Неділя, 16 січня 1876

Сьогодні о чверть на одинадцяту двоє ченців із Чимієзу з'являться до Башти. Хотіла б я побачити вираз обличчя Дивовижного.
Ми спізнилися до церкви й поїхали до Святого Петра. Перша пам'ятка, в якій я не хотіла б нічого змінювати, єдина, якої я не критикую, бо якби мені довелося звести церкву, я й сама не зробила б краще.
Я відчуваю, що писатиму кепсько, бо щойно читала свій давній щоденник: мама попросила мене почитати їй про джирофлівські часи, я мимохідь пропускала купу всякого, бо те, що написане зовсім просто, читане вголос видається непростим. Мені пашіло обличчя, мерзли пальці, і врешті я заявила, що далі не можу.
— Вона нам це почитає за два роки, — каже мама.
[Один рядок викреслено: Після Святого Петра ми, і я, і мама йдемо] У соборі Святого Петра було двоє йолопів американців, які йшли за мною, кажучи одне одному: «she is very beautiful». Я вдала, що нічого не розумію.
Я гадала йти лише до російської церкви й убралася в біле, тож на мене витріщалися, мов на білу ворону.
Після Святого Петра мама їде до барона Ікскюля, кузена міністра; вона познайомилася з ним і з його дружиною в дружини міністра, тобто посольші. Я їду з мамою. Ці люди дуже прості й дуже люб'язні, а надто сподобався мені барон. Вони мешкають на віа Кондотті, 81. Вони кажуть, що бути представленою при дворі не складно і що вони поговорять про це з посольшею, бо це робиться через неї та через маркізу де Монтеррено, даму двору принцеси Марґеріти.
Боже, якби ж мене представили! Раніше принцеса приймала на окремій авдієнції, але тепер представляють багатьох разом, влаштовують такий собі прийом.
Мені байдуже, [Викреслені слова: Ах! якби ж мене представили] я страшенно бажаю бути представленою, потрапити на придворний бал. Regis venit lux. Я обожнюю королів, і королев теж. Але погляньте, що я за створіння!
Я більше люблю королів, бо жінка може панувати над ними. Я відчуваю щось на кшталт досади, коли бачу королев.
На Пінчо народу така юрба, яку в Ніцці бачиш хіба що в день перегонів, та й то ні.
Корсо й площа Колонна, коли ми верталися з Пінчо, були залиті екіпажами та людом.
На Пінчо екіпажі рухалися ступою поміж двома густими шеренгами чоловіків. На мене багато дивилися, я майже не дивилася, та й узагалі досить важко відрізнити доброго від поганого серед цих італійців: усі вони простацькі, усі мають чорні вуса й гарні очі, грубі риси, матову шкіру.
Чоловік, якого я прийняла за Диявола, — то не Диявол! То лише італієць, схожий на нього як дві краплі води.
Справжній Диявол, сер Фредерік Джонстон, тепер у Ніцці. Тутешній дуже на нього схожий, але той набагато кращий, той зовсім гарний; у того я була закохана; цей нагадав мені того, і моє дурне серце забилося. Бо він і справді гарний, красень, чарівний Фредерік. Ось хто мені був би потрібен. Ну, годі про це.
Ми обідаємо за загальним столом, бо там обідає син великого герцога Баденського. Товариство досить пристойне, та й герцог — досить милий хлопець, як на герцога.
Я вже давно ношуся з думкою поїхати наступного літа до Спа. Цю думку подав мені Фостер, що в листах просить мене вмовити маму поїхати туди і що «we would be quite a nice little party».
Але Спа став місцем перебування ніццької публіки — Проджерс, Сабатьє тощо. Ось і чар, і прикрість цієї справи. Та спробуймо все ж: Фостери знають Проджерс, могло б дійти до зближення. Спробуймо, а головне — не мучмо себе наперед.
Ця думка поїхати до Спа страшенно мене захоплює, я говорила про це з мамою. Я поїхала б до Спа, побувавши в Росії, і привезла б звідти гарного білого коня. [Слово зачорнене: Адже] Усі давні тріумфатори й усі переможці середньовіччя мали білих коней.
Коли я про це думаю, я нетямлюся від Спа. Ці прогулянки, ці пікніки, ці кінні виїзди, ці вилазки в гроти — це мальовниче, чарівне й зручне.
Там можна розважатися як божевільні. Як же ми того літа бавилися, а втім, ми нічого для цього не робили, нікого не шукали, а мені ще й п'ятнадцяти не було, і я була дурніша, ніж тепер.
Думка про поїздку до Спа підносить мене; засинаючи, я складатиму якусь майбутню історію в Спа.
Але неспокій мій великий. Що діється в Ніцці? Що робить Дивовижний? Аби лиш не наробив дурниць!
Боже, яка ж я занепокоєна, така занепокоєна, що ледве можу писати, я кваплюся, сама не знаю чому.

Примітки

she is very beautiful (англ.) — «вона дуже вродлива».
«Comme un loup blanc» — французька ідіома на позначення цілковитої помітності: видний і рідкісний, як білий вовк.
Regis venit lux (лат.) — «Світло короля гряде».
«Диявол» — прізвисько Марі для сера Фредеріка Джонстона, бравого англійського знайомця, яким вона захоплювалася раніше.
we would be quite a nice little party (англ.) — «з нас вийшла б доволі мила компанійка».
Спа: бельгійське курортне містечко, модне серед європейської аристократії; від його назви походить англійське слово «spa».
Pique-niques: слово запозичене з англійської до французької у XVIII столітті; LAN зауважує тут його англійське походження.