❦
Четвер, 23 грудня 1875
Jeudi, 23 décembre 1875
Писати треба зовсім мало, часу обмаль.
Il s’agit d’écrire fort peu, le temps presse.
Сьогодні вранці я виходила з Коліньйон, потім прийшли Барнола й Варпаховський.
Je suis sortie ce matin avec Collignon puis Barnola et Varpahovsky sont venus.
Потім я поїхала на музику, ми лише промайнули мимо. Одіффре був біля екіпажа Буено, але невдовзі ми побачили, як він біжить, мов божевільний, і, спираючись на тростину, робить неймовірні стрибки, щоб наздогнати Манару й ще одного, що йшли попереду.
Ensuite je suis allée à la musique, nous n’avons fait que passer. Audiffret était près de la voiture de la Bueno, mais bientôt nous le vîmes courir comme un fou, faisant des bonds prodigieux en s’appuyant sur sa canne, pour rattraper Manara et un autre qui marchaient en avant.
Цей біг розважив усіх дам.
Cette course a amusé toutes les dames.
— Він поводиться так, ніби він у себе в селі, — каже мама.
- Il fait comme s’il était dans sa campagne, dit maman.
— А хіба Ніцца — не його село? — кажу я.
- Mais Nice n’est-ce pas sa campagne ? dis-je.
Сьогодні ввечері «Розбійники»1 з новою актрисою, панною Еме. Я йду туди зі своїми Граціями, у нашу стару ложу авансцени.
Ce soir « Les Brigands » avec une nouvelle actrice, Mlle Aimée. J’y vais avec mes Grâces, dans notre vieille avant-scène.
Жодної знайомої душі, окрім Турнона, який приходить з Опери на двадцять хвилин і багато розглядає мене в бінокль.
Personne de connaissance, excepté Tournon qui vient de l’Opéra pour vingt minutes et me lorgne beaucoup.
Я похмура, сумна, занепала духом. Мій відʼїзд для мене — вигнання. Я хочу Ніцци, а це неможливо. Завжди вперто прагнеш неможливого. Найбільша гидота набуває цінності, коли не дається до рук. На додачу до радості мама, повертаючись із Монако, каже, що я зблідла. Я відповідаю, що це цілком природно. І тоді розігрується чарівна сценка. Замість пожаліти мене, спробувати заспокоїти, допомогти, мене засипають найбезглуздішими, найдратівливішими докорами.
Je suis morose, triste, découragée. Mon départ m’est un exil. Je veux Nice, et c’est impossible. On s’obstine toujours après l’impossible. La plus sale chose en résistant acquiert de la valeur. Pour comble de joie maman, qui revient de Monaco, dit que je suis devenue pâle. Je réponds que c’est tout naturel. Et alors s’engage une petite scène charmante. Au lieu de me plaindre, de tâcher de me calmer, de m’aider, on me fait les reproches les plus absurdes et les plus agaçants.
Кажуть, що я не вмію вести бесіду, пригадують те, що я сказала три місяці тому, і обсмоктують це щось.
On dit que je ne sais pas causer, on se souvient de ce que j’ai dit il y a trois mois et on commente ce quelque chose.
Одне слово, влаштовують чарівну сцену й тисячею всіляких речей, на яких мама й тітка особливо знаються і за які їх слід було б запатентувати З Урядовою Гарантією,2 доводять мене до невимовної люті, роздратування й розпачу!
En un mot on fait une scène adorable et par mille choses dont maman et ma tante ont la spéciale spécialité, pour lesquelles elles devraient être brevetées Avec Garantie Du Gouvernement, on me met dans un état inexprimable de rage, d’agacement, et de désespoir !
Самі розумієте, я й без того доволі нещасна, а мені дорікають, влаштовують сцени, мене дратують! Мені дорікають моїм обличчям і нічого не роблять, щоб життя стало стерпним! Ніцца прекрасна, є тільки Ніцца, я покидаю її з величезним жалем, я її оплакую! Я сюди повернуся!
Vous comprenez, je suis assez misérable sans cela, et on me fait des reproches, des scènes, on m’énerve ! On me reproche ma figure et on ne fait rien pour me rendre la vie supportable ! Nice est belle, il n’y a que Nice, je la quitte avec des regrets énormes, je la pleure ! J’y reviendrai !
О! Боже мій, повернися до мене, і допоможи мені, змилуйся наді мною. У мене є лише Ти, а Ти мене відштовхуєш!
Oh ! mon Dieu tournez-vous vers moi, et aidez-moi, ayez pitié de moi. Je n’ai que vous et vous me repoussez !
Примітки
«Розбійники» — оперета Оффенбаха (1869). ↩
Марі іронічно вживає формулу «запатентовано з урядовою гарантією» (як на рекламних виробах), маючи на увазі «особливий хист» матері й тітки мучити її. ↩