переймаюся після тієї історії з запрошенням?! Тьху! осоружний спогад! Чому він приходить мене бруднити, чому між мною й Одіффре є щось більше, ніж кокетство!
Et je m’en occupe encore après l’histoire de l’invitation ? ! Fi ! le détestable souvenir ! Pourquoi vient-il me salir, pourquoi y-a-t-il entre Audiffret et moi autre chose qu’une coquetterie !
Подумайте, як я на нього лютую! Говарди — то не юнак, не Джирофла; а він вчинив, як вони, або майже як вони. І я про нього говорю, і непокоюся, чи він одружиться, чи помре! Ні, у глибині душі я його ненавиджу, я його зневажаю, бо він погано повівся, бо він на нас плюнув! Що може бути нестерпнішим за це «на нас».
Pensez si je suis furieuse contre lui ! Les Howard ne sont pas un jeune homme, un Girofla; il a fait comme eux ou à peu près comme eux. Et j’en parle et je suis inquiète s’il se marie ou s’il meurt ! Non, au fond je le déteste, je le méprise parce qu’il s’est mal conduit, parce qu’il nous a craché dessus ! Qu’y-a-til de plus atroce que ce nous.
І коли я думаю, що це правда! Грім небесний! Лава Везувію! Буря океанська!
Et quand je pense que c’est vrai ! Tonnerre du ciel ! Lave du Vésuve ! Tempête de l’Océan !
Далебі, я не розумію, як я взагалі про нього говорю! Як я не поховаю його у вічному забутті!
Vrai, je ne comprends pas comment j’en parle ! Comment je ne l’enterre pas dans un oubli éternel !
Ах! яке ж нужденне наше становище. Зневажені, відкинуті!
Ah ! que notre position est misérable. Dédaignés, rejetés !
Невже Бог не змилується над бідним створінням, що шматує себе від ранку до вечора!
Est-ce que Dieu ne prendra pas en pitié une pauvre créature qui se déchire du matin au soir !
Прошу вас, не думайте, що я нарікаю на наше становище, не бажаючи нарікати через Дивовижного.
Je vous prie ne pensez pas que je me plains de notre position ne voulant pas me plaindre à cause du Surprenant.
Слава Богу, я тут не приховую ні своїх думок, ні свого серця, і про свої почуття кажу навіть аж забагато.
Dieu merci je ne déguise ni ma pensée ni mon cœur ici, et ne dis que trop tout mon sentiment.
Що більше я про це думаю, то дужче впадаю у відчай. Робенсон, ница американка, дівка легкої поведінки5, а має становище, і її приймають. А я, а я! Я ціле життя це пишу і ніколи не напишу досить!
Plus j’y pense plus je me désespère. La Robenson, une vile américaine, une fille fast, et elle a une position et elle est reçue. Et moi, et moi ! Je passe ma vie à l’écrire et jamais je ne l’écrirai assez !
Я страждаю так, як ніхто ніколи не страждав.
Je souffre comme on n’a jamais souffert.
Боже й Ісусе Христе, змилуйтеся наді мною, я все кажу те саме, але Ви ж самі бачите, яка я нещасна! Зжальтеся ж над бідолашною, о Пресвята Діво Маріє, змилуйся наді мною, моли Бога за мене!
Dieu et Jésus Christ, prenez-moi en pitié, je dis toujous la même chose, mais Vous voyez Vous-même comme je suis malheureuse ! Ayez-donc de la compassion pour une misérable, ô Sainte Vierge Marie ayez pitié de moi, priez Dieu., pour moi !
Примітки
«Татусь Леон» — пан Леон дʼОдіффре з вежі Одіффре в Ніцці, якому Марі від жовтня 1875 року надсилала жартівливі листи; ким він доводився Емілю дʼОдіффре, щоденник не каже. ↩
Земля обітована — край Ханаанський, обіцяний ізраїльтянам під час їхнього виходу з Єгипту; узвичаєне позначення жаданої мети, що виявляється недосяжною. ↩
Хрещення Ісуса (Богоявлення) — 6 січня за старим стилем (юліанський календар), що відповідає 19 січня за новим стилем (григоріанський); одне з великих свят Російської православної церкви. ↩
«Сину пса і Леона!» — поєднання звичайної образи («сину пса») з імʼям батька Одіффре задля дошкульності. ↩
В оригіналі англійською: «fast» — вікторіанське слівце для жінки легкої поведінки. ↩